Постанова

від 08.11.2021 по справі 711/1077/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 711/1077/20

провадження № 61-11952св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Альфа-Банк ,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року у складі судді Свитки С. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Альфа-Банк (далі - АТ Альфа-Банк ), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В., приватний виконавець Бурмага Є. А., про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Позов обґрунтований тим, що між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (далі - АКБ Укрсоцбанк ), правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , укладено кредитний договір від 15 січня 2007 року

№ 895/03-021-001, договір невідновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2007 року № 895/09.2-045, договір невідновлювальної кредитної лінії від 04 березня 2008 року № 895/03-021-022.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами укладено іпотечний договір від 15 січня 2007 року № ІД 895/03-021-001, іпотечний договір

від 25 квітня 2007 року № ІД 895/09.2-045, іпотечний договір від 04 березня 2008 року № ІД 895/03-021-022, відповідно.

У зв`язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору та договорів невідновлювальної кредитної лінії, 02 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинено виконавчі написи нотаріуса № 783, № 784, № 785 про звернення стягнення на предмет іпотеки, які виступали забезпеченням за вказаним договорами.

Вважає, що такі виконавчі написи вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів, що має наслідком неправомірне проведення виконавчих дій з виконання таких написів про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Розрахунки заборгованості проведені відповідачем та додані до заяв стягувача про вчинення виконавчих написів не можуть вважатись документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника, строк за який нотаріусом проводиться стягнення як і сама сума заборгованості є спірними. Також позивач посилається на те, що вона не отримувала жодних повідомлень про порушення основного зобов`язання, як того вимагає стаття 35 Закону України Про іпотеку .

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 783, вчинений 02 березня 2011 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АКБ Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2007 року № 895/03-021-001 за період із 18 листопада 2008 року по 20 січня 2011 року у сумі 550 665,97 грн та суму плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 5 506,66 грн. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 784, вчинений 02 березня 2011 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., яким запропоновано стягнути з

ОСОБА_1 на користь АКБ Укрсоцбанк заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2007 року № 895/09.2-045 за період

із 17 березня 2009 року по 20 січня 2011 року у сумі розміром 7 849,61 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 20 січня 2001 року становить 62 361,23 грн та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 3 000,00 грн. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 785, вчинений 02 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АКБ Укрсоцбанк заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії від 04 березня

2008 року № 895/03-021-022 за період із 15 січня 2009 року по 20 січня 2011 року у сумі розміром 135 700,00 грн та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 3 000,00 грн.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи сторонами суду не були надані матеріали, на підставі яких були вчинені оспорюванні виконавчі написи, а клопотань щодо їхнього витребування від останніх не надходило, а тому суд був позбавлений можливості перевірити чи були допущені порушення нотаріусом. Разом з тим, позивач звернулася до суду 13 лютого 2020 року, тобто зі спливом трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року, викладено її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитними договорами на дату вчинення нотаріусом оспорюваних виконавчих написів була іншою, ніж та, яка запропонована в них до стягнення, не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому виконавчі написи вчинено нотаріусом на підставі документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , направлено ОСОБА_1 письмове повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та вимогу щодо погашення кредитної заборгованості, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню. Отже, встановлено порушення прав позивача, водночас відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, тому у позові необхідно відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня

2020 року у справі № 305/2082/14-ц, у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 286/1210/19, від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15,

від 14 серпня 2019 року у справі № 569/8884/17.

У серпні 2021 року АТ Альфа-Банк подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції, з яким частково погодився апеляційний суд, достатньою мірою дослідив докази, надані сторонами, встановив всі фактичні обставини справи, від яких залежить її правильне вирішення, а тому постановлені у справі рішення не підлягають скасуванню.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлені судами обставини

15 січня 2007 року між АКБ Укрсоцбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір кредиту № 895/03-021-001, за змістом якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 500 000,00 грн, зі сплатою 18 % річних за перший рік та з порядком погашення суми основної заборгованості по 15 число кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з пунктом 4.1 договору кредиту від 15 січня 2007 року № 895/03-021-001, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у цей період, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Також 15 січня 2007 року між АКБ Укрсоцбанк (іпотекодержатель) та

ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № ІД 895/03-021-001, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю як забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту від 15 січня 2007 року № 895/03-021-001 (основне зобов`язання) нерухоме майно.

Пунктом 1.4 вказаного вище іпотечного договору визначено зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання, а саме: 1) повернення кредиту у сумі 500 000,00 грн з визначеним порядком погашення та кінцевим терміном повернення заборгованості по 15 січня 2012 року включно, а також дострокового погашення у випадках передбачених договором, яким обумовлено основне зобов`язання; 2) сплата процентів за користування кредитом у строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов`язання у таких розмірах: з моменту надання кредиту - 18 % річних; у разі пролонгації кредиту або його траншу - 23 % річних; у разі прострочення повернення кредиту або його траншу - 36 % річних, 3) сплата комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлюється основне зобов`язання, 4) сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлено основне зобов`язання, 5) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за основним зобов`язанням та збитків, завданих порушенням основного зобов`язання.

За змістом пунктів 4.1, 4.6.2 іпотечного договору № ІД 895/03-021-001 у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до положень додаткової угоди від 04 березня 2008 року № 2 про внесення змін до іпотечного договору від 15 січня 2007 року № ІД 895/03-021-001 в іпотеку передано житловий будинок, загальною площею 801,6 кв. м, та земельну ділянку кадастровий номер 7122510100:04:020:0003, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 квітня 2007 року між АКБ Укрсоцбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 895/09.2-045, за змістом якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (кожна частина окремо - транш, а у сукупності - транші) зі сплатою 13 процентів річних за кредитом та комісією, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги за надання кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, який є невід`ємною складовою частиною цього договору, у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, у сумі 10 500,00 доларів США, з порядком надання траншів кредиту по мірі необхідності.

21 жовтня 2008 року між сторонами кредитного договору укладено угоду № 1 про внесення змін до договору невідновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2007 року № 895/09.2-045, якою додаток № 1 до кредитного договору викладено у новій редакції.

Також, 25 квітня 2007 року між АКБ Укрсоцбанк (іпотекодержатель) та

ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № ІД 895/09.2-045, відповідно до якого іпотекодавець передає нерухоме майно в наступну іпотеку іпотекодержателю як забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту від 25 квітня 2007 року № 895/09.2-045, укладений між іпотекодержателем та іпотекодавцем (основне зобов`язання). Предметом іпотеки є житловий будинок, загальною площею 801,6 кв. м, та земельна ділянка кадастровий номер 7122510100:04:020:0003, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.4 вказаного вище іпотечного договору визначено зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання, а саме: 1) повернення кредиту у розмірі 10 500,00 доларів США, з визначеним порядком погашення та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом по 24 квітня 2012 року включно, а також дострокового погашення у випадках передбачених договором кредиту; 2) сплата процентів за користування кредитом в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов`язання в таких розмірах: з моменту надання кредиту - 13 % річних; у разі пролонгації кредиту або його траншу - 18 % річних; у разі прострочення повернення кредиту або його траншу - 26 % річних, 3) сплата комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлюється основне зобов`язання, 4) сплата можливої неустойки (пені, штрафу),

у розмірі в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлено основне зобов`язання, 5) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за основним зобов`язанням та збитків, завданих порушенням основного зобов`язання.

За змістом пунктів 4.1, 4.6.2 іпотечного договору № ІД 895/09.2-045 у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса.

04 березня 2008 року між АКБ Укрсоцбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 895/03-021-022, за змістом якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (кожна частина окремо - транш, а у сукупності - транші) зі сплатою 14,5 % річних за кредитом та комісії, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги з надання кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, який є невід`ємною складовою частиною цього договору, у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, у сумі 160 000,00 грн. Погашення кредиту буде здійснюватися рівними частинами, у сумі 2 700,00 грн, починаючи з 20 квітня 2008 року протягом 58 місяців та 3 400,00 грн в останньому місяці не пізніше 20 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем в якому було надано кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 03 березня 2013 року.

21 жовтня 2008 року між сторонами кредитного договору укладено угоду № 1 про внесення змін до договору невідновлювальної кредитної лінії від 04 березня

2008 року № 895/03-021-022, якою додаток № 1 до кредитного договору викладено у новій редакції.

Також, 04 березня 2008 року між АКБ Укрсоцбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № ІД 895/03-021-022, відповідно до якого іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю як забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором невідновлювальної кредитної лінії від 03 березня 2008 року № 895/03-021-022 (основне зобов`язання). Предметом іпотеки є житловий будинок, загальною площею 801,6 кв. м та земельна ділянка кадастровий номер 7122510100:04:020:0003, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.4 вказаного вище іпотечного договору визначено зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання, а саме: 1) повернення кредиту у розмірі 160 000,00 грн, що буде здійснюватися рівними частинами у сумі 2 700,00 грн, починаючи з 20 квітня 2008 року протягом 58 місяців та 3 400,00 грн в останньому місяці та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 02 березня 2013 року на умовах, визначених цим договором, а також дострокового погашення у випадках передбачених договором, яким обумовлене основне зобов`язання; 2) сплата процентів за користування кредитом в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов`язання в таких розмірах: з моменту надання кредиту - 4,5 % річних; у разі пролонгації кредиту -

16,5 % річних; у разі прострочення повернення кредиту - 29 % річних, 3) сплата комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлюється основне зобов`язання, 4) сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлено основне зобов`язання, 5) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за основним зобов`язанням та збитків, завданих порушенням основного зобов`язання.

За змістом пунктів 4.1, 4.5.2 іпотечного договору № ІД 895/03-021-022 у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса.

02 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинено виконавчий напис № 783, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок, загальною площею 801,6 кв. м, та земельну ділянку кадастровий номер 7122510100:04:020:0003, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 . Згідно з іпотечним договором від 15 січня 2007 року № ІД 895/03-021-001, зазначене нерухоме майно передане ОСОБА_1 в іпотеку АКБ Укрсоцбанк як забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 11 січня 2007 року № 895/03-021-001, строк платежу за яким настав 20 січня 2011 року. Строк за який провадиться стягнення

з 18 листопада 2008 року по 20 січня 2011 року. За рахунок коштів, отриманих

від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ Укрсоцбанк у сумі 550 665,97 грн, із яких: 315 200,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 160 415,60 грн - сума заборгованості за відсотками; 28 548,10 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту (нарахована за період із 20 січня 2010 року по 20 січня 2011 року); 19 408,19 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків (нарахована за період із 29 січня 2010 року по 01 січня 2011 року). Також, стягнуто суму в розмірі плати за вчинення виконавчого напису, що становить 5 506,66 грн, сплачену стягувачем.

02 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинено виконавчий напис № 784, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок, загальною площею 801,6 кв. м, та земельну ділянку кадастровий номер 7122510100:04:020:0003, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 . Згідно з іпотечним договором від 25 квітня 2007 року № ІД 895/09.2-045, зазначене нерухоме майно передане ОСОБА_1 в наступну іпотеку АКБ Укрсоцбанк як забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2007 року № 895/09.2-045, строк платежу за яким настав 20 січня

2011 року. Строк за який провадиться стягнення із 17 березня 2009 року по 20 січня 2011 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ Укрсоцбанк у сумі 7 849,61 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом

на 20 січня 2011 року становить 62 361,23 грн, яка є сумою заборгованості за кредитом. Також, стягнуто суму в розмірі плати за вчинення виконавчого напису, що становить 3 000,00 грн, сплачену стягувачем.

Крім того, 02 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинено виконавчий напис № 785, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок, загальною площею

801,6 кв. м, та земельну ділянку кадастровий номер 7122510100:04:020:0003, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з іпотечним договором від 04 березня 2008 року № ІД 895/03-021-022, зазначене нерухоме майно передане ОСОБА_1 в наступну іпотеку

АКБ Укрсоцбанк як забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 04 березня 2008 року № 895/03-021-022, строк платежу за яким настав 20 січня 2011 року. Строк за який провадиться стягнення

із 15 січня 2009 року по 20 січня 2011 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ Укрсоцбанк у сумі 135 700,00 грн, яка є сумою заборгованості за кредитом. Також, стягнуто суму в розмірі плати за вчинення виконавчого напису, що становить 3 000,00 грн, сплачену стягувачем.

08 квітня 2015 року державним виконавцем Відділу ДВС Корсунь-Шевченківського РУЮ Ковалевською В. В. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, оскільки на примусовому виконанні знаходяться зокрема наступні виконавчі провадження: № 25803296, з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В. від 02 березня 2011 року № 784; № 25803717 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В.

від 02 березня 2011 року № 783; № 25804013 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В.

від 02 березня 2011 року № 785.

Тобто, 08 квітня 2015 року виконавчі провадження щодо виконання оспорюваних виконавчих написів приєднані до зведеного виконавчого провадження № 47188768, у якому боржником є ОСОБА_1

07 грудня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесені постанови про прийняття до виконання виконавчих проваджень щодо виконання виконавчих написів №№ 783, 784, 785.

Із ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2016 року у справі

№ 712/5399/16 вбачається, що представник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування зокрема постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження

від 08 квітня 2015 року.

Нормативно-правове обґрунтування

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України Про нотаріат ). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України Про нотаріат ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України Про нотаріат ).

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як загальним Законом України Про нотаріат , так і спеціальним Законом України Про іпотеку .

При цьому стаття 33 Закону України Про іпотеку , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.

Відповідно до статті 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

У статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Згідно зі статтею 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження або іншого строку, встановленого за домовленістю обтяжувача та боржника, зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Отже, факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257

ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивний (сам факт порушення права) так і суб`єктивний (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що іпотекодержателем не направлено іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимогиу тридцятиденний строк, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про порушення іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, проте враховуючи, що позивачу було відомо про виконавчий напис вчинений 02 березня 2011 року, а з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 звернулася у лютому 2020 року, тобто поза межами позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову з цих підстав, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

У своїй касаційній скарзі заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, у постановах Верховного Суду

від 04 вересня 2020 року у справі № 286/1210/19, від 23 січня 2018 року у справі

№ 310/9293/15, від 14 серпня 2019 року у справі № 569/8884/17.

Так, у справі № 645/1979/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі

№ 137/1666/16 дійшла висновку про те, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

У справі № 916/3006/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України Про нотаріат , безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі

№ 305/2082/14-ц погодилася з висновками апеляційного суду про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Так у справі № 286/1210/19 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 направлено та отримано виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. від 07 квітня 2015 року, раніше ніж 10 липня 2018 року. Так і безпідставними є посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 знала про виконавчий напис з постанови Хрустальнинського міського відділу ДВС ГТУЮ у Луганській області від 17 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 Верховний Суд не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про законність виконавчого напису нотаріуса без з`ясування того, чи встановлено безспірність вимог обтяжувача, чи дотримано було ним процедури повідомлення заставодержателя відповідно до вимог Закону України Про заставу , а також із тих підстав, що розмір заборгованості, який заставодержатель запропонував погасити боржнику, відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного в заяві на вчинення виконавчого напису, та виконавчому написі нотаріуса, тобто вказані суми не узгоджувалися з боржником та не були безспірними.

Верховний Суд, у справі № 569/8884/17, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд виходив з того, що суд взагалі не надав жодної оцінки документам на підтвердження безспірності заборгованості, не перевірив факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, не перевірив дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону.

Разом з тим, у цій справі № 711/1077/20 судами встановлено, що ПАТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , не направлено ОСОБА_1 письмове повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та вимогу щодо погашення кредитної заборгованості, що свідчить про порушення прав позивача та є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, проте позов подано поза межами позовної давності, заявленої відповідачем у справі.

Отже, посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах.

У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що доводи заявника отримали вичерпну оцінку, а аргументи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, і у сукупності зводяться до переоцінки доказів.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року у незміненій частині та постанову Черкаського апеляційного суду

від 17 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик