Постанова

від 03.11.2021 по справі 456/1791/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 456/1791/18

провадження № 61-19012 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Дулібська сільська рада Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 , Стрийська районна державна адміністрація Львівської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року у складі судді Шрамка Р. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 , Стрийської районної державної адміністрації Львівської області про визнання рішень сільської ради протиправними та їх скасування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2003 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І., за реєстраційним № 7511, за яким ОСОБА_3 продала, а він купив житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 2 611кв. м, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області для обслуговування житловою будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Ця земельна ділянка розміром 2 611 кв. м належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 000716, виданого 26 серпня 1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Дулібської сільської Ради народних депутатів від 28 листопада 1996 року за № 99, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 74.

ОСОБА_3 показала йому межі земельної ділянки, на якій знаходився будинок та межі суміжної земельної ділянки, яка була відокремлена від першої парканом. Інша земельна ділянка, яка починалась не по прямій та була частково огороджена металевими стовпчиками з обох боків, прилягала до польової дороги. ОСОБА_3 пояснила, що є окремий план під забудову цієї земельної ділянки з окремим заїздом з польової дороги.

На межі з дорогою ним було закопано металеві стовпчики, оскільки на ділянці від дороги було стихійне звалище. Крім того, в кінці земельна ділянка була загороджена з обох боків парканом попередніми власниками. Також в кінці ділянки був рів, що утруднювало проїзд на земельну ділянку. Протягом 2-3 х років ним було завезено близько 20-30 вантажних автомобілів гравію та глини, вирівняно земельну ділянку біля польової дороги. Протягом цих років заїзд на іншу земельну ділянку площею 0,12 га та площею 0,0366 га здійснювався з польової дороги згідно акту. Крім того, цей заїзд передбачений діючим генеральним планом с. Дуліби.

20 квітня 2015 року він звернувся до сільської ради із заявою про виділ частини земельної ділянки для облаштування проїзду, оскільки на той час відбувався поділ придбаної ним земельної ділянка.

06 травня 2015 року сільською радою було відмовлено йому у наданні дозволу на виділення частини земельної ділянки під проїзд та садівництво орієнтовною площею 0,038 га по АДРЕСА_2 , поруч з його присадибною ділянкою в межах населеного с. Дуліби (рішення Дулібської сільської ради від 06 травня 2015 року № 1078 Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виділення частини земельної ділянки під проїзд та садівництва на території Дулібської сільської ради ).

Вважав вказане рішення сільської ради незаконним, оскільки воно порушує його права щодо користування земельною ділянкою за кадастровим номером 4625382000:01:004:0092, розміром 0,12 га, власником якої він є.

Також він дізнався, що 06 травня 2015 року сільська рада надала дозвіл на виготовлення детального плану території для індивідуальної забудови земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, загальною площею 0,0385 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) в межах населеного пункту у АДРЕСА_2 ОСОБА_2

22 травня 2015 року він, як власник земельної ділянки площею 0,2211 га, кадастровий номер 4625382000:01:003:0047, розташованої в АДРЕСА_1 , яка в той час перебувала в процесі розподілу на дві окремі земельні ділянки з присвоєнням окремих кадастрових номерів та поштових адрес, звернувся до сільської ради із заявою, в якій просив при затвердженні нового генерального плану передбачити проїзд з АДРЕСА_2 до його земельної ділянки, враховуючи те, що згідно діючого плану у нього був проїзд до дороги, до АДРЕСА_2 .

Рішенням Дулібської сільської ради від 26 лютого 2016 року № 207 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 4625382000:01:004:0093 з метою передачі її безоплатно у власність загальною площею 0,0353 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (ріллі) в межах населеного пункту АДРЕСА_2 на території Дулібської сільської ради ОСОБА_2 , перевела вказану земельну ділянку з земель сільськогосподарського призначення (ріллі) в категорію земель - землі житлової та громадської забудови, передала безоплатно у власність вказану земельну ділянку.

Вважав, що при прийнятті рішення від 06 травня 2015 року № 1064 Про надання дозволу на виготовлення детального плану територій для індивідуальної забудови на території Дулібської сільської ради порушено вимоги статтями 16, 17, 19, 21, 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яким надано дозвіл фізичній особі на виготовлення детального плану території, без затверджених змін до генерального плану села Дуліби, без затвердження містобудівної документації.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними та скасувати рішення: Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області від 06 травня 2015 року № 1064 Про надання дозволу на виготовлення детального плану територій для індивідуальної забудови на території Дулібської сільської ради , від 20 листопада 2015 року № 17 Про затвердження детального плану територій для індивідуальної забудови на території Дулібської сільської ради , від 29 грудня 2015 року № 126 Про затвердження акту обстеження земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 на території Дулібської сільської ради , від 26 лютого 2016 року № 207 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передачу її у власність на території Дулібської сільської ради , від 06 травня 2015 року № 1078 Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виділення частини земельної ділянки під проїзд та садівництво на території для індивідуальної забудови на території Дулібської сільської ради ; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4625382000:01:004:0093, площею 0,0353 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач розділив земельну ділянку 0,2211 га з кадастровим номером № 4625382000:01:003:0047 на дві новоутворені ділянки, і при їх поділі не передбачено заїзд до будь-якої з ділянок з боку АДРЕСА_2 . Станом на 06 травня 2015 року, коли сільська рада надавала дозвіл ОСОБА_2 щодо розробки проекту землеустрою, земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,12 га з кадастровим номером № 4625382000:01:004:0092 не існувало.

За таких обставин, посилання позивача, що до часу надання земельної ділянки ОСОБА_2 він мав можливість заїзду на свою ділянку з АДРЕСА_2 , а після надання він втратив таку можливість заїзду на його ділянку, чим позбавлено його права користування своєю земельною ділянкою, безпідставні, оскільки встановлено, що його земельна ділянка не межувала з АДРЕСА_2 , між земельною ділянкою позивача та АДРЕСА_2 знаходилась земельна ділянка площею 0,0353 га, яка знаходилась у комунальній власності місцевої громади та була у розпорядженні сільської ради. У позивача не було права проїзду по цій земельній ділянці і даною ділянкою мала право розпоряджатися сільська рада.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у нього будь-яких речових прав на спірну земельну ділянку, сільська рада вирішила питання передачі її безоплатно у власність ОСОБА_2 , який виготовив документацію щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки, у межах повноважень, відповідно до закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 456/1791/18 із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням сільської ради йому було дозволено розділити земельну ділянку таким чином, щоб заїзд на частину земельної ділянки, розташовану в четвертому кварталі забудови, здійснювати з АДРЕСА_2 , як і всім власникам сусідніх земельних ділянок.

Внаслідок поділу земельної ділянки розміром 0,2611 га на дві земельні ділянки розміром 0,2211 га та 0,0366 га загальний розмір належних йому земельних ділянок зменшився до 0,2577 га.

В державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 685486 від 07 червня 2011 року в описі меж вказано, що від літери Ж до літери З його земельна ділянка межує із землями сільської ради, що не забороняло йому користуватися заїздом на земельну ділянку з

АДРЕСА_2. Заїзд з польової дороги передбачений діючим генеральним планом с. Дуліби від 2000 року. Тому надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки позбавляє його можливості користуватися новоутвореною земельною ділянкою, погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося за його відсутності та без його згоди.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області від 06 травня 2015 року № 1064 Про надання дозволу на виготовлення детального плану території для індивідуальної забудови на території Дулібської сільської ради вирішено: надати дозвіл на виготовлення детального плану території для індивідуальної забудови земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0385 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) в межах населеного пункту АДРЕСА_2 між сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , на території Дулібської сільської ради гр. ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 замовити проект землеустрою в ліцензованій землевпорядній організації щодо відведення земельної ділянки для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з метою передачі її у власність (а.с. 35, т. 1).

Згідно з рішенням Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області від 20 листопада 2015 року № 17 Про затвердження детального плану території для індивідуальної забудови на території Дулібської сільської ради вирішено: затвердити план території для індивідуальної забудови земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0365 га за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту АДРЕСА_2 на території Дулібської сільської ради; гр. ОСОБА_2 ; гр. ОСОБА_2 замовити проект землеустрою в ліцензованій землевпорядній організації щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з метою передачі її у власність (а.с. 36, т. 1).

Згідно з рішенням Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області від 29 грудня 2015 року № 126 Про затвердження акту обстеження земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 на території Дулібської сільської ради вирішено затвердити акт комісії обстеження земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд від 24 грудня 2015 року по АДРЕСА_2 жителя с. Дуліби ОСОБА_2 , оскільки межі суміжного землекористувача ОСОБА_1 не порушені. Дати дозвіл на подальше виготовлення документації із землеустрою без погодження з ОСОБА_1 (а.с. 126, т. 1).

Відповідно до рішення Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області від 26 лютого 2016 року № 207 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передачу її у власність на території Дулібської сільської ради вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 4625382000:01:004:0093 з метою передачі її безоплатно у власність загальною площею 0,0353га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (ріллі) в межах населеного пункту АДРЕСА_2 на території Дулібської сільської ради гр. ОСОБА_2 . Перевести земельну ділянку кадастровий номер 4625382000:01:004:0093 загальною площею 0,0353 га по АДРЕСА_2 з земель сільськогосподарського призначення (ріллі), в категорію земель - землі житлової та громадської забудови. Передати безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 4625382000:01:004:0093 загальною площею 0,0353 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (ріллі) в межах населеного пункту АДРЕСА_2 на території Дулібської сільської ради гр. ОСОБА_2 . Гр. ОСОБА_2 оформити право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625382000:01:004:0093 загальною площею 0,0353 га відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (а.с. 86, т. 1).

Відповідно до рішення Дулібської сільської ради від 06 травня 2015 року № 1078 Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виділення частини земельної ділянки під проїзд та садівництво на території Дулібської сільської ради вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на виділення частини земельної ділянки під проїзд та садівництво орієнтовною площею 0,038 га по АДРЕСА_2 , поруч з його присадибною ділянкою в межах населеного пункту с. Дуліби (а.с. 34, т. 1).

Судом також встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 04 вересня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про купівлю житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельні ділянки площею 2 611 кв. м, розміщені на землях, що знаходяться у віданні Дулібської сільської ради для обслуговування житловою будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 685485, виданого Дулібською сільською радою Стрийського району Львівської області 03 червня 2011 року на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 04 вересня 2003 року, ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 0,0366 га, кадастровий номер 4625382000:01:003:0086, розташованої у с. Дуліби Стрийського району Львівської області, цільове призначення якої є ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 685486, виданого Дулібською сільською радою Стрийського району Львівської області 03 червня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу земельної від 04 вересня 2003 року, ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 0,2211 га, кадастровий номер 4625382000:01:003:0047, розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої є будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 54140652 від 26 лютого 2016 року і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ-4603086832016 від 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 861535046253, кадастровий номер 4625382000:01:004:0091, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) розміром 0,1011 га, на якій розташоване будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 54140177 від 26 лютого 2016 року і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ-4603096932016 від 05 лютого 2016 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 861525846253, кадастровий номер 4625382000:01:004:0092, розміром 0,12 га, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 березня 2018 року, з реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 888181845253, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4625382000:01:004:0093, площею: 0,0353 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у власності ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом г частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0, 25 га, в селищах - не більше 0, 15 га, в містах - не більше 0, 10 га.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, наведеними правовими нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання у галузі земельних відносин, зокрема приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За змістом статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до частини другої статті 198 ЗК України кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану.

Статтею 55 Закону України Про землеустрій визначено поняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її складові. Так, вказана документація включає кадастровий план земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Додатком № 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, встановлено форму та зміст акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, в якому зазначається, чи має власник/користувач суміжних земельних ділянок претензії до існуючих меж.

Погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем суміжної земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) .

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК україни).

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З матеріалів справи, убачається, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2003 року, укладеного із ОСОБА_3 , став власником двох земельних ділянок: площею 0,2211 га з кадастровим номером № 4625382000:01:003:0047 та площею 0,0366 га з кадастровим номером 4625382000:01:003:0086.

Згодом позивач здійснив поділ земельної ділянки площею 0,2211 га з кадастровим номером № 4625382000:01:003:0047 на дві частини: розміром 0,1011 га (кадастровий номер 4625382000:01:004:0091) та 0,12 га (кадастровий номер 4625382000:01:004:0092) (а.с. 173-175, т. 1).

Враховуючи наведені норми права, суди, встановивши, що тільки 05 лютого 2016 року позивач здійснив поділ земельної ділянки площею 0,2211 га з кадастровим номером № 4625382000:01:003:0047 на дві частини: розміром 0,1011 га (кадастровий номер 4625382000:01:004:0091) та 0,12 га (кадастровий номер 4625382000:01:004:0092), про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 69603418, при цьому заїзд до будь-якої з ділянок з боку АДРЕСА_2 не було передбачено, дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на 06 травня 2015 року, коли сільська рада надавала ОСОБА_2 дозвіл щодо розробки проекту землеустрою, земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером № 4625382000:01:004:0092 не існувало.

Колегія суддів зазначає, що поділ земельної ділянки площею 0,2211 га здійснено ОСОБА_1 за власною ініціативою і, здійснюючи такий поділ, позивач був обізнаний про відсутність заїзду до цієї земельної ділянки з боку АДРЕСА_2 . Крім того, для обслуговування земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером № 4625382000:01:004:0092 позивач не позбавлений права користуватися належною йому земельною ділянкою площею 0,0366 га з кадастровим номером 4625382000:01:003:0086 для проїзду до земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером № 4625382000:01:004:0092.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович