Постанова

від 04.10.2021 по справі 280/5850/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5850/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Шальєвої В.А., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2020 р. в адміністративній справі №280/5850/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області , в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати та не нарахування невиплаченої компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму невиплаченої компенсації за один день невикористаної відпустки за 2018-2019 роки; суму середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку з 10.07.2019 по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу матеріальну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати;

- стягнути з відповідача витрати на правову допомогу та судовий збір.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебувала на посаді головного спеціаліста відділу з питань фінансів, бухгалтерського обліку та звітності управління соціального захисту населення райдержадміністрації.

Як стверджує позивач протягом 2019 року нею було подано до відповідача наступні заяви:

-06.05.2019 про надання 14 календарних днів щорічної відпустки;

-02.07.2019 про надання частини щорічної відпустки один день та виплати матеріальної допомоги;

-09.07.2019 про звільнення з 10.07.2019 згідно з п.2 ст. 36 КЗпП України.

Наказом Управління соціального захисту населення Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області від 10.07.2019 № 41 - К Про звільнення ОСОБА_1 позивача було звільнено на підставі особисто поданої заяви від 09.07.2019 відповідно до ч. 2 ст.86 Закону України Про державну службу та п.2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с.41-42). Пунктом 2 наказу зобов`язано відділ з питань фінансів, бухгалтерського обліку та звітності управління соціального захисту населення райдержадміністрації провести кінцевий розрахунок з ОСОБА_1 , виплатити компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 31.03.2018 по 30.03.2019, компенсацію за 9 днів щорічної відпустки за період роботи з 31.03.2019 по 10.07.2019, та компенсацію за 09 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 2019 рік (стаж державної служби понад 13 років).

Наказом від 12.08.2019 №44-К Про внесення змін до п.2 наказу №41 від 10.07.2019 пункт другий викладено в наступній редакції: відділу з питань фінансів, бухгалтерського обліку та звітності управління соціального захисту населення райдержадміністрації провести кінцевий розрахунок з ОСОБА_1 , виплатити компенсацію за 16 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 31.03.2018 по 30.03.2019, компенсацію за 8 днів щорічної відпустки за період роботи з 31.03.2019 по 10.07.2019, та компенсацію за 09 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 2019 рік (стаж державної служби понад 13 років).

Позивач, вважаючи, що відповідачем було порушено розрахунок щодо компенсації одного дня невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 31.03.2018 по 30.03.2019 та не виплачено матеріальну допомогу відповідно до поданої заяви від 02.07.2019, звернулась до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем вірно здійснено розрахунок днів відпустки, за які при звільнення позивачці здійснено відповідачем компенсацію.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам ч.2 ст.5, ч.1 ст. 6 Закону України "Про відпустки", а також ст. 73 КЗпП України, ст. 57 Закону України "Про державну службу", Постанові КМУ "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 року № 100 від 08.02.1995 року в редакції постанови від 29.07.2015 року, з огляду на наступне.

Законом України Про державну службу № 889-VIIІ від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до статті 57 Закону України Про державну службу № 889-VIIІ від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889) Державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Приписами частини 2 статті 5 Закону України "Про відпустки" передбачено, що святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про відпустки" визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно статі 24 Закону України Про відпустки визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про відпустки" визначає, що порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини 1 статті 75 КЗпП передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

В свою чергу пунктом 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 року зі змінами (далі Постанова КМУ №100), визначено, що Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Також приписами абзацу 2 пункту 7 розділу ІV Постанови КМ У № 100 визначено, що Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) ( 322-08 ), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Згідно наведених законодавчих норм вбачається, що під час розрахунку днів щорічної основної відпустки мають враховуватись кількість відпрацьованих робочих днів у робочому році. Святкові та неробочі дня, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Відповідно до статті 73 КЗпП на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові дні:

1 січня - Новий рік

8 березня - Міжнародний жіночий день

1 травня - День праці

9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День

перемоги)

28 червня - День Конституції України

24 серпня - День незалежності України

14 жовтня - День захисника України.

Робота також не проводиться в дні релігійних свят:

7 січня і 25 грудня - Різдво Христове

один день (неділя) - Пасха (Великдень)

один день (неділя) - Трійця.

Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП, у випадку, коли святковий або неробочий день, визначений у ст. 73 КЗпП збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п`ятиденного робочого тижня з вихідними днями у суботу та неділю у 2019 році вихідний день у неділю 28 квітня має бути перенесений на понеділок 29 квітня, вихідний день у неділю 16 червня має бути перенесений на понеділок 17 червня, вихідний день у суботу 24 серпня - на понеділок 26 серпня.

Таким чином, кількість неробочих днів Управління соціального захисту населення Кам`янсько- Дніпровської райдержадміністрації, в тому числі і ОСОБА_1 за період роботи з 31.03.2019 по 10.07.2019 становить 5 днів:

-29.04.2019 року -переноситься з вихідного 28.04.2019 року (Пасха (Великдень);

-01.05.2019 року-День праці;

-09.05.2019 року- День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День

перемоги);

-17.06.2019 року-переноситься з 16.06.2019 року (Трійця);

-28.06.2019 року - День Конституції України.

Тобто, розрахунок кількості днів невикористаної основної відпустки за період роботи позивача з 31.03.2018 року по 10.07.2019 року має здійснюватись в календарних днях шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів робочого року за винятком святкових і неробочих днів. В даному випадку розрахунок відповідачем здійснено з урахуванням 97 робочих днів, що відповідає вимогам законодавства.

При здійсненні розрахунку компенсації за невикористану відпустку враховується період роботи з 31.03.2018 року по 30.03.2019 року, тобто робочий рік з урахуванням дати прийняття позивача на посаду та звільнення.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що за період 31.03.2018 року по 30.03.2019 року позивач з 20.05.2019 року по 02.06.2019 року перебувала у відпустці, що становить 14 календарних днів відпустки, отже не використаних днів відпустки за вищевказаний період залишилось 16 календарних днів.

Згідно розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, приведену відповідачем, для обрахунку кількості календарних днів відпустки позивача за фактично відпрацьований час визначено кількість днів невикористаної щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без врахування святкових і неробочих днів в цілому за рік (30 календарних днів відпустки: (365 днів - 11 днів (ст. 73 КЗпП)). Одержаний результат помножено на кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді з 31.03.2019 р. по 10.07.2019 р. включно, що становить 97 днів (а.с. 43-44).

Таким чином, кількість днів невикористаної щорічної відпустки за фактично відпрацьований час в даному випадку визначено (з урахуванням правил округлення) 8 календарних днів (97x30:354= 8,22).

Кількість днів щорічної додаткової відпустки за 2019 рік ( стаж державної служби понад 13 років) визначено 09 календарних днів.

Такий розрахунок цілком узгоджується з приписами проаналізованих вище законодавчих норм.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо відсутності в діях відповідача ознак порушення чинного законодавства.

Водночас, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що відповідачем після виявлення помилки було видано наказ від 12.08.2019 № 44 - К Про внесення змін до пункту 2 наказу № 41 від 10.07.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 " на підставі якого здійснено перерахунок календарних днів відпустки ОСОБА_1 та з яким позивача не ознайомлена, з огляду на те, що в даному випадку не вбачається порушення прав позивача щодо отримання належної суми компенсації за невикористані дні відпустки в день звільнення, оскільки фактично в даному випадку компенсації (так само, як і зазначено в попередньому наказі) компенсації підлягали 33 календарні дні невикористаної відпустки.

Вимоги стосовно зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити матеріальну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати також правомірно судом першої інстанції відхилені, оскільки з матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що позивачем 02.07.2020 року було подано заяву щодо надання щорічної основної відпустки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Однак, як вбачається з ксерокопії вказаної заяви від 02.07.2019 року остання містить виправлення у даті дня відпустки та помилково було зазначено про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, а не грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Внаслідок вказаних виправлень заява була повернута відповідачем позивачу на дооформлення (а.с. 29) та з моменту повернення заяви до дня звільнення ОСОБА_1 повторно з питанням надання частини щорічної відпустки з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати не зверталася. Доопрацьована та погоджена заява до сектору організаційно - правового та кадрового забезпечення управління не надходила.

Позивачем не спростовано вказане вище твердження відповідача.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 57 Закону України Про державну службу вважається, що позивач у передбачений законом спосіб не реалізувала своє право на надання частини основної щорічної відпустки, тому відсутні підстави і для нарахування та виплати матеріальної допомоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2020 р. в адміністративній справі №280/5850/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя В.А. Шальєва

суддя І.В. Юрко