Постанова

від 04.11.2021 по справі 912/1170/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 року м.Дніпро Справа № 912/1170/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Вечірка І.О., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши апеляційну скаргу Кропивницької міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2021 (суддя Бестаченко О.Л.)

у справі № 912/1170/21

за позовом Кропивницької міської ради, м. Кропивницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМІКСГРУПП-ЛТД", м. Кропивницький

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Одеська область, м. Одеса

та Кіровоградської обласної ради, Кіровоградська обл., м. Кропивницький

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Кропивницької міської ради, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМІКСГРУПП-ЛТД" про внесення змін до Договору оренди землі від 01.01.2010 року №210, укладеного між Кіровоградською міською радою (зараз Кропивницька міська рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМІКСГРУПП-ЛТД", а саме:

- четверте речення розділу 2 Договору оренди землі викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2021 року № 569 становить 7 021 155,85 грн.";

- пункт 1 розділу 4 викласти в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 7 021 155,85 грн: 351 057,79 грн на рік, що складає 29 254,82 грн на місяць, починаючи з дня набрання рішенням законної сили", з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Кропивницькою міською радою подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2021 у справі №912/1170/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Кропивницької міської ради, а саме: внести зміни до договору оренди землі від 01.09.2010 року №210, а саме: - четверте речення розділу 2 Договору оренди землі викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2021 року № 569 становить 7 021 155,85 грн."; - пункт 1 розділу 4 викласти в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 7 021 155,85 грн: 351 057,79 грн на рік, що складає 29 254,82 грн на місяць, починаючи з дня набрання рішенням законної сили".

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права.

Наголошує, що судом не враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Реміксгрупп-Лтд" набуло право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі передачі йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому державним реєстратором на підставі акту приймання-передачі майнового внеску (вкладу) до статутного капіталу ТОВ "Реміксгрупп-Лтд" від 28.11.2014 видано відповідне свідоцтво про право власності та зареєстровано відповідне право власності.

За твердженням скаржника, ТОВ "Реміксгрупп-Лтд" після набуття права власності на ІТМ-сховище загальною площею 306,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70086335101), яке знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,4871 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3510100000:06:072:0028, стало орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього користувача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кропивницької міської ради на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2021 у справі №912/1170/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 30.09.2021р.

20.09.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Реміксгрупп-Лтд" надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та про приєднання доказів до матеріалів справи № 912/1170/21.

30.09.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від Кропивницької міської ради надійшли додаткові пояснення (в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України), в яких остання підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

У зв`язку з відпусткою судді Кузнецова В.О., судове засідання, призначене на 30.09.2021 не відбулося.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з відпусткою члена колегії судді Вечірко І.О., для вчинення певної процесуальної дії, а саме: призначення дати судового засідання у справі №912/1170/21, визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2021 розгляд справи 912/1170/21 призначено на 04.11.2021 о 16 год. 00 хв.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме виходом з відпустки судді Вечірка І.О., визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Вечірка І.О.

Відповідач та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судове засідання 04.11.2021 року з`явилися представник позивача (апелянта), представники третіх осіб: ОСОБА_1 та Кіровоградської обласної ради. Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання уповноваженого представника не направив.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2021 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про повне задоволення позовних вимог. Представники третіх осіб проти задоволення апеляційної скарги заперечували, наголошували на її необгрунтованості та наполягали на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01 вересня 2010 року між орендодавцем - Кіровоградською міською радою, та орендарем - ОСОБА_1, з другої сторони укладено договір оренди землі №210 (далі - Договір) (т. 1 а.с. 12-14).

Згідно розділу 1 Договору орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 15 вересня 2009 року № 2536 Про передачу в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення комплексу дорожнього сервісу, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Відповідно до розділу 2 Об`єкт оренди Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 871,71 кв.м. земель, які використовуються в комерційних цілях.

На земельній ділянці не розміщені об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягів з технічної документації від 28.07.2010 р. №2163, від 15.07.2010 № 1913 становить: до введення об`єкта в експлуатацію - 600 162 гри. 86 коп., після введення об`єкта в експлуатацію - 3 000 607 гри. 93 коп.

Договір укладено на двадцять п`ять років. Договір оренди землі набирає чинності після йо го державної реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, при належному виконанні обов`язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переваж не право на поновлення договору. В цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (розділ 3 Договору)

За умовами розділу 4 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі:

3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до введення об`єкта в експлуатацію - 1 500 грн. 41 коп. (Одна тисяча п`ятсот грн. 41 коп.) на місяць. Термін ведення будівництва складає не більше 2-х років, починаючі з дня реєстрації цього договору. У разі, якщо будівництво не буде реалізоване у зазначений термін, орендна плата нараховується в повному обсязі.

5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки після введення об`єкта в експлуатацію - 12 502 гри. 53 коп. (Дванадцять тисяч п`ятсот дві грн. 53 коп.) на місяць, згідно розрахунку, що додається, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди землі.

Орендна плата переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів; зміни ставок орендної плати; зміни нормативної грошової оцінки земель міста; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством протягом січня такого року; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Розмір орендної плати може бути переглянуто за погодженням сторін або змінено на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до розділу 13 Договору зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печаткою позивача.

Між сторонами підписано акт прийому - передачі вищевказаної земельної ділянки.

В подальшому ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 29-32).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка викладена в інформаційній довідці від 02.02.2021 року № 242651496, 25.11.2013 року ОСОБА_1 зареєструвала право оренди земельної ділянки, загальною площею 4871,71 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі договору оренди землі № 210 від 01.09.2010 року (т. 1 а.с. 23-28).

Як вбачається з Інформаційної довідки за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 306,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70086335101), яка знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,4871 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3510100000:06:072:0028 (т. 1 а.с. 21, 23-28, 178).

Також з Інформаційної довідки вбачається, що 09.01.2014 року власником нежитлової будівлі, загальною площею 306,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70086335101), яка знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,4871 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3510100000:06:072:0028 стало Приватне підприємство Фірма Ю.В.К. , а в подальшому 12.11.2015 року - Товариство з обмеженою відповідальністю РЕМІКСГРУПП-ЛТД .

Так, 30.12.2013 за актом приймання-передачі майнового внеску (вкладу) до статутного капіталу ПП Фірма Ю.В.К. засновник Приватного підприємства Фірма Ю.В.К. ОСОБА_1 передала, а підприємство прийняло майновий внесок засновника до статутного капіталу у складі нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площа - 306,4 кв.м., вартістю 163 947,38 грн, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, про що 09.01.2014 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер - 15913354 (т. 1 а.с. 179, 181).

28.11.2014 за актом приймання-передачі майнового внеску (вкладу) до статутного капіталу ТОВ РЕМІКСГРУПП-ЛТД засновник (учасник) Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМІКСГРУПП-ЛТД Приватне підприємство Фірма Ю.В.К. передав, а товариство прийняло майновий внесок засновника (учасника) до статутного капіталу у складі нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площа - 306,4 кв.м., вартістю 163 947,38 грн, яка належить Приватному підприємству Фірма Ю.В.К. на праві власності, про що 12.11.2015 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 47478740 (т. 1 а.с. 180, 182).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 27 листопада 2017 року № 1236 "Про перейменування" з поміж іншого вирішено наступне: "у зв`язку з перейменуванням міста Кіровограда Кіровоградської області на місто Кропивницький Кіровоградська міська рада (код ЄДРПОУ 26241020) є міською радою міста Кропивницького, а виконавчий комітет Кіровоградської міської ради (код ЄДРПОУ 04055251) є виконавчим комітетом міської ради міста Кропивницького" (т. 1 а.с. 37-38).

А вже 04 грудня 2020 року міською радою міста Кропивницького прийнято рішення № 3 Про перейменування , згідно яким вирішено перейменувати Міську раду міста Кропивницького (код ЄДРПОУ 26241020) на Кропивницьку міську раду, а Виконавчий комітет Міської ради міста Кропивницького (код ЄДРПОУ 04055251) на Виконавчий комітет Кропивницької міської ради (т. 1 а.с. 40-41).

В свою чергу, 12 липня 2018 року міською радою міста Кропивницького було прийнято рішення № 1750 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кропивницького Кіровоградської області , яким вирішено, з поміж іншого затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кропивницького Кіровоградської області, яка була виконана Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою Нові технології (т. 1 а.с. 33-34).

Дане рішення Міської ради міста Кропивницького оприлюднено у Вечірній газеті 13 липня 2018 року (т. 1 а.с. 36).

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2021 року № 569 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 3510100000:06:072:0028 станом на 09.02.2021 становила 7 021 155,85 грн. (т. 1 а.с. 35).

У зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передана в оренду, Міська рада міста Кропивницького звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМІКСГРУПП-ЛТД про внесення змін до договору оренди землі від 01 вересня 2010 року № 210.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено перебування земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1, у користуванні відповідача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі, який, за змістом статті 13 цього Закону є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У статті 289 Податкового кодексу зазначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (застосовується з 1 січня 2017 року), яким змінено коефіцієнти, що застосовуються для обрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

У п. 1 розділу 3 Порядку зазначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Статтею 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому таким центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 1 р. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.15 № 15), яка здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Таким чином, з урахуванням положень статті 288 ПК України і статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 3-34гс13 (справа № 5009/3430/12) від 03.12.2013, № 3-481гс15 (справа № 922/3871/14) від 07.10.2015, № 3-476гс15 (справа № 922/583/14) від 02.03.2016, № 6-325цс16 від 18.05.2016, постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19, від 27.01.2021 у справі № 924/725/18.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди, договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У розділі 4 договору оренди землі від 01.09.2010 № 210 сторони погодили випадки, коли розмір орендної плати переглядається, зокрема такою підставою є підвищення цін, тарифів.

Таким чином, сторони безпосередньо в самому договорі визначили підстави для внесення до нього змін, а наявність відповідного договірного обгрунтування внесення таких змін у судовому порядку є тим фактичним складом, який може бути підставою для внесення змін до договору оренди землі.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 904/8787/17, від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19.

Згідно з частинами 2, 4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Правила, передбачені частинами 2, 4 статті 188 Господарського кодексу України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини 3 статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Тому те, що позивач не скористався відповідною процедурою позасудового врегулювання, не позбавляє його права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну умов договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216гс18) та постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19.

У даній справі позивач не скористався своїм правом щодо надіслання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди, а обрав інший спосіб правового захисту - звернувся з позовом про зміну умов договору до суду.

В той же час, відповідачем у справі позивач визначив Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМІКСГРУПП-ЛТД".

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 377 Цивільного Кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розмішені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розмішені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вищенаведеному кореспондує норма ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", в силу якої до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи (переходу) права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок, будівлю або споруду), право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення зміну договір стосовно орендаря, тобто без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Варто наголосити, що вказані норми є імперативними, відступ від них на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Таким чином, особа яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Зазначена позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19.

Колегія суддів зазначає, що згідно рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 у справі № 404/10718/2013-ц, провадження № 22-ц/781/2364/14 за позовом заступника прокурора Кіровоградської області, поданого в інтересах держави в особі Кіровоградській обласної ради до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, Правобережної товарної біржі, ОСОБА_1 визнано договір купівлі-продажу майна від 07 лютого 2007 року №3, укладений між Правобережною товарною біржею, Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді та ОСОБА_1, недійсним; визнано право власності на ІТМ-сховище, яке є захисною спорудою цивільної оборони №40312, розташоване у АДРЕСА_1, за територіальною громадою в особі Кіровоградської обласної ради (код ЄДРПОУ 22223982, м. Кіровоград, площа Кірова, 1).

Вказане судове рішення є таким, що набрало законної сили та чинним на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду із даним позовом (т. 1 а.с. 70-79, 104-121).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, апелянт вважає, що оскільки право власності на ІТМ-сховище, яке є захисною спорудою цивільної оборони №40312, розташоване у АДРЕСА_1, за територіальною громадою в особі Кіровоградської обласної ради не зареєстровано, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис з індексним номером №47478740 про право власності ТОВ "Реміксгрупп-Лтд" на вказане нерухоме майно, набуте на підставі акту приймання-передачі майнового внеску (вкладу) до статутного капіталу від 28.11.2014, про що 12.11.2015 видане відповідне свідоцтво про право власності, то саме ТОВ "Реміксгрупп-Лтд" є фактичним землекористувачем та особою, до якої перейшли права й обов`язки за договором оренди у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього користувача, а отже й належним відповідачем.

З даного приводу необхідно наголосити, що відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти (правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 585/2843/17).

Згідно зі ст 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Також, за змістом наведеної норми вбачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15).

Отже, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Аналогічну позицію наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.

Таким чином, наявність за ТОВ "Реміксгрупп-Лтд" чинного на момент звернення Кропивницькою міською радою, із позовною заявою запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 306,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70086335101), яка знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,4871 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3510100000:06:072:0028, ще не є безумовним свідченням наявності в цієї особи дійсного права власності на вказаний об`єкт нерухомості та може бути спростовано встановленими в ході судового розгляду обставинами та дослідженими судом належними доказами.

Так, за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 05 2018 у справі № 923/1283/16). Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

В свою чергу, положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 522/4689/16-ц).

Верховний Суд у свої постанові від 20.05.2020 у справі № 303/6974/16-ц зазначив, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Апеляційний суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення шістнадцятої сесії п`ятого скликання Кіровоградської обласної ради від 06.06.2008 № 483 (т. 1 а.с. 146); рішення шостої сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради від 18.03.2011 № 117 (т. 1 а.с. 147) та рішення дев`ятої сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради від 19.08.2011 № 176 (т. 1 а.с. 148) та підтверджується встановленими в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 у справі № 404/10718/2013-ц, провадження № 22-ц/781/2364/14 обставинами, Кіровоградська обласна рада була уповноваженим управителем об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, до яких належить і нежитлова будівля загальною площею 306,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70086335101), яке знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,4871 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3510100000:06:072:0028, ще задовго до прийняття згаданого судового рішення.

Поряд з цим варто також наголосити, що від ТОВ "Реміксгрупп-Лтд" надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та про приєднання доказів до матеріалів справи № 912/1170/21, в якому заявник зазначає, що після прийняття господарським судом Кіровоградської області рішення від 16.07.2021 у даній справі, йому стало відомо, що на виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 у справі № 404/10718/2013-ц, провадження № 22-ц/781/2364/14, 30.08.2021 було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно загальною площею 306,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Кіровоградською обласною радою (ідентифікаційний код 22223982) (т. 2 а.с. 30-33).

Як вбачається з долучених до клопотання Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.09.2021, індексний номер №272729108 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна номер 272829072 від 01.09.2021, власником об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП: 70086335101) загальною площею 306,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є Кіровоградська обласна рада (ідентифікаційний код 22223982); підстава для державної реєстрації - Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 у справі № 404/10718/2013-ц, провадження № 22-ц/781/2364/14 (т. 2 а.с. 40-42).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та логічному взаємозв`язку, апеляційний суд доходить висновку, що власником нежитлової будівлі - ІТМ-сховища загальною площею 306,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70086335101), а отже й землекористувачем земельної ділянки загальною площею 0,4871 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3510100000:06:072:0028, на якій знаходиться вказаний об`єкт нерухомого майна, є Кіровоградська обласна рада.

Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (п. 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (п. 63), від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб`єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (правовий висновок у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

Окрім цього, необхідно звернути увагу на тому, що процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків (правова позиція Верховного Суду у постанові від 24.03.2021 у справі № 1316/364/12, провадження № 61-7023св20).

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (на цьому наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2021 у справі № 707/2-1006/2011, провадження № 61-5425св20).

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких умов, встановивши, що позов Кропивницької міської ради пред`явлено до неналежного відповідача, тобто до ТОВ "Реміксгрупп-Лтд", яке не є ані власником об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 306,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, ані землекористувачем/орендарем земельної ділянки загальною площею 0,4871 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3510100000:06:072:0028, суд першої інстанції правомірно відмовив у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на усе вищевказане, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необгрунтовані.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2021 у справі № 912/1170/21 .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кропивницької міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2021 у справі № 912/1170/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2021 у справі № 912/1170/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Кропивницькою міською радою.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.11.2021

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов