Рішення

від 29.10.2021 по справі 190/428/21

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/428/21

Провадження №2/190/297/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м.П»ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства Біфронс про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства Біфронс про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що їм на праві власності належить земельна ділянка по 1/3 частки кожному, кадастровий номер 1224583000:01:026:0095 розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, площею 7,3680 га, яка успадкована ними після смерті ОСОБА_6 .. Після отримання ними спадкового майна у вигляді зазначеної земельної ділянки, довідались про існування договору оренди земельної ділянки № 1-06 від 16 травня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та СФГ Біфронс , проте їм достеменно було відомо, що за життя ОСОБА_6 договір оренди з відповідачем не укладав. Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 1-06 від 16 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та СФГ Біфронс , скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13385110 від 28.05.2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095) за Селянським (фермерським) господарством Біфронс , що виникло на підставі договору оренди землі №1-06 від 16.05.2006 року. Проте постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року рішення П`ятихатського районного суду від 18 березня 2019 року в частині скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Таким чином, у період з 10 березня 2015 року по 12 вересня 2019 року відповідачі не могли використовувати вказану земельну ділянку, оскільки вона без відповідних правових підстав знаходилась у користування СФГ Біфронс . У зв`язку з тим, що відповідач СФГ Біфронс користувалось належною їм земельною ділянкою без відповідної правової підстави, просять стягнути з останніх на їх користь 37549,50 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, 4433,67 грн. інфляційні збитки та 872 грн. - три проценти річних.

13.07.2021 року представник позивачів ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, згідно якої просив стягнути з СФГ Біфронс на користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 27831,21 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, 2590,96 грн. інфляційні збитки, 721,80 грн. три проценти річних. Крім того просять стягнути з відповідача сплачений ними судовий збір у розмірі 2724 грн. та понесені витрати на професійно правничу допомогу у розмірі 5000 грн./а.с.232-241/.

Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача СФГ Біфронс Козловський Д.Є. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що у період часу з 10.03.2015 року по 12.09.2019 року належною позивачам земельною ділянкою СФГ Біфронс не користувались, вказана земельна ділянка знаходилась у користування ТОВ СФГ Гермес , з якими позивачі 10.03.2015 року уклали договір оренди та підписали акт прийму-передачі земельної ділянки, тобто передали у фактичне користування земельну ділянку іншій особі. Про факт самовільного зайняття земельної ділянки іншою особою відповідач звертався з відповідною заявою до П`ятихатського відділення поліції, у зв`язку з чим на підставі ухвали слідчого судді до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення. Крім того, незважаючи на те, що відповідач був позбавлений можливості використовувати земельну ділянку, він справно виконував свої зобов`язання за договором оренди землі № 1-06 від 16.05.2006 року, укладеного між СФГ Біфронс та ОСОБА_6 , а саме переводив орендну плату позивачам, як спадкоємцям померлого ОСОБА_6 .. У зв`язку з вищевикладеним вимоги позивачів вважають безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, 16 травня 2006 року між ОСОБА_6 та СФГ Біфронс у письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_6 передав селянському фермерському господарству Біфронс в строкове платне користування належну йому земельну ділянку строком на 25 років /а.с.18-22/.

Фактичну передачу земельної ділянки, здійснено на підставі акту прийняття-передачі земельної ділянки в оренду, копія якого долучена до матеріалів справи /а.с.22/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Згідно копії свідоцтв про право на спадщину за законом № 5-278, 5-275, 5-281 від 10.03.2015 року спадкоємцями щодо майна померлого ОСОБА_6 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожний по 1/3 частці земельної ділянки, кадастровий номер 1224583000:01:026:0095, площею 7,3681 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується і копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.15, 16,17, 28/.

Відповідно до копії рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства Біфронс , третя особа П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним та скасування державної реєстрації права оренди - задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №1-06 від 16.05.2006 року укладений між ОСОБА_6 та Селянським (фермерським) господарством Біфронс з моменту його укладення, скасувано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13385110 від 28.05.2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095) за Селянським (фермерським) господарством Біфронс , що виникло на підставі договору оренди землі №1-06 від 16.05.2006 року/а.с.23-25/.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року рішення П`ятихатського районного суду від 18 березня 2019 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095) за Селянським (фермерським) господарством Біфронс скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідно до копії договору оренди від 10 березня 2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ СФГ Гермес укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачі передали ТОВ СФГ Гермес в строкове платне користування належну їм земельну ділянку строком на 10 років /а.с.142-145/, фактичну передачу земельної ділянки, здійснено на підставі акту прийняття-передачі земельної ділянки в оренду/а.с.146/.

За даними Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2017 року П`ятихатським відділом поліції Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України по факту самовільного зайняття земельної ділянки/а.с.153/.

Згідно листа Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.06.2021 року загальна вартість паю змельної ділянки по КСП Лозуватка з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2015 року складає 180809,16 грн., станом на 2016-2017 роки - 216970,99 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095 в 2019-2020 роках становила 185617,25 грн./а.с.249-250/.

За змістом ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з ч.1 ст. 21 ЗУ Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом д ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 22 січня 2020 року у справі № 209/5477/13-ц (провадження № 61-27184св18), від 22 січня 2020 року у справі № 686/9356/15-ц (провадження № 61-21533св18).

Так, матеріалами справи установлено, що у період часу з 10 березня 2015 року ( день набуття позивачами права власності на земельну ділянку) по 12 вересня 2019 року включно ( по дату скасовання запису про реєстрацію права оренди земельної ділянки за СФГ Біфронс ) відповідач СФГ Біфронс використовували земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів, тобто фактично зберегли у себе кошти, які мали сплатити за користування нею.

Розмір безпідставно збережених коштів позивачі підтвердили розрахунком, правильність якого відповідачами не спростована, у зв`язку з чим суд вважає, що вимоги позивачів щодо стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 27831,45 грн., з яких 4413,72 грн. - за 2015 рік., 6509,13 грн. - за 2016 рік, 6509,13 грн. - за 2017 рік., 6509,13 - за 2018 рік, 3890,33 грн. - за 2019 рік є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 у справі № 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19) суд вказав, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Аналізуючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, вимоги позивачів про стягнення з СФГ Біфронс три відсотка річних у розмірі 721,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2590,96 грн. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника відповідача, що земельною ділянкою площею 7,368 га, кадастровий номер 1224583000:01:026:0095 користувалось СФГ Гермес , а не СФГ Біфронс , оскільки згідно п. 17.1 договору оренди землі № 10/03 від 10.03.2015 року, укладеного між ТОВ СФГ Гермес та позивачами даний договір набирає чинності після його державної реєстрації, однак відомості про те, що даний договір є зареєстрованим відсутні.

Крім того, посилання представника відповідача, що СФГ Біфронс за період з 2016-2018 роки перерахували позивачам грошові кошти у вигляді орендної плати на загальну суму 23941,29 грн. суд оцінює критично, оскільки представником відповідача надано лише квитанції про грошові перекази на ім`я позивачів, однак не представлено доказів отримання позивачами відповідних грошових коштів.

Суд також не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2 , щодо наявності факту самовільного заняття земельної ділянки, що належить позивачам, оскільки наявність кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) не є доказом вини у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачами судових витрат, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачами та адвокатом Поповим А.М. 01.05.2019 року укладені договора про надання правової допомоги/а.с.33-38/.

На підтвердження понесення витрат на надання професійної правничої допомоги позивачами надані квитанції до прибуткового касового ордера на суму 5000 грн./а.с.192-194/.

При таких обставинах, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, доведеності та обґрунтованості, дійшов висновку, що розмір витрат позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на правову допомогу доведений належними та допустимим доказами, витрати є співмірними із заявленими позовними вимогами, а відтак підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2724 грн. сплачений позивачами при подачі позовної заяви також слід стягнути з відповідача на користь позивачів.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства Біфронс про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою - задовольнити.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства Біфронс на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянко в розмірі 27 831 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять одну гривню) 21 коп. , інфляційні збитки - 2590 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто гривень) 96 коп. та три відсотки річних - 721 грн. (сімсот двадцять одну гривню) 80 коп.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства Біфронс на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 сплачений судовий збір у розмірі 2724 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2021 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса