Рішення

від 10.11.2021 по справі 320/5943/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року № 320/5943/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ЛАЙН" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУД ЛАЙН" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2020 № 0008630512.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА (попередня назва ТОВ НВП ПРОМЦЕНТР ) та встановлено порушення, які стали підставою для прийняття спірного рішення, оскільки занижено податок на додану вартість, в результаті чого податковим органом прийнято спірне податкове зобов`язання.

На думку позивача, твердження податкового органу щодо неможливості здійснення фінансово - господарських операцій з вищевказаним постачальником, через відсутність у позивача документального підтвердження реальності є помилковими, оскільки позивачем надано первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ ВУД ЛАЙН та його контрагентом за відповідний період, а також те, що ця операція спричинила реальні зміни майнового стану позивача

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Крім того, подав до суду відзив на позову заяву, відповідно до якого вказує, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських правовідносин з ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА . Зазначає, що контрагентом позивача сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за березень 2019 шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Крім того, вказує, що господарська діяльність ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутність основних фондів тощо.

На думку відповідача господарські операції, що були проведенні між позивачем та ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА були безтоварними, тобто фіктивними, що свою чергу призвело до порушень норма податкового законодавства та прийняття спірного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

30.10.2020 ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання, що було призначено судом на 20.11.2020 учасники справи не з`явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Частиною 9 ст. 205 КАС України виначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю ВУД ЛАЙН (код ЄДРПОУ 35656634) до суду, основними видами діяльності товариства були: (КВЕД 71.12) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); (КВЕД 31.01) виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; (КВЕД 31.09) виробництво інших меблів; (КВЕД 16.23) виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; (КВЕД 43.22) монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; (КВЕД 43.39) інші роботи із завершення будівництва; (КВЕД 95.11) ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; (КВЕД 49.42) надання послуг перевезення речей (переїзду); (КВЕД 63.99) надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; (КВЕД 68.10) купівля та продаж власного нерухомого майна; (КВЕД 68.20) надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; (КВЕД 70.22) консультування з питань комерційної діяльності й керування; (КВЕД 71.11) діяльність у сфері архітектури; (КВЕД 35.30) постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; (КВЕД 41.10) організація будівництва будівель; (КВЕД 41.20) будівництво житлових і нежитлових будівель.

У період із 06.02.2020 по 12.02.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВУД ЛАЙН з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА (попередня назва ТОВ НВП ПРОМЦЕНТР , код за СДРПОУ 37210699), за період з 01.03.2019 по 31.03.2019.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 19.02.2020 № 159/10-36-05-12/35656634 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА .

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у Київській області встановлено такі порушення, а саме:

п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, абзац г) п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну уму 1 839 507 грн, в тому числі за березень 1 839 507 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.03.2020 № 0008630512, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 299 383,75 грн (основний платіж 1 839 507,00 грн та штрафні санкції 459 876,75 грн).

Не погоджуючись за вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з вказаним позов до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами, відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до п.п. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно п 200-1.3 ст 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що позивач на час здійснення господарських операцій та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення було зареєстровано відповідно до чинного законодавства та мав повну цивільну дієздатність та правоздатність до основних видів діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМЦЕНТР , (нова назва ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА ) укладено договір від 17.01.2019 № 17/01/19.

Згідно умов даного договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі поставити покупцеві товар згідно технічних умов, та умов постачання ПК-1. Будівля приймання. Опалення, вентиляція та кондиціювання. Обладнання. 02-0522A.TS. 01UFA-0B01 та згідно Специфікації 1, а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах визначених договором.

Відповідно до п.2.1 договору продукція, що постачається по своїй якості, технічним параметрам та комплектності повинна відповідати технічним характеристикам на товар, діючим стандартам технічних умов, підтверджуватися технічними паспортами і відповідати нормативно технічній документації виданої підприємством-виробником та умовам Договору.

Ціна договору та порядок розрахунків за договором встановлений п. 3 договору, а саме:

п.п. 3.2 сума договору є твердою та становить 12 022 33,04 грн, в т.ч. податок на додану вартість 2 003 721,84 грн;

п.п. 3.4 розрахунок за продукцію здійснюється на наступних умовах: оплата у розмірі 70% від суми договору здійснюється покупцем в строк до 31.05.2019; останній розрахунок у розмірі 30% від суми договору здійснюється покупцем після проходження вхідного контролю за якістю, але не пізніше 31.12.2019.

Порядок і строки поставки продукції визначено в п. 4 договору, а саме:

п.п. 4.1 умови здійснення поставки продукції - самовивіз покупцем зі складу постачальника. Продукція поставляється на умовах EXW у відповідності до вимог міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 із складу постачальника за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31/33;

п.п. 4.2 датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткових накладних. Видаткові накладні продукції складаються та підписуються сторонами у двох примірниках.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору від 17.01.2019 № 17/01/19 здійснювалась поставка клапанів герметичних вентиляційних з електричним приводом в кількості 4 шт. з відповідними фланцями та деталями кріплення ГКВ - 300ЕП Ду 300 РУ 0,005 МПа; клапанів герметичних вентиляційних з електричним приводом в кількості 8 шт. з відповідними фланцями та деталями кріплення ГКВ - 400ЕП Ду 400 РУ 0,005 МПа; клапанів герметичних вентиляційних з електричним приводом в кількості 4 шт. з відповідними фланцями та деталями кріплення ГКВ - 1000ЕП Ду 10300 РУ 0,005 МПа; клапанів герметичних вентиляційних з електричним приводом в кількості 4 шт. з відповідними фланцями та деталями кріплення ГКВ - 1000ЕП Ду 10300 РУ 0,005 МПа.

На адресу ТОВ ВУД ЛАЙН було виписано податкові накладні ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА на загальну суму 11 037 041,04 грн, в т.ч. податок на додану вартість - 1 839 506,84 грн, зокрема за березень 2019 року.

Наділі позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних та відображено в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 1 839 507,00 грн.

Фактичне отримання товару ТОВ ВУД ЛАЙН здійснено на підставі видаткових накладних на загальну суму 11 037 041,04 грн, в т.ч. податок на додану вартість - 1 839 506,84 грн.

Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі. Оплата за отриманий товар проводилась згідно наступних банківських виписок: від 14.03.2019, 19.03.2019, 22.03.2019 на загальну суму 1 877 935,00 грн.

Транспортування зазначеного товару здійснювалось самовивозом ТОВ ВУД ЛАЙН з використанням автомобіля марки RENAULT TRAFІC, 2005 року випуску, тип фургон вантажний малотонажний, номер шасі НОМЕР_1 , білого кольору реєстраційний помер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане 03.09.2011, орендованого у ФОП ОСОБА_1 у відповідності до договору оренди автомобіля від 31.10.2018 № ННР 535720 (посвідченого приватним нотаріусом Соломоновою В.В.) та підтверджується товарно-транспортними накладними № Р23 від 01.03.2019 на суму 985 290,00 грн.; № Р33 від 01.03.2019 на суму 2 524 176.00 грн; № Р41 від 01.03.2019 на суму 2 524 176,00 грн; № Р50 від 01.03.2019 на суму 949 319,04 грн.; № Р55 від 01.03.2019 на суму 2 027 040.00 грн; № Р60 від 01.03.2019 на суму 2 027 040,00 грн (перевізник ТОВ ВУД ЛАЙН , вантажовідправник ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА ; пункт навантаження м. Київ, вул. Смоленська, буд.31/33, пункт розвантаження Київська обл., м. Вишгород, прос. Шевченка, буд. 2-Г, прим. 429).

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому придбаний товар у ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА був реалізований ТОВ СВІТ ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ (код за СДРПОУ 37062900), що підтверджується договором № 15/01/19 від 15.01.2019, згідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку, та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві товар згідно технічних умов, та умов постачання ПК-1. Будівля приймання. Опалення, вентиляція та кондиціювання. Обладнання. 02-0522A.TS. Ц1UFA-0B01 та згідно Специфікації 1, а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах визначених договором.

Також у періоді, що перевіряється ТОВ ВУД ЛАЙН використовувало у своїй діяльності орендовані приміщення: офісне приміщення за адресою: Київська обл., м. Вишгород, просп. Шевченка, буд. 2-Г, прим. 429, згідно договору оренди від 01.02.2013 № 01А, укладеного з ФОП ОСОБА_1 ; офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору від 01.12.2016 № 13.14, укладеного з ТОВ Медінвест Ріелстейт .

Крім того, на підтвердження реальність здійснення господарських операцій позивачем було подано до суду: договір оренди приміщення від 01.02.2013; акти прийому - передачі; договір №17/01/19 віл 17.01.2019 з ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА ; специфікація від 17.01.2019 № 1, податкові накладні; видаткові накладні; рахунок-фактури №19 від 17.01.2019; банківські виписки; договір оренди автомобіля від 31.10.2018; товарно-транспортні накладні; довіреність на отримання товару № 256 від 28.02:2019; паспорти на товар; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; оборотно-сальдові відомості рахунку 20; договір № 15/01/19 від 15.01.2019 з ТОВ СВІТ ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ , товарно-транспортні накладні; рахунок-фактури №19 від 30.01.2019; довіреність на отримання товару № 28 від 27.02.2019, тощо.

З зазначених документів вбачається, що предметом здійснення даних господарських операцій було постачання товарів, а саме клапани герметичні в асортименті.

Зокрема, надана первинна документація підтверджує подальшу реалізацію придбаного твору.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов`язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Також судом враховано і правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.

Аналогічна позиція містить у рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 № К/9901/3360/17.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА , що є постачальником позивача, то суд вважає за необхідне зазначити про те, що вказані посилання штучно створюють конкуренцію юстицій (кримінальної та адміністративної). Оскільки докази кримінального провадження мають остаточно оцінюватись судом загальної юрисдикції при розгляді кримінальної справи за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Натомість КАС України визначає інший процесуальний порядок роботи із показаннями свідків аніж дослідження протоколів слідчих дій із незавершеного кримінального провадження. Такий підхід дозволяє дотриматись принципу змагальності, забезпечити належну реалізацію прав всіх учасників процесу. З боку відповідача клопотання про допит вказаного свідка у даній адміністративній справі не заявлялось.

Крім того, суд не бере до уваги твердження податкового органу про відсутність основних фондів у контрагента позивача, оскільки законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 640/3515/19.

Зокрема, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не подано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин, у тому числі щодо існування кримінальних проваджень відносно контрагентів контрагента позивача або відсутність у нього основних фондів.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття закон та законність розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 Право на свободу та особисту недоторканність Конвенції. Європейський суд з прав людини зазначає, що вимога пункту 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. Європейський суд з прав людини наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови законний та згідно з процедурою, встановленою законом , у пункті 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним (п. 54).

На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу Інтерспав проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

У рішенні від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано жодного доказу того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА можливо порушуює вимоги податкового законодавства, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентом у системі оподаткування.

Таким чином, податковим органом не було під час судового розгляду наведено достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини підтверджують протиправність висновків, викладених в акті перевірки 19.02.2020 № 159/10-36-05-12/35656634, що є підставою для скасування прийнятого на їх підставі податкового повідомлення - рішення від 25.03.2020 № 0008630512 та є підставами для задоволення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 25.03.2020 № 0008630512.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 21 020,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.07.2020 № 479.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 4 000,00 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97). У п. 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 25.05.2020 № 25/05/20-1, укладений між адвокатом Томіною Оленою Володимирівною та ТОВ ВУД ЛАЙН , додаткову угоду № 1 від 25.05.2020, тарифна сітка послуг адвоката, рахунок - фактури від 13.07.2020 № 13/07/20, акт від 13.07.2020, платіжне доручення від 13.07.2020 № 480.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інші проти України , від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами).

З огляду на надані суду документи, обсяг та зміст позовної заяви, суд, зважаючи на задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 020,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, разом - 25 020,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 25.03.2020 № 0008630512.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 35656634) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисяч) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.