Постанова

від 19.07.2022 по справі 908/1761/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2022 року м.Дніпро Справа № 908/1761/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Чус О.В., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Абадей М.О.

учасники справи явку представників в судове засідання не забезпечили

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 (повний текст складений 12.11.2021, суддя Науменко А.О.) у справі №908/1761/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат", смт Малокатеринівка, Запорізький район, Запорізька область

про стягнення 509 111, 72 грн та визнання договору розірваним

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Екатеринівський м`ясокомбінат" на свою користь 508 276,20 грн боргу, 835,52 грн 3% річних, 9 906,68 грн судових витрат та визнання розірваним договору постачання № 2004 від 20.04.2021, укладеного між сторонами (з урахуванням заяви від 03.08.2021).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем як постачальником за договором поставки №2004 від 20.04.2021 в порушення умов цього договору не був поставлений позивачу товар на загальну суму 508 276,20 грн, який був попередньо оплачений; зазначене, за доводами позивача, свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору, що є підставою для його розірвання.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" борг в сумі 508 276, 20 грн, судовий збір в сумі 7 620, 42 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 508 276,20 грн; у задоволенні 3% річних за період з 18.05.2021 по 07.06.2021 в сумі 835,52 грн відмовлено з огляду на те, що останнім днем виконання вимоги від 21.05.2021 з урахуванням дати її отримання відповідачем (10.06.2021) є 14.06.2021, отже позивачем визначено період нарахування 3% річних за період до моменту виникнення права вимоги; в частині позовних вимог про визнання договору поставки №2004 від 20.04.2021 розірваним відмовлено з огляду на неефективний спосіб захисту порушеного права, з посиланням на те, що господарський договір може бути розірваним, а не визнаний розірваним.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення боргу в сумі 508 276, 20 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Також заявив клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме: листування між зазначеними електронними поштами позивача та відповідача, веб-сторінок за вказаними посиланнями.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд не надав належної оцінки доводам та доказам відповідача;

- поставка товару підтверджується сканкопіями видаткових накладних №85 від 20.04.2021, №86 від 20.04.2021, №87 від 20.04.2021, №88 від 20.04.2021, підписаних обома сторонами;

- оригінали видаткових накладних у двох примірниках зберігаються у позивача, який не повернув відповідачу підписані примірники, втім направив на електронну пошту копії видаткових накладних;

- разом з поставленою продукцією відповідач надав позивачу документи, які підтверджують якість поставленого товару; в подальшому поставлений товар був перепроданий позивачем Військовій частині НОМЕР_2 НГУ та Військовій частині НОМЕР_3 НГУ, на підтвердження якості товару були надані документи, складені відповідачем як виробником;

- позивачем не надано доказів про неотримання спірного товару;

- оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права без врахування правових висновків Верховного Суду з приводу застосування ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України;

- висновки суду є суперечливими з огляду на те, що обов`язок відповідача з поставки товару виникає у нього лише після отримання заявок позивача, які визнані судом неналежними доказами;

- обов`язок з оплати товару відповідно до п. 6.3 договору виникає у позивача тільки у випадку його отримання, здійснення авансового платежу умовами договору не передбачено, тому позивач не міг здійснити оплату товару, не отримавши його;

- у картці позивача по рахунку 631 у графі «кредит» відображена поставка на склад позивача товарів, поставлених за видатковими накладними №85 від 20.04.2021, №86 від 20.04.2021, №87 від 20.04.2021, №88 від 20.04.2021, та післяоплата їх позивачем;

- судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 для розгляду справи №908/1761/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Орєшкіна Е.В., судді Подобєд І.М., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 залишено без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" наданий десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: сплати судового збору в сумі 11 436,21 грн.

10.01.2022 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у сумі 11 436,21 грн, отже недоліки апеляційної скарги усунені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №908/1761/21 від 17.01.2022 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кощеєва І.М. для вирішення питання відкриття апеляційного провадження справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 зазначеною колегією суддів прийнято справу №908/1761/21 до свого провадження для вирішення питання відкриття апеляційного провадження Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 01.03.2022.

14.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 без змін. Також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які свідчать про неможливу поставку з боку відповідача та неможливість видання декларації виробником (відповідачем) позивачу; про викликання в судове засідання Клиценко Ольги Василівні (фахівця з державних закупівель позивача) з приводу надання пояснень щодо декларацій виробника (відповідача).

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

- у матеріалах справи відсутні докази надіслання видаткових накладних позивачу;

- відповідачем не надано відповіді на вимогу позивача про повернення грошових коштів у розмірі 508 276,20 грн;

- відповідачем не надано доказів про отримання позивачем товару;

- надані відповідачем копії видаткових накладних є сфабрикованими, містять підпис невстановленої особи, а проставлена печатка не належить позивачу;

- декларація виробника свідчить лише про якість товару, а не про факт його поставки;

- надана позивачем декларація виробника на м`ясо та субпродукти №90 не може бути доказом поставки товару саме згідно накладних №РН-598 від 05.05.2021, №РН-505 від 27.04.2021;

- між відповідачем та Військовою частиною НОМЕР_2 НГУ всупереч процедури системи «Прозорро» був укладений договір №23/03 від 23.03.2021, що пояснює наявність у Військової частини НОМЕР_2 НГУ декларацій на продукцію; остання є заінтересованою особою з приводу надання інформації, що жодним чином не відноситься до позивача;

- картка розрахунку 631 не є належним доказом поставки товару, відсутність поставки товару підтверджується також інформацією з податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2021 року, за травень 2021 року, за червень 2021 року, за липень 2021 року;

- відповідачем не надано первинних доказів, які свідчать про факт відвантаження товару на адресу позивача та яка саме уповноважена особа позивача отримала такий товар;

- картка по рахунку 631 не є первинним документом, що засвідчує факт поставки товару з боку відповідача; позивачем було помилково відображено нібито поставку товару від відповідача у ній;

- судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про здійснення огляду листування між електронними поштами відповідача та позивача за зазначеними адресами, порушення норм процесуального права відсутнє.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб.

У зв`язку з наведеним, розгляд справи 01.03.2022 не відбувся.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність подальшого слухання справи та визначення нової дати судового засідання.

05.04.2022 у зв`язку з припиненням повноважень судді Подобєда І.М. та усуненням обставин, що стали для автоматизованого перерозподілу 17.01.2022 по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2022 зазначеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 до свого провадження; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 призначений в судове засідання з викликом сторін на 31.05.2022.

В судовому засіданні 31.05.2022 по справі оголошено перерву до 19.07.2022.

18.07.2022 у зв`язку з відпустками суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В., Іванова О.Г. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 19.07.2022.

В судове засідання 19.07.2022 сторони явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача від 31.05.2022, а також підтвердженням відправлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №908/1761/21 на електронні адреси, що були зазначені відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.

Апеляційний господарський суд також враховує, що апелянт не забезпечив отримання поштової кореспонденції за адресою, яка зазначена ним в апеляційній скарзі (70454, Запорізька область, смт Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 31Д), та поштові повернення № 4900095322340, №4900096327582 повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів, здійснивши аналіз ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п. п. 11, 17, 99, 99-2, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшла висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі N 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі N 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022, 12.04.2022, 31.05.2022 у справі №908/1761/21 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утриматися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, повідомивши суду як засіб зв`язку поштову адресу та електронні адреси, скаржник мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження за його апеляційною скаргою, стан надходження поштових відправлень та електронної пошти.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Єкатеринівський м`ясокомбінат» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» (далі - покупець) укладено договір постачання № 2004 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений договором строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно договору (п. 1.1. договору).

Предметом поставки є товар постачальника (п. 1.2. договору).

Кількість, асортимент та ціна товару встановлюється у накладних на кожну партію товару, що відпускається. Накладні, що підписуються при кожній поставці виконують роль специфікацій, додаються до цього договору і є його невід`ємними частинами (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2 договору замовлення товару здійснюється наступним чином:

- покупець не пізніше 15:00 годин (включно) кожного четверга з факсу або з адреси електронної пошти, що зазначається у п. 13 даного договору, направляє на факс або на адресу електронної пошти постачальника, що зазначається у п. 13 даного договору, замовлення для погодження на наступний тиждень;

- постачальник, отримавши замовлення відповідно до п. 2.2. даного договору, направляє з факсу або адреси електронної пошти на факс та адресу електронної пошти покупця погоджене та підписане замовлення не пізніше 15:00 годин п`ятниці.

Згідно п. 4.1. договору поставка здійснюється на умовах EXW - Україна, Запорізький район, с. Малокатеринівка, вул. Хортицька, 31 - Д, у розумінні ІНКОТЕРМС редакція 2010 року.

Відповідно до п. 4.2. договору при інших умовах доставки товару доставка до міста прийому - передачі проводиться засобами постачальника і за рахунок покупця.

Постачальник виконує поставку товару після одержання заявки не пізніше 3 днів з часу одержання заявки від покупця (п. 5.1. договору).

Товар, що постачається за договором, оплачується за цінами, погодженими сторонами (п. 6.1. договору).

Оплата товару здійснюється на умовах відстрочки - 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 6.3. договору).

Згідно п. 7.1. договору перехід права власності відбувається з моменту прийняття товару представником покупця. Факт отримання товару представником покупця засвідчується підписом представника покупця на товарно - транспортній накладній або видатковій накладній. Порушення зазначеного порядку оформлення товарно - транспортної накладної і вся відповідальність за нього покладається на покупця. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка одержує товарно - матеріальні цінності, підтверджується письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2021. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору одна із сторін не виявить бажання його розірвати, договір вважається щорічно пролонгованим на той саме строк і на тих саме умовах (п. 10.1., 10.2. договору).

Цей договір, листування за договором, повідомлення про зміну ціни, додаткові угоди в рамках цього договору, передані за допомогою факсимільного та електронного зв`язку, є дійсними до обміну оригіналами (п. 12.7 договору).

27.04.2021, 28.04.2021, 29.04.2021 позивачем сплачено на рахунок відповідача 508 276,20 грн за поставку товару за договором на підставі отриманих від відповідача рахунків № 65 від 20.04.2021 на суму 132 600,00 грн, № 66 від 20.04.2021 на суму 130 876,20 грн, № 67 від 20.04.2021 на суму 122 400,00 грн, № 68 від 20.04.2021 на суму 122 400,00 грн. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями № 475 від 27.04.2021 на суму 122 400,00 грн, № 476 від 28.04.2021 на суму 122 400,00 грн, № 481 від 28.04.2021 на суму 132 600,00 грн,№ 488 від 29.04.2021 на суму 130 876,20 грн.

17.05.2021, 18.05.2021, 19.05.2021 позивач направив на адресу відповідача засобами електронного зв`язку заявки щодо поставки оплаченого товару на загальну суму 508 276,20 грн. Відповідач відповіді на вказані заявки не надав, товар, як, зазначає позивач, не поставив.

21.05.2021 засобами електронного та поштового зв`язку позивач направив на адресу відповідача вимогу на суму 508 276,20 грн, в якій просив повернути вказану суму протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4909604706456 вказана вимога отримана відповідачем 10.06.2021, відповіді не надано, грошові кошти в сумі 508 276,20 грн позивачу не повернуті.

Вказане стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду, в якому він просив стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 508 276,20 грн, 3 % річних у розмірі 835,52 грн, визнати розірваним договір постачання № 2004 від 20.04.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Єкатеринівський м`ясокомбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" борг в сумі 508 276, 20 грн, судовий збір в сумі 7 620, 42 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в мажах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів надає оцінку рішенню місцевого господарського суду в частині правомірності стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 508 276, 20 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

- вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

- надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це; готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач зазначає, що на виконання умов договору поставив товар згідно видаткових накладних:

- №85 від 20.04.2021 - свинина в напівтушках заморожена у кількості 1 974 кг на загальну суму 130 876,20 грн;

- №86 від 20.04.2021 - свинина в напівтушках заморожена у кількості 2 000 кг на загальну суму 132 600,00 грн.;

- №87 від 20.04.2021 - яловичина в четвертях морожена у кількості 1 500 кг на загальну суму 122 400,00 грн;

- №88 від 20.04.2021 - яловичина в четвертях морожена у кількості 1 500 кг на загальну суму 122 400,00 грн.

Вказує, що оригінали видаткових накладних у двох примірниках зберігаються у позивача, відповідач має скановані копії цих документів, які були направлені йому позивачем електронною поштою. Разом із продукцією відповідачем були надані позивачу товаросупровідні документи, а саме: декларація виробника №90 від 20.04.2021 на м`ясо яловичини в четвертинах заморожене масою 3 000,0 кг, декларація виробника №90 від 20.04.2021 на м`ясо свинини в напівтушках заморожене масою 3 974,0 кг, ветеринарне свідоцтво Форми 2 Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.04.2021 серії КБ №059364 на м`ясо свинини в напівтушках заморожене масою 3 974 кг, ветеринарне свідоцтво Форми 2 Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.04.2021 серії КБ №059363 на м`ясо яловиче в четвертинах заморожене масою 3 000 кг.

Відповідач зазначає, що на виконання умов договору позивач протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару здійснив оплату згідно платіжних доручень №475 від 27.04.2021, №481 від 28.04.2021, №476 від 28.04.2021, №488 від 29.04.2021.

В подальшому зазначена продукція за наданими відповідачем деклараціями виробника на м`ясо №090 від 20.04.2021 та ветеринарними свідоцтвами від 20.04.2021 була поставлена позивачем Військовій частині НОМЕР_2 НГУ та Військовій частині НОМЕР_3 НГУ, про що відповідач дізнався з сайту електронних закупівель та відповідей Військових частин №3/29/10/1/2-2053 від 23.07.2021, №3/26/10/1/2-955/1-А3 від 23.07.2021.

Позивач заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що видаткові накладні, на які посилається позивач, є сфабрикованими, містять підпис невстановленої особи, а проставлена печатка не належить позивачу, оригінали накладних відсутні; відповідачем не надано належних доказів поставки товару на суму 508 276,20 грн.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15- 8.16 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:

"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату оспорюваної спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2019 у справі №914/2267/18 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

З матеріалів справи №908/1761/21 вбачається, що відповідачем на підтвердження доводів щодо поставки товару не надані належні докази, що підтверджують передачу товару позивачу.

Так відповідно до п. 7.1. договору факт отримання товару представниками покупця засвідчується підписом повноважного представника покупця на товарно - транспортній накладній або видатковій накладній.

Як зазначалось, оригінали видаткових накладних №№ 85, 86, 87, 88 сторонами не надані, в матеріалах справи №908/1761/21 містяться їх скановані копії, які, як зазначає відповідач, були надіслані йому позивачем електронною поштою; позивач заперечує як факт поставки товару, так і дійсність зазначених видаткових накладних, вважає їх сфабрикованими.

З урахуванням наведеного, надані відповідачем видаткові накладні №№ 85, 86, 87, 88 не є належними доказами на підтвердження поставки товару на спірну суму позивачу. Апеляційний суд також зазначає, що ці видаткові накладні не є належними доказами також в розумінні ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом (копією електронного документу), бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Крім того, згідно п. 7.1. договору повноваження на здійснення господарсько операції особи, яка отримує товарно - матеріальні цінності, підтверджується письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження повноважень особи, яка отримала товар та підписала видаткові накладні з боку позивача; не надані товарно - транспортні накладні, які як і видаткові накладні підтверджують факт отримання товару, або будь-які інші первинні документи, що підтверджують передачу товару.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що картка розрахунку 631 не є належним доказом поставки з боку відповідача.

Згідно з поданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень 2021, травень 2021, червень 2021, липень 2021 на адресу контролюючого органу, в розділі II «Податковий кредит. Таблиця 2.1. Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 %», у переліку постачальників позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" не відображено, що свідчить про відсутність поставки товару позивачу відповідно до умов договору.

У постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №910/8861/20 касаційною інстанцією зазначено, що самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Подані позивачем декларації у справі №908/1761/21 разом з тим підтверджують відсутність вчинення господарської операції.

Посилання відповідача на необумовленість умовами договору здійснення позивачем попередньої оплати за товар, а також те, що така оплата була здійснена за виставленими рахунками, що, на його думку, підтверджує поставку товару, не підтверджують факту поставки товару.

Доводи відповідача, що доказом поставки товару позивачу є його подальший перепродаж Військовим частинам разом із наданими відповідачем документами, не підтверджують факту поставки спірного товару позивачу.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів передачі товару відповідно до 7.1 договору, отже відповідачем не доведено виконання зі свого боку зобов`язання щодо поставки товару на суму 508 276,20 грн.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було встановлено судом, позивач направив на адресу відповідача вимогу на суму 508 276,20 грн, в якій просив сплатити вказану суму протягом 3 календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4909604706456 вказана вимога отримана відповідачем 10.06.2021, відповіді на неї не надано, грошові кошти в сумі 508 276,20 грн позивачу не повернуті, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов`язок з повернення грошових коштів в сумі 508 276,20 грн настав у відповідача 11.06.2021 та мав був виконаний до 14.06.2021 включно (бо 13.06.2021 є неділя).

З огляду на викладене факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором, а саме невиконання останнім обов`язку з поставки товару та неповернення на вимогу позивача суми сплаченої передоплати за товар в розмірі 508 276,20 грн є доведеним, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 508 276,20 грн є правомірними.

Позивачем в апеляційній інстанції у поданому відзиві на апеляційну скаргу було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи №908/1761/21 доказів, які, на його думку, свідчать про неможливу поставку товару з боку відповідача та неможливість видання декларації виробником (відповідачем) позивачу; про викликання в судове засідання ОСОБА_1 (фахівця з державних закупівель позивача) з приводу надання пояснень щодо декларацій виробника (відповідача).

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем не наведено об`єктивних причин неподання наданих доказів до суду першої інстанції, тому подані ним докази до розгляду апеляційним господарським судом не приймаються.

Щодо виклику ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що позивачем не визначений процесуальний статус цієї особи (свідок чи експерт) та не враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 69, ч. ст. 89 Господарського процесуального кодексу України такі особи викликаються до суду в разі необхідності надання роз`яснень письмового висновку (для експерта), для допиту у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (для свідка). Позивачем не надано суду ані заяви свідка, оформленої відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, ані письмового висновку експерта відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, тому підстави для виклику ОСОБА_1 в судове засідання відсутні.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про огляд листування (вхідних та вихідних електронних листів з прикріпленими файлами) між електронними поштами відповідача з адресою: e-mail: ekaterinmeat@gmail.com та позивача за адресою e-mail: viktor70@i.ua. З метою з`ясування питання офіційності електронної адреси позивача viktor70@i.ua оглянути веб сторінки за наступними посиланнями: zakupki.com.ua/supplier/info/502164/contacts, cIarity-proiect.info/edr/33667686/history/рrozorro, gov.auсtiоn/сontracting/view/ 1541858 .

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис.

Згідно ч. 7 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тобто, на законодавчому рівні передбачений порядок подання електронних доказів. Зокрема, вони подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Як вбачається зі змісту заяви про огляд доказів за їх місцезнаходженням від 22.09.2021 відповідач посилався на скановані копії видаткових накладних, що були надіслані йому позивачем електронною поштою.

Апеляційний господарський суд зазначає, що подана відповідачем заява не конкретизована та не містить переліку електронних доказів, які суд мав оглянути; відповідачем не доведено, що мають бути оглянуті саме електронні докази, які не можна доставити до суду; офіційною електронною адресою позивача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є e-mail: ispolinplus@gmail.com та для встановлення цього факту не потрібно оглядати зазначені відповідачем веб-сторінки.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням, порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом не встановлені.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/1761/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Єкатеринівський м`ясокомбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, визначених ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 21.07.2022.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус