Вирок

від 11.11.2021 по справі 188/1167/21

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1167/21

Провадження № 1-кп/188/171/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021041530000139 від 29.07.2021р., що надійшла 28 серпня 2021 року від прокурора Першотравенської окружної прокуратури, стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троїцьке Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, працюючого начальником охорони ТОВ «ГАРАНТ-АГРО 4», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 28 липня 2021 року у період часу з 18:00 до 19:00, перебуваючи на земельних ділянках сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1223885900:02:001:0798 та 1223885900:02:001:0800, які належать на праві приватної власності ОСОБА_6 та знаходяться за межами населеного пункту с. Троїцьке Синельниківського району Дніпропетровської області вздовж автомобільної дороги «Київ-Луганськ-Ізварине», на території Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, у порушення вимог ст. 27 Закону України «Про рослинний світ», ст. 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 39 Закону України «Про тваринний світ», самовільно, умисно незаконно, порушуючи заборону паління стерні, без спеціального дозволу, виданого уповноваженим органом, маючи прямий умисел на знищення стерні, передбачаючи шкідливі наслідки, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, за допомогою газової горілки, яка знаходилась при ньому, діючи умисно, здійснив підпал стерні на вказаних земельних ділянках, загальною площею 14,79 га, внаслідок чого відбулося знищення вогнем стерні на вказаних земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.245 КК України - знищення стерні на землях сільськогосподарського призначення вогнем.

Під час досудового розслідування 27 серпня 2021 року прокурор Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_3 уклали угоду про визнання винуватості відповідно до норм статей 469 та 472 КПК України, у якій дійшли згоди щодо істотних для цього кримінального провадження обставин; правової кваліфікації дій підозрюваного як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України знищення стерні на землях сільськогосподарського призначення вогнем; покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно зі ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, кримінальних правопорушень невеликої чи середньої тяжкості, тяжких кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифіковану Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою № 9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Суд (національний), який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України, яке правильно кваліфіковане як знищення стерні на землях сільськогосподарського призначення вогнем і згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений визнає свою вину у скоєнні кримінального правопорушення і просить затвердити угоду.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абзацом 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її невиконання.

Захисник обвинуваченого не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, вважав, що угода не порушує прав та інтересів обвинуваченого.

Прокурор підтримав угоду і просив суд її затвердити.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, існують фактичні підстави для визнання винуватості, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов`язання, взяті за угодою обвинуваченим, виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, особі обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховує пом`якшуючу покарання обставину у вигляді щирого каяття, обтяжуючі покарання обставини відсутні, узгоджене сторонами угоди покарання обране в межах санкції ч.1 ст.245 КК України, та вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 27 серпня 2021 року та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Відповідно до ч.3 ст. 75 КК України, тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Майнова шкода не завдана. Потерпілі відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Речовий доказ електронний носій DVD-R диск з маркуванням TITANIUM 16X4,7 Gb 120 min, на якому містяться два файли з назвами 20210728_182852, 20210728_183038 і який опечатаний у паперовий конверт білого кольору, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, слід залишити в ньому.

Процесуальні витрати на проведення судової пожежно-технічної експертизи № СЕ-19/104-21/25417-ПТ від 17.08.2021 вартістю 1716, 20 грн, слід на підставі ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і підстав для його обрання немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 368 - 376, 468 - 476, 392 - 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 серпня 2021 року між прокурором Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 245 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ електронний носій DVD-R диск з маркуванням TITANIUM 16X4,7 Gb 120 min, на якому містяться два файли з назвами 20210728_182852, 20210728_183038 і який опечатаний у паперовий конверт білого кольору, залишити в матеріалах кримінального провадження, де він зберігається.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 20 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1