Ухвала

від 11.11.2021 по справі 914/3362/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.11.2021 р. Справа№914/3362/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,

розглянувши заяву Приватного підприємства Добробут за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р. про забезпечення позову

у справі № 914/3362/21

за позовом: Приватного підприємства Добробут , с. Дережичі Дрогобицький район Львівська область

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз , м. Львів

про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства Добробут до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем.

Одночасно із позовною заявою до Господарського суду Львівської області заявником подано заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р.

У вказаній заяві за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р. про забезпечення позову, позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову, а саме: заборонити Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Львівгаз (місцезнаходження: 79039, м. Львів, вул. Золота, 42; ідент. код: 03349039) вчиняти дії щодо припинення та обмеження у примусовому порядку газопостачання на об`єкті кафе/ресторан Фата Моргана Гранд , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № 61166869 від 23.10.2021 року до моменту винесення судового рішення у даній справі.

Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Приватного підприємства Добробут за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р. про забезпечення позову, суд дійшов висновку про повернення її заявнику без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як доказ сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, заявником долучено платіжну квитанцію № ПН1328533 від 05.11.2021 на суму 1 135,00 грн. Із вказаного платіжного документа вбачається, що у Призначенні платежу зазначено « *;101; НОМЕР_1 ; Судовий збір за позовом від ПП Добробут через ОСОБА_1 ;» . У вказаному платіжному документі не зазначено, що судовий збір сплачено саме за подання заяви про забезпечення позову, адже у призначенні платежу зазначено: «За позовом» .

Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18 вказав, що відповідно до ч.ч.1, 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 згаданого Закону). Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів. Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції. Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором . Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 у справі №613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №907/892/15, від 16.04.2018 у справі №922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі №910/8880/18.

Отже, з огляду на викладене, в контексті даних обставин справи, додана до заяви про забезпечення позову за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р. платіжна квитанція № ПН1328533 від 05.11.2021 на суму 1 135,00 грн., не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не містить інформації про те, що судовий збір сплачено саме за подання заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Господарський процесуальний кодекс України (в редакції з 15.12.2017) запровадив чимало нових процесуальних інститутів, які покликані удосконалити правове регулювання процесуальних відносин, збалансувати права учасників судового процесу та унеможливити зловживання процесуальними правами. До таких нових категорій належить зустрічне забезпечення.

Законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов`язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати власний спосіб зустрічного забезпечення. Так, Господарський процесуальний кодекс України у пункті 6 частини 1 статті 139 встановлює, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Натомість позивач не подав пропозицій щодо зустрічного забезпечення у поданій заяві про забезпечення позову за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р.

З приводу зазначеного необхідно наголосити, що саме суд, а не позивач, визначає вірогідність завдання відповідачу збитків у зв`язку з забезпеченням позову. Зокрема, згідно з положеннями частин 1, 3 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Підсумовуючи зазначене, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення обов`язково повинні міститися у заяві про забезпечення позову на підставі пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, питання щодо застосування чи незастосування таких пропозиції щодо зустрічного забезпечення, вирішується судом, на підставі положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, заява Приватного підприємства Добробут про забезпечення позову подана без дотримання вимог ч.5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, заява Приватного підприємства Добробут про забезпечення позову підлягає поверненню.

Керуючись статтями 139, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного підприємства Добробут про забезпечення позову за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р. у справі № 914/3362/21 з додатками повернути заявнику (позивачу).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Додаток: заява про забезпечення позову з додатками на 9 аркушах для заявника (для позивача).

Суддя Долінська О.З.