Рішення

від 04.11.2021 по справі 908/1761/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/116/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 Справа № 908/1761/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Балицькій Ю.І., розглянувши матеріали справи № 908/1761/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", ідентифікаційний код юридичної особи 33667686 ( 49000, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 2; адреса для листування: 49098, а/с 4935, м. Дніпро)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат", ідентифікаційний код юридичної особи 40018579 (70454, Запорізька область, Запорізький район, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 31-Д")

про стягнення 509111 грн 72 коп. та визнання договору розірваним.

За участі уповноважених представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : Жечев С.О., посвідчення № 864 від 27.04.2011

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" з позовом від 07.06.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Екатеринівський м`ясокомбінат" про стягнення 509111 грн 72 коп. та визнання розірваним договору постачання № 2004 від 20.04.2021, укладеного між сторонами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021 справу № 908/1761/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 № 908/1761/21 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 29.07.2021 об 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 29.07.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1761/21. Перевірив явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Суд оглянув оригінали доказів направлення заяв на адресу відповідача.

За наслідками судового засідання 29.07.2021, у зв`язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.09.2021 о 11 год. 20 хв.

03.08.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для надання доказів та заява про викладення позовних вимог у новій редакції.

05.08.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

11.08.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 02.09.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд продовжив судове засідання з розгляду справи № 908/1761/21. Перевірив явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Суд оголосив про надходження від сторін у справі вищевказаних документів. Представник позивача підтримала заяви та клопотання, надані суду в повному обсязі, надала суду пояснення. Заява про викладення позовних вимог в новій редакції фактично стосується стягнення судових витрат зі сплати судового збору. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та заявив усне клопотання про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву. Вказані документи прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи. Клопотання позивача про поновлення строку для надання доказів задоволено. Клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву також задоволено.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2021 № 908/1761/21 ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 23.09.2021 о 10 год. 00 хв.

08.09.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому заявлено клопотання про продовження строку для надання доказів.

23.09.2021 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про огляд доказів.

В судовому засіданні 23.09.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив підготовче засідання з розгляду справи № 908/780/21. Перевірив явку представників сторін. Суд оголосив про надходження вищевказаних документів, які прийнято до розгляду та долучено судом до матеріалів справи. Представники сторін підтримали клопотання. Вказані клопотання будуть розглянуті в наступному судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.

За наслідками судового засідання, у зв`язку з тим, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання у справі № 908/1761/21 на 06.10.2021 о 15 год. 00 хв.

29.09.2021 від позивача на адресу суду надійшли пояснення.

05.10.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів.

Суд продовжив підготовче засідання з розгляду справи № 908/1761/21. Перевірив явку представників сторін. Суд оголосив про надходження вищевказаних документів, які прийнято до розгляду та долучено судом до матеріалів справи. Клопотання позивача про долучення доказів, в якому заявлено клопотання про продовження строку для надання доказів, задоволено. Клопотання відповідача про огляд доказів буде розглянуто в наступному засіданні. Суд запитав щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Представник позивача вважає за можливе закрити підготовче провадження у справі та признати справу до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання 06.10.2021, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28.10.2021 о 10 год. 40 хв.

В судовому засіданні 28.10.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1761/21 по суті. Перевірив явку представників сторін. Представнику позивача надано вступне слово. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Також, у судовому засіданні судом розглянуто клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Відповідно до вказаного клопотання представник відповідача з метою доведення виконання відповідачем своїх обов`язків щодо поставки товару за договором постачання № 2004 від 20.04.2021 просить суд здійснити огляд листування (вхідних та вихідних електронних листів з прикріпленими файлами) між електронними поштами відповідача з адресою: e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивача за адресою e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1. З метою зясування питання офіційності електронної адреси позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 оглянути веб сторінки за наступними посиланнями: zakupki.com.ua/supplier/info/502164/contacts, cIarity-proiect.info/edr/33667686/history/рrozorro, gov.auсtiоn/сontracting/view/1541858.

Суд запитав думку представника позивача щодо вказаного клопотання. Представник позивача заперечила проти його задоволення, оскільки єдиною офіційною електронною адресою позивача є e-mail: ispolinplus@gmail.com. Вказана адреса зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 4статті 80 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно вимог частини 8, 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тобто, на законодавчому рівні передбачений порядок подання електронних доказів. Зокрема, вони подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Відповідно до постанови КГС ВС від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), що є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України до клопотання про дослідження електронних доказів, не надано до суду самих доказів (в електронному чи паперовому вигляді), які останній просить суд дослідити. Не підтверджено засвідчення електронного доказу електронним підписом.

Відповідно до вимог статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності, вірогідності.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення (Постанова ВС від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19).

У справі № 587/205/118 КЦС ВС дійшов висновку, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

Крім того, інформація щодо договірних відносин позивача з третіми особами не відноситься до предмету спору у цій справі. До того ж, електронній скриньки як товариства позивача, так і відповідача, можуть містити (або містять) інформацію щодо інших юридичних осіб (листування), які не є учасниками вказаної справи та не надавали згоди на доступ до будь-якої інформації, яка стосується їх діяльності та господарських відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні.

За наслідками судового засідання 28.10.2021, у зв`язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 04.11.2021 об 10 год. 00 хв.

02.11.2021 від позивача на адресу суду надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.11.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд продовжив судове засідання з розгляду справи № 908/1761/21 по суті. Перевірив явку представників сторін. Суд оголосив про надходження вказаних пояснень, в яких позивач зазначає, що ним було допущено технічну помилку під час підготовки позовної заяви та помилково зазначено позовну вимогу визнання розірваним договору замість розірвати договір . Пояснення відповідачеві не направлено. Суд запитав думку відповідача щодо вказаного клопотання. Відповідач залишив вирішення цього питання на розсуд суду. Розглянувши вказані пояснення, суд зазначає, що позивач фактично змінює предмет позову щодо визнання договору розірваним, а не виправляє описку, що підтверджується змістом позовної заяви, в якій констатується факт розірвання договору внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Зміна предмету позову на стадії розгляду справи по суті не допускається. Крім того, справа розглядається вже тривалий час.

Предметом розгляду вказаної справи є стягнення суми основного боргу у розмірі 508276,20 грн., 3 % річних у розмірі 835,52 коп. та визнання розірваним договору постачання № 2004 від 20.04.2021, укладеного між ТОВ Торгівельний будинок Єкатеринівський м`ясокомбінат та ТОВ Ісполін Плюс .

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Єкатеринівський м`ясокомбінат (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ісполін Плюс (покупець) укладено договір постачання № 2004. Позивач в рахунок оплати товару перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 508 276,20 грн. Відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Також, відповідачу нараховано 3 % річних. Також, позивач просить визнати розірваним договір, укладений між сторонами.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Надав суду пояснення, що відповідачем в повному обсязі виконані вимоги укладеного з позивачем договору та здійснено поставку товару, тому вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

04.11.2021 судом прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Єкатеринівський м`ясокомбінат (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ісполін Плюс (далі - покупець) укладено договір постачання № 2004 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати, у встановлений договором строк, товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно договору (п. 1.1. договору).

Предметом поставки є товар постачальника, далі товар (п. 1.2. договору).

Кількість, асортимент та ціна товару встановлюється у накладних на кожну партію товару, що відпускається. Накладні, що підписуються при кожній поставці виконують роль специфікацій, додаються до цього договору і є його невід`ємними частинами (п. 1.3. договору).

Розділ 2 договору регулює замовлення товару (п.п. 2.1 - 2.3. договору).

Замовлення товару здійснюється наступним чином:

Покупець не пізніше 15:00 годин (включно) кожного четверга з факсу або з адреси електронної пошти, що зазначається у п. 13 даного договору, направляє на факс або на адресу електронної пошти постачальника, що зазначається у п. 13 даного договору, замовлення для погодження на наступний тиждень.

Постачальник, отримавши замовлення відповідно до п. 2.2. даного договору направляє з факсу або адреси електронної пошти на факс та адресу електронної пошти покупця погоджене та підписане замовлення не пізніше 15:00 годин п`ятниці.

Відповідно до п. 4.1. договору поставка здійснюється на умовах EXW - Україна, Запорізький район, с. Малокатеринівка, вул. Хортицька, 31 - Д, у розумінні ІНКОТЕРМС редакція 2010 року.

Постачальник виконує поставку товару після одержання заявки не пізніше 3 днів з часу одержання заявки від покупця (п. 5.1. договору).

Товар, що постачається за договором, оплачується за цінами, погодженими сторонами (п. 6.1. договору).

Оплата товару здійснюється на умовах відстрочки - 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 6.3. договору).

Цей договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 10.1. договору).

Сторони встановили, що в розумінні ч. 3 ст. 651 ЦК України постачальнику надається право односторонньої відмови у повному обсязі або частково від цього договору в будь-який час його дії. У разі використання цього права постачальником цей договір вважається розірваним або зміненим з часу отримання покупцем письмового повідомлення від постачальника про таку зміну або розірвання (п. 11. договору).

Цей договір, листування за договором, повідомлення про зміну ціни, додаткові угоди в рамках цього договору, передані за допомогою факсимільного та електронного зв`язку, є дійсними до обміну оригіналами (п. 12.7 договору).

27.04.2021, 28.04.2021, 29.04.2021 позивачем сплачено на рахунок відповідача 508276,20 грн. за поставку товару за договором на підставі отриманих від відповідача рахунків № 66 від 20.04.2021 на суму 130876,20 грн., № 65 від 20.04.2021 на суму 132600,00 грн., № 67 від 20.04.2021 на суму 122 400,00 грн., № 68 від 20.04.2021 на суму 122400,00 грн. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями №№ 488 від 29.04.2021, № 481 від 28.04.2021, № 475 від 27.04.2021, № 476 від 28.04.2021.

Відповідач оплачений товар не поставив.

17.05.2021, 18.05.2021, 19.05.2021 позивач направив на адресу відповідача засобами електронного зв`язку заявки щодо поставки оплаченого товару на загальну суму 508276,20 грн. Відповідач відповіді на вказані заявки не надав, товар не поставив.

21.05.2021 засобами електронного та поштового зв`язку позивач направив на адресу відповідача вимогу на суму 508 276,20 грн., в якій просив сплатити вказану суму протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога отримана відповідачем 10.06.2021.

Проте, відповідач вкотре не виконав свої зобов`язання з поставки товари у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вимогою стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 508276,20 грн., 3 % річних у розмірі 835,52 коп. Також, позивач просить суд визнати розірваним договір постачання № 2004 від 20.04.2021, укладений між ТОВ Торгівельний будинок Єкатеринівський м`ясокомбінат та ТОВ Ісполін Плюс .

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на наявні в матеріалах справи договори та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у розмірі 508 276,20 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Докази поставки відсутні. Картка розрахунку 631 не належний доказ. Згідно з поданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень 2021, за травень 2021, за червень 2021, за липень 2021., на адресу контролюючого органу, в розділі II Податковий кредит. Таблиця 2.1. Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 % - у переліку постачальників позивача, у яких відображається індивідуальний податковий номер, - постачальник - ТОВ ТБ ЄКАТЕРИНІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ (ІПН 400185708084), не відображається, адже з боку відповідача, не був поставлений товар на адресу позивача відповідно до умов укладеного договору, а отже не було зареєстровані такі податкові накладні, що вказує на те, що відповідач порушив умови договору, безпідставно утримує на своїх рахунках грошові кошти позивача у розмірі 508276, 20 грн, які були сплачені позивачем на підставі виставлених рахунків відповідача № 67 від 20.04.2021, № 68 від 20.04.2021, № 66 від 20.04.2021, № 65 від 20.04.2021. Після чого, з боку відповідача не відбулось поставки товару на адресу позивача, і після заявок та вимог на адресу відповідача.

Згідно з п. 1.3 договору, кількість, асортимент та ціна товару встановлюється у накладних на кожну партію товару, що відпускається. Накладні, що підписуються при кожній поставці виконують роль специфікацій, додаються до цього договору і є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 7.1 договору перехід права власності відбувається з моменту прийняття товару представниками покупця. Факт отримання товару представниками покупця засвідчується підписом представника покупця на товарно-транспортній накладній або видатковій накладній. Порушення зазначеного порядку оформлення товарно-транспортної накладної і вся відповідальність за нього покладається на покупця. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка одержує товарно-матеріальні цінності підтверджується письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Ні видаткових накладних, ні актів приймання-передачі, ні товарно-транспортних накладних, будь-яких інших первинних документів передачі товару ТОВ Ісполін Плюс відповідачем не подано. Договором постачання № 2004 від 20.04.2021 не передбачено можливості виконання зобов`язання відповідачем шляхом поставки товару третім особам.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 835,52 грн. за період 18.05.2021 по 07.06.2021.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2021 засобами електронного та поштового зв`язку позивач направив на адресу відповідача вимогу на суму 508 276,20 грн., в якій просив сплатити вказану суму протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога отримана відповідачем 10.06.2021. Тобто, останнім днем виконання відповідачем вимоги є 13.06.2021 (неділя). Проте, враховуючи приписи ст. 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, останнім днем виконання вимоги є 14.06.2021. Позивачем визначено період нарахування 3 % річних з 18.05.2021 по 07.06.2021, тобто до моменту виникнення права вимоги.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог.

Також, суд зазначає, що додані до позовної заяви роздруківки з електронної скриньки позивача щодо направлення заявок на поставку від 17.05.2021, 18.05.2021, 19.05.2021 не містять електронного цифрового підпису.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення (Постанова ВС від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 835,52 грн.

Щодо позовних вимог про визнання розірваним договору постачання № 2004 від 20.04.2021, укладеного між ТОВ Торгівельний будинок Єкатеринівський м`ясокомбінат та ТОВ Ісполін Плюс , суд зазначає таке.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено також главою 20 ГК України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Так, частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

Таким чином, для встановлення можливості розірвання договору в судовому порядку необхідно визначити, чи були допущені іншою стороною саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) особи, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 927/784/19.

Договір постачання № 2004 вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 10.1. договору).

Сторони встановили, що в розумінні ч. 3 ст. 651 ЦК України постачальнику надається право односторонньої відмови у повному обсязі або частково від цього договору в будь-який час його дії. У разі використання цього права постачальником цей договір вважається розірваним або зміненим з часу отримання покупцем письмового повідомлення від постачальника про таку зміну або розірвання (п. 11. договору).

Тобто, з умов договору вбачається, що позивач має право вимагати розірвання договору на загальних підставах. У вимозі про повернення коштів у розмірі 508276,20 грн. позивач не повідомляв відповідача про свій намір розірвати договір внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 зазначеного кодексу припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договором не передбачено права ТОВ ІСПОЛІН ПЛЮС на односторонню відмову від договору.

Крім того, відповідно до п. 10.2. договору у випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, договір вважається щорічно пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того, статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює порядок розірвання договору, вбачається, що господарський договір може бути розірваним, а не визнаний розірваним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого права, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються та спростовуються вищевикладеним. До того ж, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, зокрема, оригіналів видаткових накладних, або товарно-транспортних накладних, які передбачені п.п. 1.3, 7.1 договору.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат", ідентифікаційний код юридичної особи 40018579 (70454, Запорізька область, Запорізький район, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 31-Д") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", ідентифікаційний код юридичної особи 33667686 ( 49000, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 2; адреса для листування: 49098, а/с 4935, м. Дніпро) суму основного боргу у розмірі 508 276 (п`ятсот вісім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 7 620 (сім тисяч шісток двадцять) грн.. 42 коп.

3. В стягненні 3 % річних у розмірі 835 (вісімсот тридцять п`ять) грн.. 52 коп., судового збору у розмірі 2 286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн.. 26 коп. відмовити.

4. В частині позовних вимог про визнання розірваним договору постачання № 2004 від 20.04.2021, укладеного між ТОВ Торгівельний будинок Єкатеринівський м`ясокомбінат та ТОВ Ісполін Плюс відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 12.11.2021.

Суддя А.О. Науменко