Рішення

від 08.11.2021 по справі 143/253/21

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/253/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Огородник Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Скрицького Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СФГ Конкурент , Погребищенської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,-

Встановив:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до СФГ Конкурент , Погребищенської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що він являється власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га, кадастровий номер 0523487200:03:000:0083, розташованої на території Надроссянської (Чапаєвської) сільської ради Вінницького району Вінницької області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.08.2018 року.

Раніше власником зазначеної земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №689969 від 15.05.2008 року була його мати ОСОБА_2 .

03.12.2010 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та СФГ Конкурент , як орендарем, було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років. Вказаний договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему Погребищенського району Вінницької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14.12.2011 року №052348724002727.

Приблизно через рік після цього ОСОБА_2 померла, зазначену земельну ділянку успадкував її чоловік ОСОБА_3 , до якого перейшли всі права та обов`язки за зазначеним вище договором оренди землі.

Строк дії цього договору оренди землі закінчився 03.12.2015 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, як стало відомо із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 15.01.2021 року зазначена земельна ділянка перебуває в оренді СФГ Конкурент , строк дії договору оренди становить 15 років, дата державної реєстрації права оренди - 25.07.2016 року.

Однак, ОСОБА_3 не підписував будь-яких угод про продовження дії зазначеного договору оренди землі.

Таким чином, СФГ Конкурент , не виконавши вимоги ст.33 ЗУ Про оренду землі , в односторонньому порядку підписав та зареєстрував зміни до договору оренди землі, продовживши право оренди ще на 15 років.

Також покликається на ту обставину, що з 2011 року і по даний час ні він, ні його померлий батько ОСОБА_3 жодного разу не отримували від СФГ Конкурент орендну плату, а тому в діях відповідача вбачається системність несплати орендної плати.

Посилаючись на вказані обставини та положення ст.ст.203, 207, 638 ЦК України, просить визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 1,50 га, кадастровий номер 0523487200:03:000:0083, розташованої на території Надроссянської (Чапаєвської) сільської ради Вінницького району Вінницької області, від 03.12.2015 року, що був укладений між ОСОБА_2 , в якості орендодавця, та СФГ Конкурент , в якості орендаря.

Ухвалою судді від 11.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.18,19).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позов підтримав та підтвердив викладені у позовній заяві обставини. Крім того, зауважив, що його батько ОСОБА_3 додаткової угоди до договору оренди землі не підписував, орендна плата за користування земельною ділянкою СФГ Конкурент не сплачувалася, починаючи з 2017 року.

Представник позивача - адвокат Скрицький Р.Л. також підтримав позовні вимоги, уточнивши, що предметом спору є додаткова угода до договору оренди землі від 06.01.2016 року. Водночас, зазначив, що систематична несплата орендної плати є підтставою для розірвання договору оренди землі, а не визнання його недійсним.

Представник СФГ Конкурент , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, повторно не з`явився в судове засідання, про причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Представник Погребищенської міської ради Вінницької області Жмурчук О.М. через канцелярію суду подала заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність. Проти позову не заперечує (а.с.43).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що 15.05.2008 року Погребищенською районною державною адміністрацією видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №689969, згідно із яким ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га, кадастровий номер 0523487200030000083, розташованої на території Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а.с.8).

03.12.2010 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та СФГ Конкурент , як орендарем, укладено договір оренди землі, предметом якого є зазначена вище земельна ділянка.

Згідно із п.8 цього договору строк його дії становить 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В силу п.9 договору орендна плата вноситься орендарем в грошовому вигляді в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 509 грн. 76 коп. в рік.

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься до кінця звітного року.

За змістом п.39 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За п.42 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Означений договір зареєстрований у Відділі Держкомзему Погребищенського району Вінницької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14.12.2011 року №052348724002727 (а.с.6,7).

05.01.2016 року між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та СФГ Конкурент , як орендарем, укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 03.12.2010 року, зареєстрованого 14.12.2011 року №052348724002727.

Відповідно до п.1 цієї угоди пункт 1 договору оренди землі викладено в новій редакції такого змісту: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 0523487200:03:000:0083 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Згідно із п.3 цієї угоди пункт 5 договору оренди землі викладено в новій редакції такого змісту: договір укладено на 15 років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором та цією додатковою угодою до нього.

В силу п.4 цієї угоди пункт 9 договору оренди землі викладено в новій редакції такого змісту: орендна плата справляється орендарем у грошовій формі в розмірір 4% від нормативної грошової оцінки землі і становить 1904 грн. в рік за земельну ділянку.

Пунктом 5 цієї угоди пункт 12 договору оренди землі викладено в новій редакції такого змісту: виплата орендної плати у грошовій формі оформляється сторонами видатковим касовим ордером чи платіжною відомістю, якщо оплата здійснюється в готівковій формі або платіжним дорученням на картрахунок орендодавця або поштовим переказом за місцем проживання орендодавця, якщо оплата здійснюється в безготівковій формі або ж в іншому порядку згідно до вимог чиного законодавства (а.с.93, 94).

Згідно із відомостями, що містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.07.2016 року, на підставі рішення державного реєстратора Погребищенської міської ради Данилюк Н.О. про державну реєстрацію пррав та їх обтяжень, індексний номер: 30682695, від 28.07.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №15632276 про інше речове право (право оренди) СФГ Конкурент на вищезазначену земельну ділянку. Підстава виникнення іншого речового права: додаткова угода від 05.01.2016 року, видавник СФГ Конкурент ; договір оренди землі від 03.12.2010 року, видавник СФГ Конкурент . Строк дії - 15 років (а.с.99-101).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.08.2018 року, зареєстрованим в реєстрі за №1-1560, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га, кадастровий номер 0523487200:03:000:0083, розташованої на території Надроссянської (Чапаєвської) сільської ради Погребищенського району Вінницької області, належної померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №689699, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією 15.05.2008 року (а.с.11).

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.01.2021 року власником вищезазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 , а орендарем - СФГ Конкурент . Строк дії речового права - 15 років (а.с.13, 14).

Суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що строк дії договору оренди землі закінчився 03.12.2015 року, тобто через 5 років після його підписання, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.18 ЗУ Про оренду землі (в редакції, діючій на час укладання договору) договір оренди землі на бирає чинност після його державної реєстрації.

За пунктом 42 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державна реєстрація цього договору оренди землі була здійснена 14.12.2011 року.

Таким чином, строк дії означеного договору оренди землі обмежувався 14.12.2016 року.

Відтак, ураховуючи, що додаткова угода до договору оренди землі була укладена 05.01.2016 року, державна реєстрація іншого речового права (права оренди) СФГ Конкурент на підставі первісного договору оренди землі та спірної додаткової угоди була здійснена 28.07.2016 року, тобто в межах строку дії договору оренди землі, посилання позивача на порушення СФГ Конкурент положень ст.33 ЗУ Про оренду землі не засновані на обставинах справи та положеннях діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Разом із цим, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату укладання спірної угоди) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Позивач ОСОБА_1 звернувся з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, посилаюсь, серед іншого, на те, що його батько ОСОБА_3 її не підписував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Разом із тим, суд констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Такі висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц.

В той же час, звертаючись із позовом до суду, позивач вказав, що СФГ Конкурент , починаючи з 2011 року і по даний час не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою.

За змістом ст.ст.21, 22 ЗУ Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої ст.32 ЗУ "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладання договору та додаткової угоди) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов"язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди, а не визнання його недійсним.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі №183/262/17.

З огляду на викладене у позові слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє його права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки або про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 258, 259, 263, 268, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ Конкурент , Погребищенської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки відмовити.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікацйний номер: НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 ,

Відповідачі:

Селянське фермерське господарство Конкурент , 22250, с.Спичинці, Вінницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 23107090.

Погребищенська міська рада Вінницької області, 22200, м.Погребище, Вінницького району, Вінницької області, вул. Б. Хмельницького, 77, код ЄДРПОУ: 03772654.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 11.11.2021 року.

Суддя