Ухвала

від 11.11.2021 по справі 328/2971/21

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/2971/21

11.11.2021

2/328/958/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 листопада 2021 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Петренко Л.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи № 328/2971/21 (номер провадження 2/328/958/21) за позовною заявою ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Клиновий про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

08 листопада 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до СФГ Клиновий , направлена поштою 05 серпня 2021 року, що підтверджується відтиском штемпелю Укрпошти , який міститься на конверті, в якій просила визнати незаконним та скасувати наказ виданий СФГ Клиновий від 05 серпня 2021 року № 38 Про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважної причини за п.4 ст. 40 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера СФГ Клиновий з 23 липня 2021 року, стягнути на користь ОСОБА_1 середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2021 року по день ухвалення судового рішення, стягнути з СФГ Клиновий на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає, що подана позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно зі ст. 185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір .

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено спеціальним законом - ЗУ Про судовий збір .

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 5 цього Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці заробітна плата за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №910/4518/16, що є обов`язковими для врахування судом до спірних правовідносин у відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а тому позови про його стягнення оплачується судовим збором.

За таких обставин, з урахуванням позовних вимог позивачу слід сплатити судовий збір за звернення до суду в частині заявлених позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, тобто за вимогу майнового та немайнового характеру.

Згідно абзацу першого частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2021 рік з 1 січня 2021 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто позивачці за вимогу немайнового характеру щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, необхідно сплатити 908,00 грн.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір встановлено ставки судового збору: за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, який необхідно сплатити на користь держави за наступними реквізитами: (отримувач коштів ГУК у Зап.обл/ТГ м. Токмак/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA188999980313191206000008507, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір, (Державна судова адміністрація України, 0,50) у сумі 1 816,00 грн.

До того ж, позивач просить стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого судового збору, проте квитанції про сплату судового збору до позову не додано.

Відповідно до п. 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення п. 6, 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що до Токмацького районного суду Запорізької області з відповідною заявою про такий самий предмет спору та з тих же підстав вона не зверталася.

Проте, в своїй позовній заяві вказує, що не погодившись з записом в трудовій книжці з формулюванням причини звільнення вона звернулася до Токмацького районного суду Запорізької області з позовною заяво про зміну формулювання причини звільнення . По справі відкрито провадження за № 328/2431/21. В процесі розгляду справи нею отримано 05 жовтня 2021 року від відповідача відзив на позовну заяву з додатками. Одним із додатків була копія наказу про звільнення за № 38 від 05 серпня 2021 року.

З вказаних обставин не зрозуміло, що це за справа, за участі яких осіб, на якій стадії розгляду перебуває дана справа та чому позивач не захищає свої інтереси при розгляді вказаної справи.

Також, до позову додано копію відзиву на позовну заяву про зміну формулювання причини звільнення та заперечення на відповідь на відзив. Яке відношення данні документи мають до позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та яке мають значення для неї не зрозуміло.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідно до запису в її трудовій книжці вона звільнена з займаної посади з 05 серпня 2021 року на підставі наказу № 5/3 від 05 серпня 2021 року за прогули без поважної причини п.4 ст. 40 КЗпП України. Трудову книжку отримала 05 серпня 2021 року. Наказ про звільнення нею отримано не було. Вказує, що отримала копію наказу 05 жовтня 2021 року. Отже, повністю зі змістом наказу вона ознайомилась 05 жовтня 2021 року.

Проте, данні обставини жодним чином не підтверджені. З яких причин не отримала наказ, які перешкоди виникли в його отриманні не зазначено та не підтверджено належними доказами.

Відповідно до абз.1 п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (Назва в редакції Наказу Мінпраці та соцполітики N 259/34/5 ( z0555-01 ) від 08.06.2001) Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Позивач в позовній заяві вказує, що запис про звільнення зроблений в трудовій книжці на підставі наказу від 05 серпня 2021 року.

Отже, ОСОБА_1 знала причину свого звільнення з 05 серпня 2021 року, коли отримала трудову книжку, що нею не заперечується.

В даному випадку, якщо ОСОБА_1 отримала трудову книжку 05 серпня 2021 року, то причину звільнення знала в цей же день. Які виникли перешкоди в отриманні наказу про звільнення в день отримання трудової книжки не зазначено.

ОСОБА_1 просить суд стягнути на її користь середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2021 року по день ухвалення судового рішення, з кого стягнути не зазначено.

В обґрунтування даної вимоги зазначає наступне. Враховуючи те, що вона була звільнена з посади відповідно до наказу з 23 липня 2021 року розрахунковим періодом для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є травень та червень 2021 року. У травні заробітна плата за 19 робочих днів становила 13 000,00 грн. в червні 20 робочих днів 13 000,00 грн. Всього за 39 відпрацьованих днів у травні-червні 2021 року було виплачено 20 930,00 грн. Виходячи із заробітної плати за два останні місяці та кількості робочих днів в цих місяцях 20 930,00 грн. : 39 днів), середньоденна заробітна плата становить 536,66 грн. з 23 липня 2021 року по 05 листопада 2021 року - 106 днів. 536,66 х 106,00 = 56 885,96 грн.

Проте данні обставини жодним чином не підтвердженні. До позову не додано довідку з місця роботи про нараховану або виплачену заробітну плату, довідку про середньоденний заробіток, тощо. Відомостей на підставі яких документів було проведено саме такий розрахунок в позові не зазначено, жодним чином не підтверджено.

Отже, в матеріалах, доданих до позовної заяви відсутній належний розрахунок розміру заробітної плати у сумі 56 885,96 грн., яку позивач просить стягнути.

Крім того, позивач в позові вказує, що на протязі двох тижнів з 22 липня 2021 року по день свого звільнення, 05 серпня 2021 року вона продовжувала виконувати свої безпосередні обов`язки, а саме надання звітності до відповідних установ та організацій.

Проте, данні обставини жодним чином не підтверджені, лише міститься перелік виконаних робіт.

Відповідно до положень п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Вказані судом недоліки перешкоджають прийняттю позовної заяви до судового розгляду, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Враховуючи, вимоги процесуального законодавства позивач зобов`язаний подати усі докази по справі разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі рамки подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності.

Аналогічна позиція вказана у постанові Верховного суду від 16.07.2020 по справі № 908/2828/19 (№ в ЄДРСР 90565972); від 18.06.2020 по справі № 909/965/16 (№ в ЄДРСР 89910851); від 07.05.2020 по справі № 922/3059/16 (№ в ЄДРСР 89318804); від 09.04.2020 по справі № 10/Б-743 (№ в ЄДРСР 88868235) відповідно до якої Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012) .

Також у постанові ВС від 16.12.2020 по справі № 332/3299/13-ц (№ в ЄДРСР 93794835) вказано, що: Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) .У постанові ВС від 12.01.2021 по справі № 753/9240/18 (№ в ЄДРСР 94151239) суд зазначив, що: При цьому процесуальним обов`язком позивача є подання доказів разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України), а в силу положень частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача). Однак, наявності таких об`єктивних обставин позивачем не наведено, а судом не встановлено .

Згідно висновку ВС від 20.10.2020 по справі № 756/671/19 (№ в ЄДРСР 92335060), Відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В даному випадку, позивачем не зазначено об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасно надати суду докази, в підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з вимогами ч 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Клиновий про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: