Постанова

від 11.11.2021 по справі 280/2804/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2021 року

Київ

справа №280/2804/19

адміністративне провадження №К/9901/29655/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №280/2804/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративний суду від 25 лютого 2020 року (головуючий суддя - Стрельнікова Н. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року (суддя-доповідач - Шальєва В. А., судді: Білак С. В., Олефіренко Н. А.),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 (далі - позивач, ПрАТ ЗАТП 12329 ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002431407 від 20 лютого 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 293527,25 грн, в тому числі за основним платежем - 234822,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 58705,65 грн.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що нарахування і сплата земельного податку здійснювалося відповідно до нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки, визначеної Витягом з Технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №1057/05/02 - 287,12 грн з проведенням щорічної індексації. Сплата здійснювалась на рівні не нижчому, ніж встановлена рішенням Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя базова нормативна грошова оцінка землі, із застосуванням коефіцієнту індексації. Враховуючи, що зміни щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки було внесено 18 грудня 2018 року, а будь-який інший документ за винятком Витягу, наданого на заяву землекористувача, не може бути підставою для зміни бази оподаткування, то обов`язок сплачувати земельний податок у новому розмірі виник у підприємства з дати формування Витягу - 18 грудня 2018 року. За таких обставин, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для висновку про заниження річних сум земельного податку за 2016-2018 роки та донарахування грошових зобов`язань за період до дати внесення змін до Державного земельного кадастру.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 25 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував прийняте 20 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0002431407.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

У період з 17 грудня 2018 року по 21 грудня 2018 року ГУ ДФС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу від 6 грудня 2018 року №4140 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016, 2017, 2018 роки, за результатами якої складено Акт від 28 грудня 2018 року №803/08-01-14-07/03114164 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 286.1 статті 286, пункту 287.3 статті 287 ПК України, що призвело до заниження сплати річної суми земельного податку у сумі 234822,60 грн, у т.ч. за періоди: 2016 рік - 85144,82 грн, 2017 рік - 61879,30 грн, 2018 рік - 87798,48 грн.

Як встановлено судами, підставою для такого висновку стали встановлені в ході перевірки обставини нарахування та сплати земельного податку відповідно до нормативної грошової оцінки 1 кв. м. земельної ділянки визначеної Витягом з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №1057/05/02 від 25 грудня 2013 року, яка складала 287,12 грн., із застосуванням щорічної індексації, кумулятивно. Однак, згідно з рішенням Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя з 1 січня 2016 року затверджено нову базову вартість одного квадратного метру земель міста станом на 1 січня 2013 року, а тому сплата земельного податку повинна була відбуватися з розрахунку 720,01 грн за 1 кв.м., що узгоджується з Витягом, виданим 18 грудня 2018 року, який було надано підприємством в ході проведення перевірки.

ГУ ДФС у Запорізькій області листом від 18 лютого 2019 року №8278/10/08-01-14-07-13 повідомило позивача, що за результатами розгляду його заперечень на Акт перевірки висновки Акта визнано правомірними і такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

20 лютого 2019 року ГУ ДФС на підставі висновків Акта перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення №0002431407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у сумі 293528,25 грн, у т.ч. за податковими зобов`язаннями у сумі 234822,60 грн та за штрафними санкціями у сумі 58705,65 грн.

Рішенням ДФС України від 27 травня 2019 року №24148/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0002431407 від 20 лютого 2019 року без змін.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що 1 серпня 2018 року позивач звернувся до міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою стосовно надання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером № 2310100000:02:021:0027.

Листом від 6 серпня 2018 року № 2507/207-18 міськрайонне управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивача про необхідність подати повторно заяву про надання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку після усунення технічних недоліків програмного забезпечення, про що буде оголошено додатково.

Після повторного звернення позивача міськрайонне управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області видало витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3180/207-18 від 21 грудня 2018 року, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, складає 33457599,98 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сплата позивачем земельного податку здійснювалась на рівні не нижчому, ніж базова нормативна грошова оцінка землі, встановлена рішенням Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя із застосуванням індексів інфляції. Однак, відповідач здійснив розрахунок річної суми земельного податку за 2016, 2017 та 2018 року на підставі Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №3180/207-18 від 21 грудня 2018 року. Суди дійшли висновку, що оскільки зміни щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якою користується позивач, компетентним органом (територіальним органом Держгеокадастру) внесено у грудні 2018 року, то застосування цієї суми до правовідносин 2016, 2017, 2018 року є протиправним, а у позивача виник обов`язок зі сплати земельного податку у новому розмірі виключно з дати отримання нового витягу.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи ГУ ДПС, що позивач, будучи обізнаним про наявність рішення Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя , яким з 1 січня 2016 року затверджено нову базову вартість одного квадратного метру земель міста станом на 1 січня 2013 року, не виконав обов`язок з отримання витягу про нормативну грошову оцінку землі та при здійсненні розрахунку розміру земельного податку такі зміни не врахував. Суд зазначив, що позивач звертався до територіального органу Держгеокадастру з питання надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, проте, компетентний орган з причини збою в роботі програмного забезпечення відповідний витяг не видав. Тобто, платник земельного податку виконав обов`язок, покладений на нього законодавством, а з незалежних від такого платника причин він не отримав витяг. Отримавши витяг у грудні 2018 року, позивач 3 січня 2019 року подав контролюючому органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельного податку) за грудень 2018 року, тобто виконав обов`язок, встановлений законодавством з питань оподаткування.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позиція ГУ ДПС, викладена у касаційній скарзі та в уточненнях, поданих на виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, полягає в тому, що суди попередніх інстанцій поставили у залежність нарахування земельного податку від отримання Витягу про нормативну грошову оцінку землі, тоді як відповідно до приписів статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка землі, а не інформація зазначена у Витязі. На переконання ГУ ДПС, з моменту оприлюднення рішення Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя позивач зобов`язаний був сплачувати земельний податок відповідно до цього рішення. Як зазначає ГУ ДПС, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №440/3063/19 від 18 червня 2020 року у справі №804/1737/17, від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16, відповідно до яких, якщо нормативна грошова оцінка проведена у 2013 році, а введена в дію у 2016 році, необхідно застосовувати поточний розмір нормативної грошової оцінки (тобто введений в дію у 2016 році) та кумулятивно проіндексувати його на коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи з дати проведення нормативної грошової оцінки (2013 рік). У цих рішеннях Верховного Суду також ставиться в обов`язок платнику податків з моменту введення в дію нової нормативної грошової оцінки застосовувати саме її.

Верховний Суд ухвалою від 9 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження з поданою ГУ ДПС скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів відповідача про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах

ПрАТ ЗАТП 12329 подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційне провадження закрити. Зазначає, що саме Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку, наданий за заявою землекористувача, є підставою для зміни бази оподаткування (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України). Тому, обов`язок зі сплати земельного податку у новому розмірі виник з дати отримання такого витягу, тобто з 18 грудня 2018 року. Також, на переконання позивача, відповідач не довів наявність підстав для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справах №440/3063/19, №804/1737/17, №804/937/16.

ГУ ДПС подало заперечення на відзив позивача, в якому зазначає, що за змістом пункту 286.2 статті 286 ПК України платник податків зобов`язаний був отримати довідку (витяг) про нормативну грошову оцінку землі, однак, звернення за отриманням відповідного витягу відбулося у серпні 2018 року, тобто через 2,5 роки після введення в дію нової нормативної грошової оцінки землі. Неотримання позивачем Витягу не позбавляло його права користування земельною ділянкою та, як наслідок, не звільняє від обов`язку сплачувати земельний податок у розмірі, передбаченому законодавством.

Також ГУ ДПС заявило клопотання про заміну Головного управління ДПС у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС та здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44118663), для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу і заперечень на нього, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

У цій справі спір виник внаслідок того, що позивач нараховував і сплачував земельний податок відповідно до даних Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №1057/05/02 від 25 грудня 2013 року в той час, як з 1 січня 2016 року рішенням Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Особливості обчислення і сплати земельного податку за земельні ділянки, як однієї з форм плати за землю, визначають статті 269 - 287 ПК України.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі статтею 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України)

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV Про оцінку земель (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення, зокрема, розміру земельного податку.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Таким чином, вищенаведені норми права встановлюють, що нормативна грошова оцінка, яка затверджується відповідною радою, є базою оподаткування земельним податком відповідної земельної ділянки.

Виходячи з комплексного аналізу підпункту 286.2 статті 286 ПК України, вбачається, що за платником земельного податку закріплено обов`язок подавати дані ДЗК про нормативну грошову оцінку землі разом із першою декларацією та у разі зміни такої оцінки.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №160/2185/20).

У постанові від 7 грудня 2020 року у справі № 817/1795/17 Верховний Суд зазначав, що видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки суб`єкта при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

У постанові від 12 липня 2021 року у справі № 640/9862/20 Верховний Суд, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, дійшов висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання. Отже, цей вартісний показник об`єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, чи його відкликання. При цьому, показник Кф не обчислюється самостійно органами Держгеокадастру чи іншими суб`єктами владних повноважень, а лише застосовується відповідно до встановленого порядку. Тому, зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема у судовому порядку.

Таким чином, базою для сплати та розрахунку плати за землю є грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення Витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання Витягу це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі.

З урахуванням викладеного, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, що саме з моменту отримання нового Витягу (у грудні 2018 року) у позивача виник обов`язок зі сплати земельного податку у новому розмірі.

У даному випадку обставиною, яка впливає на правильність вирішення спору, є те, чи змінювалась нормативна грошова оцінка земель міста у періоді, за який ГУ ДПС донарахувало позивачеві зобов`язання зі сплати земельного податку.

Відповідач посилався на те, що рішенням Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 1 січня 2013 року в розмірі 239,50 гривень (двісті тридцять дев`ять грн. 50 коп.), та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік - 299,14 гривень (двісті дев`яносто дев`ять грн. 14 коп.). Цим же рішенням затверджено: економіко-планувальне зонування території міста Запоріжжя (у місті Запоріжжі 371 економіко-планувальна зона), значення коефіцієнтів місцерозташування Км2 згідно з додатком 1; значення коефіцієнтів впливу локальних факторів Км3 згідно з додатком 2.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Вирішуючи спір між сторонами, суди дійшли висновку, що сплата позивачем земельного податку здійснювалась на рівні не нижчому, ніж базова нормативна грошова оцінка землі, встановлена рішенням Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя із застосуванням індексів інфляції, що однак, не відповідає встановленим судами попередніх інстанцій обставинам.

Так, суди встановили, що позивач нараховував і сплачував земельний податок за земельні ділянки відповідно до даних Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №1057/05/02 від 25 грудня 2013 року, згідно з яким середня вартість земельної ділянки становить 190,18 грн.

Така базова нормативна грошова оцінка землі (із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 1 січня 2008 року) була затверджена рішенням Запорізької міської ради від 3 березня 2008 року №79 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя .

Однак, відповідно до пункту 9 рішення Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №7 рішення Запорізької міської ради від 3 березня 2008 року № 79 визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки.

Протягом 2016-2018 років інших рішень з питання затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося, тобто протягом цього періоду було чинним і підлягало обов`язковому застосуванню рішення Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя .

У постановах від 18 червня 2020 року у справі №804/1737/17, від 20 січня 2021 року у справі №160/2185/20 Верховний Суд зазначав, що з моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов`язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки.

Отже, саме із набранням чинності рішення ради (у цій справі - Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя ) зазнали змін правовідносини, у яких виник спір, і саме такий акт органу місцевого самоврядування встановив для позивача відповідні обов`язки й мав безпосередній вплив на його права (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 жовтня 2021 року у справі № 160/17179/20).

При цьому, колегія суддів вважає застосовним до спірних правовідносин у цій справі висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 березня 2020 року у справі № 440/3063/19, відповідно до якого при розрахунку орендної плати необхідно керуватися діючою на час розрахунку нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки. Застосовність цього висновку обґрунтовується тим, що за змістом пункту 288.5 статті 288 і пункту 277.1 статті 277 ПК України порядок розрахунку як орендної плати, так і земельного податку знаходиться у прямій залежності від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка затверджується рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

З моменту набрання чинності рішення Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя у позивача виник обов`язок отримати новий витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки і при обчисленні суми земельного податку, починаючи з 1 січня 2016 року, позивач зобов`язаний був врахувати як нову базову нормативну грошову оцінку землі, так і нові розміри коефіцієнтів Км2, Км3 з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до визначеного законодавством порядку. При поданні податкової декларації у 2016 році відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки позивач зобов`язаний був додати до неї нову довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що регламентовано пунктом 286.2 статті 286 ПК України.

Однак, як встановили суди, вперше активні дії на виконання обов`язку з отримання нового витягу позивач вчинив у серпні 2018 року, а отримав відповідний витяг у грудні 2018 року.

Колегія суддів вважає, що несвоєчасне виконання цього обов`язку не може тлумачитися на користь позивача у питанні сплати ним земельного податку, починаючи з 1 січня 2016 року і до моменту отримання Витягу, у розмірі, який суперечить дійсній нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є висновки контролюючого органу про неправильне обчислення позивачем земельного податку у 2016, 2017, 2018 роках, відповідно, наявність підстав для збільшення йому грошового зобов`язання з цього податку із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України.

Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі про застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи. Незважаючи на те, що у касаційній скарзі наведені постанови Верховного Суду, які ухвалені у правовідносинах, які не є тотожними правовідносинам у цій справі, колегія суддів вважає, що це не є перешкодою для касаційного перегляду справи, оскільки під час такого встановлено, що судові рішення у цій справі не відповідають усталеній позиції Верховного Суду як щодо правового значення рішення міської ради про затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста у питанні обчислення земельного податку, так і щодо правового значення Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який лише відображає інформацію про існуючий розмір нормативної грошової оцінки землі.

Крім того, під час касаційного перегляду судом враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах після подання касаційної скарги у цій справі, що відповідає частині третій статті 341 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень, переглянутих в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративний суду від 25 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №280/2804/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко