Рішення

від 10.11.2021 по справі 522/13522/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/13522/20

Провадження № 2/504/1101/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Сухіни Н.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Обслуговуючого кооператива Чорноморська Рів`єра , про захист прав споживачів, визнання недійсним пункту договору, розірвання договору, стягнення пайового внеску ,

за участі представників сторін - адвокатів Безуглого А.А., Шарандак А.А., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОК Чорноморська Рів`єра , яким просили суд визнати недійсними пункти 7.3, 7.5, 9.7 Договору № 15/44 від 06 серпня 2019 року про пайову участь укладений між Обслуговуючим кооперативом Чорноморська Рів`єра ЄДРПОУ 40304032 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; розірвати договір № 15/44 від 06 серпня 2019 року про пайову участь укладений між Обслуговуючим кооперативом Чорноморська Рів`єра ЄДРПОУ 40304032 та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 (процесуальним правонаступником якого є ОСОБА_1 ); стягнути з Обслуговуючого кооперативу Чорноморська Рів`єра ЄДРПОУ 40304032 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 сплачений пайовий внесок у розмірі 1 103844,20 грн. Просили вирішити питання судового збору.

На мотивування свого позову заявники вказували, що 06.08.2019 року вони уклали з відповідачем договір про пайову участь, за яким Асоційовані члени (позивачі) зобов`язались внести пай у розмірі визначеному договором в повному обсязі, який підлягає поверненню Кооперативом (відповідачем) після завершення будівництва об`єкта будівництва і прийняття його в експлуатацію у вигляді майнового права.

Орієнтовний строк закінчення будівництва перший квартал 2021 року.

Позивачі вказують, що ані на день подання позову, ані на час розгляду справи об`єкт будівництва не забудований, чим порушене їх право.

Крім того, заявники посилаються на те, що умови договору у пунктах 7.3, 7.5, 9.7 явно несправедливі, і тому порушують їх права як споживачів.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ., у зв`язку із чим ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.11.2021 року залучено до участі у справі правонаступника вибулого позивача- ОСОБА_2 , - його спадкоємця - ОСОБА_1 .

У судовому засіданні адвокат Шарандак А.А. в інтересах ОСОБА_1 повністю підтримав доводи позову, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

У судовому засіданні адвокат Безуглий А.А. просив відмовити у задоволенні позову, вважав, що на дані правовідносини взагалі не розповсюджується дія Закону України Про захист прав споживачів , строки забудови у договорі вказані лише орієнтовні, тобто мінливі, і можуть змінюватись в залежності від ситуації.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, 06.08.2019 року між ОК Чорноморська Рів`єра (далі Кооператив) та ОСОБА_2 (Асоційований член 1), ОСОБА_1 (Асоційований член 2) укладено договір про пайову участь з правом дорадчого голосу та правом повернення Паю у майновій формі за умови повної сплати його розміру згідно цього договору.

Відповідно до умов договору Пай (Пайовий внесок) майновий поворотний внесок та неповоротний цільовий внесок Асоційованих членів Кооперативу у створення та розвиток Кооперативу, який підлягає поверненню (обміну) у вигляді Майнового права на Новозбудоване майно.

Відповідно до розділу І Договору Новозбудоване майно - сукупне та неподільне майно, яке складається:

Новозбудоване майно1: квартира, будівельний номер № 11/2-3 на 11 поверсі Об`єкта будівництва;

Новозбудоване майно2; нежитлове приміщення, будівельний номер № кл-3,6, яке розташоване на першому поверсі Об`єкта будівництва, схема розташувань новозбудованого майна у додатку № 1 до договору.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ договору, дійсний договір за своєю правовою сутністю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови обміну Паю, який вноситься Асоційованим членом на Майнове право, яке передається ОСОБА_3 члену, який повністю сплатив Пай. Відносини між Асоційованими членами та Кооперативом регулюються ЦК України та дійсним договором.

Відповідно до п.2.2 розділу ІІ договору, цей договір укладений сторонами з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб Асоційованого члена, шляхом отримання останнім Майнового права на новозбудоване майно та створення можливості використання новозбудованого майна як житла.

У відповідності до п. 7.3 Договору, у разі відмови Асоційованих членів від виконання грошових зобов`язань по сплаті Паю та/або зобов`язання прийнятим Майнове право за договором, та/або при наявності інших обставин що свідчать про небажання або неможливість Асоційованих членів продовжувати стосунки з Кооперативом за умовами цього договору, Кооператив вправі розірвати цей Договір в односторонньому порядку з поверненням ОСОБА_4 члену внесеного ним Паю, зменшеного на суму цільового внеску, що становить 10% від розміру Паю. Відшкодування ОСОБА_4 члену будь- яких збитків при цьому не здійснюється, майнове право Асоційованому члену не передається.

Відповідно до п. 7.5 Договору, у разі розірвання договору, у Кооператива виникає грошове зобов`язання перед Асоційованими членами про поверненню сплаченого за цим Договором Паю. Повідомлення про розірвання договору та повернення грошових коштів надсилається Асоційованим членам Кооперативом цінним листом або телеграмою на адресу Асоційованого члена, вказану у договорі. При цьому, Асоційоване членство в Кооперативі припиняється. Пай у вигляді грошових коштів повертаються Асоційованому члену тільки після реалізації паю на новозбудоване майно, яке було предметом цього договору.

Відповідно до п. 9.7 Договору, Асоційований член має право безперешкодно вийти зі складу Асоційованих членів Кооперативу. Асоційованому члену, який добровільно вийшов зі складу членів Кооперативу, та при цьому повністю вніс свій Пай, Кооператив повертає Майнове право в порядку, визначеному цим Договором. У випадку якщо асоційованим членом, який вийшов зі складу членів Кооперативу, розмір Паю внесений частково, Кооператив повертає йому суму фактично внесеного (сплаченого) Пайового внеску грошовими коштами у державні валюті, що діє на території Одеської області з утриманням цільового внеску в розмірі 10% від загального розміру Паю, який має бути внесений за цим Договором, але не більше суми фактично внесеного Пайового внеску.

Повернення вибулому Асоційованому члену грошових коштів здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту вступу до членів Кооперативу нового Асоційованого члена на той же самий Пай, та за яким буде закріплено Новозбудоване майно вибулого Асоційованого члена, визначене цим Договором.

При цьому Кооператив зобов`язується повідомити вибулому Асоційованому члену про прийняття такого нового Члена до складу Асоційованих членів Кооперативу протягом 3 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення Загальних зборів Членів Кооперативу.

Вирішуючи питання заперечень адвоката Безуглого А.А. щодо нерозповсюдження положень та правил Закону України Про захист прав споживачів на встановлені судом правовідносини, суд виходить з наступного:

За змістом статті 1 Закону України Про захист прав споживачів , продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Враховуючи те, що предметом договору про пайову участь у кооперативі є придбання асоційованим членом кооперативу квартири та нежитлового приміщення у цьому ж об`єкті будівництва для особистих потреб за рахунок пайового внеску, суд вважає, що позивач є споживачем у розумінні статті 1 Закону України Про захист прав споживачів .

Посилання адвоката Безуглого А.А. на правову позицію Верховного Суду у справі №569/15105/19 від 19.05.2021 року є безпідставними, оскільки у цій справі Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій про неможливість застосування положень частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів до спірних правовідносин, оскільки сплачені позивачем кошти є пайовим внеском, який сплачений членом кооперативу на виконання його обов`язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи товар.

Закон України Про захист прав споживачів поширюється на договори підряду та договори про надання послуг, і не поширюється на договори про пайову участь між будівельним кооперативом і його членами.

Отже предмети спору у справі що розглядається та у справі №569/15105/19 різні.

Тому суд не вбачає підстав для застосування даної правової позиції Верховного Суду до правовідносин, що встановлені судом.

Оцінюючи доводи позову, в частині незгоди позивача з положеннями пунктів 7.3, 7.5, 9.7 Договору, суд виходить з наступного:

Згідно статті 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 1 Закону України Про захист прав споживачів , продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, передбачається, що надання товарів чи послуг не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця.

Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору.

Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

Згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Пункт 3 частини третьої цієї статті несправедливою умовою договору визнає, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного цивільного права. У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, під час укладення договору сторони є вільними у виборі умов договору, на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови, порядок розрахунків і платежів.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - згідно зі звичаями ділового обігу або іншими вимогами, що висуваються.

Відповідно до пункту 9.12 Договору під час вирішення суперечностей між Кооперативом та Асоційованими членами Положення цього договору мають пріоритет перед будь- якими нормами Статуту Кооперативу, якими Статут було доповнено, або які були змінені, або виключені зі Статуту після набуття чинності цим Договором.

За змістом подібних положень п.п. 7.2.5.5, 7.2.12.3 Статуту ОК Чорноморська Рів`єра передбачено порядок одержання Асоційованим членом паю та додаткового паю у випадку виходу із Кооперативу, зокрема, порядок визначається цим Статутом, Договором (якщо такий був укладений), або угодою з Кооперативом.

Отже Договір має пріоритет над Статутом.

Суд враховує, що сторони укладаючи Договір погодили умови добровільного виходу Асоційованих членів зі складу Кооперативу, повернення в такому випадку основного паю, умови розподілу цільового внеску (додаткового паю), а також повернення Паю у випадку одностороннього розірвання Договору.

Суд не вбачає підстав для визнання явно несправедливими умов п. 7.3,7.5,9.7 Договору, оскільки вони не суперечать як Закону України Про захист прав споживачів так і положенням ЦК України, звичаям ділового обороту.

Більш того, аналогічний до порядку вказаному у пунктах 7.3, 7.5, 9.7 Договору, порядок визначений Статутом Кооперативу.

Суд вважає, що застереження визначені сторонами у Договорі виступають певними запобіжниками недобросовісної поведінки сторін.

Зокрема, суд враховує, що Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" встановлено, що повернення коштів можливе після наступної реалізації об`єкта будівництва.

Так, відповідно до ч.4 ст.3 цього Закону забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін.

Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Отже будь- яких підстав для визнання недійсними пунктів 7.3, 7.5, 9.7 Договору судом не встановлено, тому у цій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання позовних вимог в частині розірвання договору через недотримання строків забудови об`єкту, суд виходить з наступного:

Як вже зазначалось вище, за змістом статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України ).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4.3 Договору орієнтовний строк закінчення будівництва І квартал 2021 року.

Відповідно до п.9.3 Договору зміни, що вносяться до умов Договору, здійснюються за письмовим узгодженням Сторін.

Судом встановлено, що до теперішнього часу відсутні узгоджені Сторонами інші строки закінчення будівництва ніж ті, що передбачені пунктом 4.3 Договору, об`єкт будівництва не побудований, та в експлуатацію не прийнятий.

Суд вважає, що в даному випадку має місце істотне порушення відповідачем умов договору про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі від 06 серпня 2019 року, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що могла розраховувати за цим договором, а саме отримання права на спірні об`єкти будівництва - житлову квартиру та нежитлове приміщення.

Відповідно до частини п`ятої статті 653 ЦК України , якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статей 525 , 526 , 530 , 614 , 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд враховує, що позивач своєчасно виконувала умови спірного договору, та своєчасно з визначеною у п. 5.2 Договору періодичністю, вносила пайові внески у грошовому еквіваленті.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 359/5501/17 (провадження № 61-12423св18).

Окрім того, Верховним Судом України в розділі „Спори між громадянами і організаціями, які залучають грошові кошти громадян для будівництва багатоквартирних житлових будинків" Аналізу „судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)", було роз`яснено:

„...на нашу думку, договори громадян з організаціями, що залучають грошові кошти для будівництва житла, хоча й мають різні найменування (підряду, дольової участі у будівництві, спільної діяльності, купівлі-продажу з розстроченням платежу, відступлення права вимоги, інвестування у нерухомість та управління майном тощо), але предмет договору й умови - практично однакові: замовлення на будівництво житла для власних потреб.

Правовідносини між будівельною компанією (виробник) й фізичною особою (споживач, замовник) - це угода про послугу - будівництво житла. За характером ці правовідносини подібні до положень ст. 875 ЦК".

Таким чином, відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов`язанням, оскільки включає як права, так і обов`язки кожної з його сторін (обов`язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, а замовник має обов`язок оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов`язку підрядником).

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частина третя статті 510 ЦК України).

Так як грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тому грошовим є також і правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, зобов`язання за договором підряду (побутового підряду) з оплати вартості виконаних робіт, що також є ціною договору та його істотною умовою, є грошовим зобов`язанням.

Загальна сума сплачених внесків становить 1 103 844,20 грн. що визнано сторонами у судовому засіданні.

Доводи адвоката Безуглого А.А. про те, що визначені п. 4.3 Договору строки завершення будівництва не є конкретними, а носять мінливий характер в залежності від обставин, суд знаходить безпідставними.

Адвокат стверджував, що сторонами не було визначено точну календарну дату або вказівку на подію, яка має неминуче настати, оскільки було визначено лише орієнтовний термін здачі об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).

Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 251 та частина 2 статті 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону на місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Згідно з п. 9.3 договору будь-які зміни і доповнення до цього договору, здіснюються виключно за письмовим узгодженням Сторін.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять будь-яких додаткових угод щодо зміни умов договору в частині зміни запланованого (орієнтовного) терміну здачі об`єкта в експлуатацію.

Відтак, жодних інших термінів введення об`єкта в експлуатацію, окрім встановленого пунктом 4.3 договору запланованого (орієнтовного) терміну сторонами узгоджено не було.

При цьому пунктом 7.6 договору передбачено відповідальність Кооперативу за порушення терміну здачі об`єкта в експлуатацію .

Оскільки, як зазначалося вище, єдиний термін введення об`єкта в експлуатацію був узгоджений сторонами в пункті 4.3 договору, суд вважає визначеним вказаний термін у розумінні приписів статті 251 Цивільного кодексу України.

Таким чином суд знаходить обгрунтованими вимоги позову в частині розірвання спірного договору та повернення сплачених пайових внесків на підставі ст. ст. 215-216 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання судового збору суд вважає справедливим розподілити судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто в сумі 8830 грн.

Решта судового збору відноситься на рахунок позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 30, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (процесуальний правонаступник - ОСОБА_1 ) до Обслуговуючого кооператива Чорноморська Рів`єра , - задовольнити частково.

Розірвати договір № 15/44 від 06 серпня 2019 року про пайову участь укладений між Обслуговуючим кооперативом Чорноморська Рів`єра ЄДРПОУ 40304032 та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 (процесуальним правонаступником якого є ОСОБА_1 ).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Чорноморська Рів`єра ЄДРПОУ 40304032 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 сплачений пайовий внесок у розмірі 1 103844,20 грн. (один мільйон сто три тисячі вісімсот сорок чотири гривні двадцять копійок).

Стягнути Обслуговуючого кооперативу Чорноморська Рів`єра ЄДРПОУ 40304032 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 судовий збір в сумі 8830 грн.

В решті позову - відмовити.

Решту судового збору віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи , якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В.К. Барвенко