Постанова

від 13.03.2022 по справі 190/428/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/133/22 Справа № 190/428/21 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого- судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Біфронс» на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства «Біфронс» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства «Біфронс» (далі - СФГ «Біфронс») про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, мотивуючи його тим, що їм на праві власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 березня 2015 року, після смерті ОСОБА_4 , належить земельна ділянка з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095, розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, площею 7,3680 га, по 1/3 частки кожному. В 2017 року позивачам стало відомо про існування договору оренди вищевказаної земельної ділянки, укладеного 16 травня 2006 року нібито між ОСОБА_4 та СФГ «Біфронс», державна реєстрація якого відбулася 28 квітня 2014 року. Враховуючи, що позивачам було достеменно відомо, що ОСОБА_4 будь-яких договорів оренди відносно спірної земельної ділянки не укладав, останні звернулися до суду за захистом своїх інтересів. Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №1-06 від 16 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ «Біфронс», скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13385110, від 28 травня 2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095) за СФГ «Біфронс», що виникло на підставі договору оренди землі №1-06 від 16 травня 2006 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року рішення П`ятихатського районного суду від 18 березня 2019 року в частині скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 02 березня 2020 року рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним залишено без змін.

Вказують, що ухвалюючи відповідні судові рішення, суди виходили з того, що висновком судової почеркознавчої експертизи №6641-18 від 16 січня 2019 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в договорі оренди землі №1-06 від 16 травня 2006 року, укладений між останнім та СФГ «Біфронс», виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису, у зв`язку з чим дійшли висновку про відсутність волевиявлення орендодавця на укладення спірного договору оренди землі.

Таким чином, у період з 10 березня 2015 року по 12 вересня 2019 року відповідач СФГ «Біфронс» без будь-яких правових підстав та без сплати орендних платежів використовувало вказану земельну ділянку, тобто СФГ «Біфронс» було безпідставно збережено кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим, уточнивши 13 липня 2021 року свої вимоги, просили суд першої інстанції стягнути з СФГ «Біфронс» на свою користь грошові кошти у розмірі 31 144,21 грн., з яких: 27 831,20 грн. - безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, 2 590,96 грн. - інфляційні збитки, 721,80 грн. - три проценти річних, а також понесені ними судові витрати.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 року позов задоволено. Вирішено питання щодо судових витрат та витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач СФГ «Біфронс», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що СФГ «Біфронс» не було фактичним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки остання знаходилась у користуванні ТОВ «СФГ Гермес», з яким позивачі 10 березня 2015 року уклали договір оренди, факт передачі земельної ділянки у фактичне користування підтверджується відповідним актом прийому-передачі, тобто фактичним користувачем є ТОВ "СФГ Гермес". Вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, що реєстрація у державному реєстрі права оренди на земельну ділянку свідчить про фактичне користування нею, оскільки державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отже, державна реєстрація свідчить лише про офіційне визнання державою факту набуття або припинення речового права на нерухоме майно, тобто права оренди земельної ділянки, а не її фактичне використання. При цьому, доказів фактичного користування СФГ «Біфронс» земельною ділянкою позивачем надано не було. Вважає безпідставними висновки суду щодо недоведеності факту самовільного заняття земельної ділянки, з посиланням на те, що наявність кримінального провадження не є доказом вини у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку важливим є встановлення саме факту самовільного заняття земельної ділянки, а не особи, що його здійснила. Вказує, що доказом того, що відповідач не був фактичним користувачем земельної ділянки є його систематичні звернення із заявами про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, та слідчого судді. Зазначає, що ним надано належні докази перерахування позивачам грошових коштів за орендну плату на суму 23 941,29 грн., а саме квитанції поштового оператора "Укрпошта". Вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин вимог статті 625 ЦК України, оскільки відповідне прострочення зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою відсутнє. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу, зважаючи на те, що розрахунок суми судових витрат разом із позовною заявою надано не було, а було подано позивачами разом з відповіддю на відзив, що є порушення процесуального законодавства та практики Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18.

Позивачами надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого в задоволенні апеляційної скарги просили відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначали, що доказом фактичного користування СФГ «Біфронс» земельною ділянкою є договір оренди земельної ділянки №1-06 від 16 травня 2006 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13385110, від 28 травня 2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки за СФГ «Біфронс» на підставі вищевказаного договору оренди. Вважає безпідставними доводи апелянта щодо фактичного використання земельної ділянки саме ТОВ "СФГ "Гермес", оскільки пунктом 17.1 договору оренди землі №10/03 від 10 березня 2015 року, укладеного між ТОВ "СФГ "Гермес" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначено, що договір набирає чинності після його державної реєстрації, в той час як останній в державному реєстрі зареєстровано так і не було. Доводи апелянта щодо самовільного зайняття земельної ділянки є безпідставними, оскільки правоохоронними органами за результатами досудової перевірки за зверненням СФГ «Біфронс» факти викладені в його заяві не знайшли свого підтвердження. Отримання грошових переказів від відповідача в рахунок орендної плати позивачами заперечується. Повідомлення про вручення поштового переказу відповідачем надано не було. Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, зазначає, що на підтвердження отримання грошових коштів адвокатом надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів від 15 квітня 2021 року № 1,2,3.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом та це підтверджується матеріалами справи, що 16 травня 2006 року між ОСОБА_4 та СФГ «Біфронс» у письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_4 передав селянському фермерському господарству «Біфронс» в строкове платне користування належну йому земельну ділянку, загальною площею 7,368 га, кадастровий номер 12244583000:01:026:0095 у тому числі 7,368 га ріллі, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області строком на 25 років (т.1 а.с.18-21).

На підставі договору №1-06 від 16 травня 2006 року між ОСОБА_4 та СФГ «Біфронс» складено акт передачі та прийому земельної ділянки, що надається в оренду (том 1 а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно копії свідоцтв про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за номерами 5-278, 5-275, 5-281 від 10 березня 2015 року спадкоємцями щодо майна померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожний по 1/3 частці земельної ділянки, кадастровий номер 1224583000:01:026:0095, площею 7,3681 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.15-17,28).

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до СФГ «Біфронс», третя особа - П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №1-06 від 16 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ «Біфронс» з моменту його укладення, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13385110 від 28 травня 2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095) за СФГ «Біфронс», що виникло на підставі договору оренди землі №1-06 від 16 травня 2006 року (т.1 а.с.23-25).

Вказаним рішенням встановлено, що згідно висновку експерта №6641-18 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по справі від 16 січня 2019 року підпис від імені ОСОБА_4 у розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін " в графі "орендодавець" на четвертому аркуші договору оренди землі №1-06 від 16 травня 2006 року, укладеному між СФГ «Біфронс» та ОСОБА_4 , виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року рішення П`ятихатського районного суду від 18 березня 2019 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095) за селянським (фермерським) господарством «Біфронс» скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, що сторонами не заперечується.

Відповідно до копії договору оренди від 10 березня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «СФГ Гермес» укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачі передали ТОВ «СФГ Гермес» в строкове платне користування належну їм земельну ділянку, загальною площею 7,368 га, у том числі 7,368 га ріллі з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095, строком на 10 років (т.1 а.с.142-145).

На підставі договору №10/03 від 10 березня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ "СФГ «ГЕРМЕС» складено акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди землі № 10/03 від 10 березня 2015 року (т.1 а.с.146).

Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року вбачається, що ТОВ "СФГ «ГЕРМЕС» зверталося до суду із позовом до СФГ «Біфронс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1-06 від 16 травня 2006 року, вказаний позов був обґрунтований тим, що останнє не має можливості зареєструвати право оренди земельної ділянки у зв`язку з тим, що відповідне право оренди вказаної земельної ділянки 28 травня 2014 року вже було зареєстровано за відповідачем та за зустрічним позовом СФГ «Біфронс» до ТОВ "СФГ «ГЕРМЕС» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №10/03 від 10 березня 2015 року, мотивуючи його тим, що спадкоємці не мали права укладати відповідний договір оренди земельної ділянки, отже у період з 2015-2016 року ТОВ "СФГ «ГЕРМЕС» безпідставно користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095. Вказаним рішенням в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено (т.1 а.с.147-150).

11 листопада 2016 року СФГ "Біфронс" звернулося до П`ятихатського райвідділу ГУМВС України в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а саме самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095, яку була самовільно зайнято та засіяно пшеницею (т.1 а.с.151).

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2017 року зобов`язано внести відомості, викладені у вищевказаній заяві, до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.с.152).

За даними Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 лютого 2017 року П`ятихатським відділом поліції Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12017040550000189 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки (т.1 а.с.153).

Постановою слідчого слідчого відділу П`ятихатського відділу поліції Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 29 березня 2017 року кримінальне провадження №12017040550000189 закрито (т.1 а.с.154).

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2017 року вищевказану постанову слідчого скасовано (т.1 а.с.155).

13 березня 2019 року СФГ "Біфронс" звернулося до П`ятихатського райвідділу ГУМВС України в Дніпропетровській області із повторною заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а саме про самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095 (т.1 а.с.156-159).

В матеріалах справи наявні квитанції про здійснення поштових переказів ДД УДППЗ "УКРПОШТА" 12 жовтня 2016 року на суму по 2 767,76 грн. на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , 21 грудня 2016 року на суму по 1 781,62 грн. на кожного, а саме на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , 21 грудня 2017 року на суму по 1 781,62 грн. на кожного, а саме на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 06 грудня 2018 року на суму по 1 761,62 грн. на кожного, а саме на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.161-164).

Згідно листа селищного голови Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області Колєсніка О. вбачається, що орендна плата на території Вишнівської селищної ради (с.Лозуватка) по договорах оренди, орендарями сплачується відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", відповідно до якого запроваджується плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% від визначеної згідно із законодавством вартості земельної ділянки, земельної частки (паю)". Вказують, що середня вартість 1 га ріллі по області протягом років змінювалася наступним чином: 2017 рік - 27 414,49 грн. за 1 га, 2018 рік - 28 587,14 грн. за 1 га, 2019-2020 роки 30 251 грн. за 1 га. Для точного розрахунку, стосовно нормативно грошової оцінки за періоди, зазначені у запиті необхідно звернутися до відділу Держгеокадастру у П`ятихатському районі (т.1 а.с.26).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру нормативна грошова оцінка 1 га ріллі КСП "Лозуватка" П`ятихатського району Дніпропетровської області станом на 01 січня 2014 року складає 18 972,89 грн., на 01 січня 2015 року - 23 697,14 грн., на 01 січня 2016 року - 28 436,57 грн., на 01 січня 2017 року - 28 436,57 грн.

Згідно листа Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10 червня 2021 року загальна вартість паю земельної ділянки по КСП «Лозуватка» з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01 січня 2015 року складає 18 0809,16 грн., станом на 2016-2017 роки - 216 970,99 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095 в 2019-2020 роках становила 185 617,25 грн. (т.1 а.с.249-250).

Згідно розрахунку, складеного позивачами вбачається, що орендна плата за 2015 рік (за період з 10 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року) складає 4 413,72 грн., 6 509,13 грн. - за 2016 рік, 6 509,13 грн. - за 2017 рік, 6 509,13 - за 2018 рік, 3 890,33 грн. - за 2019 рік (т.1, а.с. 242).

Розрахунок інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами наведений позивачами на аркушах справи 243-247 тому 1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи установлено, що у період часу з 10 березня 2015 року (день набуття позивачами права власності на земельну ділянку) по 12 вересня 2019 року включно (по дату скасування запису про реєстрацію права оренди земельної ділянки за СФГ «Біфронс») відповідач СФГ «Біфронс» використовувало земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів, тобто фактично зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею. Розмір безпідставно збережених коштів підтверджено розрахунком позивача, правильність якого відповідачем не спростована, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову. Вважав недоведеними доводи відповідача щодо фактичного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095 ТОВ "СФГ «Гермес», оскільки укладений між останнім та позивачами договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, однак відомості про те, що даний договір є зареєстрованим відсутні. Крім того, дійшов висновку, що сама по собі наявність кримінального провадження про самостійне захоплення земельної ділянки, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) не є доказом вини у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, суд першої інстанції критично віднісся до наданих відповідачем квитанцій грошові перекази на ім`я позивачів, оскільки доказів отримання позивачами відповідних грошових коштів відповідачем надано не було.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 93 ЗК України встановлює, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з закріпленим у статті 32 Закону України «Про оренду землі» правилом, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендною платою за землю є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є правовідносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними і регулюються положеннями глави 83 ЦК України.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України.

Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові №14-77цс18 від 23 травня 2018 року (справа № 629/4628/16-ц).

З аналізу наведених норм закону, колегія суддів приходить до висновку, що предметом доказування у даній категорії справ є саме факт реального використання відповідачем земельної ділянки позивача та несплати за грошових коштів у вигляді орендної плати.

Звертаючись до суду із дійсним позовом та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі зазначали, що оскільки договір оренди між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідачем СФГ "Біфронс" не укладався, рішенням суду договір оренди №1-06 від 16 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ "Біфронс", було визнано недійсним, відповідач зобов`язаний сплатити позивачам кошти за фактичне користування земельною ділянкою в порядку статті 1212 ЦК України.

В той же час, здійснюючи розгляд апеляційної скарги СФГ "Біфронс", досліджуючи матеріали цивільної справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність доказів фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095, розташованої на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області у період з 10 березня 2015 року по 12 вересня 2019 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Саме по собі визнання недійсним договору оренди №1-06 від 16 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ "Біфронс", без надання відповідних доказів цільового використання земельної ділянки саме СФГ "Біфронс", не може бути підставою для стягнення з останнього грошових коштів у вигляді орендної плати за певний період, в той час як відповідні докази використання земельної ділянки у період з 10 березня 2015 року по 12 вересня 2019 року саме відповідачем матеріали справи не містять, доводи позовної заяви про використання земельної ділянки СФГ "Біфронс" у спірний період зводиться до припущення.

Колегія суддів не може залишити без уваги доводи апелянта щодо використання у період з 2015 року по 2019 року спірної земельної ділянки саме ТОВ «СФГ «Гермес», що виключає можливість стягнення з відповідача СФГ "Біфронс" безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Здійснюючи аналіз наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів звертає увагу на наявність таких документів, як договір оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095, від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «СФГ Гермес», та акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди землі № 10/03 від 10 березня 2015 року, відповідно до якого сторони договору підтвердили фактичне отримання у користування земельної ділянки ТОВ «СФГ Гермес».

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки є окремим документом, що підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі з передачі її в користування орендаря.

Таким чином, підписуючи 10 березня 2015 року акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтвердило факт передання земельної ділянки у користування ТОВ «СФГ Гермес», а ТОВ «СФГ Гермес» засвідчив факт реального отримання земельної ділянки з можливістю її подальшого використання, що у свою чергу спростовує доводи позивача про фактичне користування земельною ділянкою саме відповідачем СФГ "Біфронс".

Колегія суддів також погоджується з доводом апеляційної скарги про безпідставність висновку суду першої інстанції, що реєстрація у державному реєстрі права оренди на земельну ділянку свідчить про фактичне користування нею, враховуючи, що правовою природою державної реєстрації прав є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що у свою чергу свідчить свідчить лише про офіційне визнання державою факту набуття або припинення речового права на нерухоме майно, тобто права оренди земельної ділянки, а не її фактичне використання.

Таким чином, сама по собі наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095 за СФГ «Біфронс» не свідчить про фактичне користування останнім земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що під час розгляду справи по суті судом першої інстанції, відповідач неодноразово наголошував увагу суду на тому, що фактичним користувачем спірної земельної ділянки є саме ТОВ «СФГ Гермес», зазначав, що саме засіяння останнім земельної ділянки пшеницею позбавило відповідача можливості використовувати землю у власних потребах, разом із тим, суд першої інстанції на відповідні доводи відповідача уваги не звернув, в той час як доведення відповідачем факту використання земельною ділянкою саме ТОВ «СФГ Гермес» впливатиме на права та обов`язки останнього в подальшому.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Статтею 54 ЦПК України визначено наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Так, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Таким чином, зважаючи, що відповідачем факт користування земельною ділянкою у період з 10 березня 2015 року по 12 вересня 2019 року заперечується, посилаючись на використання земельної ділянки саме ТОВ «СФГ Гермес», суд першої інстанції, враховуючи, що у разі встановлення відповідних обставин, позивач не позбавлений права звернутися до суду із аналогічним позовом до фактичного користувача, в той же час ТОВ «СФГ Гермес» не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що позбавило можливості, зокрема, отримати відповідні пояснення ТОВ «СФГ Гермес» по суті справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на наявність в матеріалах справи квитанцій про сплату орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою, на які суд першої інстанції належної уваги не звернув, не надав їм належної та відхиляючи як неналежні докази належним чином відповідний свій висновок не мотивував.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем заявлялося про перерахування коштів орендної плати за земельну ділянку з метою недопущення в подальшому будь-яких спорів з цього приводу, про що було надано відповідні квитанції про грошові перекази національного оператору поштового зв`язку "Укрпошта", яка є офіційним розрахунковим документом, в той же час суд першої інстанції огляд оригіналів вказаних документів в судовому засіданні не здійснив, не з`ясував факт отримання стороною позивача відповідних коштів, їх розміру, не роз`яснив сторонам право на звернення із клопотанням про витребування додаткових доказів у разі їх необхідності, зокрема відомостей з АТ "Укрпошта" про здійснені перекази, докази фактичного отримання відповідних платежів позивачами.

Також, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що у відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, з метою доведення факту відсутності заборгованості із орендної плати, відповідачем було надано розрахункові документи - квитанції АТ "Укрпошти" про здійснені поштові перекази, що підтверджують факт надсилання грошових коштів на користь позивачів, в той же час, останніми доказів з метою спростування вказаних доводів відповідача надано не було, із клопотаннями про витребування доказів, зокрема від оператора поштового зв`язку позивачі не зверталися, в той час як цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано жодного доказу як на підтвердження фактичного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1224583000:01:026:0095 у період з 10 березня 2015 року по 12 вересня 2019 року саме СФГ «Біфронс», так і на спростування доводів відповідача щодо фактичної оплати орендної плати за користування земельною ділянкою, в той час як принципи диспозитивності та змагальності судового процесу покладають на сторони обов`язок доведення як своїх вимог так і заперечень.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, допустився порушення норм матеріального права задовольняючи позов, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку із задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь СФГ «Біфронс» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 1 362 грн. з кожного, а всього 4 086 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Біфронс» задовольнити.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства «Біфронс» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь селянського (фермерського) господарства «Біфронс» судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 1 362 грн. з кожного, а всього 4 086 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 14 березня 2022 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.