Ухвала

від 05.11.2021 по справі 638/16859/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/16859/21

Провадження № 2-з/638/498/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Щепіхіної В.В., розглянувши в судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ :

Адвокат Бєлокреницький А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі заявник), звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куксін Станіслав Юрійович про визнання договору міни недійсним, разом з позовом подана заява про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов шляхом накладення заборони відчуження на квартиру загальною площею 35,2 кв.м, житловою площею 19,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1846531163101.

В обґрунтування заяви зазначено, що 03.07.2019 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір міни. Відповідно до Договору міни ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,06 га. На думку позивача, оціночна вартість квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 , яка була проведена ТОВ КОНСАЛТІНГ-ЕКСПЕРТ ПЛЮС не відповідає реальній вартості квартир, що говорить про умисне заниження вартості квартир, тому що не відповідає реальній ринковій вартості аналогічного рухомого майна на момент укладення договору.

12.03.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір найму (оренди) квартири. Відповідно до цього Договору ОСОБА_2 передала в найм (оренду) квартиру АДРЕСА_1 для проживання в ній ОСОБА_1 . Квартира передана в найм (оренду) терміном до 12 березня 2030 року, розмір орендної плати за весь період користування становить 12 000 гривень.

У березні 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було подано заяву до КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації щодо наявності на земельній ділянці площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 6325185000:00:031:0094 будівель та споруд. У довідці КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації від 31.03.2021 р. зазначено, що будь-які будівлі та споруди на вказаній земельній ділянці відсутні.

Скориставшись похилим віком та незадовільним станом здоров`я ОСОБА_1 і відсутністю можливості самостійно поїхати до с. Циркуни Харківського району Харківської області для перевірки стану житлового будинку та надвірних будівель, ОСОБА_2 шляхом обману заволоділа квартирою АДРЕСА_1 , в свою чергу передавши у володіння ОСОБА_1 вЂ� /г частку земельної ділянки площею 0,06 га яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 6325185000:00:031:0094 без будь-яких будівель та споруд.

Таким чином, заявник вважає, що ОСОБА_2 під час вчинення правочину умисно, знаючи, що на земельній ділянці немає будь-яких будівель та споруд, обманювала його у наявності житлового будинку на земельній ділянці для того, щоб заволодіти квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з викладеним у позивача є підстави вважати, що ОСОБА_2 має на меті відчужити зазначену квартиру третім особам з метою отримання грошових коштів. Тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження належної ОСОБА_2 квартири може ускладнити захист позивачем своїх прав у випадку переоформлення права власності на вказане нерухоме майно на третю особу.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

До видів заходів забезпечення позову, визначених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, відноситься, зокрема, заборона вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти забезпечення, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні порушувати право власності. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куксін Станіслав Юрійович про визнання договору міни недійсним.

Після укладення вказаного договору у власність ОСОБА_3 перейшла 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 та 1/2 частка земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . У власність ОСОБА_1 перейшла 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 та 1/2 частка земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . У власність ОСОБА_2 перейшла квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 .

Таким чином, правочин щодо міни нерухомого майна є трьохстороннім та наслідки такого правочину є зміни об`єктів та осіб права власності, до яких належать не тальки ОСОБА_4 , а і інші фізичні особи.

В рішенні від 19.02.2009 року у справі Христов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З урахуванням заявлених позовних вимог та заходів забезпечення позову, які заявник просить суд застосувати, суд дійшов висновку, що вони не співмірними з заявленими позовними вимогами, оскільки спір у даній справі зачіпає інтереси іншого власника ОСОБА_3 , яка є безпосередньою стороною зазначеного договору міни. Відомості про оспорювання укладеного договору міни ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_1 для проживання в ній ОСОБА_1 до 12 березня 2030 року, із встановленим розміром орендної плати. Тобто майно, на яке просить заявник накласти заборону, знаходиться у користуванні заявника за домовленістю з відповідачем на певний визначений строк. Відомостей про зміну власника житла та перехід до нього прав та обов`язків наймодавця, рівно як і інших доказів спроб відчуження відповідачем вказаної квартири заявник не надав.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявлені заходи забезпечення позову не пропорційні заявленим позовним вимогам, не забезпечують збалансованості інтересів сторін; їх застосування може привести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даної справи.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, разом з наданими доказами не обґрунтовують доводів про те, що виконання рішення у майбутньому по даній справі може бути утруднене чи відповідач буде ухилятись від виконання такого рішення, у разі ухвалення його на користь позивача. Заходи забезпечення позову, про застосування яких просить заявник, не є співмірними з заявленими у позові вимогами.

Крім того, вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що на час вирішення клопотання про забезпечення позову відсутні будь-які відомості існування визначених ч.3 ст.154 ЦПК України обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.В. Щепіхіна