Постанова

від 09.11.2021 по справі 450/506/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 450/506/16-а пров. № А/857/18206/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,

представника позивача Галань В.М.,

представників відповідача Луника В.М.,

Медвідь В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цитадель Плюс до Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство Геобуд , Відділ містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Мусієвський В.Є.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Пустомити,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2016 року ТзОВ Цитадель Плюс звернулося в суд з адміністративним позовом до Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 1112 від 15 жовтня 2015 року XLII сесії VI демократичного скликання Про затвердження детального плану території в урочищі Смолярна в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним рішенням затверджено детальний план території, який стосується безпосередньо належного товариству майна, впливає на можливість реалізовувати право щодо користування таким і робить неможливими його використання за прямим призначенням. Зауважує, що товариству на праві власності належить нерухоме майно за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зимна Вода, вул. Городоцька, буд. 12, а саме будинок КСО площею 4,2 кв.м, котельня площею 102,1 кв.м, електрощитові площею 7,4 кв.м, майстерня площею 74,6 кв.м, склад деревопродукції площею 66,2 кв.м, прохідна та вагова площею 29,2 кв.м, піскобаза площею 192 кв.м, столярний цех площею 53 кв.м, складські приміщення площею 56,4 кв.м. Вказує, що попередньому користувачу на підставі державного акту на право користування № Б059833 було надано земельну ділянку площею 2,6 га. Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України товариство, внаслідок набуття права власності на вищезгадані будівлі та споруди, набуло право користування вказаною земельною ділянкою. При цьому, детальний план, затверджений оскаржуваним рішенням, не враховує даних обставин. Так, вказаним детальним планом не враховується, що належна товариству земельна ділянка є цілісною, а будівлі та споруди, розміщені на ній, утворюють єдиний майновий комплекс. Натомість детальним планом пропонується здійснити поділ вказаної ділянки на три території, що унеможливить доступ до розміщеного на такій нерухомого майна. Крім того, детальний план не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 1112, прийняте Зимноводівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 15 жовтня 2015 року на XLII сесії VI демократичного скликання Про затвердження детального плану території в урочищі Смолярня в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план, у якому не враховані фактично наявні на згаданій території будівлі позивача, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, всупереч наявним повноваженням сільської ради, а також порушує право власності ТзОВ Цитадель Плюс на вищезгадане нерухоме майно.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у даній справі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що зазначені позивачем об`єкти нерухомості станом на сьогоднішній день згідно даних Зимноводівської сільської ради, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності сільської ради, а ТзОВ Цитадель Плюс розпочинаючи із 2009 року використовує земельну ділянку загальною площею 2,6 га без будь-якої правової підстави, що належним чином встановлено судом першої інстанції під час розгляду даної справи. Разом з цим, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач є власником нежитлових будівель, але аж ніяк не є постійним користувачем земельної ділянки, оскільки попередній власник будівель, а саме шляхова експлуатаційна дільниця - 879, не оформив належним чином право користування земельною ділянкою. Позивач звертаючись із даним позовом у Пустомитівський районний суд Львівської області в порядку КАС України, просить захистити його майнове право (інтерес) на реалізацію права щодо користування майном за його призначенням, згідно вищенаведених правовстановлюючих документів, а відтак, такий спір носить приватноправовий характер і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, в своїх поясненнях покликалися на доводи в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ Цитадель Плюс згідно договорів купівлі-продажу від 08 липня 2009 року та від 16 вересня 2009 року придбано у власність наступні будівлі, що розташовані за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Городоцька, 12: будинок КСО площею 4,2 кв.м.; котельня площею 102,1 кв.м.; електрощитовидна площею 7,4 кв.м.; майстерня площею 74,6 кв.м.; склад деревопродукції площею 66,2 кв.м.; прохідна-вагова площею 29,2 кв.м.; піскобаза площею 192,0 кв.м.; столярний цех площею 53,0 кв.м.; складські приміщення площею 56,4 кв.м.

Рішенням Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1112 від 15 жовтня 2015 року затверджено детальний план території в урочищі Смолярня в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI ( далі - Закон № 3038-VI) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону № 3038-VI інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Статтею 8 Закону № 3038-VI передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ст. 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Частиною четвертою статті 19 Закону № 3038-VI встановлено, що детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Також, у пунктах 1.1 та 1.2 ДБН Б.1.1-14.2012 Склад та зміст детального плану території зазначено, що ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території та призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розроблені детальних планів територій.

Крім того, пунктами 4.1, 4.2 та 4.4 ДБН Б.1.1-14.2012 Склад та зміст детального плану території передбачено, що детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району; уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови; виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території; визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами; обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання; організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів; охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.

Таким чином, детальний план у межах населеного пункту є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому, а також плану зонування (за його наявності). Детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території та не може встановлювати інше функціональне призначення зон ніж ті, що встановлені у генеральному плані та плані зонування (за його наявності).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2020 року у справі №191/1169/16-а, 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а.

Детальний план розробляється, зокрема, на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Затверджений детальний план є основою для визначення вихідних даних для відведення, вилучення земельних ділянок, встановлення та зміни їх цільового призначення, розміщення об`єктів будівництва, реконструкції забудови; проектування мереж і споруд інженерно-транспортної інфраструктури та інженерного забезпечення території; проведення гідравлічних розрахунків інженерних мереж; розроблення схеми санітарного очищення і прибирання територій; розроблення проектів земельних відводів окремих земельних ділянок.

З наявного в матеріалах справи висновку експертів № 5222/2265 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2019 року слідує, що фактична забудованість території детального планування в урочищі Смолярня на вул. Городоцькій, буд. 12, в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області частково не відповідає плану існуючого використання території, що знаходиться у проектній документації детального плану. Так, невідповідність полягає у тому, що на плані існуючого використання території відсутні будівлі, які фактично розташовані на території детального планування, а саме будівля вбиральні під літ. М-1 площею 6,6 кв.м, будівля водозабору під літ. О площею 3,1 кв.м, будівля котельні під літ Ї-1 площею 12,2 кв.м, будівля погребу під літ У площею 10,6 кв.м, будівля СТО на території, що перебуває у власності ОСГ, цільове призначення якої підлягає зміні.

Також, детальний план території в урочищі Смолярня по вул. Городоцькій в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області не відповідає вимогам п. 7.62*, п. 3.11 та п. 2 додатку 3.1 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , вимогам п. 5.32 Наказу МОЗ України № 173 від 19 червня 1996 року Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів , вимогам п. 5.81 ДБН Б.2.4-1-94 Планування і забудова сільських поселень , вимогам п. 5.10, п. 5.1 та п. 6.1 ДБН Б.1.1-14:2012 Склад та зміст детального плану території .

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ Цитадель Плюс згідно договорів купівлі-продажу від 08 липня 2009 року та від 16 вересня 2009 року придбано у власність наступні будівлі, що розташовані за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Городоцька, 12: будинок КСО площею 4,2 кв.м.; котельня площею 102,1 кв.м.; електрощитовидна площею 7,4 кв.м.; майстерня площею 74,6 кв.м.; склад деревопродукції площею 66,2 кв.м.; прохідна-вагова площею 29,2 кв.м.; піскобаза площею 192,0 кв.м.; столярний цех площею 53,0 кв.м.; складські приміщення площею 56,4 кв.м.

Також, наявним в матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 124867846 від 22 травня 2018 року підтверджується, що складовими об`єкта нерухомого майна, який розташований за адресою Львівська область Пустомитівський район с. Зимна Вода вул. Городоцька, 12, і належить ТзОВ Цитадель Плюс , є, серед іншого, вбиральня під літ. М-1 площею 6,6 кв.м, будівля водозабору під літ. О площею 3,1 кв.м, котельня під літ Ї-1 площею 12,2 кв.м, погріб під літ У площею 10,6 кв.м.

Разом з цим, рішенням Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1112 від 15 жовтня 2015 року затверджено детальний план території в урочищі Смолярня в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, а в межах цієї території знаходяться вищевказані будівельні споруди, що належать позивачу.

Колегія суддів зазначає, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Зимноводівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області № 1112 від 15 жовтня 2015 року XLII сесії VI демократичного скликання Про затвердження детального плану території в урочищі Смолярня в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області , в якому не враховані фактично наявні на згаданій території будівлі позивача, не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що звертаючись із даним позовом у Пустомитівський районний суд Львівської області в порядку КАС України, позивач просить захистити його майнове право (інтерес) на реалізацію права щодо користування майном за його призначенням, а відтак, такий спір носить приватноправовий характер і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У справі, яка розглядається спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Зимноводівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області рішення № 1112 від 15 жовтня 2015 року Про затвердження детального плану території в урочищі Смолярня в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області .

Отже, цим рішенням відповідач погодив певний порядок планування та забудови території, запропонований в містобудівній документації, на основі якої таке рішення було прийнято, чим визначив та обмежив права позивача, якому належить нерухоме майно на цій території, щодо якої розроблено детальний план території.

Планувальні рішення щодо певної території міста, селища, села тощо породжують у власників майна на таких територіях права, які мають бути враховані та не можуть бути порушені рішенням органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір виник з публічно-правових відносин та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом даного позову є рішення, яке обмежує права позивача щодо належного йому нерухомого майна, яке перебуває на земельній ділянці, щодо якої розробляється детальний план території.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09, пункт 39). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії ( Capital Bank AD v. Bulgaria , заява № 49429/99, пункт 52).

У справі Суханов та Ільченко проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (заява № 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ( Stretch v. the United Kingdom , заява № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 рішення Von Maltzan and others v. Germany ). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися активом : вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є активом , на який може розраховувати громадянин як на свою власність ( Maltzan (Freiherr von) and others v. Germany , заяви № № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року у справі № 450/506/16-а - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 09 листопада 2021 року.