Рішення

від 09.11.2021 по справі 380/13960/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13960/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОН" про визнання протиправними дій Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та зобов`язання вчинити дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОН" з вимогами:

- визнати протиправними дії Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради щодо продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1-07-07-038, 1-07-07-041, 1-09-10-163, 1-09-10-164, 1-09-11-219, 1-09-11-220, 1-09-11-221, 1-09-11-236, 1-09-11-237, 1-09-11-238, 1-09-11-239, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН , на 07 місяців 10 днів до 31.12.2021 р. замість продовження на п`ять років до 21.05.2026 р.;

- зобов`язати Департамент економічного розвитку Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1-07-07-038, 1-07-07-041, 1-09-10-163, 1-09-10-164, 1-09-11-219, 1-09-11-220, 1-09-11-221, 1-09-11-236, 1-09-11-237, 1-09-11-238, 1-09-11-239 та видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 21.05.2026 р. включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до п. 23 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві, проте відповідачем продовжено строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на 07 місяців 10 днів до 31.12.2021 року. У зв`язку з порушенням своїх прав, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив, відповідач з посиланням на постанову Верховного Суду від 12 грудня 2019 року в справі № 813/2802/16 зазначив, що суд не може зобов`язати Департамент економічного розвитку Львівської міської ради вчинити певні дії, а саме зобов`язати оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на 5 років. Крім того, вказуючи на дискреційність своїх повноважень відповідач вважає, що суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження робочого органу щодо вирішення питання про продовження терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами строком на 5 років.

Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучено третю особу.

Від третьої особи правової позиції у спорі до суду не надходило.

Суд на підставі заяв по суті справи, а також поданих сторонами доказів

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕОН" зареєстроване як юридична особа 13.08.2001 року за кодом ЄДРПОУ 31589245; основний вид діяльності згідно КВЕД - 73.11 - рекламні агентства.

Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕОН" видані наступні дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові (а.с.9-19):

- № 1-07-07-038 - виданий 06.07.2007 р. як продовження дозволу № 1-04-07-173, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-07-07-041 - виданий 27.07.2007 р. як продовження дозволу № 1-04-08-199, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-10-163 - виданий 09.10.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-07-104, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-10-164 - виданий 09.10.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-07-103, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-11-219 - виданий 10.11.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-07-102, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-11-220 - виданий 10.11.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-07-105, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-11-221 - виданий 10.11.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-07-106, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-11-236 - виданий 11.11.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-07-101, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-11-237 - виданий 11.11.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-10-209, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-11-238 - виданий 11.11.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-10-208, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.;

- № 1-09-11-239 - виданий 11.11.2009 р. як продовження дозволу № 1-05-10-207, вчергове продовжений до 31.12.2021 р.

Представник позивача звернувся до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради із заявою від 06 квітня 2021 р. вих. № 02-03/2021 (зареєстрована у відділі Центр надання адміністративних послуг від 06.04.2021р. за № 2-28396/АП-23) про продовження дії вищенаведених дозволів на розміщення зовнішньої реклами, строк дії яких закінчувався 21.05.2021 р., до 21.05.2026 року (а.с.20).

Листом від 19.04.2021 р. № 2301-вих-31572 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради повідомив про продовження дії вищенаведених дозволів на розміщення зовнішньої реклами до 31.12.2021 року (а.с.21).

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують його права, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 06.09.2005 № 2806-IV Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності (далі Закон № 2806-IV), документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру (абзац 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2806-IV).

В абзаці 2 ч. 1 Закону № 2806-IV передбачено, що порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 03.07.1996 №270/96-ВР Про рекламу (далі - Закон №270/96-ВР), зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067 (далі - Типові правила № 2067).

Пунктом 1 Типових правил № 2067 встановлено, що ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Згідно з пунктом 2 Типових правил № 2067 дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; а в пункті 3 Типових правил № 2067 визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

За приписами пункту 5 Типових правил № 2067 для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).

Згідно з пунктом 6 Типових правил № 2067, до повноважень робочого органу, зокрема, належить, розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії.

Згідно з п. 29 Типових правил № 2067, строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Таким чином, у розумінні Закону № 2806-IV дозвіл на розміщення зовнішньої реклами є документом дозвільного характеру, оскільки надає право здійснювати господарську діяльність з розміщення зовнішньої реклами, в той час як продовження дії дозволу є видом дозвільної процедури в розумінні абз. 12 ст. 1 Закону № 2806-IV, результатом якої є отримання суб`єктом господарювання документу дозвільного характеру - дозволу на розміщення зовнішньої реклами з відміткою про продовження його дії.

Згідно з абзацом 4 ч. 1 ст. 4-1 Закону № 2806-IV, документи дозвільного характеру видаються на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 23 Типових правил № 2067 дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

Відповідно до Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про рекламу , Про охорону культурної спадщини , Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, рішення виконавчого комітету від 20.07.2007 № 485 Про затвердження Концепції зовнішньої реклами в м. Львові , рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 року затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові (далі - Правила № 569).

Згідно з пунктом 3.1 Правил № 569, робочий орган, зокрема, реєструє та розглядає заяви розповсюджувачів зовнішньої реклами щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії.

Згідно з пп. 11 п. 2 розділу IV ухвали Львівської міської ради № 777 від 14.07.2016 р. зі змінами та доповненнями, до повноважень Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить підготовка проектів рішень виконавчого комітету про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виконання інших функцій робочого органу для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами.

При цьому, Правила № 569 в чинній редакції, яка діяла і станом на 19.04.2021 р. (дату повідомлення про продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами до 31.12.2021), не містить положень щодо строку, на який продовжуються дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Таким чином, оскільки при продовженні дозволів на розміщення зовнішньої реклами інших правил щодо строків дії дозволів не встановлено, то для продовження дозволів застосовується положення п. 23 Типових правил № 2067, згідно з яким продовжити дозвіл на строк менший, ніж 5 років, можна лише в тому випадку, коли сам заявник про це просить у своїй заяві.

Зі змісту листа Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 19.04.2021 р. № 2301-вих-31572 судом встановлено, що відповідач прийняв рішення продовжити дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 1-07-07-038, № 1-07-07-041, № 1-09-10-163, № 1-09-10-164, № 1-09-11-219, № 1-09-11-220, № 1-09-11-221, № 1-09-11-236, № 1-09-11-237, № 1-09-11-238, № 1-09-11-239 до 31.12.2021 року без жодних пояснень щодо строку продовження.

Оскільки позивач у своїй заяві, оформленій листом від 06 квітня 2021 р. вих. № 02-03/2021, зазначив, що бажає продовжити дію дозволів на розміщення зовнішньої реклами на 5 років до 21.05.2026 року, то дії Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, що втілились у продовженні дозволів, що стосуються предмету спору, лише до 31.12.2021 р. суперечать п. 23 Типових правил № 2067, є необґрунтованими і протиправними.

Щодо застосування ефективних способів захисту прав позивача суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", № 40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12).

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Позивач обґрунтовує відсутність дискреційних повноважень у відповідача тим, що суб`єкт владних повноважень мав застосувати п. 23 Типових правил № 2067, згідно з яким в ситуації, коли заявник не просив про менший строк, дозволи на розміщення зовнішньої реклами мали бути продовжені саме на 5 років й можливості діяти інакше (продовжити дозволи на коротший строк) у суб`єкта владних повноважень не було і тому його повноваження не були дискреційними.

Частиною 2 ст. 5 та пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено можливість застосування будь-якого способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, можливим способом захисту прав позивача є, зокрема, таке поєднання як визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (п. 3 ч. 1 ст. 5 та п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України) і зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 1 ст. 5 та п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 826/9727/16 (пункти 49-53), сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз статті 245 у взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Застосовуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду у даній справі, суд здійснює перевірку дотримання вищезазначених умов, у зв`язку з чим зазначає наступне.

Внаслідок протиправного продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на 07 місяців 10 днів замість п`яти років обмежується право позивача на підприємницьку діяльність і позивач змушений буде прикладати додаткові зусилля для продовження строку дії дозволів швидше, ніж повинен би був, якби дозволи були продовжені на 5 років, що доведено позивачем і не спростовано відповідачем.

У період існування спірних правовідносин оформлення продовжених дозволів на розміщення зовнішньої реклами належить до повноважень Департаменту економічного розвитку ЛМР згідно з пунктами 3.1 і 4.4 Правил № 569.

Суд встановив виконання усіх умов, визначених законодавством для прийняття рішення про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, що проявилось в наступному.

Згідно з п. 29 Типових правил № 2067, строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу.

Згідно з п. 4.4.5 Правил № 569, продовження терміну дії дозволу (відмова у його продовженні) фіксується у журналі реєстрації з внесенням відповідних змін до дозволу, який підписує керівник робочого органу та скріплює печаткою. Один примірник оригіналу дозволу видається заявникові, а другий залишається у робочого органу для обліку та контролю.

Позивачем подані всі визначені законодавством документи для отримання продовжених дозволів і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, у зв`язку з чим Департамент економічного розвитку ЛМР продовжив строк дії дозволів.

Згідно з п. 23 Типових правил № 2067, в ситуації, коли заявник не просив про менший строк, дозволи на розміщення зовнішньої реклами мали бути продовжені саме на 5 років й можливості діяти на власний розсуд (продовжити дозволи на коротший строк) у суб`єкта владних повноважень не було.

Усе вищенаведене спростовує висловлені у відзиві відповідача заперечення і твердження про дискреційність повноважень відповідача, в той час як наведені відповідачем посилання на постанови Верховного Суду, які стосуються інших та не аналогічних обставин справи, не свідчать відтак про необхідність їх врахування за обставин даної справи.

Таким чином, суд, на основі встановлених обставин справи і з врахуванням правових позицій Верховного Суду, дійшов висновку про наявність підстав для покладення на Департамент економічного розвитку ЛМР обов`язку оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 1-07-07-038, № 1-07-07-041, № 1-09-10-163, № 1-09-10-164, № 1-09-11-219, № 1-09-11-220, № 1-09-11-221, № 1-09-11-236, № 1-09-11-237, № 1-09-11-238, № 1-09-11-239 та видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕОН" (вул. Сербська, 5/5а, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 31589245) оновлені продовжені дозволи № 1-07-07-038, № 1-07-07-041, № 1-09-10-163, № 1-09-10-164, № 1-09-11-219, № 1-09-11-220, № 1-09-11-221, № 1-09-11-236, № 1-09-11-237, № 1-09-11-238, № 1-09-11-239 строком на п`ять років до 21.05.2026 року включно.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що Депаратаментом економічного розвитку ЛМР як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних його дій, і оскільки дії Департаменту економічного розвитку ЛМР щодо продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на менший строк, аніж встановлений чинним законодавством, є протиправними через відсутність підстав для таких дій, а інші альтернативні варіанти для прийняття рішення у Департаменту економічного розвитку ЛМР, кожен з яких окремо є відносно правильним, відсутні, відтак, зобов`язання Департаменту економічного розвитку ЛМР продовжити дію дозволів позивачу на належний строк не є втручанням у дискреційні повноваження і водночас є ефективним способом захисту порушених прав позивача на отримання документу дозвільного характеру належної форми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 4540,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради щодо продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 1-07-07-038, № 1-07-07-041, № 1-09-10-163, № 1-09-10-164, № 1-09-11-219, № 1-09-11-220, № 1-09-11-221, № 1-09-11-236, № 1-09-11-237, № 1-09-11-238, № 1-09-11-239, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН , строком на 07 місяців 10 днів до 31.12.2021 року замість продовження на п`ять років до 21.05.2026 року.

3. Зобов`язати Департамент економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 34814859) оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 1-07-07-038, № 1-07-07-041, № 1-09-10-163, № 1-09-10-164, № 1-09-11-219, № 1-09-11-220, № 1-09-11-221, № 1-09-11-236, № 1-09-11-237, № 1-09-11-238, № 1-09-11-239 та видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕОН" (вул. Сербська, 5/5а, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 31589245) оновлені продовжені дозволи № 1-07-07-038, № 1-07-07-041, № 1-09-10-163, № 1-09-10-164, № 1-09-11-219, № 1-09-11-220, № 1-09-11-221, № 1-09-11-236, № 1-09-11-237, № 1-09-11-238, № 1-09-11-239 строком на п`ять років до 21.05.2026 року включно.

4. Стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.. Ринок 1, ЄДРПОУ 34814859) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОН" (79008, м. Львів, вул.. Сербська 5 кв.5а, ЄДРПОУ 31589245) сплачений судовий збір в сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.11.2021

Суддя Коморний О.І.