Постанова

від 09.11.2021 по справі 400/113/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 400/113/19

адміністративне провадження № К/9901/27426/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (головуючий суддя: Лісовська Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2020 року (колегія суддів: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Кравченко К.В.) у справі №400/113/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.12.2018 № 00113911401 і № 00113921401.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2020 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" (пр. Центральний, 12, кв. 50, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 31159868) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2018 № 00113911401 і № 00113921401 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.12.2018 № 00113911401 на суму 242959,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.12.2018 № 00113921401 на суму 269955,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 7679,26 грн (сім тисяч шістсот сімдесят дев`ять грн 26 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3160,00 грн (три тисячі сто шістдесят грн 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" (пр. Центральний, 12, кв. 50, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 31159868).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, указав, що позивач надав суду первині бухгалтерські документи, які підтверджують реальність отримання робіт/послуг від контрагентів-постачальників ТОВ "Пром-Юг Трейд" і ТОВ "Авю-Компані". Придбані послуги узгоджуються з видами діяльності позивача та очевидно переслідували ділову мету.

Зазначення в акті перевірки про недостатність трудових ресурсів у контрагентів для виконання задекларованого обсягу робіт суд визнав необґрунтованим, оскільки позивач не може та не повинен контролювати, якими силами роботи виконувались.

Відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки, на думку суду, не свідчить про безтоварність угод.

Водночас, з приводу взаємовідносин позивача з ТОВ "Стейл Плюс", з огляду на обставини, встановлені у вироку Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 по справі № 757/24218/17-к суд указав, що підписані від імені ОСОБА_1 договір оренди обладнання від 13.06.2016 №70, а також первинні документи на його виконання, суд не може визнати в якості доказів на підтвердження реальності взаємовідносин позивача з ТОВ "Стейл Плюс". З наданого відповідачем розрахунку зобов`язань та штрафних санкцій до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд встановив, що рішенням від 13.12.2018 №00113911401 позивачу по взаємовідносинам із ТОВ "Стейл Плюс" донараховано 42671,00 грн грошового зобов`язання з податку на прибуток та 21335,50 грн за штрафними санкціями, що разом складає 64006,50 грн. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2018 №00113911401 суд скасував на суму 242959,50 грн.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що у жовтні-листопаді 2018 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 01.04.2016 по 30.06.2018, результати якої оформлені актом від 03.12.2018 №2892/14-29-14-01/31159868 (т. 1 а. с. 39-109). Перевіркою встановлено наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 204644,00 грн;

- 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 227382,00 грн.

13 грудня 2018 року відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00113911401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 204644,00 грн і нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 102322,00 грн;

- № 00113921401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 227382,00 грн і нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113691,00 грн (т. 1 а. с. 34-38).

Висновки акту перевірки мотивовані не підтвердженням реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Пром-Юг Трейд", ТОВ "Авю-Компані" і ТОВ "Стейл Плюс".

Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

З ТОВ "Пром-Юг Трейд" позивач укладав договори підряду від 06.03.2017 №239, від 03.04.2017 № 247, № 249, № 251, № 252, № 253, за умовами яких підрядник зобов`язувався виконати будівельні роботи по автосервісному центру "RENAULT", з капітального ремонту покрівлі житлових будинків по вул. Космонавтів, 77-А, вул. Шосейній, 84, з ремонту системи каналізації будівлі, будівництва сховищ для військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 110, 132, 154, 172, 195, 206).

До перевірки і суду надано податкові накладні, рахунок, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення (т. 1 а. с. 111-131, 133-153, 155-171, 173-194, 196-205, 207-223).

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив у акті перевірки про неможливість ТОВ "Пром-Юг Трейд" виконати задекларовані обсяги послуг, виходячи з фактичної наявності оформлених працівників. Згідно з базами даних контролюючого органу ТОВ "Пром-Юг Трейд" придбано переважно напої та продукти харчування, не встановлено придбання субпідрядних робіт для виконання договірних умов з позивачем. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи є дефектними та не відповідають дійсності.

З ТОВ "Авю-Компані" позивач укладав договори підряду від 01.11.2016 №172, №175, № 176, № 178, за умовами яких підрядник зобов`язувався виконати будівельні роботи по реставрації Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна, з ремонту системи водозабезпечення, каналізації та електромонтажні роботи приміщення військової частини НОМЕР_1 , з реконструкції приміщення лікарні швидкої допомоги, Державного комплексу соціальної реабілітації дітей-інвалідів (т. 1 а. с. 224, т. 2 а. с. 25, 68, 78).

До перевірки і суду надано податкові накладні, рахунок, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення (т. 1 а. с. 225-240, т. 2 а. с. 1-24, 26-67, 69-77, 79-92).

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив у акті перевірки про неможливість ТОВ "Авю-Компані" виконати задекларовані обсяги послуг, виходячи з фактичної наявності оформлених працівників. Згідно з базами даних контролюючого органу, не встановлено придбання ТОВ "Авю-Компані" субпідрядних робіт для виконання договірних умов з позивачем. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи є дефектними та не відповідають дійсності.

З ТОВ "Стейл Плюс" позивач укладав договір оренди обладнання від 13.06.2016 №70, за умовами якого позивач орендував комбіновані обриштування на фасадах (т. 2 а. с. 93).

До перевірки і суду надано акти наданих послуг, акти прийому-передачі, акти повернення, платіжні доручення (т. 2 а. с. 94-102, 106-108).

25 грудня 2016 року ТОВ "Стейл Плюс" уступило ТОВ "Пауер Буд" право вимоги за договором оренди обладнання від 13.06.2016 №70, надіславши відповідне повідомлення позивачу (т. 2 а. с. 103-105).

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 у справі №757/24218/17-к, яким документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Стейл Плюс", підписані від імені ОСОБА_1 , визнано недійсними. Крім того, ТОВ "Стейл Плюс" не подавало звітності в 2016 році. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факт виконання робіт/послуг.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у справі в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 січня 2018 року № 2а-19379/11/2670, від 23 січня 2018 року №2а-1870/5800/12, від 16 січня 2018 року №2а-7075/12/2670 у подібних правовідносинах.

Скаржник зазначає, що надані позивачем первинні документи не є такими, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Пром-Юг Трейд", ТОВ "Авю-Компані", ТОВ "Стейл Плюс".

Посилається на те, що по контрагентам позивача встановлено недостатність власних трудових ресурсів та відсутність придбання послуг субпідряду.

Позивачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 27.11.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на положення ст. 198 ПК України, для отримання права на формування податкового кредиту з ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник податків повинен мати податкові накладні, виписані на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит мають лише реально вчинені господарські операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 24 січня 2018 року № 2а-19379/11/2670, від 23 січня 2018 року №2а-1870/5800/12, від 16 січня 2018 року №2а-7075/12/2670 у подібних правовідносинах.

Відповідно до висновку Суду у справі №2а-19379/11/2670 про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первині бухгалтерські документи (договори, податкові накладні, рахунок, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення, акти наданих послуг) підтверджують реальність отримання робіт/послуг від контрагентів-постачальників ТОВ "Пром-Юг Трейд" і ТОВ "Авю-Компані". Придбані послуги узгоджуються з видами діяльності позивача та очевидно переслідували ділову мету.

Щодо посилань відповідача на недостатність трудових ресурсів у контрагентів позивача для виконання задекларованого обсягу робіт суди обґрунтовано урахували приписи ст.61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності. Тобто, позивач відповідає лише за господарські операції, безпосереднім учасником яких він є, та не зобов`язаний відслідковувати дотримання його контрагентами законодавства щодо оформлення працівників. Крім того, суди правильно зауважили, що відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки, не свідчить про безтоварність угод.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що аналіз висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі і у наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуті залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення кожної із цих справ.

Отже наведена вище постанова Верховного Суду у справі №2а-19379/11/2670 ухвалена за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цій постанові Верховного Суду, є безпідставними.

Також Суд уважає за необхідне вказати, що за висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 2а-1870/5800/12, неможливість прийняття до податкового обліку первинних документів та податкових накладних, підписаних особою, визнаною винною у вчиненні злочинів та звільненою від кримінальної відповідальності, обумовлена тим, що фіктивність створення Товариства з моменту його державної реєстрації доводить відсутність законодавчо передбаченої мети створення суб`єкта господарювання. Внаслідок цього господарські операції позивача з його контрагентами (ПП «Універсалбуд» і ТОВ «Іртас») не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Системний аналіз податкового законодавства свідчить про те, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов`язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Суд зазначає, що з приводу господарських операцій позивача з ТОВ "Стейл Плюс" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх нереальність через те, що ТОВ "Стейл Плюс" використовувалось як фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, що підтверджено вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 у справі №757/24218/17-к, у зв`язку з чим в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.

Таким чином, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 2а-1870/5800/12, є безпідставним, оскільки така правова позиція не стосується предмету касаційного оскарження.

З аналогічних підстав Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670 (К/9901/1478/18), оскільки спірним питанням у цій справі було заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість у зв`язку із придбанням робіт та послуг у контрагента, по якому є вирок суду, за яким засновник та директор підприємства, був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Ураховуючи наведене, Суд зазначає, що доводи касаційної скарги щодо неврахування судами вказаних вище висновків Верховного Суду зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідачІ.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко