ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Справа № 160/12585/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу від 20.02.2020 №Ф-7493-53У на суму 29 293,44 грн. прийняту Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про сплату єдиного соціального внеску в розмірі 29 293,44 грн.

Одночасно з позовною заявою представником позивача - адвокатом Кузяковим О.В. подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом: зупинення примусового стягнення з ОСОБА_1 на підставі вимоги про сплату боргу від 20.02.2020 року за №Ф-7493-53У на суму 29293,44 грн., винесеної Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області; заборони Державному виконавцю Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Донченко Є.М. вчиняти дії щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу від 20.02.2020 за №Ф-7493-53У на суму 29 293,44 грн., винесеної Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області, та заборонити перерахування вже стягнутих коштів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задоволено частково, а саме: зупинено стягнення з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на підставі вимоги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату боргу від 20.02.2020 року за №Ф-7493-53У на суму 29293,44 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

11.08.2021 до суду, на виконання вимог ухвали, від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява з аналогічними позовними вимогами, яка містить адреси електронної пошти позивача та відповідача, а також РНОКПП та адресу електронної пошти представника позивача, а також її копія для направлення відповідачу в справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець, про що 09.06.1997 року було видано свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця. 26.07.1997 року відомості про суб`єкта підприємницької діяльності було внесено до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів. У зв`язку з відсутністю підприємницької діяльності та відсутності необхідності в її веденні, ОСОБА_1 у 2004 році було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, про що останній звернувся до відповідних органів. 03.11.2004 року, у зв`язку з припинення підприємницької діяльності, Дніпропетровською міжрайонною Державною податковою інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_1 . За результатом проведеної перевірки, порушень податково законодавства встановлено не було, оскільки діяльність не проводилась. Після перевірки ОСОБА_1 було подано усі відповідні заяви до реєстратора з приводу закриття суб`єкта підприємницької діяльності. З моменту завершення підприємницької діяльності, ОСОБА_1 постійно працював як найманий працівник та отримував заробітну плату, з якої сплачувались податки.

Позивач також посилається на те, що йому стало відомо, що Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, проводиться примусове виконання, щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу з податкових питань. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 13.07.2021 дізнався, що Відповідачем було винесено Вимогу про сплату боргу від 20.02.2020 року за № Ф-7493-53У на суму 29 293,44 грн., що є несплаченим податком Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та направлено її на примусове виконання до виконавчої служби.

Позивач наголошує, що вказаної податкової вимоги, як і жодних матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 раніше не отримував. Відповідачем не було повідомлено ОСОБА_1 про наявність якоїсь заборгованості, з 2004 року податковими органами жодної вимоги до ОСОБА_1 пред`явлено не було.

Позивач вказує, що в подальшому йому стало відомо, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Хоменко І.М., 15.01.2014 року було включено нові відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним. Підстави таких самостійних безпідставних дій реєстратора невідомі. Жодної відповіді у районній адміністрації надано не було.

Водночас, на думку позивача, не зважаючи на всю ситуацію з відновленням запису про підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , вимога Відповідача про нарахування боргу є протиправною та такою, що не відповідає нормам законодавства.

Позивач вважає, що з огляду на вимогу Відповідача про сплату боргу з ЄСВ від 20.02.2020 року за № Ф-7493-53У на суму 29 293,44 грн.., встановити період нарахування заборгованості не вдається можливим, оскільки відсутня така інформація, у зв`язку з чим є очевидним, що нараховано за періоди до 2020 року, проте є очевидним протиправність вимоги Відповідача про сплату боргу з ЄСВ, при сплаті такого внеску за особу її роботодавцем.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази у справі; витребувано від Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області для залучення до матеріалів справи: інформацію на підставі чого було прийнято рішення про внесення запису до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця №22031750000023740 від 15.01.2014 стосовно позивача; - заяву ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності з відповідними документами подану у 2004 році; - належним чином завірену копію реєстраційної справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) та встановлено строк для їх подання до 15.09.2021.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

21.09.2021 засобами поштового зв`язку до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволені з огляду на те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідач вказує, що за даними інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ, Дніпровський район з 09.06.1997 року, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. При цьому, згідно Єдиного державного реєстру не припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачем зазначено, що згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 сума недоїмки станом на 31.01.2020 року у зв`язку із несплатою нарахованого єдиного внеску обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 29 293,44 грн.

Відповідач також посилається, що податковий орган на підставі пункту 4 розділу VI Інструкції №449 надіслав позивачу вимогу від 20.02.2020 №Ф-7493-53У на суму 29293,44 грн, яка була повернута до податкового органу із зазначенням причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Крім того, на думку відповідача, те, що роботодавець ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок, не звільняє позивача від обов`язку сплачувати єдиний внесок як за фізичну особу-підприємця.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що під час винесення оскаржуваної вимоги від 20.02.2020 №Ф-7493-53У на суму 29293,44 грн діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2021 відповідачем повідомлено, що згідно з даними інформаційних систем ДПС України, станом на 15.09.2021, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець обліковується в Дніпровській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник податків з 09.06.1997 по 08.11.2004, як платник єдиного соціального внеску з 30.01.1998.

Відповідачем також вказано, що надати заяву про припинення підприємницької діяльності неможливо, оскільки облікова справа по ФОП ОСОБА_1 відсутня. Актом №1 від 16.06.20217 Про вилучення для знищення документів, не внесених до національного архівного фонду облікові справи платників податків -ФОП, діяльність яких припинена у 1997-2011 роках, вилучені і знищені. Крім того, зазначаємо, що документальні перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по теперішній час не проводились. Водночас інформація про результати проведення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_1 у зв`язку із наданням заяви про припинення підприємницької діяльності у 2004 році в ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутня.

Разом із відзивом, представником відповідача було подано клопотання про заміну неналежного відповідача.

23.09.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

06.10.2021 до суду від представника позивача - адвоката Кузякова О.В. надійшла відповідь на відзив, у якому представником позивача додаткового вказано, як вбачається із оскаржуваної податкової вимоги, остання надсилалась на адресу: АДРЕСА_1 , в той час як Позивач з 27.06.2002 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та за вказаною адресою жодних вимог чи листів податкової не отримувалось взагалі, у зв`язку з чим обов`язкова умова направлення платнику податків вимоги, Відповідачем не була виконана взагалі, і не може вважатись належним чином отриманою та являтись виконавчим документом. Більш того, на думку представника позивача, звернута увага, що взагалі є досить дивним позиція Відповідача, оскільки нарахувати несплачену суму податків було вирішено лише у 2021 році та за останні роки.

Крім того, представник позивача вважає, що посилання відповідача на Акт № 1 від 16.06.2017 Про вилучення для знищення документів, не внесених до національного архівного фонду , відповідно до якого облікові справи платників податків - ФОП, діяльність яких припинена у 1997-2011 роках, вилучені і знищені, є підтвердженням того, що підприємницьку діяльність ОСОБА_1 було припинено, податковою службою було проведено позапланову перевірку саме на підставі поданої заяви про припинення діяльності, та повністю підтверджує позицію позивача, оскільки справи діючих підприємців, в жодному разі не були б знищені.

Водночас, у відповіді на відзив наголошено, що позиція Відповідача про подвійне оподаткування (сплата ЄСВ як ФОП та сплата того ж ЄСВ роботодавцем) є хибною та не відповідає нормам матеріального права та меті даного виду оподаткування.

У зв`язку з перебування головуючого судді Юхно І.В. у період з 23.09.2021 по 07.10.2021 у відпустці, питання щодо розгляду клопотання про заміну неналежного відповідача розглядалось судом у перший робочий день - 08.10.2021.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну сторони та допущено заміну відповідача у справі №160/12585/21 - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відокремленого підрозділу на правах філії (49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658).

Відповідно до вимог ст.262 КАС України адміністративна справа має бути розглянута судом до 15.10.2021.

Суд зазначає, що станом на 15.10.2021 відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Крім того, витребуваних судом доказів від Дніпропетровської РДА Дніпропетровської області ані у встановлений судом строку, ані станом 15.10.2021 до суду не надходило.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України встановлений карантин.

Суд звертає увагу, що від Дніпропетровської РДА Дніпропетровської області станом на 15.10.2021 жодних повідомлень про неможливість подання витребуваних ухвалою від 16.08.2021 доказів до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від Дніпропетровської РДА Дніпропетровської області також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження процесуального строку, встановлений судом для подання витребуваних документів.

З огляду на вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.06.1997 (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.01.2014 №22031750000023740) за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Станом на день судового розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача міститься наступна інформація:

- дані про провадження підприємницької діяльності / дані про перебування фізичної особи-підприємця: зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне ;

- відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та інформаційними системами державних органів: 16.01.2014, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ, 21680000; ДНIПРОПЕТРОВСЬКА ОБ`ЄДНАНА ДПI ГУ МIНДОХОДIВ У ДНIПРОП, 38695676, (дані про взяття на облік як платника податків); 30.01.1998, 0432031580, ДНIПРОПЕТРОВСЬКА ОБ`ЄДНАНА ДПI ГУ МIНДОХОДIВ У ДНIПРОП, 38695676, (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску) .

20.02.2020 відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7493-53 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 293,44 грн.

Підставою для формування вимоги від 20.02.2020 №Ф-7493-53 є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги: По коду бюджетної класифікації 7104000 загальна заборгованість станом на 31.01.2020 року 29 293,44 грн., яка виникла внаслідок несплати позивачем нарахувань єдиного внеску:

- за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, граничний строк сплати до 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн, граничний строк сплати до 21.10.2019;

- за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн, граничний термін сплати до 20.01.2020.

Отже, оскаржувана позивача вимога включає суму боргу у загальному розмірі 29 293,44 грн. за 2017-2019 роки.

Вказана вимога направлена контролюючим органом на ім`я ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_3 , проте відділенням поштового зв`язку повернуто до податкового органу конверт із зазначенням причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення . При цьому, суд звертає увагу, що надана до матеріалів копія конверту не дає змоги встановити ані дату направлення позивачеві, ані дату повернення вказаного поштового відправлення відділенням поштового зв`язку.

У зв`язку з несплатою зобов`язань, визначених у вищезазначеній вимозі, відповідачем було направлено до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заяву за вих. №55967/10/04-36-53-60 від 10.06.2020 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 20.02.2020 №Ф-7493-53У, за якою державним виконавцем відкрито виконавче провадження №62406015.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-7493-53У протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно Законом №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При цьому, пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним Судом у вказаній справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, Верховним Судом з урахуванням наведеного було зазначено, що суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу вищенаведеного можна зробити висновок, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

З наданих податковим органом ідентифікаційних даних щодо ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) вбачається, що позивача 08.11.2004 знято з обліку за основним місцем обліку із зазначенням причини зняття з обліку платника податків 3 - припинення за ріш. засновників (учасн.) або уповн.орг. , дата та номер прийняття рішення про припинення: 07.05.2001 №301. При цьому, інформаційні дані ОСОБА_1 місять інформацію дату та тип останньої реєстраційної дії в ЄДР: 15.01.2014 175 - Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним . Крім того, 16.01.2014 позивача взято на облік Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, Дніпропетровська ДПІ (Дніпровський р-н).

Водночас, судом встановлено, що за даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) має статус зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне .

Суд зазначає, що у справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

При цьому, в ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №755-IV. Разом із тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог Закону №755-IV.

Так, відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон України від 15.05.2003 № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Закон № 755-IV у первинній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону № 755-IV державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас, пунктом 8 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2014 державний реєстратор Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області вніс до ЄДР запис №22031750000023740 про включення відомостей про ФОП ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року №1155-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон №2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

Також у пояснювальній записці до проекту Закону № 1155-VII указано, що реалізація Закону № 2390-VIна практиці виявилась частково неможливою з огляду на таке:

1) за результатами звірення даних відомчих реєстрів (бази даних реєстрів, журнали реєстрації, обліку тощо) органів статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України з даними ЄДР до тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій передано відомості про: 561 089 юридичних осіб, які не включені до ЄДР, в 74 886 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України; 492 808 фізичних осіб - підприємців, які не включені до ЄДР, у 177 376 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Зазначене унеможливлює ідентифікацію територіальної належності таких суб`єктів господарювання та включення до ЄДР за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем проживання фізичної особи - підприємця відповідно до статті 5 Закону № 755-IV;

2) прийняття рішення тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями щодо вибору відомостей, які отримані від різних уповноважених органів та підлягають включенню до ЄДР, в разі якщо юридична особа/фізична особа - підприємець має однаковий код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків, але при цьому відомості про її місцезнаходження/місце проживання та дату реєстрації не збігаються, у більшості випадків носить суб`єктивний характер та призводить до наповнення ЄДР недостовірною інформацією.

Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання , які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Серков проти України , заява № 39766/05, пункт 43).

Суд вважає за необхідне зазначити, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Суд також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

При цьому, застосовними в даному випадку мають висновки ЄСПЛ у справі Серков проти України , оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ Про внесення змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо усунення дискримінації за колом платників (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ вбачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження в ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Вищезазначене правозастосування відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19 (провадження № 11-118апп20), яка неодноразово підтримана Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 14.07.2021 у справі №1.380.2019.002699.

Поряд із цим, суд наголошує, що згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за позивача було сплачено страхові внески наступними страхувальниками: у період з січня по грудень 2017 року, з січня по грудень 2018 року, з січня по серпень 2019 року - ТОВ "ЕДЕН БУД" (код ЄДРПОУ 38557120); у грудні 2017 року - ПРАТ "АЕРОБУД" (код ЄДРПОУ 21598792); у період з серпня по грудень 2019 року - ТОВ Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг (код ЄДРПОУ 38065661).

Тобто, у період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, за який відповідачем нараховано позивачу до сплати єдиний соціальний внесок, роботодавцями позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету.

Отже, у зазначений період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується наданими суду документами.

При цьому, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період часу 2017-2019 року, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 7104000 у сумі 29 293,44 грн. оскаржуваною вимогою від 20.02.2020 №Ф-7493-53У, був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру, а також не набув статусу ФОП відповідно до вимог Закону № 755-IV.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, виносячи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-7493-53У на суму 29 293,44 грн., діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, так як ним було невірно проведено розрахунок суми заборгованості з єдиного соціального внеску.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-7493-53У підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 908,00 грн, сплачений ОСОБА_1 при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 23.07.2021 №9, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005 м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.02.2020 №Ф-7493-53У від про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в розмірі 29 293,44 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно

Дата ухвалення рішення 18.10.2021
Зареєстровано 11.11.2021
Оприлюднено 11.11.2021

Судовий реєстр по справі 160/12585/21

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Рішення від 18.10.2021 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 08.10.2021 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 16.08.2021 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 02.08.2021 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 28.07.2021 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Відстежувати судові рішення та засідання

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону