Постанова

від 09.11.2021 по справі 910/9026/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2021 р. м. Київ Справа№ 910/9026/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання Островерхої В.Л.

за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання від 09.11.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 про відмову у відкритті провадження

у справі 910/9026/21 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Акціонерного товариства Об`єднана зернова компанія

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Судноремонтний завод Южний Севастополь

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата

про визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Об`єднана зернова компанія (далі по тексту - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю Судноремонтний завод Южний Севастополь (далі по тексту - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата (далі по тексту - відповідач 3) про визнання недійсним договору поруки від 20.04.2014, укладеного Акціонерним товариством Об`єднана зернова компанія із Товариством з обмеженою відповідальністю Судноремонтний завод Южний Севастополь та Товариством з обмеженою відповідальністю Адмата , в забезпечення майнових зобов`язань за договорами поставки зерна компанії Newbay Investments L.P. перед ВАТ ОЗК , що виникли з контракту №25/10 від 15.02.2013 (підпункт 1.1.1 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Tauris SA перед ВАТ ОЗК , що виникли з контрактів №MW-10-11 від 15.06.2011 і №MW-11-11 від 15.06.2011 (підпункти 1.1.3, 1.1.4 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Baltron AG перед ВАТ ОЗК , що виникли з контрактів № MW-12-11 від 10.06.2011 і № MW-14-11 від 14.06.2011 (підпункти 1.1.5, 1.1.6 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Cornes Shipping AG перед ВАТ ОЗС , що виникли з контракту GAL-01 від 20.05.2011 (підпункт 1.1.7 договору поруки).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.04.2014 генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата Чумак О.Г., яка діє на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата , укладаючи Договір поруки з ВАТ ОЗК , перевищила свої повноваження та вийшла за їх межі, незважаючи на існуючі обмеження при укладенні такого правочину, сума якого перевищує розмір активів Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата , що суперечить п. 9.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата та ст.ст. 41, 59 Закону України Про господарські товариства , отже є таким, що не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України та має бути визнаний у судовому порядку недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Щодо підвідомчості та підсудності, то як, вказує позивач вказаний спір є корпоративним та за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) (ст.ст. 20, 30) має розглядатись Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі. Позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику. Судом першої інстанції встановлено, що за умовами Договору поруки від 20.04.2014 у відносинах сторін даного Договору застосовується матеріальне та процесуальне право Російської Федерації. Всі спори, які можуть виникнути за даним Договором, повинні вирішуватись за російським законодавством в Арбітражному суді м. Москви, а у випадку, якщо поручителем буде іноземна компанія, спір передається на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП РФ у відповідності з його регламентом. А тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 (далі по тексту - апелянт) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне провадження, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21 про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, направити справу №910/9026/20 за позовом ОСОБА_1 до 1. Акціонерного товариства Об`єднана зернова компанія , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Судноремонтний завод Южний Севастополь , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата про визнання договору поруки недійсним для розгляду по суті до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала порушує основоположні права позивача, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 8 Конституції України, за приписами яких кожному гарантоване право на судовий захист, оскільки позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата та відповідно має певну частку у Товаристві, посилається на порушення права управління Товариством внаслідок надання гарантій майнових зобов`язань боржника на суму, що перевищує вартість активів Товариства за спірним правочином без рішення загальних зборів цього Товариства, а тому даний спір є корпоративним та належить до юрисдикції господарських судів.

При цьому, як вказує апелянт, він не є стороною спірного правочину, а тому третейське застереження, яке міститься у ньому, не стосується правовідносин, які виникли за участі позивача.

Як зазначає апелянт, посилання суду першої інстанції на приписи ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право є помилковим, так як вказана норма стосується лише регламентації діяльності українських судів щодо можливого вирішення спору за участю іноземного елементу та не встановлює обов`язковості порядку розгляду іноземними судами спорів за участю суб`єктів українського права з огляду лише на наявність відповідної умови про договірну підсудність в оспорюваному договорі.

Щодо підсудності даного спору, то з огляду на той факт, що основним місцем реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Судноремонтний завод Южний Севастополь та Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата , учасниками яких є позивач - ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , і спір підсудний Господарському суду міста Севастополя, то, враховуючи приписи ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , даний спір підсудний Господарському суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/9026/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, заперечення, пояснення до 08.11.2021 та попереджено учасників справи про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.11.2021 о 11 год. 45 хв. Зобов`язано ОСОБА_1 надати до Північного апеляційного господарського суду, в строк до 08.11.2021, позовну заяву з додатками, яку було повернуто Господарським судом міста Києва.

Апелянт на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 25.10.2021, 01.11.2021 надав оригінал позовної заяви з додатками, яку було повернуто Господарським судом міста Києва за ухвалою від 08.06.2021. Відповідачі своїм правом не скористались, відзив на апеляційну скаргу суду не надали, що не є перешкодою для апеляційної перегляду судового рішення (ухвали) відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2021 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21 скасувати та направити справу №910/9026/21 до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Відповідачі 1, 2, 3 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до приписів ч. 2 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , яка передбачає, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Об`єднана зернова компанія (далі по тексту - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю Судноремонтний завод Южний Севастополь (далі по тексту - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата (далі по тексту - відповідач 3) про визнання недійсним договору поруки від 20.04.2014, укладеного Акціонерним товариством Об`єднана зернова компанія із Товариством з обмеженою відповідальністю Судноремонтний завод Южний Севастополь та Товариством з обмеженою відповідальністю Адмата , в забезпечення майнових зобов`язань за договорами поставки зерна компанії Newbay Investments L.P. перед ВАТ ОЗК , що виникли з контракту №25/10 від 15.02.2013 (підпункт 1.1.1 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Tauris SA перед ВАТ ОЗК , що виникли з контрактів №MW-10-11 від 15.06.2011 і №MW-11-11 від 15.06.2011 (підпункти 1.1.3, 1.1.4 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Baltron AG перед ВАТ ОЗК , що виникли з контрактів № MW-12-11 від 10.06.2011 і № MW-14-11 від 14.06.2011 (підпункти 1.1.5, 1.1.6 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Cornes Shipping AG перед ВАТ ОЗС , що виникли з контракту GAL-01 від 20.05.2011 (підпункт 1.1.7 договору поруки).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.04.2014 генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата Чумак О.Г., яка діє на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата , укладаючи договір поруки з ВАТ ОЗК , перевищила свої повноваження та вийшла за їх межі, незважаючи на існуючі обмеження при укладенні такого правочину, сума якого перевищує розмір активів Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата , що суперечить п. 9.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата та ст.ст. 41, 59 Закону України Про господарські товариства , отже є таким, що не відповідає вимог ст. 203 Цивільного кодексу України та має бути визнаний у судовому порядку недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі. Позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

При цьому згідно ч. 6 зазначеної норми угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 22 ГПК визначено, що спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК).

Апеляційним судом встановлено, що спірний договір, який містить застереження щодо передачі спорів, які виникають зі спірного правочину, до міжнародного комерційного арбітражу, укладено між відповідачами, тоді як позивач - ОСОБА_1 , як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Адмата , одного із сторін оспорюваного правочину, не є стороною Договору поруки від 20.04.2014, звертається до суду за захистом своїх корпоративних прав, про що зазначає у позові, а тому на нього не розповсюджується умова даного застереження.

За приписами ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення Конституційного Суду України від 12.04.2021 №9-рп/2012.

Судовий захист передбачає здійснення правосуддя з метою захисту або відновлення порушених оспорюваних прав і свобод. Право на судовий захист не є абсолютним, однак держава має забезпечити доступ до правосуддя в такий спосіб або такою мірою, щоб саму суть цього права не було порушено. Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 2 ст. 29 ГПК позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідачів 2, 3 є місто Севастополь, про що свідчать відомості про юридичну особу, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result ).

При цьому Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

У зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд, зокрема, господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом (ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ).

Таким чином, даний спір підсудний Господарському суду міста Києва.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 та Креуз проти Польщі від 19.06.2001 Високий Суд вказав, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

В ч. 1 ст. 73 ГПК встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21, з передачею справи №910/9026/21 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 про відмову у відкритті провадження у справі 910/9026/21 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21 скасувати.

3. Матеріали справи №910/9026/21 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.11.2021.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак