Рішення

від 28.10.2021 по справі 922/619/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/619/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області (м. Харків) до Харківської міської ради Харківської області (м. Харків) , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області (м. Харків) , фізичної особи-підприємця Самаріна Дениса Йосиповича (м. Харків) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, зобов`язання повернути майно за участю представників:

прокурора - Ногіної О.М.;

відповідача (ХМР) - не з`явився;

відповідача (УКМП) - не з`явився;

відповідача (ФОП Самарін Д.Й.) - Лузана О.С.;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року керівник Харківської місцевої прокуратури №5 (прокурор) надав Господарському суду Харківської області позовну заяву до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області та до фізичної особи-підприємця Самаріна Дениса Йосиповича (відповідачі), в якій просить:

1) визнати незаконним та скасувати п. 65 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 №283/16;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.03.2018 №5557-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Самаріним Денисом Йосиповичем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за №246, скасувавши його державну реєстрацію;

3) зобов`язати фізичну особу-підприємця Самаріна Дениса Йосиповича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 151,6 кв м, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Судові витрати по справі прокурор просить покласти на відповідачів.

Крім того, судовий збір у розмірі 6810,00 грн прокурор просить стягнути з відповідачів за реквізитами прокуратури Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Прокурор вважає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Ухвалою Господарського суду Харківській області від 02.03.2021 у справі №922/619/21 повернуто позовну заяву керівнику Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2021 у справі №922/619/21 скасовано та ухвалено передати справу на розгляд Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківській області від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

21.05.2021 відповідачі ХМР та УКМП надали відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити у позові повністю.

Відзиви відповідачів ХМР та УКМП на позовну заяву протокольною ухвалою від 26.05.2021 прийняті судом до розгляду.

Також 21.05.2021 відповідач (ХМР) надав заяву про застосування строку позовної давності.

02.06.2021 прокурор надав відповідь на відзиви відповідачів УКМП та ХМР, які протокольною ухвалою суду від 08.06.2021 була залишена без розгляду.

Також прокурор надав заперечення на заяву відповідача (ХМР) про застосування строку позовної давності.

09.06.2021 відповідач (фоп Самарін Д.Й.) надав заяву про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 залишено без руху позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України та надано йому строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме на подання до Господарського суду Харківської області: доказів в підтвердження повноважень керівника Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області Лесенко О.

15.06.2021 прокурор надав відповідь на відзив відповідача (фоп Самарін Д.Й.), яка була прийнята судом до розгляду.

У встановлений строк прокурор надіслав суду супровідний лист №35-440-21 від 17.06.2021, в якому вказує, що на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2021 надає докази в підтвердження повноважень керівника Харківської місцевої прокуратури №5 (Слобідської окружної прокуратури міста Харкова - з 15.03.2021), а саме копію наказу про призначення на посаду. До вказаного листа прокурор додав копію наказу №532к від 19.12.2019.

Ухвалою суду від 30.06.2021 було продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 12.07.2021 о 14:00 год, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою суду від 12.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.07.2021 о 14:30 год, про що повідомлено сторін.

12.07.2021 відповідач (фоп Самарін Д.Й.) надав заяву про залишення позову без розгляду.

21.07.2021 прокурор надав заперечення проти залишення позову без розгляду.

30.07.2021 відповідач (фоп Самарін Д.Й.) надав заперечення на відповідь на відзив, які були прийняті судом до розгляду. Вирішення питання про його прийняття було відкладено протокольною ухвалою від 04.08.2021 на наступне підготовче засідання.

Також 30.07.2021 відповідач (фоп Самарін Д.Й.) надав письмові пояснення.

Протокольною ухвалою суду від 04.08.2021 відкладено підготовче засідання на 18.08.2021 об 11:00 год, про що ухвалою повідомлено учасників справи.

17.08.2021 прокурор надав письмові пояснення.

18.08.2021 підготовче засідання не відбулося через відпустку судді.

Ухвалою суду від 20.09.2021 було призначено підготовче засідання на 30.09.2021 о 14:00 год.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2021 було задоволено клопотання відповідача (фоп Самарін Д.Й.) про поновлення строку на подання заперечень, поновлено строк та прийняті заперечення на відповідь на відзив до розгляду.

Також протокольною ухвалою суду від 30.09.2021 було відхилено клопотання відповідача (фоп Самарін Д.Й.) про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки обставини, викладені у клопотанні відповідача, не є підставою для залишення без розгляду позовної заяви, а також цією ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.10.2021 о 12:00 год.

У судовому засіданні 19.10.2021 була оголошена перерва до 26.10.2021 о 15:00 год.

Після перерви відповідач (фоп Самарін Д.Й.) надав письмові пояснення.

Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача (фоп Самарін Д.Й.) заперечував проти позову у повному обсязі.

Представники відповідачів (ХМР та УКМП) у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча відповідачі (ХМР та УКМП) були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка у судове засідання представників відповідачів ХМР та УКМП не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в ній матеріалами, як то передбачено ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

10.02.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Самаріним Денисом Йосиповичем (орендар) укладено договір оренди №927 (надалі - договір оренди), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 151,6 кв м (техпаспорт КП ХМБТІ інвентарна справа №54214 від 30.04.2015), далі - майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. А-1 та відображається на балансі КП Жилкомсервіс . Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету ХМР від 10.02.2016 №59 Про передачу в орендну нежитлових приміщень .

Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова, в особі Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.09.2015, виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою використання під розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню.

Згідно з п. 3.1 договору оренди вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 330490,00 грн без ПДВ станом на 24.09.2015.

Відповідно до п. 4.8 договору оренди орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця.

За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Після проведення перепланування або реконструкції, згідно встановленого порядку, що потягли за собою заміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовити за свій рахунок в КП ХМБТІ технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 1-го місяця після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю з метою внесення змін до договору оренди.

Згідно з п. 5.3 договору оренди орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

Умовами пункту 5.6 договору визначено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

За умовами пункту 10.1 договору оренди цей договір діє з 10.02.2016 до 10.01.2019.

10.02.2016 орендодавець передав орендарю за актом приймання-передачі в орендне користування нежитлову будівлю загальною площею 151,6 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

05.04.2016 фоп Самарін Д.Й. звернувся з листом (вх.№5470) до Управління комунального майна та приватизації ХМР про надання дозволу на приватизацію орендованої нежитлової будівлі.

Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 №283/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

Згідно з пунктом 65 додатку 1 до рішення нежитлова будівля у АДРЕСА_2 , загальною площею 151,6 кв м, підлягали приватизації шляхом викупу фоп Самаріним Д.Й.

27.07.2016 фоп Самарін Д.Й. подав до Управління комунального майна та приватизації ХМР заяву про приватизацію нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

29.11.2017 фоп Самарін Д.Й. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх.№18044), у якому просив доручити ТОВ Національна керуюча компанія проведення оцінки шляхом викупу орендованих приміщень.

30.11.2017 Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради у листі за вих.№17886 запропонувало суб`єкту оціночної діяльності ТОВ Національна керуюча компанія провести оцінку вказаної нежитлової будівлі на підставі договору із фоп Самаріним Д.Й.

Матеріали справи містять звіт про оцінку нежитлової будівлі літ. А-1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого вартість (ринкова) нежитлової будівлі станом на 30.11.2017 складає 419480,00 грн без ПДВ.

03.03.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та фоп Самаріним Д.Й. (покупець) укладено договір №5557-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фоп Самаріним Д.Й., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. за реєстровим номером 246, (надалі - договір купівлі-продажу), за яким продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлову будівлю літ. А-1 , загальною площею 151,6 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, орендовану фоп Самаріним Д.Й. згідно з договором оренди №927 від 10.02.2016.

Будівля, що приватизується розташована на земельній ділянці, площею 0,0654 га, кадастровий номер 6310136900:01:050:0049.

Ця нежитлова будівля належить територіальній громаді м. Харкова, в особі Харківської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер:43587607 від 10.09.2015, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області.

Запис про право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.08.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Духно Тетяною Вікторівною за №11110933, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 721301763101.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу оціночна вартість будівлі, що відчужується, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 (в редакції постанови КМУ від 25.11.2015 №1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки станом на 30.11.2017, затверджених Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 20.12.2017, і складає 419480,00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу право власності переходить до покупця лише за умови сплати у повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень разом з неустойкою (у разі її нарахування).

Відповідно до п. 4.2 договору купівлі-продажу передача нежитлових приміщень продавцем покупцю здійснюється за актом прийому-передачі.

27.03.2018 нежитлова будівля літ. АДРЕСА_2 була передана фізичній особі-підприємцю Самаріну Д.Й. за актом №5557-В-С прийому передачі.

Рішенням приватного нотаріуса ХМНО Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40491532 від 04.04.2018 зареєстровано право власності за Самаріним Д.Й. на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 151,6 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Прокурор стверджував, що рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки було прийняте не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом.

Так, частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтями 387, 388 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави, та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Нежитлова будівля літ. А-1 загальною площею 151,6 кв м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку Харківська міська рада рішенням від 06.07.2016 №283/16 вирішила відчужити шляхом викупу фоп Самаріну Д.Й., про що зазначено у п. 65 додатку до цього рішення, відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебувала у комунальній власності міста Харкова та одночасно знаходилась у орендному користуванні фоп Самаріна Д.Й. з 10.02.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється в тому числі шляхом викупу.

Згідно з ст. 4, 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно Фонд державного майна України та органи приватизації, створені місцевими Радами.

Покупцями об`єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

На час, прийняття оскаржуваного рішення, діяла Програма приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, затверджена рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11, яка визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012 - 2016 р.

Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

Положеннями статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об`єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об`єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами. Законодавчими актами або законодавством є закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі - Порядок №439).

Згідно з п. 8.1 Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 Порядку №439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (далі - Методика №1891).

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики №1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок №377).

Пункт 2.2 Порядку №377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Відповідачами не надано будь-яких доказів стосовно того, що фоп Самарін Д.Й., отримавши в оренду приміщення за договором оренди №927 від 10.02.2016 до моменту винесення Харківською міською радою спірного рішення від 06.07.2016 №283/16 за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, і таке поліпшення неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди. Більше того, згідно з умовами вказаного договору оренди вартість орендованого майна станом на 24.09.2015 складала 330490,00 грн без ПДВ, тоді як станом на момент приватизації згідно з висновком про вартість майна його вартість станом на 30.11.2017 становила 419480,00 грн без ПДВ. Вказане свідчить про те, що жодних поліпшень орендованого майна, а тим більше на 25 відсотків, орендарем не проводилось.

Зазначені обставини та вимоги чинного законодавства України безпідставно не були враховані при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення від 06.07.2016 №283/16 в частині п. 65 додатку до нього.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність прокурором фактів порушень вимог чинного законодавства при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення від 06.07.2016 №283/16 в частині п. 65 додатку та як наслідок і при укладанні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.03.2018 №5557-В-С, що за певних обставин могло б бути підставою для задоволення заявленого позову.

Судом встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Суд вважає, що у даному випадку позбавлення відповідача (фоп Самаріна Д.Й.) майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого відповідача (фоп Самаріна Д.Й.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20.

Однак, як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Якщо відновлення порушеного суб`єктивного права не досягнуто в оперативно претензійному порядку, управомочена особа може звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до юрисдикційного органу. Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена встановленими законом строками позовної давності. Призначення останніх полягає не лише у тому, щоб визнати існуючим, відновити суб`єктивне право або юридичний обов`язок або іншим способом захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у суб`єктивному праві можливостей і задовольнити інтереси управомоченого.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №348/1237/15-ц, від 10.05.2018 по справі №914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Європейський суд з прав людини у справі "Dacia S.R.L." проти Молдови" від 18.03.2008 (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява №3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян сам по собі суперечить статті 6 Конвенції про захист прав лини і основоположних свобод, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержуватися установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку Європейського суду з прав людини, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§76). Європейський суд з прав людини констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§77).

У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

В цій постанові суд також дійшов висновку що позовна давність є строком пред`явлення безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання незаконним та скасування п. 65 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", визнання недійсним договору №5557-В-С від 03.03.2018 купівлі-продажу подано прокурором 25 лютого 2021 року - тобто більше ніж через чотири роки з моменту прийняття спірного рішення та укладення на його підставі відповідного договору.

В позовній заяві прокурор стверджував про те, що про незаконне відчуження комунального майна органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42017221080000002 від 04.01.2017, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Харківською місцевою прокуратурою №2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Коли в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 в управлінні ХМР проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірної нежитлової будівлі фоп Самаріна Д.Й.

Таким чином позивач стверджує, що місцевою прокуратурою не пропущено строки позовної давності, оскільки про вказані у позовній заяві порушення стало відомо лише з часу дослідження вказаних приватизаційних документів, отриманих в рамках кримінального провадження №42017221080000002.

Однак, суд зазначає, що відповідні посилання прокурора не підтверджуються жодними матеріалами, що містяться у справі.

Суд зауважує, що оскільки право власності територіальної громади м. Харкова на спірні нежитлові приміщення було порушено у момент їх вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого прокурором самостійно на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення прав територіальної громади м. Харкова або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття майна з комунальної власності у володіння іншої особи. Адже закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (схожий за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16).

Ураховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд вважає і прокурором не спростовано тих обставин, що з огляду на можливість присутності представників органів прокуратури на засіданні Харківської міськради 7 скликання, під час якого приймалося оспорюване рішення та оприлюднення вказаного рішення на офіційному сайті Харківської міської ради - 06.07.2016, то прокурор міг довідатися про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Харкова безпосередньо у день прийняття цього рішення - 06.07.2016.

При цьому, матеріали справи не містять витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №42017221080000002 від 04.01.2017, на яке (кримінальне провадження) посилається прокурор у позовній заяві, тобто відсутні докази існування та реєстрації відповідного кримінального провадження, а зважаючи на неможливість господарського суду отримати зазначений витяг самостійно і перевірити відповідні відомості, у суду немає підстав для врахування посилання прокурора на те, що органи прокуратури дізналися про незаконне відчуження комунального майна саме під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №420172221080000002 від 04.01.2017 та лише після проведення на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 в управлінні ХМР вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірної нежитлової будівлі фоп Самаріна Д.Й.

Таким чином, усупереч положень статей 73, 74, 86 ГПК України прокурор не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише після 06.02.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи щодо приватизації спірної нежитлової будівлі фоп Самарін Д.Й.

При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.

Оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 06.07.2016.

Так чином, прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засіданні сесії Харківської міської ради - 06.07.2016, або в день його публікації.

Одночасно суд враховує, що зі змістом оскаржуваного договору купівлі-продажу від 03.03.2018 №5557-В-С прокурор міг довідатися лише з моменту ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки цей договір у вільному доступі відсутній.

Однак, враховуючи, що в силу положень ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, вищевказане підтверджує факт обізнаності прокурора про наявність можливого порушення прав при укладанні вказаного договору купівлі-продажу з 04.01.2017.

Зокрема, прокурор в ході досудового розслідування за №42017221080000002 від 04.01.2017, ще з моменту відкриття зазначеного кримінального провадження 04.01.2017 мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню, проте таке клопотання подав лише через 2 роки - в лютому 2019 року, а з позовом в межах даної справи звернувся зі спливом більше ніж 2 років з моменту винесення ухвали від 06.02.2019 по справі №639/687/19 (а саме, 25.02.2021), та зі спливом більше ніж через 4 років з моменту відкриття кримінального провадження.

Зазначене свідчить про пропуск прокурором при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності. При цьому, з матеріалів справи також не вбачається наявність обґрунтованих об`єктивних підстав, які б заважали прокурору подати позов в межах встановленого законом строку позовної давності.

Харківська міська рада подала до суду заяву №4116/9-21 від 20.05.2021 про застосування строку позовної давності.

Згідно з ч. 3 - 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог вказаних положень Закону, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові у повністю у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

З урахуванням вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі належить покласти на прокурора.

Керуючись ст. 7, 19 Конституції України, ст. 21, 203, 215, 256, 257, 261, 267, 327, 345, 387, 388 ЦК України, ст. 1, 10, 25, 26, 29, 46, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 3 - 5, 7, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 202, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "08" листопада 2021 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua