Постанова

від 23.08.2023 по справі 320/5943/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 320/5943/20

адміністративне провадження № К/990/4294/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/5943/20

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ЛАЙН» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Головенко О. Д.) від 10 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Собків Я. М., Глущенко Я. Б., Файдюк В. В.) від 14 грудня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУД ЛАЙН» (далі - ТОВ «ВУД ЛАЙН») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2020 року № 0008630512.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що твердження податкового органу щодо неможливості здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА» (попередня назва ТОВ «НВП «ПРОМЦЕНТР»), через відсутність у позивача документального підтвердження реальності є помилковими, оскільки позивачем надано первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «ВУД ЛАЙН» та його контрагентом за відповідний період, а також те, що ця операція спричинила реальні зміни майнового стану позивача.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 25 березня 2020 року № 0008630512.

Стягнуто на користь ТОВ «ВУД ЛАЙН» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області судовий збір у розмірі 21 020 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 лютого 2023 року Головного управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ВУД ЛАЙН» в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 10 липня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «ВУД ЛАЙН» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «ВУД ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 35656634) є: (КВЕД 71.12) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); (КВЕД 31.01) виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; (КВЕД 31.09) виробництво інших меблів; (КВЕД 16.23) виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; (КВЕД 43.22) монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; (КВЕД 43.39) інші роботи із завершення будівництва; (КВЕД 95.11) ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; (КВЕД 49.42) надання послуг перевезення речей (переїзду); (КВЕД 63.99) надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; (КВЕД 68.10) купівля та продаж власного нерухомого майна; (КВЕД 68.20) надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; (КВЕД 70.22) консультування з питань комерційної діяльності й керування; (КВЕД 71.11) діяльність у сфері архітектури; (КВЕД 35.30) постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; (КВЕД 41.10) організація будівництва будівель; (КВЕД 41.20) будівництво житлових і нежитлових будівель.

9. У період із 06 лютого 2020 року по 12 лютого 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВУД ЛАЙН» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА» (попередня назва ТОВ «НВП «ПРОМЦЕНТР», код за СДРПОУ 37210699), за період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року.

10. За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 19 лютого 2020 року № 159/10-36-05-12/35656634, в якому встановлено порушення ТОВ «ВУД ЛАЙН» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу г) пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 839 507 грн, в тому числі за березень 1 839 507 грн.

11. На підставі вказаного акту перевірки та встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2020 року № 0008630512, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 299 383,75 грн (основний платіж 1 839 507 грн та штрафні санкції 459 876,75 грн).

12. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товару у вказаного вище контрагента. Такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі оцінки наданих Товариством первинних документів, виписаних на операції з постачання товару зазначеним в акті перевірки контрагентом-постачальником (господарські договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, сертифікати якості, довіреності, тощо).

14. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що посилання податкового органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагента ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА», що є постачальником позивача, є необґрунтованими, докази кримінального провадження мають остаточно оцінюватись судом загальної юрисдикції при розгляді кримінальної справи за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Натомість КАС України визначає інший процесуальний порядок роботи із показаннями свідків аніж дослідження протоколів слідчих дій із незавершеного кримінального провадження. Такий підхід дозволяє дотриматись принципу змагальності, забезпечити належну реалізацію прав всіх учасників процесу. З боку відповідача клопотання про допит вказаного свідка у даній адміністративній справі не заявлялось.

15. Крім того, судами попередніх інстанцій відхилено твердження податкового органу про відсутність основних фондів у контрагента позивача, оскільки законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

16. З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими доводи контролюючого органу стосовно недотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання та можливі порушення податкового законодавства контрагентами позивача по ланцюгу постачання.

17. При цьому судами зауважено, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не подано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин, у тому числі щодо існування кримінальних проваджень відносно контрагентів контрагента позивача або відсутність у нього основних фондів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

19. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

20. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 44, 198, 201 ПК України, статті 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2020 року по справі № 640/25738/19, від 31 січня 2020 року по справі № 520/10953/18, від 19 вересня 2018 року у справі № 822/1771/17, від 27 березня 2018 року по справі № 826/1588/13-а, від 14 травня 2019 року по справі № 825/3990/14.

21. Скаржник наголошує, що контролюючим органом під час проведення документальної перевірки встановлено, що по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА», від контрагентів-постачальників у березні 2019 року та за попередні періоди з дня реєстрації платниками ПДВ, не встановлено факту придбання ідентифікованих товарів (з номенклатурою товару - клапан герметичний вентиляційний з електричним приводом з відповідними фланцями та деталями кріплення), тобто неможливо встановити факт реального походження постачання товарів, які в подальшому були реалізовані ТОВ «ВУД ЛАЙН».

22. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки усім доказам, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій Підприємства з контрагентом-постачальником. Зокрема, контролюючий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій по даній справі не було здійснено повного та всебічного дослідження доказів на які посилався відповідач, зокрема: первинні документи, які складені з відсутністю обов`язкових реквізитів для заповнення; відсутності низки первинних документів під час проведення перевірки на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА»; судами не досліджено належним чином докази та аргументи відповідача що відсутності реальної можливості у контрагента позивача здійснити поставку товару на користь останнього.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

26. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

27. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

28. За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

29. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а»).

30. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

31. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

32. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

33. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

35. Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

36. У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

37. Застосування наведених норм у системному зв`язку дає підстави зробити висновок, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

38. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

39. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

40. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

41. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на формування в податковому обліку податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника. Господарські операції мають відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

42. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

43. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

44. Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

45. Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

46. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

47. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМЦЕНТР», (нова назва ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА») укладено договір від 17 січня 2019 року № 17/01/19.

48. Згідно умов даного договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі поставити покупцеві товар згідно технічних умов, та умов постачання «ПК-1. Будівля приймання. Опалення, вентиляція та кондиціювання. Обладнання. 02-0522A.TS. 01UFA-0B01» та згідно Специфікації 1, а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах визначених договором.

49. Відповідно до пункту 2.1 договору продукція, що постачається по своїй якості, технічним параметрам та комплектності повинна відповідати технічним характеристикам на товар, діючим стандартам технічних умов, підтверджуватися технічними паспортами і відповідати нормативно технічній документації виданої підприємством-виробником та умовам Договору.

50. Відповідно до Специфікації № 1 до договору від 17 січня 2019 року № 17/01/19 здійснювалась поставка клапанів герметичних вентиляційних з електричним приводом в кількості 4 шт. з відповідними фланцями та деталями кріплення ГКВ - 300ЕП Ду 300 РУ 0,005 МПа; клапанів герметичних вентиляційних з електричним приводом в кількості 8 шт. з відповідними фланцями та деталями кріплення ГКВ - 400ЕП Ду 400 РУ 0,005 МПа; клапанів герметичних вентиляційних з електричним приводом в кількості 4 шт. з відповідними фланцями та деталями кріплення ГКВ - 1000ЕП Ду 10300 РУ 0,005 МПа; клапанів герметичних вентиляційних з електричним приводом в кількості 4 шт. з відповідними фланцями та деталями кріплення ГКВ - 1000ЕП Ду 10300 РУ 0,005 МПа.

51. На адресу ТОВ «ВУД ЛАЙН» було виписано податкові накладні ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА» на загальну суму 11 037 041,04 грн, в т.ч. податок на додану вартість - 1 839 506,84 грн, зокрема за березень 2019 року.

52. Наділі позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних та відображено в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 1 839 507 грн.

53. Фактичне отримання товару ТОВ «ВУД ЛАЙН» здійснено на підставі видаткових накладних на загальну суму 11 037 041,04 грн, в т.ч. податок на додану вартість - 1 839 506,84 грн.

54. Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі. Оплата за отриманий товар проводилась згідно наступних банківських виписок: від 14 березня 2019 року, 19 березня 2019 року та 22 березня 2019 року на загальну суму 1 877 935 грн.

55. Транспортування зазначеного товару здійснювалось самовивозом ТОВ «ВУД ЛАЙН» з використанням автомобіля марки RENAULT TRAFІC, 2005 року випуску, тип фургон вантажний малотонажний, номер шасі НОМЕР_1 , білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане 03 вересня 2011 року, орендованого у ФОП ОСОБА_1 у відповідності до договору оренди автомобіля від 31 жовтня 2018 року № ННР 535720 (посвідченого приватним нотаріусом Соломоновою В. В.) та підтверджується товарно-транспортними накладними № Р23 від 01 березня 2019 року на суму 985 290 грн; № Р33 від 01 березня 2019 року на суму 2 524 176 грн; № Р41 від 01 березня 2019 року на суму 2 524 176 грн; № Р50 від 01 березня 2019 року на суму 949 319,04 грн; № Р55 від 01 березня 2019 року на суму 2 027 040 грн; № Р60 від 01 березня 2019 року на суму 2 027 040 грн (перевізник ТОВ «ВУД ЛАЙН», вантажовідправник ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА»; пункт навантаження м. Київ, вул. Смоленська, буд.31/33, пункт розвантаження Київська обл., м. Вишгород, прос. Шевченка, буд. 2-Г, прим. 429).

56. В подальшому придбаний товар у ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА» був реалізований ТОВ «СВІТ ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ» (код за СДРПОУ 37062900), що підтверджується договором № 15/01/19 від 15 січня 2019 року, згідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку, та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві товар згідно технічних умов, та умов постачання «ПК-1. Будівля приймання. Опалення, вентиляція та кондиціювання. Обладнання. 02-0522A.TS. Ц1UFA-0B01» та згідно Специфікації 1, а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах визначених договором.

57. Також судами встановлено, що у періоді який перевірявся ТОВ «ВУД ЛАЙН» використовувало у своїй діяльності орендовані приміщення: офісне приміщення за адресою: Київська обл., м. Вишгород, просп. Шевченка, буд. 2-Г, прим. 429, згідно договору оренди від 01 лютого 2013 року № 01А, укладеного з ФОП ОСОБА_1 ; офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору від 01 грудня 2016 року № 13.14, укладеного з ТОВ «Медінвест Ріелстейт».

58. Крім того, на підтвердження реальність здійснення господарських операцій позивачем було подано до суду першої інстанції: договір оренди приміщення від 01 лютого 2013 року; акти прийому-передачі; договір №17/01/19 від 17 січня 2019 року з ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА»; специфікація від 17 січня 2019 року № 1, податкові накладні; видаткові накладні; рахунок-фактуру; банківські виписки; договір оренди автомобіля від 31 жовтня 2018 року; товарно-транспортні накладні; довіреність на отримання товару № 256 від 28 лютого 2019 року; паспорти на товар; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; оборотно-сальдові відомості рахунку 20; договір № 15/01/19 від 15 січня 2019 року з ТОВ «СВІТ ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ», товарно-транспортні накладні; рахунок-фактуру; довіреність на отримання товару № 28 від 27 лютого 2019 року.

59. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «ВУД ЛАЙН», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони підтверджують товарність виконання між позивачем і вказаними контрагентами відповідних операцій та використання результатів у господарській діяльності позивача.

60. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

61. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

62. Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

63. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

64. Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.

65. Отже, за результатами дослідження всіх важливих обставин у цій справі на підставі відповідних доказів, оцінка яким надана з дотриманням процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентом мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

66. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

67. Колегія суддів відхиляє наведені скаржником в касаційній скарзі доводи стосовно не врахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 10 листопада 2020 року по справі № 640/25738/19, від 31 січня 2020 року по справі № 520/10953/18, від 19 вересня 2018 року у справі № 822/1771/17, від 27 березня 2018 року по справі № 826/1588/13-а, від 14 травня 2019 року по справі № 825/3990/14, оскільки контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

68. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

69. Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалене за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

70. Довід відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшов підтвердження. Фактично довід щодо цієї підстави касаційного оскарження стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст касаційної скарги. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими твердження контролюючого органу в касаційній скарзі стосовно неподання позивачем до перевірки низки первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «ДАЛЕКОСХІДНА ТРАНСПОРТНА ГРУПА», оскільки зазначене спростовується матеріалами справи. В тексті акту перевірки від 19 лютого 2020 року № 159/10-36-05-12/35656634 чітко відслідковується подання позивачем первинних документів, про відсутність яких стверджує відповідач.

72. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 320/5943/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов