Рішення

від 15.05.2022 по справі 914/3362/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2022 Справа № 914/3362/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Куцик І.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства Добробут, с. Дережичі Дрогобицький район Львівська область

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, м. Львів

про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем

Представники сторін:

від позивача: Рождественська Л.П. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000636 від 14.07.2017 р.

від відповідача: Вук У.І. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000884 від 21.02.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства Добробут до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем.

Одночасно із позовною заявою до Господарського суду Львівської області заявником подано заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2021 р. судом постановлено заяву Приватного підприємства Добробут про забезпечення позову за вх. № 4533/21 від 09.11.2021 р. у справі № 914/3362/21 з додатками повернути заявнику (позивачу) з підстав, викладеній у даній заяві.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.12.2021 р.

06.12.2021 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду відзив з додатками на позовну заяву за вх. № 29173/21, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.

Крім того, 06.12.2021 р. представником відповідача Вук У.І. подано на електронну адресу суду відзив з додатками на позовну заяву за вх. № 29185/21, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.

14.12.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду відповідь на відзив за вх. № 30194/21, відповідно до якої позивач просить суд задоволити позовні вимоги повністю з підстав, викладених у поданій відповіді на відзив.

Призначене на 15.12.2021 р. підготовче засідання не відбулося з технічних причин, у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Львівської області, що підтверджується актом про відключення електроенергії від 15.12.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2021 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 12.01.2022.

Позивачем до позовних матеріалів було долучено клопотання про витребування доказів.

Крім того, 14.12.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання про витребування доказів за вх. № 30196/21. Аналогічне клопотання з додатками подано представником позивача на електронну адресу суду 21.12.2021 р., яке зареєстроване відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 30812/21.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2022 судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 914/3362/21 на тридцять днів з 16.01.2022 року за клопотанням представника позивача; клопотання Приватного підприємства Добробут про витребування доказів, що подано разом із позовною заявою 09.11.2021 року задоволено повністю; витребувано в Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз рішення за результатами засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог ГРС від 14.09.2021 р.; клопотання представника Приватного підприємства Добробут про витребування доказів за вх. № 30196/21 від 14.12.2021 р. та клопотання представника Приватного підприємства Добробут про витребування доказів за вх. № 30812/21 від 21.12.2021 р. задоволено повністю; витребувано в Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз проектно-технічну документацію ГСО Приватного підприємства Добробут. Підготовче засідання у даній справі відкладено на 07.02.2022 р.

17.01.2022 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду письмові заперечення з додатком за вх. № 1220/22.

Крім того, 07.02.2022 р. представником відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2022, подано на електронну адресу суду клопотання про приєднання доказів за вх. № 3035/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.02.2022 судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/3362/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09.03.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.03.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 04.05.2022 р. з врахуванням ухвали про виправлення описки від 16.03.2022 р.

В судовому засіданні 04.05.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи по суті відкладено на 16.05.2022 р.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи в судових засіданнях, викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

16.05.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 30194/21 від та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позовні вимоги задоволити повністю. Судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

16.05.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 29173/21 від 06.12.2021 р., у відзиві за вх. № 29185/21 від 06.12.2021 р., у запереченнях на відповідь на відзив за вх. № 1220/22 від 17.01.2022 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3362/21.

В судовому засіданні 16.05.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що взаємовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем (далі - Оператор ГРС), та є предметом спору, регулюються Договором №2013/ТП-ПР-9013 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.02.2013 року, та Кодексом газорозподільних систем. Акціонерним товариством «Львівгаз» складено акт про порушення №LV000597 від 10.08.2021 року. В акті №LV000597 від 10.08.2021 року зазначено, що «в зв`язку з відсутністю акту про демонтаж котла FerolliPegasus та розпломбування крана на опуску до нього (самовільне) та наявність котла в переліку ГСО додатку №4 договору на розподіл газу не виключає його можливого використання, що призводить до перевищення верхньої межі вимірювання лічильника». Акт №LV000597 від 10.08.2021 року підписаний представником позивача із зауваженнями та запереченнями.

Як зазначає позивач, ПП «Добробут» 23.10.2021 року отримано лист РГК «Львівгаз» №790-Сл-18555-1021 від 23.10.2021 року, яким скеровано на адресу підприємства рахунок на оплату №6116689 від 23.10.2021 року та повідомлення про припинення газопостачання №61166869 від 23.10.2021 року.

ПП «Добробут» вважає такими, що прийняті з порушенням та не відповідають фактичним обставинам справи рахунок на оплату №6116689 від 23.10.2021 року та повідомлення про припинення газопостачання №61166869 від 23.10.2021 року. Рішення за результатами засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог ГРС від 14.09.2021 року таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню. ПП «Добробут» оскаржено висновки акту №LV000597 від 10.08.2021 року.

Позивач зазначає про те, що відповідачем не враховано зауважень представника ПП «Добробут», а саме згідно акту ПАТ «Львівгаз» про демонтаж котла від 02.07.2014 року №597, котел FerolliPegasus 45 є відключеним від газу згідно пломби №75623580 (копія долучена позивачем до матеріалів справи), відповідно він не міг бути включений в перелік ГСО, встановленого в точці комерційного суб`єкту.

Відтак, на думку позивача, підставою для здійснення перерахунку об`єму протранспортованого газу є, зокрема, відсутність чи несправність засобу вимірювальної техніки, що встановлюється за результатами перевірки технічного стану комерційного вузла обліку газу, чого в даному випадку не було. Вищевикладене свідчить, на думку позивача, про безпідставність та необґрунтованість виставленого АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» рахунку на оплату №61166869 від 23.10.2021 року.

Таким чином, на думку позивача, рішення про задоволення Акту про порушення №LV000597 від 10.08.2021 року та застосування відповідно до Кодексу ГРС рахунку №61166869 від 23.10.2021 року на оплату не облікованого об`єму природного газу, суперечить чинному законодавству, порушує права та законні інтереси позивача та підлягає скасуванню з огляду на те, що споживачем не порушено п. п. 5 п. 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем. На підставі наведеного, позивач просить суд задоволити позовні вимоги повністю, визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем від 14.09.2021 року. Судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

У поданому відзиві на позовну заяву за вх. № 29173/21 від 06.12.2021 р. та у відзиві на позовну заяву за вх. № 29185/21 від 06.12.2021 р. відповідач посилається на те, що з метою газифікації належного позивачу нерухомого майна, що знаходиться за адресою с. Дережичі, вул. Молодіжна, 72, для обліку витрати газу передбачено лічильник Октава G6 №708238, пропускна здатність якого від 0,06 до 10 м3/год. Відповідно до додатку №4 до Договору розподілу від 01.01.2016 року у позивача зафіксовано наявність такого газоспоживаючого обладнання: котел Ferroli Pegasus 45, 1 од., номінальна витрата природного газу 5,37 м3/год.; плита Amica ПГ- 4, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,3 м3/год.; плита Greta ПГ- 4, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,07 м3/год.; плита Indesit ПГ- 4, 2 од., номінальна витрата природного газу 1,17 м3/год.; плита ПГ- 4 Bauknecht, 1 од., номінальна витрата природного газу 0,93 м3/год.; плита ПГ- 4 ВЕРА-303, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,46 м3/год.; плита ПГ-4 ПГ- 5 LOFRA, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,25 м3/год.; плита ПГ-4 ТОР-1470 Дружковка, 1 од., номінальна витрата природного газу 0,92 м3/год. В сукупності номінальні витрати природного газу вказаними приладами (14,64 м3/ год.) перевищують пропускну здатність лічильника (10 м3/год.) Додаток 4 фіксує лише перелік наявного у споживача газоспоживаючого обладнання на момент його підписання і не є документом прийняття такого в експлуатацію. Відповідач вказує на те, що позивачем не надано документів, які б свідчили що АТ Львівгаз приймало в експлуатацію газоспоживаюче обладнання, яке використовується позивачем. Окрім того, вищевказані прилади (ПГ-4, в кількості 7 шт. та котел Ferroli) були зафіксовані в позивача 12.11.2020, згідно Акту інвентаризації №249.

Відповідач зазначає також про те, що 10.08.2021 року працівниками відповідача було проведено огляд вузла обліку газу відповідача, що знаходиться за адресою: с. Дережичі, вул. Молодіжна, 72, в результаті якого було виявлено підключення газових приладів: ПГ- 4 (5 шт.), ПГ-5 (2 шт.), та розпломбований кран на опуск до котла Ferroli Pegasus 45, фото якого долучено до матеріалів справи. Підключення будь якого газоспоживаючого обладнання, навіть 1 (однієї) газової плити до згаданого опуску призводить до перевищення пропускної здатності лічильника. Тому підключення котла Ferroli Pegasus 45 призводить до перевищення діапазону вимірювання встановленого газового лічильника. Внаслідок такого підключення перевищується діапазон обчислення вузла обліку газу, а саме: номінальні витрати природного газу газовими приладами становлять 14,666 м3/год. (1,2х5 + 1,648х2 + 5,37), тоді як діапазон обчислення лічильника Октава G6 №708238 становить 10 м3/год. Про що і було складено акт про порушення №LV000597 від 10.08.2021 р. Згідно пояснень головного фахівця з фінансово-економічної безпеки відділу економічної безпеки АТ Львівгаз, ОСОБА_1 , який був присутній при складанні даного акта про порушення, розпломбований кран на опуск до котла (розтягнутий пломбувальний дріт) давав можливість позивачу несанкціоновано підключати котел Ferroli Pegasus 45. Внаслідок такого підключення здійснювалось безоблікове споживання газу, так як витрати природного газу виходили за межі обчислення встановленого лічильника. Відтак, на думку відповідача, позивач вчинив порушення, що кваліфікується як несанкціонований відбір природного газу, яке передбачене п.п.5 п.1 гл.2 розд.XI Кодексу ГРМ. На засіданні комісії відповідача з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ вирішено задоволити повністю акт про порушення №000597 від 10.08.2021 (витяг з протоколу засідання комісії №06/09 від 14.09.2021 року долучено відповідачем до матеріалів справи). За результатами прийнятого рішення про задоволення акту про порушення №000597 від 10.08.2021 відповідачем складено акт-розрахунок від 14.09.2021 року про нарахування споживачу необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за номінальною потужністю газового обладнання споживача за період з 11.02.2021 року по 11.08.2021 року на суму 778 521,65 грн. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.

02.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (перейменовано на АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз) (постачальник за договорм, відповідач у справі) та Приватним підприємством Добробут (споживач за договором, позивач у справі) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-9013.

Крім того, Приватне підприємство Добробут 01.01.2016 уклало з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз (перейменовано на Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Львівгаз) договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви - приєднання № 09420KNICUCP016. Позивач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

За умовами Договору №2013/ТП-ПР-9013 від 02.01.2013 р. постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

Відповідно до п. п. 10.1 п. 10 Договору №2013/ТП-ПР-9013 від 02.01.2013 р., договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатком 3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-9013 від 02.01.2013 р. визначено розрахунок та втрат природного газу в мережі.

Додатком 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви - приєднання № 09420KN1CUCP016 від 01.01.2016 (ЕІС-код 56XO0000KN1CU00T) передбачено, що на об`єкті за адресою: с. Дережичі, вул. Молодіжна, 72, встановлено наступне газоспоживаюче обладнання в точках комерційного обліку: котел Ferroli Pegasus 45, 1 од., номінальна витрата природного газу 5,37 м3/год.; плита Amica ПГ- 4, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,3 м3/год.; плита Greta ПГ- 4, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,07 м3/год.; плита Indesit ПГ- 4, 2 од., номінальна витрата природного газу 1,17 м3/год.; плита ПГ- 4 Bauknecht, 1 од., номінальна витрата природного газу 0,93 м3/год.; плита ПГ- 4 ВЕРА-303, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,46 м3/год.; плита ПГ-4 ПГ- 5 LOFRA, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,25 м3/год.; плита ПГ-4 ТОР-1470 Дружковка, 1 од., номінальна витрата природного газу 0,92 м3/год.

Вказаний додаток 4 до Типового договору розподілу природного газу підписано обома сторонами, підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Акціонерним товариством «Львівгаз» складено акт про порушення №LV000597 від 10.08.2021 року та встановлено позивачем порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме пп.5 п.1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку).

В акті №LV000597 від 10.08.2021 року зазначено, що «в зв`язку з відсутністю акту про демонтаж котла FerolliPegasus та розпломбування крана на опуску до нього (самовільне) та наявність котла в переліку ГСО додатку №4 договору на розподіл газу не виключає його можливого використання, що призводить до перевищення верхньої межі вимірювання лічильника».

Акт №LV000597 від 10.08.2021 року підписаний представником позивача із зауваженнями та запереченнями.

ПП «Добробут» 23.10.2021 року отримано лист РГК «Львівгаз» №790-Сл-18555-1021 від 23.10.2021 року, яким скеровано на адресу підприємства рахунок на оплату №6116689 від 23.10.2021 року на суму 778 521,65 грн. та повідомлення про припинення газопостачання №61166869 від 23.10.2021 року.

На засіданні комісії відповідача з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ вирішено задоволити повністю акт про порушення №000597 від 10.08.2021. Витяг з протоколу засідання комісії №06/09 від 14.09.2021 року долучено відповідачем до матеріалів справи. За результатами прийнятого рішення про задоволення акту про порушення №000597 від 10.08.2021, відповідачем складено акт-розрахунок від 14.09.2021 року про нарахування споживачу необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за номінальною потужністю газового обладнання споживача за період з 11.02.2021 року по 11.08.2021 року на суму 778 521,65 грн.

Оскільки позивач не погоджується з правомірністю нарахуванням необлікованого (донарахованого) природного газу, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем від 14.09.2021 р., що і слугувало підставою звернення позивача до суду.

Оцінка суду.

Статтею 1 Закону України Про ринок природного газу суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ): - договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи;

- доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи;

- Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема, не допускати несанкціонованого підключення газових приладів.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГРС норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку).

Пунктом 3 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення комерційного ВОГ (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку), розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Судом встановлено, що сторони у справі 02.01.2013 р. уклали договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-9013 та у додатку № 4 до договору погодили встановлене газоспоживаюче обладнання в точках комерційного обліку.

Крім того, Приватне підприємство Добробут 01.01.2016 уклало з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз (перейменовано на Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Львівгаз) договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви - приєднання № 09420KNICUCP016. Позивач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

10.08.2021 р. відповідач склав акт про порушення на об`єкті позивача у зв`язку з виявленням несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку).

За результатами проведених обстежень виявлено підключення газових приладів позивача: ПГ- 4 (5 шт.), ПГ-5 (2 шт), та розпломбований кран на опуск до котла Ferroli Pegasus 45.

Відповідно до п.1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Згідно з п.8 гл.5 розділу ХІ Кодексу ГРМ акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

На засіданні комісії відповідача з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ вирішено задоволити повністю акт про порушення №000597 від 10.08.2021 (витяг з протоколу засідання комісії №06/09 від 14.09.2021 року долучено відповідачем до матеріалів справи).

Проте суд зазначає, що актом №LV000597 від 10.08.2021 року не встановлено жодних порушень пломб, наявних на підприємстві позивача та не встановлено втручання в роботу лічильника газу.

Крім того, згідно акту ПАТ «Львівгаз» на включення (виключення) газу №597 від 12.07.2014 року котел FerolliPegasus 45 є відключеним від газу згідно пломби №75623580. Копія акту №597 від 12.07.2014 року долучена позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п.3 гл.4 розділу ХІ Кодексу ГРМ у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення комерційного ВОГ (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку), розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

За результатами прийнятого рішення про задоволення акту про порушення №000597 від 10.08.2021, відповідачем складено акт-розрахунок від 14.09.2021 року про нарахування споживачу необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за номінальною потужністю газового обладнання споживача за період з 11.02.2021 року по 11.08.2021 року на суму 778 521,65 грн.

Листом за вих. № 790-Сл-18555-1021 від 23.10.2021р. відповідач направив позивачу рахунок на оплату № 61166869 від 23.10.2021 року на суму 778 521,65 грн., повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № 61166869 від 23.10.2021 року. Факт отримання даного листа визнано позивачем, про що зазначено у позовній заяві.

Відповідно до статей 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічні приписи містяться в статті 629 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Статтею 237 ГК України встановлено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Згідно із пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Пунктом 4 глави І розділу 1 Кодексу ГРС визначено терміни, що вживаються у даному кодексі, зокрема, несанкціоноване підключення газових приладів - самовільне під`єднання споживачем газових приладів чи пристроїв (устаткування) на об`єкті, який обліковується за нормами споживання, або внаслідок під`єднання яких перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку).

Пунктом 6 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС встановлено, що за підсумками перевірки комерційного ВОГ та за умови відсутності зауважень, представник Оператора ГРМ на місці перевірки повинен скласти відповідний акт обстеження/акт контрольного огляду вузла обліку (по одному екземпляру для кожної сторони), що має бути підписаний споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу).

Як вбачається з матеріалів справи, АТ Львівгаз у відповідності до діючого Типового договору розподілу природного газу, здійснює розподіл придбаного позивачем у діючого постачальника природного газу на його об`єкт за адресою: с. Дережичі, вул. Молодіжна, 72.

Додатком 4 до Типового договору розподілу природного газу, який підписаний сторонами та визначає істотні умови договору, визначено, що на спірному об`єкті встановлене наступне газоспоживне обладнання: котел Ferroli Pegasus 45, 1 од., номінальна витрата природного газу 5,37 м3/год.; плита Amica ПГ- 4, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,3 м3/год.; плита Greta ПГ- 4, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,07 м3/год.; плита Indesit ПГ- 4, 2 од., номінальна витрата природного газу 1,17 м3/год.; плита ПГ- 4 Bauknecht, 1 од., номінальна витрата природного газу 0,93 м3/год.; плита ПГ- 4 ВЕРА-303, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,46 м3/год.; плита ПГ-4 ПГ- 5 LOFRA, 1 од., номінальна витрата природного газу 1,25 м3/год.; плита ПГ-4 ТОР-1470 Дружковка, 1 од., номінальна витрата природного газу 0,92 м3/год., тобто саме такі обсяги газу може санкціоновано відбиратись позивачем з газорозподільної системи.

Проте відповідач не пояснив з яких джерел такий встановив об`єми споживання зазначеними газовими приладами.

При здійсненні розрахунку відповідач розраховував вартість донарахованого об`єму природного газу виходячи з загальної потужності неопломбованого газового обладнання.

Однак, як встановив суд, згідно акту ПАТ «Львівгаз» на включення (виключення) газу №597 від 02.07.2014 року котел FerolliPegasus 45 є відключеним від газу згідно пломби №75623580.

Жодного іншого газоспоживаючого обладнання на об`єкті позивача, відповідач не зазначив.

Тобто, факт несанкціонованого підключення позивачем газових приладів, які не передбачені (погоджені) у додатку № 4, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу, відповідач не довів та у акті такі не відображені.

Інших доказів, які б підтверджували підключення позивачем іншого обладнання, чи наявність іншої номінальної потужності підключених газових приладів, сумарна номінальна потужність, яких перевищує діапазон обчислення вузла обліку, який погоджено сторонами договору, суду не представлено.

Також суд зазначає, що актом №LV000597 від 10.08.2021 року не встановлено жодних порушень пломб, наявних на підприємстві та не встановлено втручання в роботу лічильника газу.

Відтак, проведення донарахування відповідача є безпідставним та необґрунтованим. Дані обставини не спростовані відповідачем.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач не надав суду доказів, що розгляд Комісією з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" акта про порушення № 000597 від 10.08.2021, здійснювався з дотриманням передбаченого главою 5 розділу XI Кодексу ГРС порядку.

Відповідно до пункту 9 глави 5 розділу XІ Кодексу ГРС до складу комісії з розгляду актів про порушення має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів.

Крім того, Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятора.

У разі відмови метрологічної організації або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі такого представника.

Остаточний склад комісії з розгляду актів про порушення затверджується наказом Оператора ГРМ.

Із витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС № 06/09 від 14.09.2021, неможливо встановити ні персональний, ні кількісний склад комісії.

Також неможливо з`ясувати суть і обставини розглянутого комісією питання порушення позивачем підпункту 5 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, згідно з актом про порушення № 000597 від 10.08.2021.

Враховуючи викладене у сукупності, відповідач не довів факт несанкціонованого підключення позивачем газових приладів та дотримання норм Кодексу ГРМ щодо розгляду актів про порушення.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 29173/21 від 06.12.2021 р. та у відзиві на позовну заяву за вх. № 29185/21 від 06.12.2021 р. стосовно висновків АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз щодо безоблікового споживання газу позивачем, який виходив за межі обчислення встановленого лічильника, оскільки величина приєднаної потужності лічильника становить 10,4935 м3. Номінальні витрати природного газу газоспоживаючого обладнання згідно додатку № 4 до Типового договору розподілу природного газу становлять 14,64 м3/год., що суперечить величині приєднаної потужності лічильника та підтверджують неможливість використання газового котла для потреб підприємства. Отже сумарна потужність газового обладнання, встановленого у позивача, перевищує визначений для вказаного лічильника максимальний об`єм витрат газу, який може облікувати лічильник, що унеможливлює використання котла FerolliPegasus. На момент складання Додатку 4 АТ Львігаз перелік обладнання, який був зазначений в цьому додатку вже не відповідав пропускній спроможності лічильника, що свідчить про порушення з боку Оператора, який не перевірив на той момент відповідність пропускної спроможності лічильника згідно з переліком обладнання. Також у вказаному додатку 4, тобто станом ще на 01.01.2016 р., відповідач не вказав споживачу про потребу чи необхідність заміни лічильника. Жодних змін чи доповнень сторонами не вносилось по даний час.

З урахуванням викладеного, наведені вище твердження відповідача суд визнає такими, що не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи обставини даного спору, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини справи вважаються встановленими та позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими наявними доказами у справі, відтак позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжною квитанцією № ПН 1328526 від 05.11.2022.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн., відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві за вх. № 3658 від 09.11.2021 р. позивачем зазначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи становлять 27 000,00 грн.

В судовому засіданні 16.05.2022 р., представником позивача до закінчення судових дебатів усно заявлено клопотання про відшкодування судових витрат на правову допомогу в розмірі 27 000,00 грн.

В судовому засіданні 16.05.2022 р., представником відповідача заперечено проти позовних вимог і просив у позові відмовити повністю.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача у позовній заяві просив стягнути 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та підтримав вказану вимогу в судовому засіданні 16.05.2022 р.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 02 листопада 2021 року між Приватним підприємством Добробут (за договором клієнт) та Адвокатським об`єднанням Парпан і парнери (надалі Адвокатське об`єднання) укладено договір № 02/11/21 про надання професійної правничої допомоги. За умовами цього договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання із написання та підготовки документів правового характеру, необхідних для оскарження рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем від 14.09.20201 року, похідних документів від рішення та здійснювати представництво інтересів Клієнта в господарських судах на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов договору № 02/11/21 від 02.11.2021 р., позивачем оплачено Адвокатському об`єднанню Парпан і парнери 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується платіжною квитанцією № ПН 1328510 від 05.11.2021 р. на суму 27 000,00 грн.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 27 000,00 грн. долучено до матеріалів справи наступні документи: договір № 02/11/21 про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2021 р.; платіжну квитанцію № ПН 1328510 від 05.11.2021 р. на суму 27 000,00 грн.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу згідно договору № 02/11/21 від 02.11.2021 р., які понесені і які очікуються понести у зв`язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача в судових засіданнях у справі № 914/3362/21 представляв адвокат Рождественська Л.П.

Повноваження адвоката Рождественської Л.П. підтверджуються ордером серія ВС №1089000 від 08.11.2021 р. на надання правничої (правової) допомоги, виданий Адвокатським обєднанням «Парпан і партнери»; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000636, виданим Головою Ради адвокатів Львівської області Павлишиним Б.Я., відповідно до рішення Ради адвокатів Львівської області від 14.06.2017 № 68.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатом робота повинна бути оплачена.

Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 частиною 7, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, наявні у матеріалах справи договір № 02/11/21 про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2021 р., платіжна квитанція № ПН 1328510 від 05.11.2021 р. на суму 27 000,00 грн.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу згідно договору № 02/11/21 від 02.11.2021 р., які понесені і які очікуються понести у зв`язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України) не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вбачається із попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу згідно договору № 02/11/21 від 02.11.2021 р., які понесені і які очікуються понести у зв`язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України), адвокатом проведена наступна робота: опрацювання матеріалів 5 год. вартість 10 000,00 грн.; підготовка та написання позовної заяви до Господарського суду Львівської області - 5 год. вартість 10 000,00 грн.; здійснення представництва інтересів клієнта в Господарському суді Львівської області 7 000,00 грн.

Проте суд, дослідивши матеріали справи, не може погодитись з таким розрахунком адвоката, з огляду на те, що вивчення та аналіз матеріалів справи, та аналіз законодавства і судової практики в справі не потребувало затрати такої кількості часу, відтак суд вважає, що на вивчення та аналіз матеріалів справи та аналіз законодавства і судової практики у даній справі адвокат не міг витратити таку кількість годин.

Отже, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку що розумна та адекватна вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача. У задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем від 14.09.2021 року.

3. Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (82039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ №03349039) на користь позивача: Приватного підприємства Добробут (82185, Львівська область, Дрогобицький район, с. Дережичі, вул. Молодіжна, 72; код ЄДРПОУ № 20829462) 2 270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь решта суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.05.2022 р.

Суддя Долінська О.З.