Постанова

від 10.11.2021 по справі 200/697/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 200/697/20-а

адміністративне провадження № К/9901/34901/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року (головуючий суддя: Кравченко Т.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (колегія суддів: Гаврищук Т.Г., Блохін А.А., Сіваченко І.В.) у справі №200/697/20-а за позовом Артемівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

13 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Артемівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України (далі - позивач, Автошкола) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 28 грудня 2019 року №193 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 28 грудня 2019 року № 193 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Артемівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що положення п. 299.6 ст. 299 ПК, на які посилається відповідач в обґрунтування свого рішення, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки п. 299.6 ст. 299 ПК України визначає підстави для відмови у реєстрації платником єдиного податку, а спір виник через анулювання реєстрації суб`єкта господарювання вже зареєстрованого як платник єдиного податку. Суд указав, що відповідач не довів наявність жодної з підстав для анулювання реєстрації Автошколи як платника єдиного податку, що визначені п. 299.10 ст. 299 ПК України. У рішенні, яке є предметом спору, відповідач не зазначив, який саме з випадків, перелічених у пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, мав місце у спірних правовідносинах та не довів належними і допустимими доказами факт існування такого випадку. Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 28 грудня 2019 року № 193 не відповідає критерію, наведеному в п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки відповідач діяв не на підставі, визначеній законом.

Суд погодився з доводами позивача, що перевірка дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до предмета камеральної перевірки та відхилив заперечення відповідача, які полягають у тому, що оскільки ст. ст. 75, 76 ПК України передбачена можливість проведення камеральної перевірки з інших питань , встановлення невідповідності платника податків вимогам пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України за наслідками камеральної перевірки не суперечить положенням цього Кодексу. Таким чином, висновки камеральної перевірки, що відображені в акті від 27 грудня 2019 року, не могли слугувати підставою для прийняття ГУ ДПС у Донецькій області рішення від 28 грудня 2019 року № 193.

Щодо обґрунтованості висновку податкового органу про неможливість перебування позивача на спрощеній системі оподаткування через його невідповідність вимогам пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України суд зазначив, що ЄДР містить дані про розмір статутного капіталу Автошколи, який становить 763 900,00 грн, проте відомості про дату закінчення його формування в ЄДР відсутні. У розпорядженні відповідача перебуває облікова справа Автошколи, яка місить її статутні документи. Під час перевірки посадова особа податкового органу облікову справу Автошколи не досліджувала, жодної оцінки положенням статутних документів в частині формування статутного капіталу позивача та розподілу його часток не надавала, питання завершення формування статутного капіталу не з`ясовувала, а тому суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 28 грудня 2019 року № 193 не відповідає критерію, закріпленому в п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд погодився з доводами відповідача, що невідповідність суб`єкта господарювання вимогам пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України може слугувати підставою для анулювання його реєстрації платником єдиного податку, однак указав, що невідповідність платника вимогам, встановленим главою 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу ХІV. Спеціальні податкові режими ПК України, не звільняє податковий орган від обов`язку діяти в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені ПК України, під час прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебуває на обліку як платник податків з 14 жовтня 1991 року у Бахмутському управлінні ГУ ДПС у Донецькій області.

У 2000-2006 роках позивач мав право на сплату єдиного податку суб`єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 6% та застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, що підтверджено свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб`єктом малого підприємства-юридичною особою № 149 від 27 червня 2000 року, № 171 від 15 грудня 2000 року, №69 від 10 грудня 2001 року, № 207 від 20 грудня 2002 року, № 243 від 23 грудня 2003 року, № 254 від 24 грудня 2004 року, № 64 від 20 грудня 2005 року.

У 2007-2008 роках позивач мав право на сплату єдиного податку суб`єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10% та застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, що підтверджено свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб`єктом малого підприємства-юридичною особою № 102 від 21 грудня 2006 року та № 195 від 24 грудня 2007 року.

З 01 січня 2012 року позивач мав право сплати єдиного податку суб`єктом малого підприємництва-юридичною особою за ставкою єдиного податку 3% та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що підтверджено свідоцтвом про право сплати єдиного податку суб`єктом малого підприємництва-юридичною особою від 18 січня 2012 року.

27 березня 2012 року Артемівська ОДПІ Донецької області ДПС видала позивачеві свідоцтво платника єдиного податку серії А № 066516, яке засвідчувало факт обрання (переходу) позивачем на спрощену систему оподаткування з 01 січня 2012 року зі сплатою єдиного податку за ставкою 3%.

Відповідачем на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт від 27 грудня 2019 року №190/05-99-50-04-18/02723794 яким установлено, що позивач є платником єдиного податку та має статутний фонд у розмірі 763 900 грн, що дорівнює 100% внеску іншої юридичної особи - Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України. Зазначений засновник станом на 27 грудня 2019 року не перебуває на спрощеній системі оподаткування, що є порушенням вимог встановлених п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме: суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку, якщо в статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків. Станом на 27 грудня 2019 року з заявою про відмову від спрощеної системи оподаткування платник податків не звертався.

Перевірка проведена на підставі відомостей Реєстру платників єдиного податку АІС Податковий блок (інформація про засновників юридичних осіб, дані податкового обліку та інше).

На підставі цього акту відповідачем прийнято рішення від 28.12.2019 №193 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив установлений актом перевірки факт порушення позивачем пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України, а саме частка в статутному капіталі перевищує 25%, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку.

Таке порушення є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку згідно з абз. 1 п. 299.6 ст. 299 та абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України.

Разом із супровідним листом від 28 грудня 2019 року № 38547/10/05-99-50-04 відповідач надіслав акт від 27 грудня 2019 року № 190/05-99-50-04-18/02723794 та рішення від 28 грудня 2019 року № 193 на адресу позивача, які були отримані останнім 02 січня 2020 року.

08 січня 2020 року акт перевірки був підписаний позивачем із запереченнями. Позивач не погодився з висновками, викладеними в акті, з огляду на те, що в силу приписів ст. ст. 75, 76 ПК України дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не може бути предметом камеральної перевірки (заперечення від 08 січня 2020 року №4).

Листом від 13 січня 2020 року № 2630/10/05-99-50-04 відповідач відхилив заперечення позивача з посиланням на положення ст. ст. 20, 75, 291, 299 ПК України.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірне рішення було прийняте відповідачем на підставі абз. 1 п. 299.6 ст. 299, абз. 3 п. 299.10 та п. 299.11 ст. 299 ПК України.

Судом установлено, що в розділі Інформація про засновників - юридичних осіб АІС Податковий блок містяться відомості про те, що засновником позивача є Донецька обласна організація Товариства сприяння обороні України, сума внеску в статутний фонд - 763 900 грн, тип платника - юридична особа.

В ЄДР наявні відомості про те, що засновником позивача є Донецька обласна організація Товариства сприяння обороні України, розмір її внеску до статутного фонду - 763 900,00 грн. Проте, відомості про дату закінчення його формування в ЄДР відсутні.

Відповідачем була надана до суду першої інстанції облікова справа позивача як платника податків, з якої вбачається наступне.

30 січня 1995 року Бюро Донецького обласного комітету Товариства сприяння обороні України затвердило статут Артемівської школи Товариства сприяння обороні України (протокол № 1 від 30 січня 1995 року).

Згідно з п. п. 1.1, 1.3 Статуту Автошкола входить в структуру Товариства сприяння обороні України, є навчально-виховним закладом зі статусом юридичної особи.

Відповідно до п. 1.6 Статуту Автошкола організаційно входить до складу Донецької обласної комітету Товариства сприяння обороні України, безпосередньо йому підпорядковується і підзвітна.

Вищим органом управління Автошколи є Донецький обласний комітет Товариства сприяння обороні України (п. 4.1 Статуту).

Пункт 7.1 Статуту визначав за рахунок яких джерел формуються кошти Автошколи, а п. 8.1. передбачав, що для забезпечення своєї статутної діяльності Автошкола зобов`язана мати основні фонди.

Формування статутного капіталу Автошколи Статут в редакції 1995 року не передбачав.

01 березня 1995 року головою Артемівської міської Ради народних депутатів видано розпорядження № 136рс Про державну реєстрацію Артемівської школи Товариства сприяння обороні України .

03 травня 1995 року видано свідоцтво № 02723794 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - Артемівської школи Товариства сприяння обороні України.

22 лютого 1999 року Бюро Донецького обласного комітету Товариства сприяння обороні України затвердило нову редакцію статуту Артемівської школи Товариства сприяння оборони України (протокол від 22 лютого 1999 року № 32), державна реєстрація якої проведена на підставі розпорядження голови Артемівської міської Ради народних депутатів від 01 березня 1995 року №136рр.

Статут в редакції 1999 року також не передбачав формування статутного капіталу цієї юридичної особи.

25 лютого 2000 року міським головою Артемівської міської ради видано розпорядження № 94рр Про державну перереєстрацію Артемівської школи Товариства сприяння обороні України у Артемівську автомобільну школу Товариства сприяння обороні України .

24 грудня 2002 року Бюро Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України у зв`язку з переходом організації на спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 (в новій редакції від 28 червня 1999 року № 746/99) Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва прийняло рішення про затвердження змін до статутів організацій, у тому числі Автошколи, про що свідчить витяг з протоколу від 24 грудня 2002 року № 17/7.

Того ж дня, 24 грудня 2002 року, Бюро Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України прийняло рішення про внесення автомобіля в статутний капітал Автошколи, про що свідчить витяг з протоколу від 24 грудня 2002 року № 17/7.

11 лютого 2003 року міським головою Артемівської міської ради прийнято розпорядження №50рр Про державну реєстрацію змін до установчих документів Артемівського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України і Артемівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України.

На цих підставах Статут Автошколи був доповнений п. 8.3 у наступній редакції: Статутний капітал Артемівської автошколи становить 763,9 тис. грн. Статутний капітал у частці 25% належить Засновнику (Донецькій обласній організації ТСО України). 75% належить автошколі. Навчальний заклад несе відповідальність перед Засновником за зберігання та використання за призначенням закріпленого за ним майна у долі, яка належить Засновнику .

Ці зміни взяті на облік Артемівською ОДПІ 09 жовтня 2003 року за № 390, про що свідчить відповідний штамп на примірнику змін до статуту Артемівської автомобільної школи.

Окрім того, 06 червня 2018 року Радою Правління Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України прийнято рішення передати 1% статутного капіталу з частки Засновника - Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь Автошколи; затвердити розподіл статутного капіталу Автошколи наступним чином: 24% - засновнику - Донецькій обласній організації Товариства сприяння обороні України, 76% - Автошколи, що підтверджено витягом з протоколу Ради Правління Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 06 червня 2018 року № 07.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 березня 2020 року по справі №802/256/17-а, від 27 лютого 2018 року у справі №808/918/17.

Скаржник зазначає, що юридична особа, у якої статутний фонд дорівнює нулю і яка має одного або декілька засновників - юридичних осіб, що не є платниками єдиного податку, не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Скаржник категорично не погоджується з висновком суду щодо відсутності у контролюючого органу права на проведення камеральної з питань порушення умов перебування платником на спрощеній системі оподаткування.

Указує, що згідно з відомостями інформаційної бази даних Державної податкової служби України, встановлено, що суб`єкт господарювання Артемівська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України є платником єдиного податку третьої групи та має статутний фонд у розмірі 763 900,0 грн, що дорівнює 100% внеску іншої юридичної особи, а саме: Донецької обласної організації товариства сприяння оборони України (код за ЄДРПОУО 2726445). Зазначений засновник станом на 27.12.2019 не перебуває на спрощеній системі оподаткування, що є порушенням вимог, встановлених підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 27.10.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 Податкового кодексу України( далі ПК України).

Згідно з п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до п. 299.6 ст. 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогами, встановленим ст. 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 та пп. 98.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 цього Кодексу.

Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам пп. 4 п. 291.4 та п. 291.5-1 ст. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу ІІ цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Відповідно до пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої групи суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Аналіз наведених правових норм зумовлює висновок, що ст. 299 ПК України визначає перелік підстав для відмови у реєстрації платником єдиного податку (п. 299.6 ст. 299 ПК України) і перелік підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку (п. 299.10 ст. 299 ПК України та абз. 1 п. 299.11 ст. 299 ПК України - порушення платником єдиного податку першої-третьої групи вимог, встановлених главою 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу ХІV. Спеціальні податкові режими ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75. ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як уже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 26 березня 2020 року у справі №802/256/17-а, від 27 лютого 2018 року у справі №808/918/17 у подібних правовідносинах.

Суд критично оцінює посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 березня 2020 року у справі №802/256/17-а, оскільки у цій справі, як і у справі, що переглядається Судом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що юридична особа, не може бути платником єдиного податку першої - третьої груп суб`єктів господарювання, якщо у її статутному капіталі сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, в тому числі іноземним юридичним особам (нерезидентам), дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Таким чином, висновок Суду у справі №802/256/17-а є тотожним з висновками, зробленими судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи (№200/697/20-а), тоді як протилежні рішення у цих справах обумовлені різними фактичним обставинами.

Так, скаржником залишено поза увагою, що, розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій установили, що під час проведення камеральної перевірки відповідачем облікова справа позивача не досліджувалась, жодної оцінки положенням статутних документів в частині формування статутного капіталу позивача та розподілу його часток не надавалась, питання завершення формування статутного капіталу не з`ясовувалось. Судами також установлено, що 06 червня 2018 року Радою Правління Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України прийнято рішення передати 1% статутного капіталу з частки Засновника - Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь Автошколи; затвердити розподіл статутного капіталу Автошколи наступним чином: 24% - засновнику - Донецькій обласній організації Товариства сприяння обороні України, 76% - Автошколи, що підтверджено витягом з протоколу Ради Правління Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 06 червня 2018 року № 07.

Також Суд критично оцінює посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №808/918/17, оскільки згідно з фактичним обставинами у цій справі 05.12.2016 контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та дотримання термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за вересень та жовтень 2016 року Фермерським господарством "Грейн-Агро", за результатами якої складено акт № 000003/08-12-12/40623569 від 05.12.2016.

Розглядаючи цю адміністративну справу (№200/697/20-а), судами попередніх інстанцій було установлено, що відповідачем на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт від 27 грудня 2019 року № 190/05-99-50-04-18/02723794 яким установлено, що позивач є платником єдиного податку та має статутний фонд у розмірі 763 900 грн, що дорівнює 100% внеску іншої юридичної особи - Донецької обласної організації Товариства сприяння обороні України. При цьому, судами вказано, що перевірка дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до предмета камеральної перевірки.

Отже, правовідносини у вказаних адміністративних справах не є подібними.

Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов`язками суб`єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов`язки особи (суб`єкта правовідношення).

Таким чином, доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді Н.Є. Блажівська

О.О. Шишов