Постанова

від 28.10.2021 по справі 922/1062/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/1062/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

прокурор - Ковальова І.І., службове посвідчення №057340 від 09.10.2020,

позивача - не з`явився,

1-го відповідача - Балясний Р.Р., ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СА №1014265 від 28.07.2021,

2-го відповідача - Балясний Р.Р., ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СА №1010941 від 28.07.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції за допомогою програми EasyСon, апеляційну скаргу Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (вх.№2408 Х/2) та апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" (вх.№2409Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Калініченко Н.В., час проголошення рішення - 11:43год., дата складання повного тексту рішення - 08.07.2021, у справі №922/1062/21

за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

до 1-го відповідача Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, село Тавільжанка, Куп`янський район, Харківська обл., 2-го відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське", село Тавільжанка, Куп`янський район, Харківська обл.,

про визнання недійсним правочину та звільнення ділянки

ВСТАНОВИВ:

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" про визнання недійсним договору про співпрацю №23-18 від 30.03.2018, а також про зобов`язання звільнити займану земельну ділянку державної форми власності загальною площею 33, 0594га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дійсною метою договору про співпрацю №23-18 від 30.03.2018 є приховування відповідачами фактичних відносин оренди земельної ділянки.

На думку прокурора, про удаваність даного договору свідчить не тільки мета, з якою його укладено, а і неможливість, відповідно до статутних завдань та законодавства здійснення Тавільжанським ліцеєм співпраці з ПСП "Тавільжанське"; діяльність ПСП "Тавільжанське" ніяким чином не пов`язана з навчальною або науковою діяльністю.

Прокурор зазначає, що зміст укладеного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі" та нормам Земельного кодексу України, у зв`язку з чим, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 20, 207 Господарського кодексу України, підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про співпрацю №23-18 від 30 березня 2018 року, укладений між Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське"; зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське" звільнити займану земельну ділянку державної форми власності загальною площею 33, 0594га, яку він займає на підставі договору про співпрацю №23-18 від 30 березня 2018, укладеного з Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське"; стягнуто з Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та з Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір в розмірі по 2 270, 00грн з кожного.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що перший відповідач не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері. Як на момент укладення оспорюваного договору, так і на теперішній час ліцей не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у сумісну діяльність. Крім того, головною метою діяльності навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти. Водночас, основним видом діяльності другого відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Тобто, мета, яку переслідують сторони договору, з урахуванням їх видів діяльності, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту оспорюваного договору.

Судом першої інстанції також зазначено, що перший відповідач не залучав до обробітку земельної ділянки вчителів та учнів, які є неповнолітніми, а відтак обов`язки щодо вирощування та збору врожаю виконуються самостійно другим відповідачем.

Навчальний заклад, як сторона оспорюваного договору, жодної участі у спільній діяльності не приймає. Фактично єдиним обов`язком закладу, як сторони у правочині, є передача землі другому відповідачу, який повинен її обробляти.

При цьому, правочином не визначено вартість вкладів учасників спільної діяльності, що суперечить положенням статті 1130 Цивільного кодексу України. Однак, незалежно від розміру вкладів, участі у спільній діяльності сторін, а також розміру прибутку, відповідно до пункту 3.2. договору навчальний заклад отримує грошові кошти у розмірі не меншому 6, 8% від грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, розмір прибутку першого відповідача від сумісної діяльності визначений сторонами у чіткій сумі та не залежить від вкладів учасників.

Відтак, суд дійшов висновку, що сторони оспорюваного правочину під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки його умовами передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачем підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

Місцевим господарським судом встановлено, що оспорюваний договір містить такі істотні умови договору оренди землі: об`єкт оренди (пункт 1.1. договору), строк дії договору оренди (пункт 4.1), а також розмір орендної плати (пункт 3.2). Однак, в порушення вимог чинного законодавства в договорі не зазначено інших істотних умов (індексації орендної плати, способи та умови розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати і її перегляду та відповідальності за несплату), передбачених діючим законодавством для договору оренди землі.

Крім того, судом зазначено, що оспорюваний договір не відповідає вимогам частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі", оскільки укладений за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

А саме, на момент укладення оспорюваного правочину земля перебувала у державній власності. У зв`язку з цим, право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, до числа яких відноситься і спірна земельна ділянка, належить Головному управлінню Держгеокадастру в Харківській області, а не навчальному закладу.

З огляду на викладене, враховуючи, що оспорюваний правочин не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі", він не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, суд дійшов висновку, що він підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а земельну ділянку Приватному сільськогосподарському підприємству "Тавільжанське" слід звільнити.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог повністю; стягнути з Куп`янської окружної прокуратури на користь Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області судовий збір.

Крім того, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог повністю; стягнути з Куп`янської окружної прокуратури на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" судовий збір.

Доводи апеляційних скарг є тотожними.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області є юридичною особою, має юридичну правоздатність та дієздатність, внаслідок чого може бути учасником цивільних правовідносин та наділений правом на укладення договору з будь-якою фізичною або юридичною особою незалежно від їх організаційно-правової форми власності. Як зазначають апелянти, законодавством України та Статутом Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області встановлена самостійність останнього у здійсненні фінансово-господарської діяльності, свободи укладення договору, здійснення спільної діяльності об`єднання майна для проведення спільної діяльності, отриманні грошових коштів та інших матеріальних благ від юридичних та фізичних осіб. У зв`язку із чим, на думку апелянтів, наявність у відповідачів різних видів економічної діяльності не тягне за собою визнання договору про співпрацю недійсним та не забороняє сторонам договору укладати договір про співпрацю.

Апелянти вважають, що надані відповідачами докази підтверджують та свідчать про факт проведення сторонами оспорюваного договору спільної діяльності та про участь Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області у проведенні спільної діяльності, використання земельної ділянки в освітньому процесі.

Апелянти також зазначають, що Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області не передавав Приватному сільськогосподарському підприємству "Тавільжанське" у користування земельну ділянку.

На думку апелянтів, надання матеріальної підтримки у грошовій формі не свідчить, що відповідачі уклали договір оренди, а не договір про співробітництво; при наданні матеріальної підтримки сторони договору керувалися універсальністю та найбільшою вживаністю грошової форми. Щодо строку дії договору апелянти зазначають, що законодавством України про співпрацю не визначено ні мінімального, ні максимального строку дії договору, на який він укладається; сторони самостійно визначають цей строк, виходячи з мети співпраці, натомість мінімальний та максимальний строк договору більш притаманний для законодавства, що регулює відносини оренди.

Крім того, в апеляційних скаргах апелянти посилаються на те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області може самостійно представляти інтереси державного органу та держави в суді, має всі необхідні для цього повноваження та ресурси.

На думку апелянтів, прокурором, окрім формальних тверджень, не зазначено, які саме інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області порушено укладенням оспорюваного договору, не доведено ані негативного впливу на навчальний процес, ані можливості постійного землекористувача здійснювати самостійно обробіток земельної ділянки з отримання більшої матеріальної вигоди, ніж визначена договором, ані дійсної можливості ГУ Держгеокадастру в Харківській області передати земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21; постановлено розгляд апеляційних скарг Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області і Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21 здійснювати в одному спільному апеляційному провадженні; встановлено учасникам справи строк до 27.08.2021 для подання відзивів на апеляційні скарги з доказами надсилання відзивів апелянтам; встановлено учасникам справи строк 27.08.2021 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 02.09.2021 о 10:00год.

20.08.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9692), зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, якому на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №309601 від 28.04.2011, належить право володіння та користування земельною ділянкою, не мав будь-якої можливості укласти договір оренди земельної ділянки, адже позбавлений можливості розпоряджатись земельною ділянкою.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області також вважає підстави для представництва інтересів держави в особі Головного управління необґрунтованими.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зазначає, що Управління не є стороною договору, не погоджувало його істотних умов та не приймало участі в його укладенні; облік договорів даного виду Головним управлінням не ведеться, перевірки законності використання земельної ділянки на підставі вказаного договору не здійснювалось; серед повноважень, закріплених у Положенні про Головне управління, відсутні повноваження щодо обліку договорів про співпрацю.

25.08.2021 від представника Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" - адвоката Балясного Р.Р. надійшли заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 заяви представника Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" - адвоката Балясного Р.Р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на 02.09.2021 о 10:00год., провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

28.08.2021 (26.08.2021 подано до підприємства поштового зв`язку) від Куп`янської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" (вх.№9943), зазначає, що у відповідачів відсутні будь-які повноваження проводити спільну сумісну діяльність щодо оспорюваної земельної ділянки, зокрема відсутність необхідних видів діяльності, виду та форми юридичних установ; так, ПСП "Тавільжанське" не є установою, яка відноситься до науково-дослідницької діяльності та не може проводити дану діяльність, оскільки цільове призначення земельної ділянки - для дослідницьких та навчальних цілей, а фактично вона використовується для ведення товарного виробництва сільськогосподарської продукції.

Як зазначає прокурор, на момент укладення оспорюваного договору право власності на спірну земельну ділянку належало державі в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області, однак, не зважаючи на це, відповідачі уклали договір та протягом тривалого часу використовують земельну ділянку для товарного сільськогосподарського товарного виробництва. Однак, не зважаючи на вказаний факт, заходів реагування ГУ Держгеокадстру у Харківській області не вжито. Відтак, у Куп`янської окружної прокуратури Харківської області наявні всі підстави для пред`явлення позову в інтересах держави.

З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське", а рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21 залишити без змін.

Також 28.08.2021 (26.08.2021 подано до підприємства поштового зв`язку) від Куп`янської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (вх.№9944), де прокурором викладені аналогічні доводи.

У зв`язку із чим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21 залишити без змін.

У зв`язку з перебуванням 02.09.2021 на лікарняному судді-доповідача Здоровко Л.М., яка визначена протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 для розгляду справи №922/1062/21, та відсутністю правових підстав, визначених частиною 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, повідомлено, що розгляд справи, призначений на 02.09.2021р об 10:00год., буде здійснено 16.09.2021 о 10:15год.

09.09.2021 від представника Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" - адвоката Балясного Р.Р. надійшли заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021, у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2021 заяви представника Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" - адвоката Балясного Р.Р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на 16.09.2021 о 10:15год, провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

15.09.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх.№10727), просить розглянути справу №922/1062/21 у судовому засіданні, призначеному на 16.09.2021 о 10:15год. за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу; задовольнити апеляційні скарги Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області і Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське"; про час та місце проведення наступного судового засідання повідомити.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.09.2021, яке відбулось у режимі відеоконференції за допомогою системи EasyCon, представник апелянтів оголосив доводи апеляційних скарг.

Прокурор проти доводів апеляційних скарги заперечувала.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.10.2021 о 10:45год.; клопотання представника Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" - адвоката Балясного Р.Р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в програмі Easycon задоволено; постановлено судове засідання, призначене на 28.10.2021 о 10:45год, провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

Об 11:08год. год 28.10.2021 судове засідання у режимі відеоконференції за допомогою системи EasyCon продовжено; після перерви представник апелянтів просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору задоволенні позовних вимог повністю.

Прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21 залишити без змін.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалось, було належним чином повідомлено про час, дату і місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, представник апелянтів і прокурор висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційних скарги, а неявка в судове засідання представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши у судовому засіданні представника апелянтів і прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права, земельна ділянка з кадастровим номером 6321885500:05:000:0412, площею 33, 0594га зареєстрована як державна власність та розташована на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

Відповідно до розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації №170 від 25.04.2008, Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області отримав Державний акт на право постійного користування землею площею 33, 0594га (серії ЯЯ №303601) для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 632188553000005.

30.03.2018 між Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (сторона - 1) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське" (сторона - 2) укладено договір про співпрацю № 23-18 (далі за текстом - договір), за умовами якого сторони до 30 березня 2023 року здійснюють співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва для дослідних навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, здійснюють вирощування сільськогосподарських культур, з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану та зниження родючості ґрунту на земельній ділянці сторони - 1, яка має площу 33, 0594га.

Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері.

Як на момент укладення оспорюваного договору, так і на теперішній час Ліцей не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у сумісну діяльність. Головною метою діяльності навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею площею 33, 0594га (серії ЯЯ № 303601) земельна ділянка має цільове призначення (використання) - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23 липня 2010 року, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код КВЦПЗ 01.09 та 01.10).

Відповідно до класифікації видів економічної діяльності, основним видом діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (має КВЕД 01.11).

Відтак, Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське", згідно договору, використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка навчальному закладу передана для ведення підсобного господарства (код КВЦПЗ 01.09 та 01.10).

Судом першої інстанції також встановлено, що Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області не залучав до обробітку земельної ділянки вчителів та учнів, які є неповнолітніми, а відтак обов`язки щодо вирощування та збору врожаю виконуються самостійно Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське".

Навчальний заклад, як сторона оспорюваного договору, жодної участі у спільній діяльності не приймає. Фактично єдиним обов`язком закладу, як сторони у правочині, є передача землі Приватному сільськогосподарському підприємству "Тавільжанське", який повинен її обробляти.

При цьому, правочином не визначено вартість вкладів учасників спільної діяльності.

Однак, незалежно від розміру вкладів, участі у спільній діяльності сторін, а також розміру прибутку, відповідно до пункту 3.2. договору, Навчальний заклад отримує грошові кошти у розмірі, не меншому 6, 8% від грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, розмір прибутку Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області від сумісної діяльності визначений сторонами у чіткій сумі та не залежить від вкладів учасників.

Апеляційним господарським судом встановлено, що за умовами пункту 1.2. договору, сторонами визначені такі форми участі у досягненні мети:

- фінансові внески або інші види допомоги;

- техніка, сільськогосподарський інвентар, паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, засоби обробітку та захисту рослин, матеріальні цінності, розрахунки та оформлення відповідної документації;

- трудова діяльність.

Відповідно до пункту 2.1. договору, при здійсненні співпраці сторони мають право:

- у відповідності до виду діяльності створювати фонди, які можуть включати в себе грошові кошти, обладнання, техніку, інвентар, паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, а також технології, що належать сторонам;

- фінансувати проведення робіт;

- сплачувати послуги третіх осіб по забезпеченню спільної діяльності;

- самостійно виконувати види робіт у рамках дійсного договору;

- своєчасно проводити розрахунки за вирощену при проведенні дослідницьких робіт продукцію;

- узагальнювати та вивчати з учнями матеріали дослідів при опрацюванні програмового матеріалу з біології, технологій (трудового навчання), природознавства за окремим планом заходів з відповідних предметів.

Розділом 3 "Порядок розрахунку" визначено, що сторони щорічно проводять аналіз результатів співпраці по закінченню комплексу сільськогосподарських робіт на земельній ділянці, але не пізніше 15 грудня.

Сторона - 2 надає Стороні - 1 матеріальну підтримку в розмірі не менше 6, 8% від грошової оцінки земельної ділянки розміром 33, 0594га у вигляді компенсації за вирощену при проведенні дослідницьких та навчальних робіт продукцію. Щорічно сума матеріальної підтримки уточнюється з урахуванням індексу інфляції.

Матеріальна підтримка може надаватися як у грошовій формі через перерахування на спеціальний рахунок, так і іншими видами допомоги, що оформляється відповідними актами.

Відповідно до Статуту Тавільжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (у редакції, діючій станом на дату укладення оспорюваного договору), Тавільжанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області є комунальним закладом Дворічанської районної ради.

Пунктом 1.6. Статуту визначено, що головними завданнями навчального закладу є: забезпечення реалізації права громадян на безкоштовну повну загальну середню освіту; виховання громадянина України; створення умов для оволодіння системою наукових знань про природу, людину та суспільство.

Згідно з пунктом 1.7 Статуту, навчальний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", іншими нормативно-правовими актами відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1.8. Статуту, навчальний заклад здійснює діяльність в межах своєї компетенції.

Пунктом 1.11 Статуту визначено, що навчальний заклад має право: визначати форми, методи і засоби організації навчально-виховного процесу за погодженням із засновником; визначати варіативну частину робочого навчального плану; в установленому порядку розробляти і впроваджувати експериментальні та індивідуальні навчальні плани; використовувати різні форми морального і матеріального заохочення до учасників навчально-виховного процесу; тощо.

Пунктами 2.2., 2.3. Статуту передбачено, що основним документом, що регулює навчально-виховний процес, є робочий навчальний план, що складається на основі розроблених та затверджених Міністерством освіти і науки України типових навчальних планів, із конкретизацією варіативної частини.

Відповідно до робочого навчального плану, педагогічні працівники використовують програми, підручники, навчальні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України, а також науково-методичну літературу, дидактичні матеріали, форми, методи, засоби навчальної роботи, що мають забезпечувати виконання статутних завдань та здобуття освіти на рівні державних стандартів.

Згідно з пунктом 2.4. Статуту, навчальний заклад здійснює навчальний процес за 5-денною формою навчання.

Розділом 5 Статуту передбачено, що матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі навчального закладу.

Майно навчального закладу належить йому на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства, укладених ним угод.

Навчальний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

Відповідно до пункту 6.1. Статуту, навчальний заклад є неприбутковою організацією. Доходи (прибутки) навчального закладу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання навчального закладу, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами.

Пунктом 6.2. Статуту визначено, що джерелами формування кошторису навчального закладу є зокрема, кошти, отримані за надання платних послуг та реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельній ділянці.

Рішенням ІІ сесії VIII скликання Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області від 11.02.2021 №111-VIII змінено найменування Тавільжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області на найменування Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

Відповідачами надано для долучення до матеріалів справи:

- робочу програму Тавільжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області на 2018-2023 роки для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, в якій зазначено, що основними напрямами діяльності учнів на земельній ділянці є: спостереження за ростом, доглядом і розвитком рослин; спостереження за способами обробітку ґрунту; проведення практичних занять та дослідів;

- заходи робочої програми Тавільжанської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 2018/2023 роки для дослідних та навчальних цілей, вивчення досвіду ведення сільського господарства, до яких відносяться, зокрема, контроль за використанням земельної ділянки згідно діючого законодавства; обговорення на загальних зборах учасників навчально-виховного процесу використання земельної ділянки та укладення договору про співпрацю з ПСП "Тавільжанське" з метою профорієнтації школярів до роботи в сільському господарстві; проведення екскурсій на земельній ділянці спільно з агрономом ПСП "Тавільжанське" для дослідних та навчальних цілей;

- акти про виконання договору між ПСП "Тавільжанське" та Тавільжанською ЗОШ І-ІІІ ступенів, відповідно до яких, учні Тавільжанської школи під керівництвом учителя проводили практичну роботу на місцевості;

- протоколи щодо проведення практичної роботи на місцевості.

Крім того, Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області надано:

- плани роботи щодо виконання робочої програми Тавільжанської ЗОШ І-ІІІ на 2018-2020 роки для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства у 2018 році, у 2019 році, у 2020 році;

- плани-графіки проведення уроків-екскурсій на земельну ділянку на 2018 рік, на 2019 рік, на 2020 рік;

- накази Тавільжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області про роботу на земельній ділянці, наданій у постійне користування у 2018 році, у 2019 році, у 2020 році, відповідно до яких наказано уповноваженим особам: проаналізувати програмовий матеріал з предметів робочого навчального плану та відібрати теми, вивчення яких доцільно проводити у формі екскурсії на земельну ділянку; скласти план-графік проведення уроків-екскурсій на земельну ділянку та подати на затвердження директору школу; забезпечити учителям можливість проведення уроків-екскурсій у певний час робочого дня шляхом внесення необхідних змін у розклад;

- інструкцію відповідального за проведення екскурсії на земельну ділянку, інструкцію з безпечної поведінки під час екскурсії на земельну ділянку; журнал інструктажів з безпеки життєдіяльності під час екскурсій на земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» , прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та Господарським процесуальним кодексом України.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу . Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вказує прокурор, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області до цього часу не вжито заходи щодо визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до положень статті 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру в Харківській області є розпорядником земельної ділянки, переданої в постійне користування Тавільжанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області.

Організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичним особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, стаття 152 Земельного кодексу України відносить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, земельних відносин.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015, серед основних завдань Держгеокадастру зазначено реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, в тому числі державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області належним чином не забезпечено контроль за цільовим використанням земельної ділянки, наданої у користування Тавільжанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області), і відповідно не вжито заходів щодо поновлення інтересів держави.

Як зазначає прокурор, 17.02.2021 до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області направлено повідомлення про вказані порушення в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У відповідь Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області листом від 03.03.2021 №10-20-14,2-1702/0/19-21 повідомлено, що підстав для вжиття заходів представницького характеру немає та до теперішнього часу заходи щодо поновлення порушених прав не вжито.

Тобто, уповноваженим державою органом неналежним чином здійснюється захист інтересів держави.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянтів, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області може самостійно представляти інтереси державного органу та держави в суді, оскільки такі свої повноваження останнім не були реалізовані відповідно до вимог законодавства.

Відповідно, обґрунтованими є доводи прокурора, що у даному випадку у нього виникає обов`язок виконати субсидіарну функцію щодо захисту інтересів держави у земельній та освітній сферах.

Як зазначає прокурор, його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства. А саме, у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі земельної ділянки державної власності із відання навчального закладу у господарювання юридичної особи для здійснення господарської діяльності.

Відтак, судова колегія вважає, що прокурором обґрунтовані та доведені підстави представництва інтересів держави в суді.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних наслідків визначені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких було оформлено відносини.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, у залежності від того, наскільки він відповідає вимогам до правочинів, що містяться в статті 203 Цивільного кодексу України.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин.

Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до статей 1130-1131 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність мають передбачати у тому числі координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Зі змісту викладених приписів законодавства випливає, що основними елементами договору про спільну діяльність є:

- об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності, і відповідні частки мають бути визначеними;

- обов`язки сторін у правовідносинах спільної діяльності не мають зустрічного характеру, натомість кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі.

Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Згідно з частиною 1 статті 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Слід зазначити, що за змістом вказаних статей не передбачено створення простого товариства, проте, визначено можливість об`єднання сторонами договору простого товариства вкладів у спільну діяльність.

Таким чином, характер правовідносин, що регулюється договором про спільну діяльність, полягає у об`єднанні вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності.

Водночас, згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону, у договорі оренди зазначаються: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі, якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Дослідивши обставини справи та умови укладеного сторонами у справі договору, судова колегія доходить таких висновків.

Умови оспорюваного договору не передбачають чітко визначені частки об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності; форми участі сторін є абстрактними і жодним чином не конкретизовані, а саме, зазначені такі форми участі сторін: фінансові внески або інші види допомоги; техніка, сільськогосподарський інвентар, паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, засоби обробітку та захисту рослин, матеріальні цінності, розрахунки та оформлення відповідної документації; трудова діяльність, без уточнення, хто із сторін і яким чином здійснює відповідну участь.

Поряд з цим, місцевим господарським судом вірно зазначено, що Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері. Його головною метою діяльності є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти, у той час, як відповідно до класифікації видів економічної діяльності, основним видом діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (має КВЕД 01.11).

Відтак, обґрунтованими є висновок суду першої інстанції, що Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області як сторона оспорюваного договору, жодної участі у спільній діяльності не приймає; єдиним обов`язком закладу, як сторони у правочині, є передача землі Приватному сільськогосподарському підприємству "Тавільжанське", який її обробляє з метою вирощування сільськогосподарських культур.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянтів, що надані відповідачами докази підтверджують та свідчать про факт проведення сторонами оспорюваного договору спільної діяльності та про участь Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області у проведенні спільної діяльності, використання земельної ділянки в освітньому процесі, оскільки сам по собі оспорюваний договір, його зміст, мета, умови договору не спрямовані на проведення спільної діяльності; укладаючи договір про спільну діяльність кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі.

У даному ж випадку Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське" в силу виду своєї діяльності не може мати в рамках оспорюваного договору дослідні навчальні цілі, інтерес пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Як і Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області в силу покладених на нього Статутних завдань не може залучати до обробітку земельної ділянки вчителів та учнів. Поряд з цим, Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області не є сільськогосподарським підприємством, не здійснює наукову діяльність в аграрній сфері.

Апелянтами не спростовано висновків суду першої інстанції, що Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у сумісну діяльність.

Саме по собі проведення учбових занять на земельній ділянці під час її обробки Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське" не свідчить про спільну діяльність відповідачів, оскільки у такому випадку сторони оспорюваного договору діють не у загальному інтересі, а кожен у власних цілях.

