Рішення

від 27.07.2022 по справі 910/9026/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2022Справа № 910/9026/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Акціонерного товариства "Об`єднана зернова компанія" (107139, Російська Федерація, м. Москва, Орликов провулок, 3, буд. 1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата" (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) ОСОБА_2 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Судоремонтний завод "Южний Севастополь" (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24),

2) Newbay Investments L.P. (Suit 1, 78 Montgomery Street, Edinburgh EH7, 5JA, UK),

3) Tauris SA (Rue du Mont-Blanc 3, 1201 Geneva, Switzerland),

4) Baltron AG (Oberwilerstrasse 64, 4054 Basel, Switzerland),

5) Conres Shipping AG (Baslerstrasse 343, 4123 Allschwill. Switzerland)

про визнання договору недійсним

за участю представників

від позивача: Трубіцин Д.В.

від відповідача-1: не з`явились

від відповідача-2: не з`явились

від відповідача-3: не з`явились

від третьої особи-1: не з`явились

від третьої особи-2: не з`явились

від третьої особи-3: не з`явились

від третьої особи-4: не з`явились

від третьої особи-5: не з`явились

У судовому засіданні 27.07.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана зернова компанія" (далі по тексту - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" (далі по тексту - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата" (далі по тексту - відповідач 3) про визнання недійсним договору поруки від 20.04.2014, укладеного Акціонерним товариством "Об`єднана зернова компанія" із Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адмата", в забезпечення майнових зобов`язань за договорами поставки зерна компанії Newbay Investments L.P. перед ВАТ "ОЗК", що виникли з контракту №25/10 від 15.02.2013 (підпункт 1.1.1 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Tauris SA перед ВАТ "ОЗК", що виникли з контрактів №MW-10-11 від 15.06.2011 і №MW-11-11 від 15.06.2011 (підпункти 1.1.3, 1.1.4 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Baltron AG перед ВАТ "ОЗК", що виникли з контрактів № MW-12-11 від 10.06.2011 і № MW-14-11 від 14.06.2011 (підпункти 1.1.5, 1.1.6 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Cornes Shipping AG перед ВАТ "ОЗС", що виникли з контракту GAL-01 від 20.05.2011 (підпункт 1.1.7 договору поруки).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.04.2014 генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата" Чумак О.Г., яка діє на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата", укладаючи Договір поруки з ВАТ "ОЗК", перевищила свої повноваження та вийшла за їх межі, незважаючи на існуючі обмеження при укладенні такого правочину, сума якого перевищує розмір активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата", що суперечить п. 9.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата" та ст.ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства", отже є таким, що не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України та має бути визнаний у судовому порядку недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі. Позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/9026/21 та передано матеріали справи №910/9026/21 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

26.11.2021 до загального відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 суд відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 20.04.2022.

Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , зобов`язав позивача надати у строк до 20.12.2021 належним чином нотаріально засвідчені копії перекладу ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/9026/21 від 29.11.2021 року на російську мову та позовну заяву з доданими до неї документами на російську мову у трьох примірниках, та зупинив провадження у справі №910/9026/21 до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання.

Листом від 16.12.2021 Господарський суд міста Києва направив копії нотаріально посвідченого перекладу ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/9026/21 від 29.11.2021 року та позовної заяви з додатками на адресу Арбітражного суду міста Москви.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

За таких обставин, судове засідання, призначене на 20.04.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 суд поновив провадження у справі №910/9026/21 та призначив підготовче засідання на 22.06.2022.

У судовому засіданні 22.06.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 27.07.2022.

У судове засідання 27.07.2022 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 15.05.2002 було здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь» (номер запису №10761200000000324), місцезнаходженням якого є АДРЕСА_2 .

Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь» є ОСОБА_1 , з розміром внеску до статутного фонду 8260,00 грн. (59%), та ОСОБА_2 , з розміром внеску до статутного фонду 5740,00 грн (41%). (п. 1 Змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь», затверджених протоколом №01/01 від 15.01.2010).

Крім того, 19 жовтня 2001 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1076 120 0000 000626 було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмата», із місцезнаходженням в АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 2 статуту ТОВ «Адмата» учасниками Товариства є: ОСОБА_1 .

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків учасників створюється Статутний капітал у розмірі 10 330 000 грн (п. 6.2. Статуту в редакції змін до Статуту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Адмата» протоколом №8 від 11.03.2011 року та зареєстровані 06.07.2011 року за номером запису 10761050011000626).

За доводами позивача, після 16.03.2014 року у зв`язку з ситуацією, що склалась в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, наявного зовнішнього втручання, порушення територіальної цілісності та суверенітету України, одноособовий учасник ТОВ «Адмата» ОСОБА_1 та директор ТОВ «Адмата» ОСОБА_3 під загрозою життя та здоров`я були змушені покинути територію АРК та міста Севастополя та виїхати у напрямку материкової частини України, вимушено призупинивши діяльність українського підприємства ТОВ «Адмата» на території міста Севастополь та Автономної Республіки Крим.

04 червня 2020 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист від 01.06.2020 року за №-08/1810 від Акціонерного товариства «Об`єднана зернова компанія» з заявою до Арбітражного суду міста Севастополь (адреса: м. Севастополь, вул. Л. Павличенко, 5) про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника контролюючих ТОВ «СРЗ «Южний Севастополь» осіб.

Відповідно до інформації, що міститься у направленому на адресу позивача листі, російська компанія повідомляє ОСОБА_1 про намір притягнути останню до субсидіарної відповідальності як учасника ТОВ «СРЗ «Южний Севастополь» за невиконання зобов`язань за вимогами кредиторів, що були включені до реєстру кредиторів ТОВ «Судоремонтний завод «Южний Севастополь».

Також містяться відомості про рішення Арбітражного суду міста Москва (РФ) від 15.10.2018 року по справі А40-15815/15-143-117 за позовом AT «ОЗК» до ТОВ «Судоремонтний завод «Южний Севастополь» (рос. ОГРН 1149204046970, укр. ЕДРПОУ32013775) та ТОВ «Адмата» (рос. ОГРН 1149204045869, укр ЕДРПОУ 31695156), треті особи: Newbay Investments L.P (Suit 1, Montgomery Street, Edinburgh EH7 5JA, UK), Tauris SA (Rue du Mont-Blanc 3, 1201 Geneva, Switzerland), BALTRON Aktiengesellschaft (Oberwilerstrasse 64, 4054 Basel, Switzerland), Conres Shipping AG (Baslerstrasse 343, 4123 Allschwill, Switzerland) щодо стягнення заборгованості за договором поруки у сумі 18.268.093 доларів США 22 центи.

У вищевказаному рішенні зазначається, що 20 квітня 2014 року між ВАТ «ОЗК», з одного боку, ТОВ «Адмата» та ТОВ «СРЗ «Южний Севастополь», з іншого боку, був укладений договір поруки.

За договором поруки ТОВ «Адмата» та ТОВ «СРЗ «Южний Севастополь» зобов`язались відповідати перед Акціонерним товариством «Об`єднана зернова компанія» за виконання всіх зобов`язань за договорами поставки зерна компанії Newbay Investments L.P., що виникли з контракту No25/10 від 15.02.2013 (підпункт 1.1.1. договору поруки), всіх зобов`язань компанії Tauris SA, що виникли з контрактів NoMW-10-ll від 15.06.2011 і NoMW-11-ll від 15.06.2011 (підпункти 1.1.3., 1.1.4. договору поруки), всіх зобов`язань компанії Baltron AG, що виникли з контрактів NoMW-12-ll від 10.06.2011 і NoMW- 14-11 від 14.06.2011 (підпукти 1.1.5., 1.1.6. договору поруки), всіх зобов`язань компанії Conres Shipping AG, що виникли з контракту GAL-01 від 20.05.2011.

Загальна сума зобов`язань за порукою становила 14 250 000 доларів США, що за офіційним обмінним курсом, встановлений Національним банком України станом на 20.04.2014 p. (1 долар США, 11,2274 гривень) склав 159 990 450,00 рублів.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що ОСОБА_1 , яка є одноособовим учасником ТОВ «Адмата», не надавала згоду на укладення договору поруки від 20.04.2014, а Генеральний директор ТОВ «Адмата» ОСОБА_3 , яка діяла на підставі Статуту, перевищила свої повноваження та вийшла за їх межі при укладанні договору поруки з ВАТ «ОЗК», незважаючи на існуючі обмеження при укладанні такої угоди, що суперечить п. 9.7 Статуту ТОВ «Адмата» та ст. 41, 59 Закону України «Про господарські товариства». Таким чином, позивач вважає, що укладений договір поруки порушує вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України має бути визнаний судом недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою оспорюваний договір є договором поруки.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За приписами ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Судом встановлено, що договір поруки від 20.04.2014 року був укладений між Акціонерним товариством "Об`єднана зернова компанія", Товариством з обмеженою відповідальністю "Адмата" (поручитель-1) в особі Генерального директора Чумак О.Г., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" (поручитель-2) в особі директора Антіпенка М.Г.

Так, за умовами договору поручителі зобов`язались відповідати перед Акціонерним товариством «Об`єднана зернова компанія» за виконання всіх зобов`язань за договорами поставки зерна компанії Newbay Investments L.P., що виникли з контракту No25/10 від 15.02.2013 (підпункт 1.1.1. договору поруки), всіх зобов`язань компанії Tauris SA, що виникли з контрактів NoMW-10-ll від 15.06.2011 і NoMW-11-ll від 15.06.2011 (підпункти 1.1.3., 1.1.4. договору поруки), всіх зобов`язань компанії Baltron AG, що виникли з контрактів NoMW-12-ll від 10.06.2011 і NoMW- 14-11 від 14.06.2011 (підпункти 1.1.5., 1.1.6. договору поруки), всіх зобов`язань компанії Conres Shipping AG, що виникли з контракту GAL-01 від 20.05.2011.

Станом на момент укладення оспорюваного договору поручителі були українськими юридичними особами, про що свідчать витяги є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Приписами статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України встановлено, що для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 по справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 903/54/20 встановлено, що Закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач у даній справі повинен довести належними і допустимими доказами обставини, які свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адмата" в особі Генерального директора діяв(-ли) недобросовісно або нерозумно при укладенні договору поруки.

Відповідно до положення ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що в товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноосібний (директор).

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що

належать їм, до компетенції дирекції (директора).

У п. 9.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата" встановлено, що управління товариством здійснюють:

- вищий орган Товариства - загальні збори учасників;

- виконавчий орган - дирекція.

З огляду на положення ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю включає погодження договорів, укладених на суму, що перевищую зазначену в Статуті товариства.

Так, відповідно до п. 9.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата" до виключної компетенції загальних зборів Товариства відноситься погодження договорів (угод) на суму, що перевищує % вартість активів Товариства.

Судом встановлено, що загальна сума зобов`язань щодо яких поручились відповідач-1 та відповідач-2 за договором поруки від 20.04.2014 становить 14 250 000 доларів США, що за офіційним обмінним курсом, встановлений Національним банком України станом на 20.04.2014 (1 долар США, 11,2274 грн) склав 159 990 450,00 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата" згідно з фінансовим звітом за перший квартал 2014, а саме станом на 01.03.2014, склала 16 682 800,00 грн., що відповідно до офіційного обмінного курсу, встановленому Національним Банком України станом на 20.04.2014 (1 долар США, 11,2274 грн) склала 1 485 900,56 дол. США, тобто є набагато менше суми зобов`язання за договором поруки.

Таким чином, при укладанні оспорюваного договору поруки Генеральний директор зобов`язаний був отримати згоду на укладання угоди, сума за якою перевищила вартість активів компанії ТОВ «Адмата».

Аналогічна вимога про наявність обов`язкового корпоративного погодження міститься і в самому оспорюваному правочині, зокрема, в п 4.3 договору зазначено, що за вимогою кредитора поручителі зобов`язані надати засвідчені належним чином копії рішень про надання згоди на укладення даного договору, в порядку визначеному відповідно до національного законодавства, що застосовується.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що при укладанні договору поруки не було дотримано вимоги п. 9.7 Статуту щодо попереднього погодження загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмата" вищевказаного договору, сума якого перевищує вартість активів Товариства.

Також, спірний договір порушує охоронювані законом майнові права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмата» та її учасників, оскільки у випадку невиконання зобов`язань з боку боржників, ТОВ «Адмата» та її учасники будуть позбавлені всіх активів, які лише в частині можуть бути задоволені за зобов`язанням основних боржників.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі N 923/875/19).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки від 20.04.2014 є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір поруки від 20.04.2014, укладений між Акціонерним товариством "Об`єднана зернова компанія" (107139, Російська Федерація, м. Москва, Орликов провулок, 3, буд. 1, ОГРН 5077746345540/ІПН 7708632345) з одного боку, та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24, ідентифікаційний код 32013775) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адмата" (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24, ідентифікаційний код 31695156) з іншого боку, в забезпечення майнових зобов`язань за договорами поставки зерна компанії Newbay Investments L.P. перед ВАТ "ОЗК", що виникли з контракту №25/10 від 15.02.2013 (підпункт 1.1.1 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Tauris SA перед ВАТ "ОЗК", що виникли з контрактів №MW-10-11 від 15.06.2011 і №MW-11-11 від 15.06.2011 (підпункти 1.1.3, 1.1.4 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Baltron AG перед ВАТ "ОЗК", що виникли з контрактів № MW-12-11 від 10.06.2011 і № MW-14-11 від 14.06.2011 (підпункти 1.1.5, 1.1.6 договору поруки), всіх зобов`язань компанії Cornes Shipping AG перед ВАТ "ОЗС", що виникли з контракту GAL-01 від 20.05.2011 (підпункт 1.1.7 договору поруки).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.08.2022

Суддя Л. Г. Пукшин