Постанова

від 08.11.2021 по справі 340/2965/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/2965/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Олефіренко Н.А., Чумака С.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 р. (суддя Кравчук О.В.) в справі № 340/2965/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юей Груп до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юей Груп звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування рішення № 0038175207 від 16.03.2020 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0038175207 від 16 березня 2020 року в частині застосування до ТОВ ЮЕЙ ГРУП штрафних санкцій на суму 19 091,09 грн. та пені в сумі 7 268,44 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ТОВ ЮЕЙ ГРУП судові витрати на оплату судового збору в сумі 2091,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. Апелянт вказує про неврахування судом першої інстанції, що рахунок, на який позивачем перераховано кошти по сплаті ЄСВ за травень, червень, липень 2019 р., (№ 3311730011002) є бюджетним рахунком для сплати податку на доходи фізичних осіб та не стосується сплати ЄСВ, а позивачем не доведено вжиття заходів щодо виправлення помилки. При цьому лист № 05-1-19 від 05.12.2019 р. не містить доказів його отримання контролюючим органом. На користь висновку контролюючого органу про порушення позивачем строків сплати ЄСВ свідчить й висновок суду першої інстанції про погашення недоїмки з ЄСВ у лютому 2020 р.

Також вважає необґрунтованим стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., позаяк судом першої інстанції не досліджувалось питання обґрунтованості сплачених позивачем сум на правничу допомогу, їх співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ЮЕЙ ГРУП зареєстроване як юридична особа 04.07.2016 року, перебуває на обліку як платник єдиного внеску в ГУ ДПС у Кіровоградській області (Кропивницьке управління).

Позивач для сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів послуговується, зокрема, банківським рахунком, відкритим в АТ ОТП БАНК .

Згідно з платіжними дорученнями № 36 від 18 липня 2019 року та № 75 від 31 липня 2019 року позивачем сплачені 28500,00 грн. за наступними реквізитами: отримувач - ГУ ДФС у Кіровоградській області, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку - 899998, код отримувача - 39393501, р/р 33117340011002, у призначенні платежу якого зазначено: *;101;40623883; ЄСВ нарахований на ФОП за травень, червень 2019р. перераховується повністю.

На підтвердження сплати єдиного соціального внеску за липень 2019 року у розмірі 10490,23 грн. позивачем надані платіжні доручення: № 71 від 31 липня 2019 року; № 104 від 20 серпня 2019 року, за наступними реквізитами: отримувач - ГУ ДФС у Кіровоградській області, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку - 899998, код отримувача - 39393501, р/р 33117340011002, у призначенні платежу якого зазначено: *;101;40623883;ЄСВ нарахований на ФОП за липень 2019р. перераховується повністю (платіжне доручення № 71 від 31.07.2019); отримувач - ГУ ДФС у Кіровоградській області, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку - 899998, код отримувача - 39393501, р/р 33117340011002, у призначенні платежу якого зазначено: *;101;40623Ш; ЄСВ нарахований на ФОП за липень 2019р. перераховується повністю (платіжне доручення № 104 від 20.08.2019).

У вказаних платіжних дорученнях позивачем помилково вказаний номер казначейського рахунку, на який належало зарахувати єдиний соціальний внесок за травень, червень, липень 2019 року, 33117340011002. Натомість єдиний соціальний внесок підлягав зарахуванню на казначейський рахунок 37196201001123.

Про виявлену помилку позивач листом № 05-12-19 від 05 грудня 2019 року повідомив відповідача.

За змістом інтегрованої картки платника податків недоїмка, яка рахувалася за позивачем, погашена у лютому 2020 року.

Рішенням ГУ ДПС у Кіровоградській області №0038175207 від 16 березня 2020 року до ТОВ ЮЕЙ ГРУП (код ЄДРПОУ 40623883) застосовано штраф у розмірі 19214,30 грн. та нараховано пеню у розмірі 7277,97 грн.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком штраф та пеню нараховано позивачеві за період з 21 грудня 2018 року до 04 лютого 2020 року.

Штраф у сумі 123,21 грн. та пеня в сумі 9,53 грн. нараховані за наслідками існування у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 21 грудня 2018 року та 13 травня 2019 року, іншу частину штрафу та пені нараховано за наслідками існування у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, зумовленої сплатою відповідних сум на неналежний рахунок.

Зазначені у поданих позивачем платіжних дорученнях реквізити свідчать про спрямування платником коштів до державного бюджету на сплату єдиного внеску за відповідний період.

Суд першої інстанції вважав, що позивач належними доказами підтвердив вжиття заходів, спрямованих на своєчасну та повну сплату єдиного внеску до державного бюджету, що унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, тому визнав оскаржене рішення в частині, якою позивачеві нараховано штраф в сумі 19091,09 грн. та пеню в сумі 7268,44 грн., протиправним.

Разом з тим, враховуючи не надання доказів відсутності у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску на 21 грудня 2018 року в сумі 445,75 грн. та на 13 травня 2019 року в сумі 176,3 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині, якою до позивача застосовано штраф у сумі 123,21 грн. та нарахована пеня в сумі 9,53 грн.

Вирішуючи питання стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що вартість послуг правового характеру у розмірі, що заявлена до стягнення з відповідача, є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), у зв`язку з чим зменшив розмір таких витрат до 4000,00 грн.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ Юей Груп 18.07.2019 р. платіжним дорученням № 36 на суму 18 400 грн., 31.07.2019 р. платіжними дорученням № 75 на суму 10 100 грн., № 71 на суму 1 800 грн., 20.08.2019 р. платіжним дорученням № 104 на суму 8 690,23 грн. перераховано єдиний соціальний внесок на казначейський рахунок № 3311734001102.

ТОВ Юей Груп листом 05.12.2019 р. № 05-12-19 повідомлено Кропивницьку ОДПІ про помилкове перерахування коштів зі сплати ЄСВ на рахунок податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з чим поставлено питання про повернення помилково перерахованих коштів на рахунок платника, які будуть спрямовані на сплату ЄСВ, а у разі неможливості повернення коштів просило зарахувати як сплату ЄСВ.

За відомостями інтегрованої картки платника з ЄСВ недоїмка з єдиного внеску, яка рахувалася за позивачем, погашена у лютому 2020 року.

Рішенням ГУ ДПС у Кіровоградській області №0038175207 від 16.03.2020 р. до ТОВ Юей Груп застосовано штраф у розмірі 19 214,30 грн. та нараховано пеню у розмірі 7 277,97 грн.

Контролюючим органом 03.06.2020 р. винесено вимогу № Ю-40518-52, якою повідомлено позивача про те, що станом на 31.05.2020 р. наявна заборгованість за сплати єдиного внеску, штрафів та пені в загальній сумі 26 492,27 грн., з яких недоїмка - 6 734,59 грн., штрафи - 12 479,71 грн., пеня - 7 277,97 грн.

Позивачем сплата єдиного внеску вказаними вище платіжними дорученнями здійснена на помилковий рахунок 33117340011002, що є бюджетним рахунком для сплати податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого кошти зараховані саме в рахунок сплати цього податку.

Спірним є питання правомірності застосування до позивача оскарженим рішенням штрафних санкцій в розмірі 19 091,09 грн. та пені в сумі 7 268,44 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначається як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, до яких належить позивач, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (частина десята статті 9 Закону №2464-VI ).

Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до частин дестятої та одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Тобто, штрафні санкції застосовуються до платника єдиного внеску у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, при цьому визначальною для встановлення факту несвоєчасної сплати єдиного внеску є саме бездіяльність платника щодо перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету у встановлений законом строк.

Згідно з пунктом 3 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16 січня 2016 року № 6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.02.2016 р. за № 193/28323, помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок та/або сплачені з рахунку неналежного платника.

Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 813/1008/16 викладений правовий висновок, відповідно до якого штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених суми єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Оскільки позивачем сплачено суми єдиного внеску, хоча й на помилковий рахунок, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені Законом терміни для такої сплати, а помилка при зазначенні невідповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду. При цьому відображення в інтегрованій картці погашення боргу з ЄСВ у лютому 2020 року не спростовує факту перерахування позивачем єдиного внеску на помилковий рахунок у терміни, встановлені законом.

Стосовно доводів апелянта, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки не мають належного документального підтвердження та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 серпня 2019 року між позивачем та АБ Глазков та Партнери в особі адвоката Глазкова А.С. укладений договір про надання професійної правничої допомоги №3.

Відповідно до акту наданих послуг №9 сума гонорару адвоката становить 20 000,00 грн. Розмір гонорару адвоката обчислений із витраченого адвокатом часу, зокрема, на: зустріч із клієнтом та усну консультацію, укладення договору - 8 годин, проведення детального аналізу всіх наданих клієнтом документів - 6 годин; аналіз існуючої судової практики в подібних правовідносинах Верховного Суду - 6 годин; правовий аналіз розміру судового збору - 1 година, аналіз існуючої судової практики в подібних правовідносин Кіровоградського окружного адміністративного суду - 6 годин; написання позовної заяви, формування позову з додатками та подання позову до суду - 8 годин; участь у судових засіданнях, підготовка заяв по суті та процесуальних клопотань - 1-3 години. Всього витрачено часу до 42 годин.

Згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №25/7 від 15 липня 2020 року позивачем сплачено адвокатові 8 000,00 грн.

Врахувавши, що ця адміністративна справа є справою незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи, а також що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі, що заявлена до стягнення з відповідача, є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Тому суд першої інстанції вважав пропорційними та справедливим зменшення розміру судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги, що підлягають присудженню на користь позивача, до 4000,00 грн.

Судом встановлено, що факт надання адвокатом позивачу правничої допомоги в межах цієї справи доведена актом наданих послуг, позивачем сплачено адвокату платіжним дорученням №25/7 від 15 липня 2020 року гонорар в сумі 8 000,00 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до абзацу першого частини перщої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на доведеність факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи в розмірі присудженої судом першої інстанції суми (4 000 грн.), недоведеність відповідачем неспімірності розміру таких витрат зі складністю справи, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, на підготовку процесуальних документів та щодо участі у справі в суді, а також зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на їх підготовку та участь в судовому засіданні, спростовані приведеними вище висновками суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 р. в справі № 340/2965/20 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 р. в справі № 340/2965/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юей Груп до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 08.11.2021 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 08.11.2021 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.Ю. Чумак