Рішення

від 08.11.2021 по справі 440/6145/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6145/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2021 року ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні службового розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , 25 серпня 2002 року, викладений у листі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 11 травня 2021 року №Б-3449 л.к.;

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , 25 серпня 2002 року згідно поданого рапорту вх.№Б-3449л.к. від 16 квітня 2021 року та оформити результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділі системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346.

Позивач вважає, протиправною відмову відповідача у наданні актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5, що мало місце 25 серпня 2002 року, та відмову у призначенні службового розслідування та складанні актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5, що мало місце 25 серпня 2002 року під час виконання службових обов`язків у зв`язку з тим, що матеріали даного службового розслідування відсутні в архіві.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Відповідач позов не визнає. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на його необґрунтованість та зазначає, що за наслідками розгляду заяви позивача його повідомлено про відсутність в архіві матеріалів розслідування нещасного випадку та неможливість проведення розслідування нещасного випадку, оскільки відповідно до вимог пункту 3.5. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року №1346, таке розслідування повинно проводитися структурним підрозділом.

Дослідивши матеріали судом встановлено наступне.

16 квітня 2021 року позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області із заявою у якій просив комісію надати висновок службового розслідування за наслідком отриманих травм та копію актів Н-1, Н-5, а в разі відсутності провести службове розслідування.

27 квітня 2021 року членом ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області Вікторією Зима повідомлено Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про відсутність можливості надати матеріали службового розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 25 серпня 2002 року, у зв`язку з тим, що матеріали на архівне зберігання не надходили.

11 травня 2021 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області листом за вих. №Б-3449 л.к. повідомило позивача про те, що матеріали розслідування нещасного випадку, який стався 25 серпня 2002 року, на архівне зберігання не надходили. Окремо зазначено, що відповідно до пункту 3.5. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи. У зв`язку з тим, що станом на 25 серпня 2002 року ОСОБА_1 працював на посаді міліціонера-кінолога 2-го взводу окремого батальйону патрульно-постової служби, підпорядкованого Кременчуцькому МУ УМВС України в Полтавській області, проведення розслідування нещасного випадку, який трапився, відносилося до компетенції Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полтавській.

Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, судом встановлено наступне.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для правильного вирішення публічно-правого спору, предметом оскарження в якому є рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язковим є перевірка такого рішення на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, чи прийняте (вчинене) таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці регламентовано Законом України "Про охорону праці".

Поняття охорони праці міститься у статті 1 Закону України "Про охорону праці" та означає систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Приписами статті 14 Закону України "Про охорону праці" обумовлено, що працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, саме роботодавець має обов`язок повно встановити обставини отримання працівником травм на робочому місці, розслідувати нещасний випадок, перевірити всі факти, які впливають на правильну його кваліфікацію.

Пунктом 1.3. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року №1346 (надалі - Порядок №1346) встановлено, що розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

Згідно з пунктом 2.2. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Отже, акти форм НТ та Н-1 є взаємовиключними. Передовсім відповідна комісія повинна з`ясувати підстави для видачі акту форми Н-1 і лише за відсутності тому підстав - скласти акт форми НТ.

Пунктом 3.1 наведеного Порядку встановлено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Для виконання пункту 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Отже, саме відповідна комісія відповідача уповноважена провести в належні спосіб і порядку розслідування нещасного випадку, скласти за його результатом акт за формою Н-5 та в залежності від його підвиду - Н-1 (якщо випадок трапився під час виконання службових обов`язків) або НТ (якщо трапився не під час виконання службових обов`язків). При цьому складання акта форми Н-5 є безумовним обов`язковом.

Відповідно до пункту 3.9 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Також згідно з пунктом 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

З наведених положень Порядку №1346 слідує, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 1 листопада 2019 року у справі №823/346/17 та від 19 лютого 2020 року у справі №580/864/19.

Зі змісту листа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 11 травня 2021 року за вих.№Б-3449 л.к. вбачається, що матеріали розслідування нещасного випадку, який стався 25 серпня 2002 року з позивачем, на архівне зберігання не надходили. Відповідач у листі вказує про те, що станом на 20 листопада 2019 року закінчено ліквідаційну процедуру та внесено запис про припинення Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області як юридичної особи публічного права, що унеможливлює направлення заяви позивача за належністю.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з пунктом 3.17 Порядку у разі ліквідації підрозділу акти розслідування нещасного випадку за формою Н-5* та акти за формою Н-1* (НТ*) підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік ці нещасні випадки, а в разі його відсутності - до відповідного архіву.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 (у тому числі УМВС України в Полтавській області).

Судом встановлено, що на момент розгляду цієї справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування юридичної особи - УМВС України в Полтавській області в стані припинення.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Отже, чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості проведення розслідування нещасного випадку головою ліквідаційної комісії органу Міністерства внутрішніх справ України.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №823/1605/17.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, як колишнім працівником міліції, належить до повноважень Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Позивач у позовній заяві стверджує, що в ніч з 24 на 25 серпня 2002 року він перебував на добовому чергуванні на посаді міліціонера-кінолога 2-го взводу окремого батальйону патрульно-постової служби підпорядкованого Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області. 25 серпня 2002 року близько 00 години 30 хвилин по вул. Гагаріна в м. Кременчуці ним та іншими працівниками здійснено складання адміністративного протоколу за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час складання адміністративного матеріалу громадянин ОСОБА_2 , спричинив позивачу тілесні ушкодження, у вигляді струсу головного мозку, ушибленої рани правої надбрівної дуги.

На підтвердження факту отримання травми позивачем надано копію довідки №6231 від 25 серпня 2002 року, складеної о 00 годині 45 хвилин 25 серпня 2002 року та виданої черговим лікарем Цілодобового травматичного пункту міста Кременчука Третьої міської лікарні.

На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано постанову Крюківського районного суду м. Кременука Полтавської області від 27 серпня 2002 року у справі №7-1802/2002 р. зі змісту якої встановлено, що 25 серпня 2002 року о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_2 в м. Кременчуці по вул. Гагаріна виявив злісну непокору працівникам міліції - виривався, хватався за одежу та намагався втекти.

Позивач стверджує, що з приводу вказаних обставин він звернувся до керівництва Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області та за даним фактом проводилось службове розслідування.

Водночас, згідно з пунктом 3.19 Порядку №1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Між тим, аналіз змісту наведених положень Порядку №1346 дає підстави для висновку, що єдиною підставою організації розслідування нещасного випадку є одержання керівником повідомлення про нещасний випадок, і керівник підрозділу, у свою чергу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією (пункт 3.5 Порядку).

Тож саме рішення ліквідаційної комісії є формою виконання повноважень, покладених на цей орган.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в проведенні розслідування нещасного випадку, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України.

Приймаючи рішення у цій справі суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як наслідок, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом: - визнання протиправною відмови Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні службового розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , викладену у листі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 11 травня 2021 №Б-3449л.к., та зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 25 серпня 2002 року, згідно поданої заяви від 16 квітня 2021 року вх. №Б3449л.к. та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору як особи, що має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 08592276), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні службового розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , викладену у листі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 11 травня 2021 №Б-3449л.к.

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , 25 серпня 2002 року, згідно поданої заяви від 16 квітня 2021 року вх. №Б3449л.к. та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Клочко