Отже, обґрунтованим і доведеним є висновок суду першої інстанції, що мета, яку переслідують сторони договору, з урахуванням їх видів діяльності, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить меті договору про спільну діяльність.

Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянтів, що наявність у відповідачів різних видів економічної діяльності не забороняє сторонам договору укладати договір про співпрацю, оскільки у спірних правовідносинах зазначене не узгоджується із самою суттю договору про спільну діяльність.

Крім того, за договором про спільну діяльність сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.

При цьому, оспорюваним правочином не визначено вартість вкладів учасників спільної діяльності.

Однак, незалежно від розміру вкладів, участі у діяльності сторін згідно оспорюваного договору, а також розміру прибутку, відповідно до пункту 3.2. договору, Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області отримує грошові кошти у розмірі, не меншому 6, 8% від грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, розмір прибутку Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області визначений сторонами у чіткій сумі та не залежить від вкладів учасників.

Вищевказане дає можливість дійти висновку, що сторони оспорюваного правочину під час його укладення мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки його умовами передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення Приватним сільськогосподарським підприємством "Тавільжанське" підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) використання майна (земельної ділянки).

Наведені ознаки договору оренди в цілому притаманні оспорюваному договору .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, викладеної, зокрема у постановах від 19.06.2019 у справах №923/496/18 і №920/22/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 01.03.2018 у справі №908/546/17, від 17.08.2021 у справі №904/4885/20, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Проведеним у справі аналізом умов оспорюваного договору, із врахуванням мети правочину, його змісту, судом апеляційної інстанції встановлено, що він, враховуючи приписи статей 1130, 1133 Цивільного кодексу України, вказує на намагання відповідачів приховати дійсно укладений правочин - договір оренди під виглядом договору про співпрацю.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянтів, що надання матеріальної підтримки у грошовій формі не свідчить, що відповідачі уклали договір оренди, а не договір про співробітництво

Місцевим господарським судом встановлено, що оспорюваний договір містить такі істотні умови договору оренди землі: об`єкт оренди (пункт 1.1. договору), строк дії договору оренди (пункт 4.1), а також розмір орендної плати (пункт 3.2).

Однак, в порушення вимог чинного законодавства в договорі не зазначено інших істотних умов (індексації орендної плати, способи та умови розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати і її перегляду та відповідальності за несплату), передбачених діючим законодавством для договору оренди землі.

Крім того, внаслідок укладення оспорюваного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво, що не належить до повноважень навчального закладу.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Зокрема, статтею 19 Земельного кодексу України визначено таку категорію земель, як землі сільськогосподарського призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, згідно з частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею площею 33, 0594га (серії ЯЯ №303601), земельна ділянка має цільове призначення (використання) - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код КВЦПЗ 01.09 та 01.10).

Як зазначено вище, відповідно до класифікації видів економічної діяльності, основним видом діяльності другого відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (має КВЕД 01.11).

Відтак, Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське", згідно договору, використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321885500:05:000:0412, площею 33, 0594га зареєстрована як державна власність, та розташована на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про ГУ Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №308 від 17.11.2016, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.

Враховуючи зазначене, а також те, що право розпорядження майном в силу статті 317 Цивільного кодексу України є виключно у власника, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, до числа яких відноситься і спірна земельна ділянка, належить Головному управлінню Держгеокадастру в Харківській області, а не Тавільжанському ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

Відтак, у Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, як постійного користувача спірною земельною ділянкою згідно з Державним актом на право постійного користування землею площею 33, 0594га (серії ЯЯ №303601), відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана йому на праві постійного користування, залишається у державній власності, позаяк особа, якій земельну ділянку надано у постійне користування із земель державної форми власності наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, право розпорядження - виключна компетенція власника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюваний правочин не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі", він не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, відтак, він підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Судова колегія зазначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що земельна ділянка державної форми власності загальною площею 33, 0594га, яку Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське" займає на підставі договору про співпрацю № 23-18 від 30.03.2018, укладеного з Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області), підлягає звільненню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21 - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати апелянтів за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східного апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2021 у справі №922/1062/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.11.2021.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов