Постанова

від 11.06.2024 по справі 522/13522/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/634/24

Справа № 522/13522/20

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Безуглого Андрія Андрійовича, представника обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра 2016» на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 листопада 2021 року, постановлену під головуванням судді Барвенко В.К., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» про захист прав споживачів, визнання недійсним пункту договору, розірвання договору, стягнення пайового внеску, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (далі ОК «Чорноморська Рів`єра») про захист прав споживачів, визнання недійсним пункту договору, розірвання договору, стягнення пайового внеску, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили:

- визнати недійсними пункти 7.3, 7.5, 9.7 договору № 15/44 від 06 серпня 2019 року про пайову участь укладеного між ОК «Чорноморська Рів`єра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

- розірвати договір № 15/44 від 06 серпня 2019 року про пайову участь укладений між ОК «Чорноморська Рів`єра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОК «Чорноморська Рів`єра» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений пайовий внесок у розмірі 1 103844,20 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування свого позову, позивачі зазначили, що 06.08.2019 року вони уклали з відповідачем договір про пайову участь, за яким асоційовані члени (позивачі) зобов`язались внести пай у розмірі визначеному договором в повному обсязі, який підлягає поверненню кооперативом (відповідачем) після завершення будівництва об`єкта будівництва і прийняття його в експлуатацію у вигляді майнового права.

Позивачі зазначили, що орієнтовний строк закінчення будівництва був встановлений перший квартал 2021 року, проте об`єкт будівництва не забудований, чим порушене їх право, крім того умови договору у пунктах 7.3, 7.5, 9.7 є несправедливими та такими, що порушують їх права як споживачів.

Під час розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою суду залучено до участі у справі правонаступника вибулого позивача - ОСОБА_2 , - його спадкоємцем - ОСОБА_1 .

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (процесуальний правонаступник - ОСОБА_1 ) задоволений частково.

Розірвано договір № 15/44 від 06 серпня 2019 року про пайову участь укладений між ОК «Чорноморська Рів`єра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (процесуальним правонаступником якого є ОСОБА_1 ).

Стягнуто з ОК «Чорноморська Рів`єра» на користь ОСОБА_1 сплачений пайовий внесок у розмірі 1 103844,20 грн.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Безуглий А.А., представник ОК «Чорноморська Рів`єра 2016» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині розірвання договору та стягнення сплаченого пайового внеску скасувати, повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про розірвання договору та стягнення сплаченого пайового внеску,в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд під час розгляду справи не взяв до уваги умови пайового договору, порядок повернення частково сплаченого паю, відсутність порушених прав позивачів, наявність прострочення сплати паю позивачами, передчасне звернення позивачів до суду, не надання позивачами належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Також суд неправильно застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів» до договірних правовідносин сторін.

Відзиву до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

09.06.2023 року ОК «Чорноморська Рів`єра 2016» ліквідовано, про що внесене запис у Єдиний Державний Реєстр юридичних осіб (а.с. 60-62 т. 2).

В судове засідання призначене на 11 червня 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с.57, 58, 59 т. 2).

Від адвоката Портного М.І., представника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 63-64 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 06.08.2019 року між ОК «Чорноморська Рів`єра» (далі Кооператив) та ОСОБА_2 (Асоційований член 1), ОСОБА_1 (Асоційований член 2) укладено договір про пайову участь з правом дорадчого голосу та правом повернення Паю у майновій формі за умови повної сплати його розміру згідно цього договору.

Відповідно до умов договору Пай (Пайовий внесок) майновий поворотний внесок та неповоротний цільовий внесок Асоційованих членів Кооперативу у створення та розвиток Кооперативу, який підлягає поверненню (обміну) у вигляді Майнового права на Новозбудоване майно.

Відповідно до розділу І Договору Новозбудоване майно - сукупне та неподільне майно, яке складається:

Новозбудоване майно1: квартира, будівельний номер № 11/2-3 на 11 поверсі Об`єкта будівництва;

Новозбудоване майно2; нежитлове приміщення, будівельний номер № кл-3,6, яке розташоване на першому поверсі Об`єкта будівництва, схема розташувань новозбудованого майна у додатку № 1 до договору.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ договору, дійсний договір за своєю правовою сутністю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови обміну Паю, який вноситься Асоційованим членом на Майнове право, яке передається Кооперативом Асоційованому члену, який повністю сплатив Пай. Відносини між Асоційованими членами та Кооперативом регулюються ЦК України та дійсним договором.

Відповідно до п.2.2 розділу ІІ договору, цей договір укладений сторонами з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб Асоційованого члена, шляхом отримання останнім Майнового права на новозбудоване майно та створення можливості використання новозбудованого майна як житла.

У відповідності до п. 7.3 Договору, у разі відмови Асоційованих членів від виконання грошових зобов`язань по сплаті Паю та/або зобов`язання прийнятим Майнове право за договором, та/або при наявності інших обставин що свідчать про небажання або неможливість Асоційованих членів продовжувати стосунки з Кооперативом за умовами цього договору, Кооператив вправі розірвати цей Договір в односторонньому порядку з поверненням Асоційованому члену внесеного ним Паю, зменшеного на суму цільового внеску, що становить 10% від розміру Паю. Відшкодування Асоційованому члену будь-яких збитків при цьому не здійснюється, майнове право Асоційованому члену не передається.

Відповідно до п. 7.5 Договору, у разі розірвання договору, у Кооператива виникає грошове зобов`язання перед Асоційованими членами про поверненню сплаченого за цим Договором Паю. Повідомлення про розірвання договору та повернення грошових коштів надсилається Асоційованим членам Кооперативом цінним листом або телеграмою на адресу Асоційованого члена, вказану у договорі. При цьому, Асоційоване членство в Кооперативі припиняється. Пай у вигляді грошових коштів повертаються Асоційованому члену тільки після реалізації паю на новозбудоване майно, яке було предметом цього договору.

Відповідно до п. 9.7 Договору, Асоційований член має право безперешкодно вийти зі складу Асоційованих членів Кооперативу. Асоційованому члену, який добровільно вийшов зі складу членів Кооперативу, та при цьому повністю вніс свій Пай, Кооператив повертає Майнове право в порядку, визначеному цим Договором. У випадку якщо асоційованим членом, який вийшов зі складу членів Кооперативу, розмір Паю внесений частково, Кооператив повертає йому суму фактично внесеного (сплаченого) Пайового внеску грошовими коштами у державні валюті, що діє на території Одеської області з утриманням цільового внеску в розмірі 10% від загального розміру Паю, який має бути внесений за цим Договором, але не більше суми фактично внесеного Пайового внеску.

Повернення вибулому Асоційованому члену грошових коштів здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту вступу до членів Кооперативу нового Асоційованого члена на той же самий Пай, та за яким буде закріплено Новозбудоване майно вибулого Асоційованого члена, визначене цим Договором.

При цьому, Кооператив зобов`язується повідомити вибулому Асоційованому члену про прийняття такого нового Члена до складу Асоційованих членів Кооперативу протягом 3 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення Загальних зборів Членів Кооперативу.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог позову в частині розірвання спірного договору та повернення сплачених пайових внесків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Пункт 3 частини третьої цієї статті несправедливою умовою договору визнає, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного цивільного права. У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, під час укладення договору сторони є вільними у виборі умов договору, на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови, порядок розрахунків і платежів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - згідно зі звичаями ділового обігу або іншими вимогами, що висуваються.

Відповідно до пункту 9.12 Договору під час вирішення суперечностей між Кооперативом та Асоційованими членами Положення цього договору мають пріоритет перед будь-якими нормами Статуту Кооперативу, якими Статут було доповнено, або які були змінені, або виключені зі Статуту після набуття чинності цим Договором.

За змістом подібних положень п.п. 7.2.5.5, 7.2.12.3 Статуту ОК «Чорноморська Рів`єра» передбачено порядок одержання Асоційованим членом паю та додаткового паю у випадку виходу із Кооперативу, зокрема, порядок визначається цим Статутом, Договором (якщо такий був укладений), або угодою з Кооперативом.

Отже Договір має пріоритет над Статутом.

Судом вірно враховано, що сторони укладаючи Договір погодили умови добровільного виходу Асоційованих членів зі складу Кооперативу, повернення в такому випадку основного паю, умови розподілу цільового внеску (додаткового паю), а також повернення Паю у випадку одностороннього розірвання Договору.

Вирішуючи питання позовних вимог в частині розірвання договору через недотримання строків забудови об`єкту, суд виходив з наступного:

Як вже зазначалось вище, за змістом статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4.3 Договору орієнтовний строк закінчення будівництва І квартал 2021 року.

Відповідно до п.9.3 Договору зміни, що вносяться до умов Договору, здійснюються за письмовим узгодженням Сторін.

Судом вірно встановлено про відсутність узгоджених Сторонами інших строків закінчення будівництва ніж ті, що передбачені пунктом 4.3 Договору, об`єкт будівництва не побудований, та в експлуатацію не прийнятий.

Судом вірно встановлено, що в даному випадку має місце істотне порушення відповідачем умов договору про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі від 06 серпня 2019 року, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що могла розраховувати за цим договором, а саме отримання права на спірні об`єкти будівництва - житлову квартиру та нежитлове приміщення.

Відповідно до частини п`ятої статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом враховано, що позивач своєчасно виконувала умови спірного договору, та своєчасно з визначеною у п. 5.2 Договору періодичністю, вносила пайові внески у грошовому еквіваленті.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов`язанням, оскільки включає як права, так і обов`язки кожної з його сторін (обов`язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, а замовник має обов`язок оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов`язку підрядником).

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частина третя статті 510 ЦК України).

Так як грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тому грошовим є також і правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, зобов`язання за договором підряду (побутового підряду) з оплати вартості виконаних робіт, що також є ціною договору та його істотною умовою, є грошовим зобов`язанням.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про розірвання договору № 15/44 від 06 серпня 2019 року про пайову участь укладений між ОК «Чорноморська Рів`єра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (процесуальним правонаступником якого є ОСОБА_1 ), стягнення з ОК «Чорноморська Рів`єра» на користь ОСОБА_1 сплачений пайовий внесок у розмірі 1 103844,20 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 215-216 ЦК України, розмір якого був визнаний сторонами у судовому засіданні, в суді першої інстанції.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги адвоката Безуглого А.А., представника ОК «Чорноморська Рів`єра 2016» про те, що суд під час розгляду справи не взяв до уваги умови пайового договору, порядок повернення частково сплаченого паю, відсутність порушених прав позивачів, наявність прострочення сплати паю позивачами, передчасне звернення позивачів до суду, не надання позивачами належних доказів на підтвердження позовних вимог, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки мало місце порушення відповідачем умов договору про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі від 06 серпня 2019 року, з послідуючим отриманням позивачем права на спірні об`єкти будівництва - житлову квартиру та нежитлове приміщення, чого була позбавлена позивачка, при цьому позивачем своєчасно виконувались умови договору, відповідно до якого ОСОБА_1 вносились пайові внески у грошовому еквіваленті.

З урахуванням того, що відповідачем були порушені умови договору, вказане стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав з боку відповідача.

Доводи про те, що суд неправильно застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів» до договірних правовідносин сторін, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом договору про пайову участь у кооперативі є придбання асоційованим членом кооперативу квартири та нежитлового приміщення у цьому ж об`єкті будівництва для особистих потреб за рахунок пайового внеску, а тому позивач є споживачем у розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Під час знаходження справи у суді апеляційної інстанції ОК «Чорноморська Рів`єра 2016» ліквідовано, про що внесене запис у державний реєстр.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Враховуючи все вищевикладене, а також відсутність у ОК «Чорноморська Рів`єра 2016» правонаступників, та з урахуванням приписів ч. 3 ст. 377 ЦПК України, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Безуглого Андрія Андрійовича, представника обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра 2016» - залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 14 червня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова