Постанова

від 10.11.2021 по справі 1.380.2019.002603

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа №1.380.2019.002603

адміністративне провадження №К/9901/8105/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді Кузана Р.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Улицького В.З., суддів Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 02 травня 2019 року №75к, яким позивача звільнено з посади начальника відділу інвестиційної та кошторисної діяльності управління дорожнього господарства Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації;

- поновити його на посаді начальника відділу інвестиційної та кошторисної діяльності управління дорожнього господарства Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації з 03 травня 2019 року;

- стягнути на його користь із Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 травня 2019 року до дня ухвалення рішення суду.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він обіймав посаду начальника відділу інвестиційної та кошторисної діяльності управління дорожнього господарства Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації. Проте 02 травня 2019 року т.в.о. директора Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації Оприск Т.П. видав наказ №75к, яким позивача відповідно до статей 83, 86 Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) та статей 36, 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) звільнено із займаної посади за угодою сторін з 02 травня 2019 року. Підставою звільнення в наказі зазначено заяву ОСОБА_1 від 02 травня 2019 року, проте, як указує останній, ця заява написана ним внаслідок незаконного впливу керівника Кокотайла Р.О. , який наголошував на тому, що така заява на звільнення має бути підписана позивачем без зазначення дати її написання. ОСОБА_1 додатково зазначав про те, що керівництво департаменту нагадувало йому про наявність цієї заяви і що для його звільнення необхідно поставити лише потрібну дату, що, як стверджує позивач, й було зроблено в подальшому. ОСОБА_1 уважає, що його звільнено із порушенням установленого законодавством порядку, оскаржуваний наказ є протиправним і підлягає скасуванню, а він поновленню на відповідній посаді зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - без змін.

5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про доведеність існування домовленості між позивачем і відповідачем про звільнення за угодою сторін; відповідач під час прийняття оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 та пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухваленими судами першої та апеляційної інстанцій із неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права у зв`язку із необґрунтованим відхиленням клопотань про витребування, дослідження та огляд доказів у справі, інших клопотань позивача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, зокрема, про призначення судово-почеркознавчої експертизи і допит свідків. ОСОБА_1 наголошує на тому, що оскаржуваний наказ є протиправним і підлягає скасуванню із поновленням його на посаді та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки обов`язковою умовою звільнення державного службовця за угодою сторін є взаємно домовлений між державним службовцем і суб`єктом призначення строк звільнення, а його звільнено із порушенням установленого законодавством порядку, під незаконним впливом керівництва, всупереч його волі та бажанню.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Департаментом дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації подано відзив на касаційну скаргу із проханням відмовити у задоволенні її вимог, а оскаржувані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін, оскільки вони, на думку відповідача, прийняті із дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Данилевич Н.А., Радишевської О.Р. ухвалою від 01 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 09 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 10 листопада 2021 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу інвестиційної та кошторисної діяльності управління дорожнього господарства Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації.

12. З 13 березня 2019 року до 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, а з 12 квітня 2019 року на лікарняному.

13. 02 травня 2019 року ОСОБА_1 приступив до виконання трудових обов`язків і подав на ім`я т.в.о. директора Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації Кокотайла Р.О. заяву, у якій просив звільнити його із займаної посади начальника відділу інвестиційної та кошторисної діяльності управління дорожнього господарства Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації за згодою сторін з 02 травня 2019 року.

14. Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 23 квітня 2019 року №84/0/8-19 Кокотайлу Р.О. - заступнику директора департаменту - начальнику управління дорожнього господарства Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації, т.в.о. директора департаменту, надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 10 березня 2018 року до 09 березня 2019 року тривалістю 2 календарні дні з 02 травня 2019 року до 03 травня 2019 року. На час відпустки Кокотайла Р.О. тимчасово покладено виконання обов`язків директора Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації на начальника управління транспорту та зв`язку Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації Оприска Т.П.

15. 02 травня 2019 року т.в.о. директора Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації Оприск Т.П. відповідно до статей 83, 86 Закону №889-VIII, статей 36, 47 КЗпП України, статті 24 Закону України Про відпустки та на підставі заяви ОСОБА_1 від 02 травня 2019 року видав наказ №75к, яким ОСОБА_1 - начальника відділу інвестиційної та кошторисної діяльності управління дорожнього господарства Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації звільнено із займаної посади за угодою сторін з 02 травня 2019 року. Цим наказом наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану: щорічну відпустку за період роботи з 20 квітня 2018 року до 19 квітня 2019 року тривалістю 24 календарних дні; щорічну відпустку за період роботи з 20 квітня 2019 року до 02 травня 2019 року тривалістю 1 календарний день; додаткову відпустку за стаж державної служби тривалістю 10 календарних днів.

16. 02 травня 2019 року головним спеціалістом-юрисконсультом відділу фінансового забезпечення департаменту Костиком Ю.І., за участю двох свідків, складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом від 02 травня 2019 року №75к про його звільнення, проте сканкопію цього наказу позивач отримав.

17. 07 травня 2019 року ОСОБА_1 ознайомився із наказом від 02 травня 2019 року №75к і зазначив, що не погоджується із таким. Цього ж дня позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати йому витяг із наказу про його звільнення та копію його заяви.

18. 15 травня 2019 року ОСОБА_1 знову звернувся до відповідача із заявою, у якій просив видати йому наручно належним чином завірену копію заяви від 02 травня 2019 року, яка відповідно до наказу від 02 травня 2019 року №75к є підставою його прийняття.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

19. Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

20. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

21. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09 квітня 1999 року №586-XIV (далі - Закон №586-XIV) виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

22. Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань. Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом №889-VIII повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах (частини перша та четверта статті 11 Закону №586-XIV).

23. За приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

24. Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону №889-VIII передбачено, що керівник державної служби призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій Б і В , звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.

25. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

26. Відповідно до статті 86 Закону №889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

27. Трудовий договір, як указано у частині першій статті 21 КЗпП України, є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

28. Серед підстав припинення трудового договору, визначених у статті 36 КЗпП України, є: угода сторін (пункт 1 частини першої цієї статті КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45) (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

29. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

33. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд виходить із таких міркувань.

34. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, оскаржуваним наказом від 02 травня 2019 року №75к ОСОБА_1 звільнено з 02 травня 2019 року із займаної посади за угодою сторін, що передбачено частиною другою статті 86 Закону №889-VIII та пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

35. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що у разі, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін. Разом із тим, законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) у кожному конкретному випадку.

36. Припинення трудового договору за угодою сторін застосовується у разі взаємної згоди сторін такого договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від роботодавця (власника або уповноваженого ним органу). За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за угодою сторін не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від роботодавця (власника або уповноваженого ним органу). День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

37. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору за угодою сторін, у ній (заяві) мають бути зазначені прохання звільнити його (працівника) за угодою сторін і дата звільнення. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін із посиланням на відповідну правову норму і раніше домовлена дата звільнення.

38. Передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України) та з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме із цих підстав.

39. Розглядаючи позовні вимоги щодо скасування наказу про припинення трудового договору за угодою сторін, суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

40. Згідно із усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і роботодавцем (власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом) про припинення трудового договору за угодою сторін, такий договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості можливе лише в разі взаємної згоди на це роботодавця (власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу) і працівника.

41. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 березня 2019 року в справі №524/3490/17-ц, від 22 квітня 2019 року в справі №759/11508/16-ц, від 19 липня 2019 року в справі №452/1839/16-а, від 27 травня 2020 року в справі №404/6236/19, від 15 липня 2020 року в справі №733/498/17, від 31 серпня 2020 року в справі №359/5905/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №234/3268/19, від 29 жовтня 2020 року в справі №826/3388/18, від 21 квітня 2021 року в справі №758/11224/18, від 28 квітня 2021 року в справі №647/3372/19 та від 21 жовтня 2021 року в справі №540/1615/19.

42. У справі, яка розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що звільнення ОСОБА_1 здійснено за угодою сторін на підставі власноручно написаної ним заяви, у якій міститься його підпис і чітко визначено підставу звільнення - за згодою сторін, а також дату припинення трудових відносин - 02 травня 2019 року.

43. Згода відповідача із зазначеною пропозицією ОСОБА_1 підтверджується резолюцією уповноваженої особи на вказаній заяві - Не заперечую. 02.05.2019 , що свідчить про досягнення між сторонами домовленості та наявність обопільного волевиявлення щодо дати і підстави припинення трудового договору.

44. ОСОБА_1 стверджував про відсутність погодженої дати звільнення, проте такі доводи не були взяті судами до уваги, з огляду на те, що у заяві від 02 травня 2019 року чітко вказано дату, з якої ОСОБА_1 просить звільнити його із займаної посади, а саме з 02.05.2019 , і цієї ж дати ця пропозиція позивача була погоджена відповідачем.

45. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про перенесення дати звільнення чи про відмову від попередньо поданої заяви про звільнення за угодою сторін позивачем не подавалася, хоча таку можливість він мав, проте нею не скористався. Відтак, взаємної згоди щодо анулювання домовленості між позивачем і відповідачем про припинення трудових відносин за угодою сторін досягнуто не було.

46. Твердження ОСОБА_1 про те, що на нього був здійснений незаконний вплив керівника департаменту перевірені судом першої інстанції, який з`ясував, що позивач власноручно написав заяву про звільнення за угодою сторін і матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на ОСОБА_1 тиску зі сторони відповідача.

47. Водночас Верховний Суд звертає увагу на його висновок, зроблений у постанові від 29 жовтня 2020 року в справі №826/3388/18 про те, що Законом №889-VIIІ передбачений механізм реагування державних службовців на спроби вплинути на їхню діяльність, у зв`язку з чим звільнення під тиском не може обґрунтовуватися загальним посиланням на некоректну чи незаконну поведінку керівництва.

48. Щодо тверджень позивача про прийняття оскаржуваного наказу неуповноваженою особою, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно із розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 23 квітня 2019 року №84/0/8-19 на час відпустки Кокотайла Р.О. - заступника директора департаменту - начальника управління дорожнього господарства Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації, т.в.о. директора департаменту, з 02 травня 2019 року до 03 травня 2019 року виконання обов`язків директора Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації покладено на начальника управління транспорту та зв`язку Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації Оприска Т.П., відтак, він був уповноважений погоджувати заяву позивача та підписувати наказ про його звільнення від 02 травня 2019 року.

49. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їхньому безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

50. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

51. Заявлені учасниками справи під час її розгляду заяви (клопотання), зокрема, про призначення експертизи, допит свідків тощо, не тягнуть для суду обов`язку їхнього задоволення, такі вирішуються судом крізь призму обґрунтованості та вмотивованості й задовольняються за наявності підстав для цього.

52. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували усі обставини, які необхідні для правильного її вирішення, надали належну оцінку наявним у справі доказам і їхня достатня кількість та взаємозв`язок у сукупності дали судам дійти обґрунтованих висновків про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, і підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

53. Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, установлення фактичних обставин справи або їхня переоцінка.

54. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у цій справі, які не спростовані доводами касаційної скарги.

55. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

56. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні. Водночас позивачем судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг не сплачувався на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в справі №1.380.2019.002603 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська