Рішення

від 03.11.2021 по справі 520/14660/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 листопада 2021 р. справа № 520/14660/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Богомолова О.О.,

представника відповідача - Довгаль В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ3" (пров. Кузнечний, буд. 1, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43449099) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСКБ3" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому з урахування уточнень просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №00137010718 від 13.07.2021, №00137020718 від 13.07.2021, №00136950709 від 13.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в акті перевірки, на підставі висновків якого винесені спірні рішення, містяться два спірні твердження: виплата коштів засновнику в рахунок зменшення статутного капіталу Товариства в повному обсязі є доходом та оподатковується ПДФО та військовим збором, та юридична особа при виплаті засновнику коштів в рахунок зменшення статутного капіталу Товариства є податковим агентом та зобов`язана утримувати відповідні суми.

Позивач вважає, що обидва ці твердження спростовують норми податкового законодавства та позиція податківців, висловлена в численних роз`ясненнях та податкових консультаціях.

Позивач вважає, що емітент корпоративних прав (юридична особа) виступає у якості податкового агента, лише в частині відображення у податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу 112 операції з повернення коштів або майна (майнових прав), фізичній особі, попередньо внесених нею до статутного капіталу. При цьому фізична особа повинна визначити фінансовий результат операцій з інвестиційними активами та подати податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним.

За таких обставин, як вважає позивач, податковим органом не доведено ані виникнення інвестиційного доходу при операціях з внесення майна до статутного капіталу юридичної особи, ані того, що юридична особа є податковим агентом за операцією з повернення майна зі статутного капіталу.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що до перевірки надано рішення учасника ТОВ "МСКБ3 " від 02.02.2021 про припинення ТОВ "МСКБ3" шляхом ліквідації за рішенням учасника. Перевіркою первинних касових документів ТОВ "МСКБ3" (видаткові касові ордери) у перевіреному періоді встановлено факти виплати коштів з каси товариства засновнику ОСОБА_1 , всього за перевірений період від продажу майна виплачено коштів засновнику ТОВ "МСКБ3" ОСОБА_1 в загальній сумі 5607700,00 грн.

Відповідач зазначає, що виплата коштів з каси товариства засновнику ОСОБА_1 здійснювалася на підставі рішення №2/1 від 14.01.2020 року, у п.1 якого зазначено про направлення коштів від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав, утім, виплата коштів з каси товариства на користь фізичної особи громадянина ОСОБА_1 у період з 17 лютого 2020 року по 24 грудня 2020 року на підставі видаткових касових ордерів у сумі 5607700,00 грн безпідставно віднесена до повернення статутного капіталу, тому є загальним оподатковуваним доходом відповідно до ст.164 Податкового Кодексу України, який підлягає оподаткуванню.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем порушено ст. 164, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п. 176.2 „а» ст.176 КУ України, в частині не нарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 1009386,00 грн, а тому відповідно п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України з урахуванням ст. 164 Податкового кодексу України, ТОВ "МСКБ3" донараховано податку на доходи фізичних осіб за перевірений період в загальній сумі 1009386,00 грн та з урахуванням п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ТОВ "МСКБ3" донараховано військового збору за перевірений період в загальній сумі 84115,50 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями, в частині проведення розрахунків готівковими коштами у сумі 5 909 900,00 грн без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

В уточненому відзиві відповідач вказав, що ОСОБА_1 було прострочено внесення частини вкладу, однак ні до перевірки, ні до суду не надано доказів зменшення статутного капіталу на розмір несплаченої частки або вжиття інших заходів, визначених ст. 15 Закону про ТОВ. Також відповідач зазначив, що ТОВ МСКБ3 при отримані готівкових коштів за реалізовані квартири фізичним особам зобов`язано було проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, або здійснювати такі розрахункові операції у безготівковій формі через установи банків.

У відповіді на відзив позивач щодо аргументів відповідача стосовно неповного внесення майна до статутного капіталу позивач вказав, що цей факт не створює ніяких податкових наслідків, відповідач посилається на норми ст.14, 15 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , водночас, формування статутного капіталу товариства є внутрішнім корпоративним питанням, яке створює наслідки лише для товариства та його учасників. Прийняття рішень, передбачених ч.2 ст.15 Закону Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю є виключною компетенцією загальних зборів (єдиного учасника) товариства, до того ж предметом податкової перевірки є дотримання саме податкового законодавства.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивачем не приймалося рішення про зменшення статутного капіталу, отже, усі платежі на користь ОСОБА_1 є оподатковуваним доходом, позивач вказав, що ані податкове, ані корпоративне законодавство не встановлює чіткої форми чи вимог до рішення засновника про повернення учаснику внеску до статутного капіталу, при цьому відповідачем не заперечується, а актом перевірки підтверджується, що підставою для платежів ТОВ МСКБ3 на користь єдиного засновника ОСОБА_1 є рішення №2/1 від 14.01.2020, яким передбачено направлення коштів від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав. Вимоги до нотаріального посвідчення цього рішення немає.

Позивач зазначає, що сума внеску до статутного капіталу дорівнює повернутій зі статутного капіталу сумі (5607700,00 грн), що свідчить про відсутність отримання інвестиційного прибутку та про необґрунтованість застосування положень ст.164 Податкового кодексу України до спірних відносин.

Щодо аргументів відзиву стосовно продажу основних засобів без застосування РРО, позивач вказав, що у разі продажу основних засобів (основних фондів) за готівкові кошти, які вилучені з активів (списані з балансу) внаслідок їх продажу і які згідно бухгалтерського обліку обліковувались на рахунку 10 Основні засоби , суб`єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах таких суб`єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства (використання печатки не є обов`язковим), або у безготівковій формі через банківські установи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом щодо обставин спірних правовідносин встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ3", за результатами якої складено акт №10707/20-40-07-09-09/43449099 від 18.06.2021.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 13.07.2021 № 00137010718 за формою Д , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 015 912,99 грн (у тому числі податкове зобов`язання 1 009 386,00 грн; штрафні санкції - 6 457,00 грн; пеня - 69,49 грн); № 00137020718 за формою Д , яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 84 659,42 грн (у тому числі податкове зобов`язання - 84 115,00 грн; штрафні санкції-538,13 грн; пеня - 5,79 грн); № 00136950709 за формою С , яким застосовано штрафні санкції у розмірі 590 990,00 грн за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Доказів адміністративного оскарження вказаних рішень матеріали справи не містять.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України в частині права контролюючого органу здійснювати донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за наслідком операцій щодо виплати коштів засновнику в рахунок зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю в повному обсязі.

Так, не є спірними обставини щодо того, що відповідно до Рішення від 14.01.2020 № 1 одноособового учасника ТОВ МСКБ3 , зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А. А. в реєстрі за №156, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю МСКБ3 , визначено, що товариство створюється та діє на підставі модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №367, визначений статутний капітал товариства в розмірі 7000000,00 грн, формування статутного капіталу (при створенні) відображений в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку 40 - зареєстрований (пайовий) капітал в дебет в дебет рахунку 46 - неоплачений капітал.

Учасником товариства визначено громадянина України ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) - частка у статутному капіталі 100%, що складає 7000000,00 грн. Вкладом у статутний капітал може бути як грошові кошти, так і нерухоме майно.

ОСОБА_1 внесено статутний капітал (частка у статутному капіталі 100%) майно на загальну суму 5607700,00 грн, відповідно до актів приймання - передачі майна до статутного капіталу:

- відповідно до наданого акту приймання- передачі майна до статутного капіталу ТОВ МСКБ3 та грошової оцінки майна №1 від 31.01.2020 року (зареєстровано приватним нотаріусом за №№ 560, 561), внесено до статутного капіталу нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 . Загальна грошова оцінка переданого у статутний капітал Товариства нерухомого майна, що затверджена учасником, складає 1 177 400,00 грн;

- відповідно до наданого акту приймання- передачі майна до статутного капіталу ТОВ МСКБ3 та грошової оцінки майна №2 від 25.06.2020 року (зареєстровано приватним нотаріусом за №№ 2426, 2427), внесено до статутного капіталу нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Загальна грошова оцінка переданого у статутний капітал Товариства нерухомого майна,що затверджена учасником, складає 2 487800,00 грн;

- відповідно до наданого акту приймання- передачі майна до статутного капіталу ТОВ МСКБ3 та грошової оцінки майна №3 від 16.07.2020 року (зареєстровано приватним нотаріусом за №№ 2743, 2744), внесено до статутного капіталу нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 . Загальна грошова оцінка переданого у статутний капітал Товариства нерухомого майна, що затверджена учасником, складає 1 942500,00 грн.

Загальна грошова оцінка нерухомого майна, переданого у статутний капітал Товариства, затверджена учасником.

Внесок до статутного капіталу майном відображено по кредит рахунку 46 - неоплачений капітал в дебет рахунку 15 - капітальні інвестиції, в подальшому по кредиту 15 - капітальні інвестиції в дебет рахунку 10 - основні засоби.

Заборгованість засновника по внеску до статутного капіталу відображена в дебетовому сальдо рахунку 46 - неоплачений капітал.

ТОВ МСКБ3 оприбутковано на рахунок 103 Дома та споруди внесене засновником до статутного капіталу нерухоме майно (квартири) відповідно до актів приймання - передачі майна до статутного капіталу від 31.01.2020, 25.06.2020 та 16.07.2020.

Станом на 04.02.2020 та до моменту прийняття рішення про ліквідацію товариства, статутний капітал не сплачено в сумі 1 392 300,00 грн.

Сторонами не заперечувалось, що протягом лютого - грудня 2020 року та в червні 2021 року Покупці - громадяни України здійснювали передплату та оплату за нерухоме майно (квартири) готівковими коштами в касу підприємства, що оформлено прибутковими ордерами, та відображено по рахунку 301 Каса у національній валюті .

На підставі рішення учасника ТОВ "МСКБ3" № б/н від 02.02.2021, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А. в реєстрі за №376 про припинення ТОВ "МСКБ3" шляхом ліквідації за рішенням учасника, а саме п.1, відповідно до якого направлено кошти від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав, ТОВ "МСКБ3" здійснено виплату коштів з каси на користь фізичної особи громадянина ОСОБА_1 у період з 17 лютого 2020 року по 24 грудня 2020 року на підставі видаткових касових ордерів у сумі 5607700,00 грн.

У регістрах бухгалтерського обліку відображено операції за рахунками Кт 301 ДТ 46, тобто зменшено суму сплаченого статутного капіталу на 5607700,00 грн та збільшено суму неоплаченого статутного капіталу.

Відповідно до наданого звіту про фінансові результати за 2020 рік (рядок 1400) відображено зареєстрований (пайовий) капітал в сумі 7000,0 тис. грн, неоплачений статутний капітал (рядок 1425) - 7000, 0 тис. грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з п.54.2. ст.54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 164.1 ст.164 ПКУ базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь- який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп.164.1.1, пп. 164.1.2, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164 ПКУ загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 164.3 ст.164 ПКУ при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Так, відповідно до п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом .

Відповідно до вимог п.п.176.2. а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

У межах спірних правовідносин контролюючим органом зроблено висновок про те, що сума у розмірі 5607700,00 грн - це дохід робітника, який оподатковується за ставками п.1 ст. 167 розділу IV Податкового Кодексу України. До такого висновку відповідач прийшов з огляду на те, що в порушення ст.14 Закону України від 06.02.2018 №2275-УІІІ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю зі змінами та доповненнями, учасник прострочив внесення частини вкладу, також відповідач акцентує увагу на тому, що виплата коштів з каси товариства засновнику ОСОБА_1 здійснювалася на підставі рішення №2/1 від 14.01.2020, у п.1 якого зазначено про направлення коштів від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав, при цьому справжність підписів засновників щодо рішення №2/1 від 14.01.2020 року нотаріально не засвідчено.

При цьому, як аргументовано вказує позивач, ані податкове, ані корпоративне законодавство не встановлює чіткої форми чи вимог до рішення засновника про повернення учаснику внеску до статутного капіталу, а тому висновки контролюючого органу про необхідність нотаріального засвідчення рішення №2/1 від 14.01.2020 є необґрунтованими.

Судовим розглядом підтверджено, що сума внеску до статутного капіталу дорівнює повернутій зі статутного капіталу сумі (5607700,00 грн), що свідчить про відсутність отримання інвестиційного прибутку.

Аргументи відповідача з посиланнями на приписи ст.14, ст.15 Закону України від 06.02.2018 №2275-УІІІ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю зі змінами та доповненнями, відповідно до яких учасник прострочив внесення частини вкладу, є неприйнятними, адже таке питання не може бути предметом перевірки контролюючого органу щодо дотримання вимог податкового законодавства, оскільки віднесено до компетенції загальних зборів товариства.

У той же час відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація), в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).

Згідно з п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операція з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2021 № 278, інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, відображається за ознакою доходу 112 .

Враховуючи викладене, емітент корпоративних прав (юридична особа) виступає у якості податкового агента лише в частині відображення у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу 112 операції з повернення коштів або майна (майнових прав), фізичній особі, попередньо внесених нею до статутного капіталу.

При цьому фізична особа повинна визначити фінансовий результат операцій з інвестиційними активами та подати податкову декларацію до 01 травня року, що настає за звітним.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що рішення про донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за наслідком операцій щодо виплати коштів засновнику в рахунок зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю винесені відповідачем протиправно, відтак, такі рішення підлягають скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про незастосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій, що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 00136950709, суд зазначає таке.

Відповідно до преамбули Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 265) дія Закону N 265 поширюється на усіх суб`єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно із пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Разом з тим п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 7), визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості. По дебету рахунку 10 "Основні засоби" відображаються записи по надходженню основних засобів на баланс підприємства. По кредиту цього рахунку відображається вибуття основних засобів внаслідок продажу, безкоштовної передачі, ліквідації, а також суми уцінки основних засобів. Облік основних засобів ведеться у таких розрізах: надходження, вибуття, амортизація, ремонт, переоцінка, а також облік орендованих основних засобів.

Об`єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Фінансовий результат від вибуття об`єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов`язаних з вибуттям основних засобів. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Враховуючи зазначене вище, у разі продажу основних засобів (основних фондів) за готівкові кошти, які вилучені з активів (списані з балансу) внаслідок їх продажу і які згідно з бухгалтерським обліком обліковувались на рахунку 10 "Основні засоби", суб`єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах таких суб`єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства (використання печатки не є обов`язковим), або у безготівковій формі через банківські установи.

Крім того, у разі здійснення розрахунків в касі у готівковій формі суб`єкти господарювання зобов`язані дотримуватись вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року N 148, зокрема в частині дотримання граничних сум розрахунків готівкою.

Відтак, оскільки продаж майна (квартир) здійснювався за умови перебування цього майна на рахунку 10 "Основні засоби", є безпідставними твердження контролюючого органу про те, що продаж цього майна слід здійснювати із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, застосуванню до спірних правовідносин підлягають вищенаведені норми права, відтак, спірне рішення підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ3" (пров. Кузнечний, буд. 1, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43449099) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №00137010718 від 13.07.2021, №00137020718 від 13.07.2021, №00136950709 від 13.07.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ3" (пров. Кузнечний, буд. 1, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43449099) суму судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 09 листопада 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов