Ухвала

від 10.11.2021 по справі 520/5356/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 520/5356/2020

адміністративне провадження № К/9901/32255/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши матеріали справи № 520/5356/2020 за позовом Приватного підприємства СОЛВІ УКРАЇНА до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя: М. Д. Кухар) від 03 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії: Я. В. П`янова, С. П. Жигилій, О. А. Спаскін) від 20 жовтня 2020 року.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство СОЛВІ УКРАЇНА (далі - позивач, ПП СОЛВІ УКРАЇНА ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, скаржник), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000040503 від 03 січня 2020 року, видане Головним управлінням ДПС у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000050503 від 03 січня 2020 року, видане Головним управлінням ДПС у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000560503 від 24 березня 2020 року, видане Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, відтак підлягають скасуванню у судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

Рішення судів обґрунтовано тим, що відповідачем не доведено правомірності спірних рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

До Верховного Суду 27 листопада 2020 року надійшла касаційна скарга контролюючого органу (подана 24 листопада 2020 року) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та справу направити до суду першої інстанції.

Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права пункт 44.6 статті 44, пункт 103.4, пункт 103.5, пункт 103.10 статті 103, пункт 137.3 статті 137, підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18.

Водночас, підставою касаційного оскарження податковий орган також визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, ненадання оцінки доводам та пояснень податкового органу та встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Проте, дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у касаційній скарзі поданій ГУ ДПС у Харківській області не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У свою чергу, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить мотиви незгоди з судовими рішеннями, опис встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, а також цитування нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тобто, перегляд рішення суду у порядку касаційного провадження в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України окреслено певними межами, встановленими у статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, пунктом 1 частини четвертої цієї статті межа касаційного перегляду обумовлена наявністю висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права, якою керувався суд надаючи оцінку спірним правовідносинам, та надання оцінки спірним правовідносинам без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах.

Слід звернути увагу на те, що усталеною є позиція Верховного Суду, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Отже, визначальним також є встановлення подібності правовідносин у справі, що переглядається, правовідносинами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, що слугувало підставо для відкриття касаційного провадження, та у яких Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування відповідної норми права, якою керувався суд апеляційної інстанції у межах апеляційного перегляду даної справи.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Крім того, при поданні касаційної скарги на цій підставі зазначені скаржником норми права, які, на його переконання, неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставитися перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Відповідач у касаційній скарзі вказує на наявність постанови Верховного Суду у справі № 160/8441/18, у якій, на думку контролюючого органу, по іншому застосовано аналогічні норми права, а ні ж спірних правовідносинах.

Так, у справі № 160/8441/18, на яку посилається контролюючий орган, підприємство неодноразово ухилялося від проведення перевірки та будь-якої комунікації з контролюючим органом, аргументуючи такі дії викраденням документів. У вказаній справі контролюючим органом неодноразово направлялися запити про надання документів, однак, підприємством відмовлено наданні запитуваних документів, що підтверджувалось відповідними актами.

Отже, висловлені у справі № 160/8441/18 висновки Верховного Суду стосуються податкових наслідків ненадання платником податків документів для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України.

Однак, на відміну від наведеної контролюючим органом справи, судами встановлено, що ТОВ СОЛВІ УКРАЇНА жодним чином не ухилялося від проведення перевірки та не перешкоджало контролюючому органу в проведенні перевірки.

Натомість у цій справі під час перевірки позивачем надано необхідний обсяг документів, які стосувалися предмета перевірки, що підтверджується матеріалами. Судами попередніх інстанцій в процесі розгляду справи зворотнього не встановлено. Окрім того, враховуючи встановлені судами обставини справи, твердження контролюючого органу про ненадання документів спростовується актом перевірки контролюючого органу, матеріалами справи та жодним чином не доведено відповідачем.

Зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, до якого з висновків судів попередніх інстанції скаржник вважає застосовними висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18:

щодо податкового повідомлення-рішення № 00000030503 від 03 січня 2020 року, відповідно до якого ПП СОЛВІ УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 120 502,50 грн,

щодо податкового повідомлення-рішення № 00000040503 від 03 січня 2020 року, відповідно до якого ПП СОЛВІ УКРАЇНА збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 1502076,25 грн, у тому числі за основним платежем 1201661,00 грн та за штрафними санкціями 300415,25 грн,

або щодо податкового повідомлення-рішення № 00000050503 від 03 січня 2020 року, відповідно до якого ПП СОЛВІ УКРАЇНА нараховано штрафні санкції на загальну суму 311125,00 грн у зв`язку із встановленням відсутності реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 622 250,00 грн.

Водночас, у справі № 160/8441/18 предметом спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість. При цьому норми матеріального права, які застосовано у справі № 520/5356/2020, у цій справі не застосовувались.

Відтак, колегія суддів зазначає, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та наведене скаржником рішення суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи та норм правового регулювання.

Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах справ, що зазначені в касаційній скарзі, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин.

Фактично, посилання скаржника на подібність правовідносин у цій справі та у справі № 160/8441/18 наведені не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником висновки Верховного Суду, зроблені виходячи з встановлених обставин саме у справ № 160/8441/18, за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ.

Відмінність встановлених обставин порівнюваних справ свідчить про те, що правовідносини у них не є подібними.

Отже, висновки Верховного Суду зроблені у справі № 160/8441/18 не доводять ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у цій справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки встановлені обставини у справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки касаційне провадження було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що правовідносини у цій справі не є подібними до справи № 160/8441/18, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Здійснення касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, є неможливим.

Разом з тим, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Проте, порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 КАС України, колегією суддів не встановлено, а тому касаційне провадження у цій справі належить закрити.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 520/5356/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов