Ухвала

від 11.11.2021 по справі 2-2190/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.11.2021 Справа № 2-2190/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №2-2190/11 Головуючий у суді 1 інстанції: Дюженко Л.А.

Провадження № 22-ц/807/3689/21

У Х В А Л А

11 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду:

головуючого Полякова О.З.

суддів Крилової О.В.

Кухаря С.В.

при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізьке обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року позов задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2011 року за заявою ОСОБА_3 , заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року скасовано.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2011 року позов задоволено.

На вказане рішення, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , 28 вересня 2021 року, подав апеляційну скаргу в якій міститься клопотання про поновлення строку.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2011 року, наведені ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 в апеляційній скарзі. Апеляційну ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишено без руху. Надано скаржнику строк терміном який не може перевищувати десять днів з дня вручення копії ухвали суду для надання до Запорізького апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з викладенням інших поважних підстав для його поновлення.

Так, вищезазначеною ухвалою Запорізького апеляційного суду встановлено, що копію рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2011 року представником ОСОБА_1 було отримано 08 червня 2021 року (а.с. 106). Таким чином, у випадку подання апеляційної скарги в строк до 09 липня 2021 року ОСОБА_1 мав би право на поновлення строку відповідно до правил пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України. Проте, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 28 вересня 2021 року (а.с. 136, зворот), тобто поза межами тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Підстави пропуску строку на апеляційне оскарження зазначені ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в апеляційній скарзі, визнано неповажними, оскільки те, що, на думку скаржника, оскаржуване рішення для нього було ухвалено в заочному порядку, не є підставою поважності пропуску строку, оскільки вказана обставина не є об`єктивно непереборною обставиною, яка не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язана з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії. Наведені посилання не можуть бути підставою для безпідставного поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження та порушення принципу правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення суду. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

05 листопада 2021 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшла заява про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2011 року.

В обґрунтування клопотання від 05 листопада 2021 року скаржник зазначає, що ОСОБА_1 після отримання рішення суду звернувся самостійно до суду першої інстанції, не володіючи достатнім рівнем знань і не орієнтуючись у особливостях національного цивільно-процесуального законодавства. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо запиту або відповіді адресного бюро про місце офіційної реєстрації ОСОБА_1 . Листи направлялись ОСОБА_1 на адресу ймовірного проживання, за якою він на той час не проживав і фактично зареєстрований ніколи не був. Отже, вважати, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином та міг бути обізнаним про місце та час проведення судових засідань в яких вирішувалось питання щодо його прав і обов`язків, не є можливим.

Крім вищенаведеного, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 також посилається на практику Європейського суду з прав людини та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та зазначає, що він бажає реалізувати своє право на захист у справі в котрій рішення суду було ухвалено без його участі та про яке він не знав та не міг знати, і тільки в частині захисту своїх прав, а не всього рішення, чим фактично не ставить під сумнів основоположний аспект верховенства права у принципах правової визначеності.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2011 року.

Дослідивши доводи, наведені в клопотанні від 05 листопада 2021 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах Науменко проти України від 09 листопада 2004 року, Полтораченко проти України від 18 січня 2005 року та Тімотієвич проти України від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Оскільки ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року вказані заявником підстави було визнано неповажними, заявник в поданій заяві теж не навів достатніх підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, тому слід відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Керуючись ст.ст.357, 358 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізьке обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Апеляційну скаргу та матеріали, які додані до неї разом з копією ухвали направити особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: