Рішення

від 10.11.2021 по справі 443/659/21

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/659/21

Провадження №2/443/1042/21

РІШЕННЯ

іменем України

10 листопада 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

провів у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивачки ОСОБА_2 до Ходорівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , 1936 року народження, який складено в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 15 серпня 2014 року секретарем виконавчого комітету Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області Біляк Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №58. Застосувати наслідки нікчемного заповіту ОСОБА_5 , 1936 року народження, який складено в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 15 серпня 2014 року секретарем виконавчого комітету Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області Біляк Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №58 шляхом позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на спадкування за заповітом визначеного майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та встановлення спадкування за законом визначеного майна ОСОБА_5 , а саме: земель сільськогосподарського призначення (пай) державні акти серії ЯН №486293 та серії ЯН № 486294 площею 0,4612 га кадастровий номер земельної ділянки 4621582700:04:000:0070 та площею 0,9519 га кадастровий номер земельної ділянки 4621582700:02:000:0056, на яке мають право, як спадкоємці першої черги: дочка спадкодавиці ОСОБА_1 , 1968 року народження та чоловік спадкодавиці ОСОБА_2 , 1939 року народження, за заявами яких Приватним нотаріусом Подвадцятником І.М. заведена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_5 .

Обгрунтування позиції сторін.

В обгуртування позовних вимог позивачка покликається на те, що її мати, ОСОБА_5 у Жирівській сільській раді 02.10.2007 склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно позивачці, своїй єдиній дочці ОСОБА_1 . Правонаступником Жирівської сільської ради є Ходорівська міська об`єднана територіальна громада в особі Ходорівської міської ради. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивачки померла. Після її смерті спадкоємцем по закону, що має право на обов`язкову частку у спадщині залишився батько позивачки ОСОБА_2 , 1939 року народження, який є непрацездатною особою - пенсіонером по віку. 02.03.2021 вона звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 02.10.2007 після смерті матері ОСОБА_5 за місцем відкриття спадщини до приватного нотаріуса Подвадцятника І.М. 02.03.2021 приватним нотаріусом Подвадцятником І.М. була заведена спадкова справа. При відкритті справи нотаріус повідомив її, що зі Спадкового реєстру вбачається що її мати, ОСОБА_5 , 15.08.2014 склала ще один заповіт у користь іншої особи. У зв`язку з наявністю іншого заповіту 25.03.2021 вона та її батько ОСОБА_2 у м. Львові нотаріально оформили заяви про прийняття спадщини по закону та рекомендованими листами скерували на адресу приватного нотаріуса Подвадцятника І.М. 01.04.2021 на особистому прийомі у приватного нотаріуса Подвадцятника І.М. вона довідалася, що 05.03.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подано заяву про прийняття спадщини за заповітом від 15 серпня 2014 року після смерті її матері ОСОБА_5 , а саме: земель сільськогосподарського призначення (пай) державні акти серії ЯН №486293 та серії ЯН №486294 площею 0,4612 га, 0,9519 га. Вважає, що заповіт від 15.08.2014 є недійсним, оскільки складений особою, яка не мала повноважень на посвідчення заповіту, а також заповіт складений в присутності свідка, який є близьким родичем спадкоємця за заповітом, відтак при складанні заповіту було порушено порядок посвідчення заповітів встановлений діючим законодавством, а також просить застосувати наслідки нікчемного заповіту шляхом позбавлення ОСОБА_3 права спадкування за заповітом та встановлення спадкування за законом визначеного майна ОСОБА_5 , на яке мають право, як спадкоємці першої черги: дочка спадкодавиці ОСОБА_1 та чоловік спадкодавиці ОСОБА_2 . Вважаючи, що її права порушено звернулася до суду із даним позовом.

Від представника Ходорівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву згідно якого повідомляє, що на час розгляду даної справи у них відсутня інформація, яка б була підставою для заперечення позовних вимог. /а.с.194-195/

04.11.2021 від представника відповідача ОСОБА_6 , адвоката Чорненького Я.Б. надійшло клопотання про визнання позову із врахуванням змін від 28.09.2021.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 23.04.2021 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову /а.с.46-48/;

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 09.06.2021 /а.с.49-50/;

09.06.2021 підготовче засідання відкладено на 06.07.2021 у зв`язку із заявленим клопотанням представника третьої особи адвоката Чорненького Я.Б. про ознайомлення із матеріалами справи./а.с.104-106/;

06.07.2021 підготовче засідання відкладено на 24.09.2021 у зв`язку із заявленим клопотанням представника позивачки про відкладення розгляду справи./а.с.128-129/;

24.09.2021 підготовче засідання відкладено на 04.11.2021 у зв`язку із заявленим клопотанням представника позивачки та надання можливості співвідповідачу подати відзив на позовну заяву./а.с.156-157/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.11.2021 закрито підготовче провадження в справі . Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10.11.2021 /а.с.198-199/.

Розгляд справи по суті відбувся 10.11.2021 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Позивачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала клопотання в якому просить судовий розгляд проводити без її участі та участі її представника адвоката Шиманської О.С. /а.с.197/.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, від його адвоката Чорненького Я.Б. на адресу суду надійшла заява в якій просить розгляд справи проводити без його участі /а.с.196/.

Представник відповідача Ходорівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Ходорівської міської ради будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просить розглядати справу за відсутності представника Ходорівської міської ради /а.с.194-195/.

Третя особа, ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. /а.с.82/

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла заява в якій просить справу розглядати у його відсутності /а.с.189/.

Частинами 1 та 4 статті 206 ЦПК встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки, про що 11.11.2020 зроблено відповідний актовий запис №1116, та 11.11.2020 Сихівським районним у м. Львів відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) видано свідоцтво про смерть /а.с.9/.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_5 належать земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9519 га кадастровий номер земельної ділянки 4621582700:02:000:0056, та площею 0,4612 га кадастровий номер земельної ділянки 4621582700:04:000:0070, розташованих на території Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області /а.с.15-16/.

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯН №486293 та серії ЯН № 486294 ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Жидачівської райдержадміністрації № 1029 від 15.10.2010 є власником земельних ділянок площею 0,9519 га та площею 0,4612 га відповідно/а.с.98-99/.

Згідно заповіту посвідченого 02.10.2007 секретарем виконавчого комітету Жирівської сільської Ради народних депутатів Коритовською Л.А. , ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно , де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право , заповіла ОСОБА_1 , 1968 року народження /а.с.6/.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63772620 від 02.03.2021 , зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.10/.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Ходорівської міської ради за № 173 від 29.03.2021 ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 22.04.2018 до дня смерті проживала без реєстрації у АДРЕСА_2 . Від ОСОБА_5 у Жирівській сільській раді 02.10.2007 було посвідчено заповіт в користь ОСОБА_1 , а також від ОСОБА_5 у Жирівській сільській раді 15.08.2014 було посвідчено заповіт в користь іншої особи. На день смерті заповіт не змінений і не скасований. До дня смерті і на день смерті разом із ОСОБА_5 ніхто не проживав і не був зареєстрований /а.с.11/.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 одружилися 16.06.1968 про що зроблено відповідний запис №813, після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 /а.с.19./.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 про що 27.07.1968 зроблено відповідний запис № 4643, її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 /а.с.17/.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ОСОБА_10 та ОСОБА_1 уклали шлюб 04.06.1988 про що зроблено запис №1424, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 /а.с.18/.

Відповідно до заяв про прийняття спадщини за законом від 30.03.2021, зареєстрованих в реєстрі за № 54, 56, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гузелою Н.М., все майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і яке на день смерті належало ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняли чоловік померлої ОСОБА_2 та дочка померлої ОСОБА_1 /а.с.12-13/.

Згідно рішення Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області 1 сесії 6 скликання від 20.11.2010 №1 Про визначення повноважень Жирівського сільського голови визнано повноваження Жирівського сільського голови ОСОБА_12 /.с.92/

Відповідно до рішення №4 Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області 1 сесії 6 скликання від 20.11.2010 ОСОБА_13 , обрано секретарем сільської ради, яка одночасно буде здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету /а.с.91/.

Згідно п. 2.10 Посадової інструкції секретаря Жирівської сільської ради та виконавчого комітету затвердженої Розпорядженням сільського голови від 16.02.2011 секретар складає та засвідчує нотаріальні дії. /а.с.94-96/.

Рішенням Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області 30 сесії 6 скликання від 19.02.2014 №403 Про дострокове припинення повноважень Жирівського сільського голови ОСОБА_12 у зв`язку з виходом на пенсію достроково припинено повноважень Жирівського сільського голови ОСОБА_12 31.12.2014 у зв`язку з виходом на пенсію. /а.с.97/

Відповідно до рішення № 294 Ходорівської міської ради VI сесії VІІІ- го скликання від 27.10.2016 про припинення Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, юридичну особу Жирівську сільську раду Жидачівського району Львівської області припинено, Ходорівська міська рада Жидачівського району Львівської області є її правонаступником /а.с. 7/.

Згідно рішення Х сесії VIII-го скликання Ходорівської міської ради від 26.01.2017 Про затвердження передавального акта по передачі майна Жирівської сільської ради Ходорівської міської ради було затверджено передавальний акт по передачі майна Жирівської сільської ради Ходорівській міській раді. /а.с.36/

Рішенням №12 від 12.11.2015 Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області ОСОБА_13 звільнено з посади секретаря сільської ради /а.с.103/.

Норми права та мотиви їх застосування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1 та 5 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За загальним правилом, судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

За правилами ст.236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статей 1216,1217,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Підпунктом 5 пункту б частини першої статті 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до статті 37 Закону України Про нотаріат у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку, в редакції чинній на момент посвідчення заповіту, зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Пунктом 2.1. розділу II Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Відповідно до положень пункту 2.3. розділу II Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.

Підпунктом 5 пункту б частини першої статті 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (частина перша статті 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ),

Частиною шостою статті 59 цього Закону встановлено, що виконавчий комітет сільської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Судом встановлено, що заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області Біляк Л.А., якій рішенням №4 Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області 1 сесії 6 скликання від 20.11.2010, також доручено здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області. При цьому, зазначеним рішенням сільської ради повноваження щодо вчинення саме нотаріальних дій на секретаря сільської ради покладено не було.

Згідно п. 2.10 Посадової інструкції секретаря Жирівської сільської ради та виконавчого комітету затвердженої Розпорядженням сільського голови від 16.02.2011 секретар складає та засвідчує нотаріальні дії.

При цьому, наявність у посадовій інструкції секретаря сільської ради повноважень забезпечувати виконання нотаріальних дій не є самостійною підставою для вчинення таких дій, оскільки покладення зазначених обов`язків на посадову особу органу місцевого самоврядування повинно фіксуватися у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету відповідної ради.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №323/3359/17 (провадження №61-15028св19)

Верховний Суд 15 квітня 2020 року розглядаючи справу №520/11395/18 в адміністративному провадженні висловив наступну правову позицію: враховуючи приписи підпункту 5 пункту б частини першої статті 38, а також частини шостої статті 59 Закону № 280/97-ВР, виключно виконавчий комітет сільської ради мав повноваження покласти на посадову особу нього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів.

Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року №607/15142/17-ц, в якій зазначено, що виключно виконавчий комітет сільської ради мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів.

Верховний Суд у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 658/2457/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18 у подібних правовідносинах визнав обґрунтованими висновки судів про те, що оспорюваний заповіт складений без дотримання вимог щодо його посвідчення, оскільки секретар сільської ради був уповноважений на здійснення нотаріальних дій сільським головою, а не виконавчим комітетом, як це передбачено пунктом 2 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, а тому вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій про нікчемність оспорюваних заповітів, з підстав їх посвідчення особою, яка не була уповноважена на вчинення таких дій виконавчим комітетом сільської ради.

Доказів на підтвердження того, що секретар виконавчого комітету Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області Біляк Л.А. у передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчувати оспорюваний заповіт від 15 серпня 2014 року та зареєстрований в реєстрі за №58, сторонами надано не було.

Відтак, суд приходить висновку, що у секретаря Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області Біляк Л.А. були відсутні повноваження на посвідчення оспорюваного заповіту, оскільки у рішенні Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 20.11.2010.

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Окрім того , судом встановлено, що оспорюваний заповіт було посвідчено при свідках.

Стаття 1253 ЦК України регулює посвідчення заповіту при свідках. Зокрема, зазначено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках

У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Пункт 1.11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 визначає, що на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Системний аналіз законодавства дає можливість зробити наступний висновок. Сімейним кодексом України не врегульоване поняття близький родич . Цивільним кодексом України передбачено, що близькими родичами є батьки, діти, брати, сестри (ст. 68), Кримінальним процесуальним кодексом передбачено, що близькі родичі та члени сім`ї - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

В ході судового розгляду судом встановлено, що оспорюваний заповіт був посвідчений в присутності свідка, який є близьким родичем спадкоємця за заповітом, а саме бабою ОСОБА_3 та матір`ю колишнього сільського голови ОСОБА_12 - ОСОБА_14 , що також свідчить про те, що заповіт був вчинений без дотримання вимог встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктів 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пункту 6 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24753/0/413 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред`являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94, 95 постанови від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину.

Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Відтак, суд прийшов до висновку, що в частині визнання оспорюваного заповіту недійсним слід відмовити, оскільки судом встановлено, що оспорюваний заповіт є нікчемним в силу закону, а тому суд застосовує наслідки визнання заповіту вчиненого 15.08.2014 нікчемним, шляхом позбавлення ОСОБА_3 права спадкування за заповітом.

Щодо позовних вимог в частині встановлення спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , то суд відмовляє в їх задоволенні та роз`яснює наступне.

Як слідує з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю. Відтак, визнання за позивачкою права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги не може розглядатися судом як наслідок недійсності нікчемного правочину.

У виниклих між сторонами правовідносинах встановлення нікчемності заповіту має наслідком його невиконання, а тому спадкування здійснюється за законом на загальних підставах шляхом звернення позивачки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 .

За вказаних обставин, суд не може перебирати на себе повноваження нотаріуса, який при видачі свідоцтва про право на спадщину обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Такий висновок суду узгоджується із змістом ст. 1223 ЦК України, якою передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Одночасно, суд зазначає, що в судовому засіданні не здобуто доказів, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її волі.

Щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну .

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно квитанцій, які наявні в матеріалах справи від 15.04.2021 № 1035833052 та 1035833752 позивачкою сплачено судовий збір у сукупному розмір 1 352,00 грн.

Відтак, з врахуванням положень ст.ст.141,142 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 340,50 грн. та повернути позивачці з державного бюджету судовий збір у розмірі 340,50 грн. (1 352,00:2=681,00 та 681,00:2=340,50)

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 263, 268, 273 ЦПК України суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивачки ОСОБА_2 до Ходорівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину заповіту ОСОБА_5 , 1936 року народження, який складено в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 15 серпня 2014 року секретарем виконавчого комітету Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області Біляк Любомири Андріївни та зареєстрований в реєстрі за №58 шляхом позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на спадкування за заповітом визначеного майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з державного бюджету судовий збір сплачений нею відповідно до квитанцій від 15.04.2021 № 1035833052 та 1035833752 у розмірі 340 (триста сорок) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачений нею судовий збір відповідно до квитанцій від 15.04.2021 № 1035833052 та 1035833752 у розмірі 340 (триста сорок) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Суддя Р.Г. Равлінко