Рішення

від 09.11.2021 по справі 910/10853/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2021Справа № 910/10853/21 За позовом Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова

до Товариства з обмеженою відповідальністю Паливна заправна компанія Австар

про стягнення 55 418,52 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику учасників справи

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Паливна заправна компанія Австар , в якому просить суд стягнути на його користь заборгованість в сумі 55 418,52 грн., з яких: 40 000,00 грн. - основний борг, 7 320,00 грн. - пеня, 2 800,00 грн. - штраф 7%, 1 283,02 грн - 3 % річних, 4 015,00 грн. - величина інфляції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином умов договору про надання послуг з використання інфраструктури від 01.06.2018 р. в частині здійснення оплати у відповідності до підписаних у двохсторонньому порядку актів виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10853/21 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.07.2021 р. була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача (пр. Повітрофлотський, буд. 94 А, Київ 36, 03036), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно до роздруківки з офіційного сайту Укрпошта ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ) отримана останнім 21.07.2021 р. (ШКІ 0105478262139).

За таких обставин, відповідач належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи, проте правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 р. між Державним підприємством Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Паливна заправна компанія Австар (Товариство) укладено договір про надання послуг з використання інфраструктури № 20/18.

Відповідно до п. 2.1 договору Підприємство/Позивач надає, а Товариство/Відповідач приймає та сплачує згідно умов даного договору послуги з використання інфраструктури підприємства Позивача.

Згідно п. 3.2.13 Товариство/відповідач додатково зобов`язане своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг, що надаються підприємством.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість послуги складає 5 000,00 грн. з ПДВ на місяць.

Відповідно до п.4.2 договору Підприємство/Позивач щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним оформлює Акт виконаних робіт та на його підставі виставляє Товаристу/Відповідачу рахунок до сплати за надані послуги. Товариство/Відповідач до 15- го числа кожного місяця здійснює оплату рахунку за надані послуги.

Відповідно до п. 9.4 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.05.2021 р., але у будь - якому випадку в частині розрахунків за договором - до повного їх виконання. У випадку відсутності повідомлення однієї зі сторін за 10 (десять) календарних днів до дати закінчення договору, даний договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 20.08.2020 р. до Договору про надання послуг з використання інфраструктури № 20/18 від 01.06.2018 р., сторони дійшли згоди про розірвання Договору № 20/18 від 01.06.2018 р. з 01.09.2020 р.

Згідно п. 2 Додаткової угоди, розірвання договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань, взятих до припинення його дії, зокрема з питань взаєморозрахунків та рекламацій.

На виконання п. 4.2 основного Договору позивачем складено та направлено на адресу відповідача Акт виконаних робіт від 31.01.2020 р. та рахунок - фактуру № 20 від 31.01.2020 р. на суму 5 000 грн за надані послуги за січень 2020 року, Акт виконаних робіт від 29.02.2020 р. та рахунок - фактуру № 37 від 29.02.2020 р. на суму 5 000 грн за надані послуги за лютий 2020 року, Акт виконаних робіт від 31.03.2020 р. та рахунок - фактуру № 56 від 31.03.2020 р. на суму 5 000 грн за надані послуги за березень 2020 року, Акт виконаних робіт від 30.04.2020 р. та рахунок - фактуру № 66 від 30.04.2020 р. на суму 5 000 грн за надані послуги за квітень 2020 року, Акт виконаних робіт від 31.05.2020 р. та рахунок - фактуру № 85 від 31.01.2020 р. на суму 5 000 грн за надані послуги за травень 2020 року, Акт виконаних робіт від 30.06.2020 р. та рахунок - фактуру № 106 від 30.06.2020 р. на суму 5 000 грн за надані послуги за червень 2020 року, Акт виконаних робіт від 31.07.2020 р. та рахунок - фактуру № 122 від 31.07.2020 р. на суму 5 000 грн за надані послуги за липень 2020 року, Акт виконаних робіт від 31.07.2020 р. та рахунок - фактуру № 137 від 31.07.2020 р. на суму 5 000 грн за надані послуги за серпень 2020 року.

Вказані акти підписані в двохсторонньому порядку, без зауважень обома сторонами, та скріплені печатками підприємства та товариства, проте Відповідачем не оплачені.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 11.02.2021 направлено на адресу відповідача Претензію № 157/п-1 від 10.02.2021 р. на суму 49 855,00 грн., проте така вимога виконана не була, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами 01.06.2018 р. Договір № 20/18, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що один суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин зобов`язані вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Таким чином, відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи, що відповідач не оплатив одержані послуги, сума боргу станом на час розгляду справи та прийняття рішення становить 40 000,00 грн.

Таким чином, свої зобов`язання за Договором Відповідач не виконав, оплату за надані послуги не здійснив, зворотнього матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання з оплати отриманих послуг на суму 40 000,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, строк оплати є таким, що настав, суд визнає обґрунтованими позовну вимогу про стягнення основної заборгованості у розмірі 40 000,00 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 1 283,02 грн., інфляційні в розмірі 4 015,50 грн., пеню в розмірі 7 320,00грн. та штраф 7 % в розмірі 2 800,00 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1. Договору Сторони несуть повну відповідальність за збитки, що нанесені через невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочки відповідачем сплати за надані послуги за Договором за період з 16.02.2020 р. по 25.06.2021 р. в розмірі 1 283,02 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 015,50 грн. за надані послуги, за період з березня 2020 р. по травень 2021 р. підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7 320,00 грн. та 2 800,00 грн. штрафу за порушення строків виконання, відповідно до ст.230-232 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягають з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як пені та штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пені в сумі 7 320,00 грн. та 2 800,00 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов`язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він просить стягнути пені та штраф, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов`язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов`язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Розділом 6 Договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов даного договору. Проте Сторони в даному розділі не передбачили відповідальність за порушення строків виконання зобов`язання.

Враховуючи, що у тексті Договору Сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов`язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7 320,00 грн. та 2 800,00 грн. штрафу задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 40 000,00 грн. основного боргу, 4 015,50 грн. інфляційних втрат та 1 283,02 грн. 3% річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно частково, в сумі 40 000,00 грн. основного боргу, 4 015,50 грн. інфляційних втрат та 1 283,02 грн. 3% річних.

В частині стягнення пені та штрафу суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Паливна заправна компанія Австар (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94 -а, код ЄДРПОУ 37441579) на користь Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова (49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 14308368) заборгованість у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 02 коп. 3 % річних, 4 015 (чотири тисячі п`ятнадцять) грн. 50 коп. інфляційних втрат та 1 855 (одна тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Суддя І.І. Борисенко