Рішення

від 24.06.2010 по справі 22ц-2213

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24 червня  2010 року                               м. Вінниця

        Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

                                      Головуючої :   Копаничук С.Г.

                                      Суддів: Сороки Л.А. , Нікушина В.П.

                                      при  секретарі: Топольській В.О.

                         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, зобов’язання нарахувати щомісячну  доплату до пенсії як дитині війни за апеляційною скаргою  управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі на постанову Гайсинського районного суду від 07.10.2009 року ,-

В с т а н о в и л а :

          У квітні   2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління пенсійного фонду, в якому просила поновити  їй строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 роки,  зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, державну соціальну допомогу за 2006 – 2008 роки в сумі 4655 грн.90 коп.

              Постановою Гайсинського районного суду від 07.10.2009 року  позов задоволено частково.  

           Визнано бездіяльність УПФУ у Гайсинському районі протиправною в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» в розмірі встановленому статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

    Зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 17.09.2008 року по 31.12.2008 року , з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.

        В апеляційній скарзі  управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі просить зазначену постанову скасувати через порушення судом норм матеріального  права ,а  по справі ухвалити нове рішення, яким  в задоволенні позову відмовити.

       Заперечення проти скарги не надійшли.

       Колегія суддів, заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи ,постанову суду та доводи апеляційної скарги, вважає ,що  скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлено, що  ОСОБА_1  отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.5).  

          Положеннями ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

          УПФ зазначені виплати  у 2006-2007 роках не проводило, а в 2008 р.  виплачувало не повністю, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму, посилаючись на відсутність коштів та порядку.

          Згідно з п.17 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005р. ,,Про Державний бюджет України на 2006р." дію ст.6 Закону від 18 листопада  2004р. на цей рік зупинено.

    До того ж, Законом України від 19 січня 2006р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006р." із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006р." виключено п.17 ст.77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст.110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., запроваджуються у 2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, протягом 2006р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст.110 Закону України від 20 грудня 2005р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 р". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., у 2006р. запроваджені не були.

        Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону № 489-V.  

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

          Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, проте таких  нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

           22 травня 2008р.  рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. знову почали діяти в їх первинній редакції.

         Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., мають діти війни з  9 липня до 31 грудня 2007р. та з 22 травня до 31 грудня 2008р.    

          Доводи апеляційної скарги про те, що мінімальна пенсія за віком, про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до пенсій, що призначаються за цим Законом і не стосується дітей війни, є безпідставними.

         Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом вірно не розглядалися.  

        Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

        Заперечення відповідача проти позову щодо пропуску позивачкою строку на звернення до суду, передбаченого ст.ст. 99,100 КАС України   не заслуговують на увагу, оскільки,  відповідно до ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

     Оскільки  УПФ є  єдиним органом, якому згідно  закону  делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, а   останнє цих  своїх обов'язків щодо  дітей війни в повній мірі  не виконувало ,суми пенсій повинні виплачуватися без обмеження будь-яким строком ,а тому положення ст.99 КАС України до цих вимог застосовуватись не можуть.

           Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

           Таким чином,  висновки суду першої інстанції не в повній мірі  відповідають вимогам  закону, постанова  суду підлягає  зміні по вимогах за періоди з  9 липня до 31 грудня 2007р. та з 22 травня до 31 грудня 2008року і ухваленням  в цій частині нового рішення  - про задоволення  цих позовних вимог.

          Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України ,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Гайсинському  районі задоволити частково.

Постанову Гайсинського  районного суду від 07.10.2009 року змінити і  доповнити :

 Абзац другий  резолютивної частини постанови  після слів "за період" змінити  та доповнити  словами " з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року".

Абзац третій  резолютивної частини постанови  після слів "відповідні виплати" змінити та доповнити словами "" з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року" .

В іншій частині постанову  залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців.

Головуючий:

Судді: