Рішення

від 12.11.2021 по справі 309/2360/21

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/2360/21

Провадження № 2/309/607/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Піцура Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Губаль Г.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина на спадкове майно. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за померлою є позивач. 16.03.2021 року приватним нотаріусом видано йому свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ти, 16.02.2021 року приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 2125383600:02:001:0033, розташовану за адресою с.Іза, урочище Діл , оскільки така не зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказує, що за життя його мати встигла виготовити технічну документацію із землеустрою, отримала витяг з Державного земельного кадастру, однак не встигла зареєструвати право власності на земельну ділянку, що унеможливлює вирішення питання про спадкування в позасудовому порядку.

Посилаючись на викладене та приписи ст.ст.392, 1225 ЦК України просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 2125383600:02:001:0033, розташованої за адресою с.Іза, урочище Діл .

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явися, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності.

У підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, подавши заяву у якій визнає позов ОСОБА_1 та просить розглянути справу у його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд констатує наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.07.2020 року (а.с.5 на звороті).

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіту не залишала. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її син - позивач ОСОБА_1 (а.с.5), та дочка - відповідач ОСОБА_2 (а.с.6 на звороті, а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2021 року спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 . Згідно вказаного свідоцтва про право на спадщину спадщина складається з 1/2 частки житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).

Також з матеріалів справи вбачається, що постановою приватного нотаріуса Хустського РНО Чіжмарь С.І. від 16.02.2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 2125383600:02:001:0033, розташовану за адресою с.Іза, урочище Діл , оскільки така не зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.11).

Як слідує з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.02.2021 року власником земельної ділянки площею 0,12 га, за адресою с.Іза, урочище Діл , значиться ОСОБА_3 ; земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 2125383600:02:001:0033 і щодо такої відсутня інформація про реєстрацію права в державному реєстрі прав (а.с.12).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку правовстановлюючого документа на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Також з 01.01.2013 року набув чинності ЗУ Про державний земельний кадастр .

Згідно ст.1 даного Закону: державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Однією із складових відомостей про земельну ділянку, що вносяться до Державного земельного кадастру є кадастровий план земельної ділянки, в якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності) та координати поворотних точок земельної ділянки.

Відповідно до ч.1-3 ст. 55 ЗУ Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.ч.3-5 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Тобто, для визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці в обов`язковому порядку необхідне розроблення документація із землеустрою, яка містить відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки та графічне зображення земельної ділянки.

Із зазначеного можна дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства, земельна ділянка як об`єкт права власності вважається належним чином сформованою та ідентифікованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, чому передує обов`язкова розробка технічної документації із землеустрою. При такій розробці межі земельної ділянки визначаються геодезичними методами з прив`язкою не менше двох поворотних точок, і саме такі межі вважають межами земельної ділянки в розумінні ст. 79 ЗК України. За відсутності такого земельна ділянка не є належним чином ідентифікованою (персоніфікованою), а тому не може вважатися річчю з визначеними індивідуалізованими ознаками (ст.184 ЦК України), що в свою чергу унеможливлює визнання права власності на неї в судовому порядку.

В даному випадку спадкодавцем ОСОБА_3 за життя було виготовлено технічну документацію із землеустрою, спірній земельній ділянці було визначено межі, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, а отже така земельна ділянка вважається сформованою, є оборотоздатною річчю та входить до складу спадщини. Водночас, спадкодавець за життя не встигла зареєструвати спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливлює оформлення спадщини за спадкоємцями у позасудовому порядку, а тому відповідне право підлягає судовому захисту.

Враховуючи наведене, а теж те, що відповідач ОСОБА_2 , яка також є спадкоємцем першої черги, визнала позов, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем, що відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, є підставою для його задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Таким чином, оскільки відповідачем визнано позов, то 50 судового збору сплаченого позивачем при пред`явленні позову у розмірі 454 грн. підлягають йому поверненню з державного бюджету..

За таких обставин, керуючись ст.ст. 49, 200, 206,247, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1225, 1268, 1270, 1272 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 2125383600:02:001:0033, розташованої за адресою с.Іза, урочище Діл .

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з державного бюджету половину суми судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні, сплаченого згідно квитанції №0.0.2197753321.1 від 16.07.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12.11.2021 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.