Постанова

від 02.11.2021 по справі 917/942/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Харків Справа № 917/942/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вх. №2735 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021 у справі № 917/942/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ціленко В.А., повний текст рішення 04.08.2021,

за позовом керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Полтавська міська рада, м. Полтава,

до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, м. Полтава,

про стягнення 20383,26 грн та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 20383,26 грн на користь Полтавської об`єднаної територіальної громади. Зобов`язано Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 усунути виявлене Державною екологічною інспекцією Центрального округу витікання з тіла сміттєзвалища фільтрату шляхом обладнання протифільтраційного екрану по периметру звалища та відновити стан земельної ділянки зайнятої фільтратним озером, що межує з земельною ділянкою, відведеною під Полтавське звалище твердих побутових відходів (кадастровий номер земельної ділянки: 5324081900:00:004:0025) та перебуває у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади за власний рахунок. Стягнуто з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 судовий збір за подання позову у сумі 4540,00грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вх. №2735 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021 у справі № 917/942/21 та призначено її до розгляду на 12 жовтня 2021 року.

07.10.2021 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від Полтавської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (№11642), в якому прокурор просить відмовити у задоволені апеляційної скарги Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021 у справі 917/942/21 залишити без змін. Зокрема, прокурор вказує на те, що доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи. За твердженням прокурора, в даному випадку наявні підстави для звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу. Вказує на те, що Рекомендації з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 № 5 визначають правила експлуатації як полігонів, так і звалищ твердих побутових відходів, які спрямовані на недопущення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Щодо відсутності доказів забруднення (засмічення) земельної ділянки прокурор зазначив про те, що вказані обставини підтверджуються протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 29.08.2019 №08-08-19 та розрахунком шкоди від 10.10.2019, тоді як рівень забруднення атмосферного повітря не стосується предмета доказування.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 12.10.2021 розпочалось за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній у судовому засіданні прокурор заперечував проти доводів апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 02 листопада 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 ГПК України.

22.10.2021 до суду апеляційної інстанції від третьої особи - Полтавської міської ради, надійшли пояснення на апеляційну скаргу (вх.№12141), в яких третя особа просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача, скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що земельну ділянку було виділено за цільовим призначенням - для експлуатації звалища; позивачем зазначено про порушення та висунуто вимоги, що застосовуються під час експлуатації полігонів твердих побутових відходів, а не звалищ; вважає помилковим посилання на робочий проект "Реконструкція діючого міського звалища твердих побутових відходів та з послідуючим проведенням робіт щодо його рекультивації".

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 02.11.2021 з`явились представники апелянта, які підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Присутній в судовому засіданні прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.05.2021 за №255256985, право постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5324081900:00:004:0025, площею 17,34 га, зареєстровано за Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628 (т.1, а.с. 47).

Матеріали справи також містять копію титульного аркушу розробленої ТОВ НВІ "Земресурс" на замовлення Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо об`єкту: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для виробничих потреб (міське звалище); кадастровий номер 5324081900:00:004:0025 (т.1, а.с. 48).

З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу у період з 08.08.2019 до 21.08.2019 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Полтавським КАТП-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Даний захід державного нагляду (контролю) здійснювався на виконання наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 29.07.2019 за №06-01-03/756 відповідно до направлення Державної екологічної інспекції Центрального округу від 29.07.2019 за № 06-01-04/749 (т.1, а.с. 51-52).

За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Полтавським КАТП-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Держекоінспекцією Центрального округу складено акт від 21.08.2019 № 06-01-04/749 (т.1, а.с.54-59).

У пункті 1 Розділу VІ "Опис виявлених порушень" акту від 21.08.2019 зазначено про те, що Полтавським КАТП-1628 представлено погоджений та затверджений паспорт місця видалення відходів (далі - МВВ) реєстраційний №28, дата реєстрації 29.06.2004. Назва МВВ "Полтавське міське звалище твердих побутових відходів", яке знаходиться в урочищі "Триби" поблизу села Макухівка Полтавського району. Власник МВВ/оператор/КАТП-1628. Також представлено витяг з рішення шістнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради "Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками" від 20.07.2018, згідно якого розмежовано земельну ділянку площею 17,4 га на дві земельні ділянки, а саме: 17,34 га, кадастровий номер 5324081900:00:004:0025 міське звалище; 0,06 га, кадастровий номер 5324081900:00:004:0024 для будівництва комплексної інженерної споруди для виробництва теплоенергії з системного збору та утилізації біогазу на полігоні ТПВ.

Пунктом 12 Розділу VІ "Опис виявлених порушень" акту від 21.08.2019 зафіксовано порушення ст.ст. 45, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про відходи", Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 01.12.2010 за № 435, Рекомендацій з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 за № 5. Встановлено, що при натурному обстеженні в північно-західній частині сміттєзвалища виявлено витікання з тіла самого сміттєзвалища фільтрату; збір фільтрату та вивіз його для подальшої утилізації при експлуатації сміттєзвалища не проводиться; документи підтверджуючі його відбір та вивіз відсутні.

Пунктом 13 Розділу VI "Опис виявлених порушень" акту від 21.08.2019 зафіксовано порушення ст.ст. 45, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про відходи" та встановлено, що звалище експлуатується без протифільтраційного екрану по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла сміттєзвалища ТПВ, який необхідно встановити, згідно Робочого проекту "Реконструкція діючого міського звалища твердих побутових відходів та з послідуючим проведенням робіт щодо його рекультивації"; на сміттєзвалищі дренажна система з дренажними трубами та приймальними колодязями (яка передбачена робочим проектом) також відсутня; під час натурного обстеження виявлено витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища в західній частині; із залученням, з метою встановлення місця розміщення межових знаків земельної ділянки наданої під MBВ, геодезиста КП "Полтавський районний центр земельного кадастру районної ради" Чемшита Михайла Вікторовича з сертифікованим та повіреним прибором GPS Leice встановлено, що фільтратне озеро, що витікає з тіла сміттєзвалища знаходиться за межами території сміттєзвалища, а саме на землях ДП "Полтавське лісове господарство". З метою підтвердження (заперечення) факту можливого забруднення ґрунтів було відібрано проби ґрунтів.

Пунктом 14 Розділу VI "Опис виявлених порушень" акту від 21.08.2019 зафіксовано порушення вимог ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 157 Земельного кодексу України. Встановлено, що під час натурного обстеження виявлено витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища в західній його частині. З залученням, з метою встановлення місця розміщення межових знаків земельної ділянки наданої під МВВ, геодезиста КП "Полтавський районний центр земельного кадастру районної ради" Чемшита Михайла Вікторовича з сертифікованим та повіреним прибором GPS Leice встановлено, що фільтратне озеро, що витікає з тіла сміттєзвалища знаходиться за межами території сміттєзвалища, а саме на землях ДП "Полтавське лісове господарство", що є використанням земельної ділянки за межами наданої земельної ділянки, що є самовільним зайняттям земельної ділянки .

Вказаний акт містить відмітку про те, що під час проведення заходу державного нагляду (контролю) були присутні посадові особи відповідача - керівник Полтавського КАТП-1628 Бойко Т.Г. (розділ ІІІ акту).

Проте у зв`язку з відсутністю керівника суб`єкта господарювання та його уповноваженої особи в останній день заходу державного нагляду (контролю) і відмовою отримати акт канцелярією підприємства (зокрема, проставити вхідний реєстраційний номер на другому екземплярі акту), акт від 21.08.2019 № 06-01-04/749 надіслано на адресу відповідача листом від 21.08.2019 № 02/1-17/3104, про що також зазначено в акті (т.1, а.с.53, 59).

Проби ґрунтів відібрано 19.08.2019, про що складено акт відбору проб ґрунтів за № 08-08-19 (т.1, а.с. 60-61).

У відповідності до протоколу вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 29.08.2019 № 08-08-19, складеного відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Центрального округу, у ґрунті виявлено перевищення вмісту фосфору (рухомі форми) у перерахунку на перевищення нормативного вмісту пятиокись фосфору Р205, хлоридів (водна витяжка), амонію (обмінний) у перерахунку на аміній-іон, нітратів у перерахунку на нітрати в порівнянні з фоновими показниками (т.1, а.с. 62).

Наведені обставини, за твердженням прокурора, свідчать про порушення ст.ст. 45, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про відходи".

Згідно акту відбору проб ґрунтів від 19.08.2021 за № 08-08-19 та додатку № 1 до нього, фільтратне озеро займає ділянку площею 0,6702 га, що межує з земельною ділянкою, відведеною під Полтавське звалище твердих побутових відходів (кадастровий номер земельної ділянки: 5324081900:00:004:0025), цільове призначення якої згідно листа Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 27.05.2021 за №547/123-21 - для іншого лісогосподарського призначення (підрозділ 09.02 згідно класифікації видів цільового призначення земель).

Згідно вищезазначеного листа, відповідно до даних Державного земельного кадастру, на час проведення перевірки, земельна ділянка зайнята фільтратним озером, перебувала у комунальній власності в межах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (т.1, а.с. 96).

Рішенням від 29.01.2021 Полтавської міської ради на позачерговій другій сесії восьмого скликання прийнято рішення "Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем`янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради" Ковалівську сільську раду реорганізовано, шляхом приєднання до Полтавської міської ради. Цим же рішенням Полтавську міську раду визнано правонаступником всього майна, прав та обов`язків Ковалівської сільської ради.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у період часу з 08.08.2019 до 21.08.2019 в діяльності Полтавського КАТП-1628, приписом від 28.08.2019 за № 37/02.1-23 Полтавське КАТП-1628 зобов`язано до 30.09.2019 забезпечити відновлення меж земельної ділянки, наданої під Полтавське звалище твердих побутових відходів у натурі на місцевості та закріплення їх межовими знаками (пункт 12 припису від 28.09.2019), а до 30.10.2019 - обладнати протифільтраційний екран по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла сміттєзвалища твердих побутових відходів (пункт 13 припису від 28.08.2019) (т.1, а.с.66-67).

У зв`язку з відмовою начальника Полтавського КАТП-1628 від отримання припису від 28.08.2019, про що складено відповідний акт, листом від 28.08.2019 за № 02/1-17/3143 на адресу Полтавського КАТП-1628 направлено примірник припису від 28.08.2019 для підписання та виконання, про що виконано відповідну відмітку.

При цьому, до матеріалів позовної заяви додано копію акту відмови керівника Полтавського КАТП-1628 від отримання припису від 28.08.2019 №37/02.1-23 7 та надання даних, необхідних для складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, складеного інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу (т.1, а.с. 64).

Державною екологічною інспекцією Центрального округу 10.10.2019 здійснено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням (забрудненням) земель відходами (т.1, а.с. 70-73).

Розрахунок розміру шкоди від забруднення земель виконано відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів, через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 за № 171 (далі - Методика).

Загальний розмір шкоди заподіяний державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства від забруднення земель становить 20383,26 грн, з якого: 10136,76 грн - шкода, заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства від забруднення земель нітратами; 3679,65 грн - шкода, заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства від забруднення земель фосфором (рухомі форми) у перерахунку на пятиокись фосфору Р2О5; 6831 грн - шкода, заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства від забруднення земель хлоридами; 6831 грн - шкода, заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства від забруднення земель амонієм.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу 21.10.2019 до Полтавського КАТП-1628 скеровано претензію № 137/07-17 з пропозицією відшкодувати збитки, заподіяні державі на суму 20383,26 грн (т.1, а.с.68-69).

Проте, станом на дату звернення з позовною заявою збиток заподіяний державі не відшкодований.

Також, актом від 13.04.2020 №06-28/290, складеним за результатами проведення Державною екологічною інспекцією Центрального округу позапланового заходу нагляду (контролю) щодо дотримання Полтавським КАТП-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовищ, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у період з 31.03.2020 до 13.04.2020 констатовано, що пункти 13 та 14 припису № 37/02-23 від 28.08.2019, виданого за результатами проведення в період з 08.08.2019 по 21.08.2019 попереднього планового заходу органом державного нагляду (контролю), лишаються невиконаними (п.п. 9, 10 акту від 13.04.2020) (т.1, а.с.75-81).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у період з 31.03.2020 до 13.04.2020 в діяльності Полтавського КАТП-1628, приписом від 15.04.2020 за № 11/2/1-23 Полтавське КАТП-1628 зобов`язано до 15.06.2020 обладнати протифільтраційний екран по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла звалища ТПВ, не допускати витікання та зберігання фільтрату на землі ДП "Полтавське лісове господарство" (не здійснювати самовільне зайняття земельної ділянки ДП "Полтавське лісове господарство" під зберігання фільтрату) та забезпечити відновлення меж земельної ділянки, наданої під Полтавське звалище твердих побутових відходів у натурі на місцевості та закріплення їх межовими знаками (пункти 11, 12, 15 припису від 15.04.2020) (т.1, а.с. 82-83).

Актом від 11.03.2021 № 06-28/107, складеним за результатами проведення Державною екологічною інспекцією Центрального округу позапланового заходу нагляду (контролю) щодо дотримання Полтавським КАТП-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у період з 25.02.2021 до 11.03.2021, встановлено, що пункт 11 (обладнати протифільтраційний екран по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла звалища ТПВ), пункт 12 (не допусками витікання та зберігання фільтрату на землі ДП "Полтавське лісове господарство") та пункт 15 (забезпечити відновлення меж земельної ділянки, наданої під Полтавське звалище твердих побутових відходів у натурі на місцевості та закріплення їх межовими знаками) припису від 15.04.2020, виданого за результатами проведення в період з 31.03.2020 по 13.04.2020 попереднього планового заходу органом державного нагляду (контролю) лишаються невиконаними (п.п. 9, 10 акту від 11.03.2021) (т.1, а.с.84-89).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у період з 25.02.2021 до 11.03.2021 в діяльності Полтавського КАТП-1628, приписом від 18.03.2021 за № 4/2/1-23 Полтавське КАТП-1628 зобов`язано до 18.05.2021 обладнати протифільтраційний екран по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла звалища ТПВ, не допускати витікання та зберігання фільтрату на землі ДП "Полтавське лісове господарство" (не здійснювати самовільне зайняття земельної ділянки ДП "Полтавське лісове господарство"); до 18.04.2021 забезпечити відновлення меж земельної ділянки, наданої під Полтавське звалище твердих побутових відходів у натурі на місцевості та закріплення їх межовими знаками (пункти 11, 12, 14 припису від 18.03.2021) (т.1, а.с. 90-91).

У червні 2021 року до Господарського суду Полтавської області звернувся керівник Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу, до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, в якій просив:

- стягнути з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (код ЄДРПОУ 03351823) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 20383,26 грн на користь Полтавської об`єднаної територіальної громади;

- зобов`язати Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 усунути виявлене Державною екологічною інспекцією Центрального округу витікання з тіла сміттєзвалища фільтрату шляхом обладнання протифільтраційного екрану по периметру звалища та відновити стан земельної ділянки зайнятої фільтратним озером, що межує з земельною ділянкою, відведеною під Полтавське звалище твердих побутових відходів (кадастровий номер земельної ділянки: 5324081900:00:004:0025) та перебуває у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади за власний рахунок (т.1, а.с.1-23).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами перевірки додержання Полтавським КАТП-1628 вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією Центрального округу було виявлено факт завдання державі збитків, зумовлених забрудненням (засміченням) земельної ділянки у загальному розмірі 20383,26 грн, які наразі залишаються невідшкодованими. Окрім цього, прокурор зазначив про те, що само по собі відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не може бути ефективним способом захисту без ліквідації джерела забруднення навколишнього природного середовища.

Керівник Полтавської окружної прокуратури звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу в порядку статті 131-1 Конституції України, статей 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в даному випадку прокурор послався на те, що забруднення земель через порушення природоохоронного законодавства призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля та необхідність забезпечення наповнення фондів охорони навколишнього природного середовища, що становить передумову для подальшої ліквідації наслідків екологічної шкоди, відновлення природних ресурсів до стану, що існував до її заподіяння, та покриття ним витрат на проведені заходи.

Підставами для представництва інтересів держави та звернення до суду із даним позовом прокурор зазначає те, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу як органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у відповідних правовідносинах, не вжито заходів щодо стягнення з Полтавського КАТП-1628 в судовому порядку зазначених збитків, що свідчить про неналежний захист інспекцією законних інтересів держави та є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

04.08.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову (т.1, а.с.187-194).

Вказане рішення місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 2, 5, 35, 45, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 33 Закону України "Про відходи", статті 1166 Цивільного кодексу України мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт протиправної поведінки Полтавського КАТП-1628, розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення відповідачем природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земель відходами, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Також, суд першої інстанції з посиланням на приписи статті 16 ЦК України зазначив про те, що відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища не можна вважати ефективним способом захисту без ліквідації джерела забруднення навколишнього природного середовища.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору враховані неналежні докази забруднення (засмічення) земельної ділянки, а тому апелянт вважає, що факт забруднення (засмічення) земельної ділянки не доведено. Зазначене, на думку відповідача призвело до прийняття необґрунтованого рішення, прийнятого з невірною оцінкою всіх обставин справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що позов поданий неналежним позивачем, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. За твердженням апелянта, оскаржуване рішення в частині зобов`язання відповідача обладнати протифільтраційний екран по периметру звалища є незаконним, оскільки положення чинних нормативно-правових актів не містять такого поняття, а посилання на робочий проект "Реконструкція діючого міського звалища твердих побутових відходів та з послідуючим проведенням робіт щодо його рекультивації" від 2012 року не може бути підставою задоволення цих позовних вимог. До того ж, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що Полтавське міське звалище не є полігоном твердих побутових відходів, безпідставно ототожнено ці поняття. Також, щодо відновлення стану земельної ділянки апелянт вказує на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про стан вказаної земельної ділянки до розміщення Полтавського міського звалища. Вважає, що прокурором не надано належних доказів забруднення (засмічення) земельної ділянки, а отже, факт забруднення (засмічення) земельної ділянки не доведено.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Спір у даній справі виник між державою в особі уповноваженого органу державного нагляду (контролю) та суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері поводження з відходами про відшкодування майнової шкоди, завданої правопорушенням внаслідок забруднення підземних вод.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до вимог статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Положеннями статті 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Приписами статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Положеннями статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог зі здійсненням заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно з приписами статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються, зокрема, виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи" (ч. 5 ст. 46 цього Закону).

Відповідно до преамбули Закону України "Про відходи" цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" встановлено, що збирання відходів це - діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Відповідно до статті 33 України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання (ч.ч.1, 4 цієї статті).

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини (ч. 4 цієї статті).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема:

забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване виділення тих відходів, що не підлягають утилізації;

не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;

не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;

відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;

здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об`єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування;

виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Згідно з приписами частини 2 статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Актом від 29.07.2019 за № 06-01-04/749, складеним за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) з 08.08.2019 до 21.08.2019 щодо додержання Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, приписом від 28.08.2019 № 37/02.1-23, актом відбору проб ґрунтів від 19.08.2019 № 08-08-19, протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 29.08.2019 №08-08-19, підтверджено факт допущення відповідачем правопорушення у сфері законодавства про відходи, а саме забруднення прилеглої земельної ділянки поза межами території сміттєзвалища фільтратом (тобто, внаслідок витиску фільтрату із тіла сміттєзвалища твердих побутових відходів).

Колегією суддів також враховано, що акт позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища є чинним, в судовому порядку не оскаржувався.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.05.2019 у справі № 920/1107/17 зауважив, що доведення факту забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, і положеннями спеціальних нормативних правових актів не обмежено таким доказом як протокол про адміністративне правопорушення, оскільки зазначені обставини можуть бути підтверджені й іншими матеріалами (абз. 37 постанови).

Посилання апелянта в апеляційній скарзі та під час розгляду справи судом першої інстанції на відсутність шкідливого впливу з огляду на те, що згідно з проведеними Державною установою "Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України" дослідженням повітря населених місць (протокол №17 від 31.05.2021) та проб ґрунтів (протокол № 19 від 31.05.2021) вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі не перевищує нормативних показників та вміст шкідливих речовин в доставленому зразку за показниками лабораторних досліджень відповідає вимогам гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних речовин у ґрунті, не свідчить про відсутність факту порушення відповідачем норм чинного законодавства на час проведення перевірки з 08.08.2019 до 21.08.2019.

Слід зазначити, що рівень забруднення атмосферного повітря не стосується предмету доказування, а тому не можна вважати належним доказом протокол №17 від 31.05.2021 у відповідності до вимог статті 76 ГПК України, якою передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Щодо наданого відповідачем протоколу № 19 від 31.05.2021, яким встановлено, що вміст шкідливих речовин в доставленому зразку за показниками лабораторних досліджень відповідає вимогам гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних речовин у ґрунті, то зразки ґрунтів Державною установою "Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України" безпосередньо не відбиралися та відсутні відомості щодо фактичного місця забору цих зразків. Отже, з цих протоколів неможливо встановити конкретних точок відбору проб ґрунтів, що не дає можливості встановити, чи співпадають вони із тими точками відбору проб, які були взяті під час планової перевірки Полтавського КАТП-1628. До того ж, ці протоколи не спростовують факту порушень, які були допущені відповідачем у більш ранній період.

Натомість, як було встановлено, з метою встановлення (заперечення) факту забруднення ґрунтів, Державною екологічною інспекцією Центрального округу було відібрано проби, що зафіксовано актом відбору проб ґрунтів від 19.08.2019 № 08-08-19. У відповідності до протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 29.08.2019 № 08-08-19 на земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою, виділеною під розміщення сміттєзвалище, виявлено перевищення нормативного вмісту (концентрації) амонію (обмінного), нітратів, фосфору (рухомі форми), хлоридів в порівнянні з фоновими показниками.

Відтак, у зв`язку із викладеним та оскільки відповідачем не спростовано факти завдання ним шкоди внаслідок забруднення спірної земельної ділянки та завдання державі шкоди на спірну суму, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.

Відповідно до вимог пунктів "в" та "и" ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну та іншу відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність, зокрема, за:

порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків;

порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами;

невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди;

порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо).

Згідно з приписами статті 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановлено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика) розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів. Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності.

Згідно з пунктами 1.3 Методики, остання застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Методики визначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до пункту 4.1 вказаної Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, упродовж шести місяців з дня виявлення порушення.

Згідно пунктами 4.2, 4.7 Методики (в редакції, чинній на час здійснення розрахунку) основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення. Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала забруднення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центри надання адміністративних послуг.

У відповідності до листа Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.10.20169 № 1203/123-19 нормативна грошова оцінка земель лісогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Полтавської області не проведена.

Щодо земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці. Грошова оцінка, розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики використовується в формулі (1) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Станом на 01.01.2019 грошова оцінка сільськогосподарських угідь в Полтавському районі, з урахуванням коефіцієнта індексу нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (2,818), становить 12139,38 грн. за 1 гектар. Відповідно до Методики, грошова оцінка для лісових земель, з урахуванням понижувального коефіцієнта - 0,7, становить 1,21 грн./м2.

На підставі вищевказаних документів та Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725, позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті забруднення земельної ділянки, який склав 20383,26 коп.

За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у забрудненні прилеглої земельної ділянки через витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища, що находиться за межами території сміттєзвалища; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики; безпосередній причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; вина відповідача підтверджена актом планової перевірки від 21.08.2019 № 06-01-04/749.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.05.2018 у справі №917/717/17, від 07.03.2018 № 909/162/17.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстав для його скасування не вбачається.

В частині вимог прокурора про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме зобов`язати Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 усунути виявлене Державною екологічною інспекцією Центрального округу порушення (акт від 21.08.2019 № 06-01-04/749) - витікання з тіла сміттєзвалища фільтрату шляхом обладнання протифільтраційного екрану по периметру звалища та відновити стан земельної ділянки зайнятої фільтратним озером, що межує з земельною ділянкою, відведеною під Полтавське звалище твердих побутових відходів (кадастровий номер земельної ділянки: 5324081900:00:004:0025) та перебуває у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади за власний рахунок, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Отже, згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. ЦК України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений статтею 16 ЦК України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 ЦК і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у статті 14 ГПК України позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що саме особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/17, від 28.05.2020 у справі №917/750/19.

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Статтею 16 Закону України "Про відходи" визначено права підприємств, установ та організацій у сфері поводження з відходам. Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на: а) одержання в установленому порядку інформації про технології утилізації відходів, будівництво та експлуатацію об`єктів поводження з відходами; б) зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій; в) внесення пропозицій, пов`язаних з розміщенням, проектуванням, будівництвом та експлуатацією об`єктів поводження з відходами; д) участь у розробленні місцевих, регіональних та загальнодержавної програм поводження з відходами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема: д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; е) брати участь у будівництві об`єктів поводження з відходами; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; р) здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об`єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування.

Як вже було зазначено вище в цій постанові, за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Полтавським КАТП-1628 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Державною екологічною інспекцією Центрального округу складено акт від 21.08.2019 № 06-01-04/749, в пунктах 12-13 якого встановлено порушення відповідачем статей 45, 46 Закону України "Про охорону земель", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 33 Закону України "Про відходи", Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 за № 435, Рекомендацій з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 за № 5 (т.1, а.с.54-59).

Так, у пунктах 12-13 "Опис виявлених порушень" акту від 21.08.2019 № 06-01-04/749 зазначено про те, що

- при натурному обстеженні в північно-західній частині сміттєзвалища виявлено витікання з тіла самого сміттєзвалища фільтрату, збір фільтрату та вивіз його для подальшої утилізації при експлуатації сміттєзвалища не проводиться, документи підтверджуючі його відбір та вивіз відсутні;

- звалище експлуатується без протифільтраційного екрану по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла сміттєзвалища ТПВ, який необхідно встановити, згідно Робочого проекту "Реконструкція діючого міського звалища твердих побутових відходів та з послідуючим проведенням робіт щодо його рекультивації". На сміттєзвалищі дренажна система з дренажними трубами та приймальними колодязями (яка передбачена робочим проектом) також відсутня. Під час натурного обстеження виявлено витікання фільтрату з тіла сміттєзвалища в західній частині. Фільтратне озеро, що витікає з тіла сміттєзвалища знаходиться за межами території сміттєзвалища, а саме на землях ДП "Полтавське лісове господарство".

За твердженням прокурора, при експлуатації звалища твердих побутових відходів відповідачем не забезпечується дотримання норм та правил поводження з відходами.

До того ж, вказані обставини підтверджуються приписом від 28.08.2019 №37/02.1-23, актом від 13.04.2020 № 06-28/290, приписом від 15.04.2020 №11/2/1-23, актом від 11.03.2021 № 06-28/107.

Тобто, наведене свідчить про неусунення відповідачем на час розгляду справи виявлених порушень під час планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у період з 08.08.2019 по 21.08.2019.

Відповідач в процесі розгляду справи не спростував встановлених в акті від 21.08.2019 № 06-01-04/749 порушень щодо витікання фільтрату за межі місця видалення відходів.

Водночас, судова колегія зазначає, що за приписами статті 1 Закону України "Про відходи" об`єкти поводження з відходами - місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів; відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Відповідно до статті 35-1 Закон України "Про відходи" забороняється проектування, будівництво та експлуатація полігонів побутових відходів без оснащення системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату.

Тобто, Закон України "Про відходи" передбачає серед переліку відведених місць чи об`єктів, крім полігонів, й інші місця та об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів. Отже, полігон є одним із різновидів таких місць.

Відповідно до Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства країни від 01.12.2010 за № 435 (далі - Правила), полігон побутових відходів - інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам. Фільтрат - рідка фаза, що утворюється на полігоні побутових відходів при захороненні твердих побутових відходів з вологістю понад 55% та внаслідок атмосферних опадів, обсяг яких перевищує кількість вологи, що випаровується з поверхні полігона.

Відповідно до пункту 1.10 цих Правил на полігон, прийнятий в експлуатацію, повинен бути відповідний паспорт місця видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 N 1216.

У пункті 5.11 Правил встановлено, що полігон побутових відходів повинен бути оснащений системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату.

Водночас, ці Правила є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов`язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів; поширюються на полігони, що діють, та нові полігони, прийняті в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 461.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відмінність полігонів від інших місць чи об`єктів, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів, полягає в тому, що полігони проектуються відповідно до вимог ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування".

Ці Норми поширюються на проектування нового будівництва, реконструкцію, технічне переоснащення й рекультивацію полігонів твердих побутових відходів (далі - полігонів ТІШ).

Відповідно до пунктів 1.1-1.2 ДБН В.2.4-2-2005 полігони ТПВ є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронення твердих побутових відходів. Полігони ТПВ повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.

Полігони ТПВ необхідно проектувати на основі інженерних та екологічних вишукувань. При проектуванні полігонів ТПВ повинні бути передбачені: рішення, що забезпечують експлуатаційну надійність, економічність, мінімальне відчуження земельних та інших природних ресурсів і обов`язкове повернення тимчасово відчужуваних земель для подальшого господарського використання; розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з ДБН А.2,2-1; інженерні заходи, що забезпечують стійкість полігона як споруди, його довговічність і безпеку навколишнього середовища; вимоги щодо безпеки життя і здоров`я людини. На всіх етапах вибору ділянки під розміщення полігона ТПВ, його проектування та будівництва необхідно керуватися чинним законодавством (п.п. 1.10, 1.11, 1.15 цих Норм).

При цьому згідно з розділом 2 вказаного нормативно-правового акта, яким передбачено розміщення полігонів ТПВ, ділянка для розміщення полігонів ТПВ повинна обиратися за територіальним принципом відповідно до схеми санітарного очищення міста чи регіону і проекту районного планування або генерального плану населеного місця. Ґрунтові води на ділянці розміщення полігонів ТПВ повинні знаходитися на глибині не менше 2 м від його основи. Протифільтраційним екраном полігонів ТПВ вважається екран, що має відповідно до європейських стандартів коефіцієнт фільтрації води не більше 10-9 м/с (2.5, 2.6).

Ці Норми визначають правила проектування ділянки для складування. Зокрема, визначено, що на ділянці складування передбачається створення котловану або траншеї. Днище котловану проектують, як правило, горизонтальним, що забезпечує розподіл фільтрату по сій площі основи полігона ТПВ, проте, за необхідності, воно може бути з невеликим ухилом для стоку фільтрату в місце його збирання. При проектуванні висотних полігонів ТПВ найбільш економічними є земельні ділянки, близькі за формою до квадрата, і такі, що припускають максимальну висоту складування ТПВ. По контуру підошви схилів висотного полігона ТПВ слід передбачати лотки для збирання та відведення фільтрату. Дно і укоси котловану повинні мати протифільтраційні екрани з природних матеріалів із коефіцієнтом фільтрації води не більшим ІО-9 м/с і товщиною не меншою 1,0 м. Якщо протифільтраційний екран з мінерального ґрунту не відповідає вимогам 3.22, застосовують штучний протифільтраційний екран, що має коефіцієнт фільтрації води не більший за 10-9 м/с, строк дії більший ніж 75 років, стійкий до можливих навантажень, ультрафіолетового випромінювання і пошкодження гризунами (п. 3.17, 3.19, 3.21, 3.22, 3.23, 3.24).

ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування" врегульовано питання щодо системи збирання і знезараження фільтрату.

Так, при проектуванні полігона ТПВ слід передбачати заходи, спрямовані на зменшення кількості фільтрату: тимчасові протифільтраційні завіси, дамби, а також передбачати такі схеми складування ТПВ, при яких забезпечується мінімальне надходження води з незаповненої площі карт ТПВ. Для збирання і відведення фільтрату з майданчиків складування ТПВ проектують дренажну систему, яка складається з шарового дренажу (галька або щебінь) та дренажних труб. Фільтрат, що утворюється на полігоні, збирається в контрольні ставки, а потім направляється на очистку. Система збирання та видалення фільтрату повинна функціонувати від початку роботи полігона ТПВ, а також після його закриття (п.п.3.105, 3.106, 3.110, 3.114).

З наведеного вбачається, що діючими нормами законодавства визначені жорсткі умови щодо розташування полігонів твердих побутових відходів, а також встановлено вимоги щодо їх оснащення системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, у тому числі вимоги щодо обладнання полігону протифільтраційним екраном. Звалища твердих побутових відходів, на відміну від полігонів, не обладнанні вищезазначеними системами.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що нормами чинного законодавства передбачено встановлення протифільтраційного екрану при проектуванні полігону ТПВ.

Водночас, у пункті 1 Розділу VІ "Опис виявлених порушень" зазначено про те, що Полтавським КАТП-1628 представлено погоджений та затверджений паспорт місця видалення відходів (МВВ) реєстраційний №28, дата реєстрації 29.06.2004. Назва МВВ "Полтавське міське звалище твердих побутових відходів", яке знаходиться в урочищі "Триби" поблизу села Макухівка Полтавського району. Власник МВВ/оператор/КАТП-1628. Також представлено витяг з рішення шістнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради "Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками" від 20.07.2018, згідно якого розмежовано земельну ділянку площею 17,4 га на дві земельні ділянки, у тому числі 17,34 га, кадастровий номер 5324081900:00:004:0025 міське звалище.

Тобто, Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 використовує та експлуатує саме Полтавське міське звалище побутових відходів, а не полігон ТПВ.

Суд апеляційної інстанції враховує, що наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України 10.01.2006 N 5 затверджені Рекомендації з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів (далі - Рекомендації), які призначені для удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів (ТПВ), незалежно від їх підпорядкованості, які не мають проектів, роботи на яких виконуються з порушенням технології захоронення ТПВ, а персонал не забезпечений необхідними санітарно-гігієнічними умовами (п.1.1).

Відповідно до пункту 1.3 Рекомендацій при впровадженні Рекомендацій слід оцінити довгостроковість експлуатації полігону ТПВ (звалища) і економічну ефективність вкладання коштів в удосконалення та реконструкцію. Доцільно розглянути варіанти створення нового полігону ТПВ за проектом чи закриття звалища з можливим захороненням необхідної кількості ТПВ на іншому полігоні, побудованому за проектом.

Також, пунктом 4.9 Рекомендацій передбачено, що при складуванні відходів за висотною схемою з початку появи фільтрату слід побудувати накопичувач для його збирання, запобігаючи його попаданню у підземні води та витіканню за межі полігону ТПВ. Питання очищення вирішується за узгодженням з природоохоронними органами СЕС.

Тобто, наведене положення також стосуються саме полігонів, як інженерних спеціалізованих споруд.

Водночас, розділом 6 цих Рекомендацій визначено вихідні показники для розробки проекту реконструкції звалища для перетворення його на полігон, що спростовує твердження прокурора про тотожність цих понять.

Відповідно до пункту 6.1-6.6 Рекомендацій, якщо планується експлуатація звалища ТПВ на перспективу, то першочерговим завданням є перетворення звалища на полігон згідно з проектом і його інженерне забезпечення устаткуванням, машинами і механізмами, а також створення комфортних мов для виробничого персоналу. Порядок розроблення проектної документації на будівництво нових полігонів ТПВ, реконструкцію і технічне переоснащення звалищ ТПВ і переоформлення їх у полігони визначено ДБН А.2.2-3-2004. Право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним і фізичним особам - суб`єктам господарської діяльності, незалежно від форм власності, які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно із законодавством. Проектні роботи виконуються на підставі договору (контракту) між замовником і проектувальником. Не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань на нових земельних ділянках, а при реконструкції об`єктів - без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань. Проектування об`єкта здійснюється з дотриманням законодавства України на підставі вихідних даних.

Однак, як прокурором, так і Державною екологічною інспекцією Центрального округу, в інтересах якої останнім подано позов, не доведено належними доказами у справі перетворення Полтавського міського звалища твердих побутових відходів на полігон.

В акті від 21.08.2019 № 06-01-04/749 зазначено про те, що звалище експлуатується без протифільтраційного екрану по периметру звалища, який необхідно встановити, згідно Робочого проекту "Реконструкція діючого міського звалища твердих побутових відходів та з послідуючим проведенням робіт щодо його рекультивації". Проте, до матеріалів справи не додано копію зазначеного Робочого проекту, що унеможливлює встановлення цих обставин.

Позовна заява прокурора не містить жодних посилань на норми чинного законодавства, якими передбачено обов`язок суб`єкта господарської діяльності у сфері поводження з відходами (а в даному випадку відповідача) щодо обладнання протифільтраційного екрана по периметру існуючого звалища твердих побутових відходів.

Судом апеляційної інстанції також не встановлено наявності такого обов`язку відповідача як власника місця видалення відходів згідно з вимогами нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов`язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

При цьому, відповідно до частин 1, 2 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Загальні правила щодо виконання цивільних обов`язків, межі виконання та підстави звільнення від таких обов`язків унормовані статтею 14 Цивільного кодексу України.

Під цивільним обов`язком розуміється вимога від суб`єкта цивільного права певних дій (або невиконання дій), забезпечена можливістю правового спонукання до належної поведінки. Зміст цивільного обов`язку становлять такі вимоги: поведінка зобов`язаної особи визначена вимогами норми права; поведінка зобов`язаної особи визначена вимогами уповноважених осіб; поведінка зобов`язаної особи у випадку невиконання цивільного обов`язку забезпечується вимогою (рішенням) суду виконати цей обов`язок.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частиною 1 статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, вважає, що прокурором заявлена вимога про зобов`язання Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 усунути виявлене Державною екологічною інспекцією Центрального округу витікання з тіла сміттєзвалища фільтрату шляхом обладнання протифільтраційного екрану по периметру звалища, не обґрунтована будь-якою правовою підставою, зокрема законодавством.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі вищенаведеного не врахував та помилково зобов`язав відповідача вчинити дії, які не передбачені нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, враховуючи відсутність у відповідача обов`язку вчинити дії, визначені прокурором у позовних вимогах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

До того ж, суд апеляційної звертає увагу не те, що частиною першою статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про поводження з відходами.

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина перша статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

У частині восьмій статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до абзацу третього статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

За змістом частини першої статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суть припису - це виключно обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що приписами від 28.08.2019 № 37.02.-23, від 15.04.2020 № 11/2/1-23, від 18.03.2021 № 4/2/1-23 було зобов`язано обладнати протифільтраційний екран по периметру звалища, в межах очікуваного витиску фільтрату із тіла сміттєзвалища ТПВ (п.13, п.11, п.11 відповідних приписів). В позовній заяві прокурор зазначив про невиконання вимог цих приписів відповідачем на час розгляду справи.

Статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев`яти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, доказів звернення до суду про притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності за невиконання приписів Державної екологічної інспекції Центрального округу матеріали справи не містять.

Щодо вимог прокурора про зобов`язання відповідача відновити стан земельної ділянки зайнятої фільтратним озером, що межує з земельною ділянкою, відведеною під Полтавське звалище твердих побутових відходів (кадастровий номер земельної ділянки: 5324081900:00:004:0025) та перебуває у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади за власний рахунок, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини третьої статті 152 ЗК України).

Виходячи зі статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання права користування особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

При цьому, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції задоволено позовні вимоги прокурора та зобов`язано відповідача відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення.

Однак, ні позовна заява прокурора, ні як наслідок рішення суду першої інстанції, не визначають, що конкретно необхідно вчинити відповідачу та який попередній стан відновити та яким чином. Отже, фактично судове рішення в цій частині не може бути виконане, тому що не містить конкретно визначених дій.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (в частині вимог про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення) не відповідає нормам статті 172 Земельного кодексу України та не є ефективним у розумінні статті 16 ЦК України, унеможливлює виконання такого рішення.

Водночас, судом першої інстанції не враховано, що в даній справі предметом позову є, поряд з іншим, зобов`язання відповідача до вчинення певних дій, не надано оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права; не встановлено, чи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, спрямований на його поновлення; чи призведе вимога позивача до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги зазначені положення законодавства, правових підстав для задоволення позову цій частині немає.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої).

Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п. 45- 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував нездійснення захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією Центрального округу, яка не вжила заходів для звернення до суду з даним позовом про відшкодування шкоди, заподіяної державі, внаслідок забруднення земель через порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, про що вона повідомила прокуратуру відповідними листами, в яких зазначила про наявність потреби вжиття заходів реагування представницького характеру органів прокуратури, зазначаючи про неможливість самостійного звернення до суду з позовом, у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що забруднення земель через порушення природоохоронного законодавства призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля та вказав на необхідність забезпечення наповнення фондів охорони навколишнього природного середовища, що становить передумову для подальшої ліквідації наслідків екологічної шкоди, відновлення природних ресурсів до стану, що існував до її заподіяння, та покриття ним витрат на проведені заходи, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

З огляду на вищевикладене вірним є висновок суду першої інстанції про доведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021 у справі №917/942/21 підлягає скасуванню в частині задоволення позову про зобов`язання Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (код ЄДРПОУ 03351823) усунути виявлене Державною екологічною інспекцією Центрального округу витікання з тіла сміттєзвалища фільтрату шляхом обладнання протифільтраційного екрану по периметру звалища та відновити стан земельної ділянки зайнятої фільтратним озером, що межує з земельною ділянкою, відведеною під Полтавське звалище твердих побутових відходів (кадастровий номер земельної ділянки: 5324081900:00:004:0025) та перебуває у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади за власний рахунок, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021 у справі №917/942/21 скасувати частково (пункти 1, 3, 4 резолютивної частини).

Прийняти в цій частині нове рішення.

Викласти пункти 1, 3, 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021 у справі № 917/942/21 в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (код ЄДРПОУ 03351823) усунути виявлене Державною екологічною інспекцією Центрального округу витікання з тіла сміттєзвалища фільтрату шляхом обладнання протифільтраційного екрану по периметру звалища та відновити стан земельної ділянки зайнятої фільтратним озером, що межує з земельною ділянкою, відведеною під Полтавське звалище твердих побутових відходів (кадастровий номер земельної ділянки: 5324081900:00:004:0025) та перебуває у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади за власний рахунок.

4. Стягнути з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Кагамлика, 84, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03351823) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100 - річчя Полтави, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір за подачу позову у сумі 2270,00 грн (банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, номер рахунку: UA118201720343130001000006160, код класифікації видатків бюджету - 2800). "

В іншій частині (пункт 2 резолютивної частини) рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2021 у справі №917/942/21 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.11.2021.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель