Ухвала

від 02.11.2021 по справі 910/9804/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9804/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Волокітіна А. В. (адвокат),

відповідача - Перепелиціна К. М. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - Геращенко В. І. (у порядку самопредставництва),

розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 (суддя Курдельчук І. Д.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 (головуючий - Михальська Ю. Б., судді Скрипка І. М., Тищенко А. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь"

до Київської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання договору поновленим та визнання угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (далі - ТОВ "МЖК "Оболонь", Товариство, Орендар) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, Міськрада, Орендодавець) про: 1) визнання поновленим договору оренди земельних ділянок від 23.03.2005 за № 91-6-00422 (далі - договір оренди від 23.03.2005), укладеного між ТОВ "МЖК "Оболонь" та Київрадою, на той самий строк і на тих самих умовах; 2) визнання укладеною угоди про внесення змін до договору оренди від 23.03.2005, укладеного між ТОВ "МЖК "Оболонь" та Київрадою, у редакції, запропонованій позивачем, з посиланням на положення статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частин 6, 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

Позовна заява обґрунтовується тим, що після закінчення строку дії договору оренди від 23.03.2005, поновленого останнього разу договором від 15.05.2017 № 378 до 15.05.2020 включно, ТОВ "МЖК "Оболонь" вчинило передбачені законом і пунктом 11.7 вказаного договору оренди дії, звернувшись до відповідача з листом щодо поновлення дії договору оренди з долученням проекта додаткової угоди, та продовжує користуватися земельними ділянками, належно виконуючи умови договору, зокрема в частині сплати орендної плати, проте, у встановлений законом місячний строк Київрада не розглянула лист-повідомлення Товариства з проектами додаткових угод, не направила йому жодних повідомлень про заперечення у поновленні договору та не приймала рішень про відмову в поновленні договору, тому виникли передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) підстави для визнання поновленим договору оренди від 23.03.2005 на той самий строк (3 роки) та на тих самих умовах з 16.05.2020 та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021, позов задоволено повністю.

Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 3, 413, 414, 509 ЦК України, статей 9, 93, 102 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 21, 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), пунктів 9.11- 9.13 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської ради від 20.04.2017 № 241/2463 (далі - Порядок № 241/2463), статей 11, 74, 76, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) Товариство за три місяці до спливу строку договору оренди від 23.03.2005 звернулося до Київради з листом-повідомленням від 19.02.2020 про поновлення договору оренди землі, додавши до нього проект додаткової угоди, після закінчення строку дії вказаного договору Орендар продовжує користуватися двома земельними ділянками загальною площею 0,2343 га, кадастрові номери 8000000000:88:055:0030 та 8000000000:88:055:0004, розташованими на вул. Богдана Хмельницького, 80-б у Шевченківському районі м. Києва (далі - спірні земельні ділянки), та сплачувати орендну плату, натомість Міськрада ані в період до закінчення строку дії договору оренди від 23.03.2005, ані протягом одного місяця після закінчення строку цього договору не розглянула надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди та не повідомила Орендаря про прийняте рішення, а також не висловила жодних заперечень проти поновлення договору оренди від 23.03.2005, не направивши відповідного листа-повідомлення; 2) рішення постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування 02.06.2020 (протокол № 3/106) про поновлення ТОВ "МЖК "Оболонь" договору оренди від 23.03.2005 є волевиявленням відповідача на поновлення (продовження) дії договору, тоді як подальше рішення постійної комісії Київської міськради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 16.06.2020, оформлене протоколом № 4/107, прийнято вже після закінчення встановленого законом місячного строку на висловлення заперечень проти поновлення договору оренди; 3) Міськрада не дотрималася у спірних правовідносинах принципу належного урядування та за відсутності жодних заперечень проти поновлення дії договору, висловлених у встановленому законом порядку, а також прийнявши рішення, оформлене протоколом постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 02.06.2020 № 3/106, у подальшому, зайняла протилежну позицію щодо можливості поновлення договору, прийнявши рішення, оформлене протоколом № 4/107, проте норми чинного законодавства України не надають права органу Київради скасовувати раніше прийняті ним рішення, посилаючись на "суспільний резонанс", який виник навколо питання щодо поновлення договору; 4) Товариство не втратило переважного права на поновлення договору оренди землі у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків, зокрема шляхом непроведення Орендарем забудови спірних земельних ділянок, оскільки пунктом 8.4 договору оренди від 23.03.2005 не визначено строку побудови об`єкта, а наразі ТОВ "МЖК "Оболонь" в процесі проектування будівництва та ніяким чином не ухиляється від будь-яких договірних обов`язків.

Водночас суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 923/474/17, відхилив доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 416 ЦК України та статті 102 1 ЗК України щодо припинення права оренди Товариством земельної ділянки у зв`язку із невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, оскільки суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними главами ЗК України, ЦК України і Закону України "Про оренду землі", а, керуючись принципом свободи договору, сторони уклади саме строковий договір оренди землі під будівництво житлового будинку з паркінгом з дотриманням норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини оренди. При цьому позивач сплачував за договором оренди від 23.03.2005 саме орендні платежі і державна реєстрація цього договору була здійснена саме як договору оренди, тому наявності у спірних правовідносинах ознак правовідносин суперфіцію не вбачається.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Київрада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначені рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/9804/20 та зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19.

Зазначена ухвала мотивована тим, що скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неврахування судом апеляційної інстанції: 1) висновку щодо застосування норми статті 416 ЦК України (щодо припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку з її незабудовою протягом 3 років підряд) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, від 28.07.2020 у справі № 917/1266/19; 2) висновку щодо застосування норми частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) (щодо наявності юридичних фактів для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Київради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/9804/20 та призначено її до розгляду на 02.11.2021 о 15:00.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини

Згідно з пунктом 22 рішення Київради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" передано в оренду Закритому акціонерному товариству "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (далі - ЗАТ "МЖК "Оболонь"), правонаступником якого є ТОВ "МЖК "Оболонь", земельні ділянки загальною площею 0,2343 га для будівництва житлового будинку з паркінгом на вул. Богдана Хмельницького, 80-б у Шевченківському районі м. Києва.

18.03.2005 на підставі рішення Київради від 15.07.2004 № 419/1829 між Міськрадою (Орендодавець) та ЗАТ "МЖК "Оболонь" (Орендар) укладено договір оренди земельних ділянок для будівництва житлового будинку з паркінгом на вул. Богдана Хмельницького, 80-б у Шевченківському районі м. Києва, який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів 23.03.2005 за № 91-6-00422.

15.05.2017 між Київрадою та ТОВ "МЖК "Оболонь" укладено договір про поновлення договору оренди від 23.03.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. та зареєстрований в реєстрі 15.05.2017 за №378, яким сторони погодили поновити на 3 (три) роки договір оренди від 23.03.2005, з урахуванням угоди до договору оренди земельних ділянок, зареєстрованої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.05.2008 за № 91-6-00777, з урахуванням угоди до договору оренди земельних ділянок, визнаної укладеною згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 у справі № 910/20205/15 (зі змінами, внесеними постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2016).

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 договору оренди від 23.03.2005 (в редакції договору від 15.05.2017 № 378) об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київради від 15.07.2004 № 419/1829 (п. 22), висновку до справи № А-21999 постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу № 12 засідання від 24.05.2016 є земельні ділянки з наступними характеристиками:

кадастрові номери - 8000000000:88:055:0004, 8000000000:88:055:0030;

місце розташування - вулиця Богдана Хмельницького, 80-б у Шевченківському районі м. Києва; цільове призначення - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

вид використання - для будівництва житлового будинку з паркінгом;

розмір (площа) земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:88:055:0004, - 0,1859 (нуль цілих одна тисяча вісімсот п`ятдесят дев`ять десятитисячних) га;

розмір (площа) земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:88:055:0030 - 0,0484 (нуль цілих чотириста вісімдесят чотири десятитисячних) га.

Пунктом 20 договору від 15.05.2017 № 378 про поновлення договору оренди від 23.03.2005 передбачено, що цей договір є невід`ємною частиною договору оренди від 23.03.2005 та набуває чинності з дня його нотаріального посвідчення в установленому порядку.

Ураховуючи те, що договір від 15.05.2017 № 378 про поновлення договору оренди від 23.03.2005 було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. 15.05.2017, судами встановлено, що строк дії договору оренди від 23.03.2005 визначено сторонами до 15.05.2020 включно.

Згідно з пунктом 11.7 договору оренди від 23.03.2005 (в редакції договору від 15.05.2017 № 378) після закінчення строку, на який було укладено цей договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим договором. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

19.02.2020 ТОВ "МЖК "Оболонь" звернулося до Київради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди від 23.03.2005 (реєстраційний № 468050212) за формою, передбаченою Додатком 4 до рішення Київради від 20.04.2017 № 241/2463, надавши необхідні документи, в тому числі проект додаткової угоди про поновлення зазначеного договору оренди .

Проте, Міськрада жодних повідомлень/відповідей на лист-повідомлення від 19.02.2020 у період дії договору оренди від 23.03.2005 Орендарю не направила, додаткову угоду про продовження дії договору оренди від 23.03.2005 не підписала та не повідомила заявнику заперечень проти поновлення цього договору.

Після закінчення строку дії договору оренди від 23.03.2005 Товариство продовжило користуватися земельними ділянками та сплачувати орендну плату відповідно до умов та у розмірі, передбаченому цим договором, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

16.06.2020 Товариство листом № 124 повторно повідомило Київраду про намір продовжити дію договору оренди від 23.03.2005. До вказаного листа було долучено два примірники додаткової угоди, у якій Орендар просив Орендодавця продовжити договір оренди від 23.03.2005 без зміни інших умов договору.

Листом від 25.06.2020 № 05716-11369 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів КМДА, Департамент) повідомив Товариство про те, що на засіданні постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування 02.06.2020 (протокол №3/106) було прийнято рішення про поновлення ТОВ "МЖК "Оболонь" договору оренди від 23.03.2005 (зі змінами) та надано доручення Департаменту підготувати додаткову угоду щодо поновлення договору оренди на 3 роки.

У подальшому, у зв`язку із суспільним резонансом, який виник навколо вказаного питання та за результатом виїзної наради з розгляду питання будівництва на земельній ділянці за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 80-б у Шевченківському районі (поруч зі сквером імені Валерія Чкалова), яка відбулася 10.06.2020 під головуванням голови постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування Міщенка О. Г., питання поновлення договору оренди від 23.03.2005 повторно винесено на розгляд постійної комісії 16.06.2020.

За результатами повторного розгляду питання щодо поновлення договору оренди від 23.03.2005 постійною комісією Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування прийнято рішення від 16.06.2020, оформлене протоколом № 4/107, яким скасовано рішення постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 02.06.2020 щодо поновлення ТОВ "МЖК "Оболонь" договору оренди від 23.03.2005 (зі змінами) і надання доручення Департаменту земельних ресурсів КМДА підготувати додаткову угоду щодо поновлення вказаного договору оренди на 3 роки, та відмовлено Товариству у поновленні договору оренди від 23.03.2005.

Спір виник у зв`язку з недосягненням між позивачем і відповідачем згоди щодо поновлення договору оренди від 23.03.2005 на той самий строк та на тих самих умовах.

Згідно з частинами 1-3 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/9804/20 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Таким чином, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Згідно з частинами 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У свою чергу, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Зважаючи на положення частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) та враховуючи достеменно встановлений судами попередніх інстанцій та не спростований відповідачем факт недотримання ним процедури поновлення договору оренди землі, оскільки Товариство за 3 місяці до спливу строку договору оренди звернулося до Київради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі з долученням до нього проекта додаткової угоди, після закінчення строку дії договору оренди від 23.03.2005 Орендар продовжує користуватися спірними земельними ділянками та належним чином виконувати свої обов`язки за договором, зокрема сплачує орендну плату, натомість Міськрада ані в період до закінчення строку дії договору оренди від 23.03.2005, ані протягом одного місяця після закінчення строку цього договору не розглянула надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди та не повідомила Орендаря про прийняте рішення, а також не висловила жодних заперечень проти поновлення договору оренди від 23.03.2005, не направивши відповідного листа-повідомлення, як того вимагають положення частин 5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), Верховний Суд погоджується з правильним висновком судів про наявність підстав для поновлення договору оренди від 23.03.2005 на той самий строк та на тих самих умовах у зв`язку з наявністю передбаченої законом сукупності юридичних фактів як обов`язкової передумови для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 цього Закону.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції: 1) висновку щодо застосування норми статті 416 ЦК України (щодо припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку з її незабудовою протягом 3 років підряд) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, від 28.07.2020 у справі № 917/1266/19; 2) висновку щодо застосування норми частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) (щодо наявності юридичних фактів для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, з огляду на таке.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Так, ухвалюючи постанову від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання незаконним і скасування рішення Київради від 23.07.2015 № 921/1785 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний Універсал" від 16.07.2007 № 75-6-00351 на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 537/1119", Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судами обставин відсутності вчинення позивачем будь-яких дій щодо початку виконання будівельних робіт з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт у 2012 році та зумовленого цим незавершення забудови земельної ділянки у визначений договором строк (передбачений затвердженою в установленому законом порядку проектною документацією на будівництво), дійшов висновку про припинення права землекористування позивача 18.06.2015.

На відміну від справи № 910/5963/17, у цій справі суди виходили з недоведеності порушення Орендарем обов`язку щодо забудови спірної земельної ділянки у зв`язку з невизначеністю договором оренди від 23.03.2005 конкретного строку такої забудови.

Крім того спір у цій справі виник з правовідносин поновлення договору оренди землі, які (правовідносини) регулюються положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) як спеціального закону, тоді як пункт 4 частини 1 статті 416 ЦК України, на неврахування висновку щодо застосування якого посилається скаржник в аспекті припинення права землекористування в силу закону у зв`язку з незабудовою земельної ділянки, регулює відносини користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (схожий правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування відносин користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та орендних відносин викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 923/474/17, від 12.03.2019 у справі № 918/321/18).

Таким чином, у постанові від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17 взагалі не міститься висновку Верховного Суду щодо застосування положень частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) у подібних правовідносинах.

У свою чергу, ухвалюючи постанову від 28.07.2020 у справі № 917/1266/19, якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування пункту 19 рішення Кременчуцької міської ради від 09.08.2018 "Про поновлення та відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок" та про зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" щодо поновлення договору оренди землі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судами обставин недотримання орендарем процедури поновлення договору оренди, передбаченої частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме строку повідомлення про намір продовжити дію договору із долученням проекту додаткової угоди до відповідної заяви, та порушенням орендарем умов пункту 31 договору в частині обов`язку закінчити будівництво житлового будинку у встановлений строк (до 15.07.2018), дійшов висновку про припинення права користування позивачем земельною ділянкою та відсутність порушення його прав оскаржуваним рішенням міської ради, яким відмовлено у поновленні договору оренди землі.

Водночас, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої суди першої та апеляційної інстанцій встановили дотримання Товариством передбаченої частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) процедури поновлення договору оренди землі шляхом направлення до Орендодавця до спливу строку договору оренди листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з долученням до цього листа проекта додаткової угоди, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія центр" про визнання недійсним договору оренди землі від 01.06.2015, укладеного між ТОВ "Борщівська аграрна компанія" і ОСОБА_1 , та визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі від 10.05.2009, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Мрія центр", у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц виходила з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та, як наслідок, дійшла висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Разом з тим, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову ОСОБА_2 про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 15.04.2013 та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 врахувала встановлену судами обставину недотримання позивачкою вимог частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) шляхом недолучення проекту додаткової угоди до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, у зв`язку з чим відхилила як таке, що не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 цього Закону, посилання позивачки на те, що відповідач лише листом від 26.02.2018 № 7.11/199 повідомив її про те, що не буде продовжувати на новий термін договір оренди землі, оскільки саме дотримання позивачкою передбаченої вище процедури надає орендареві підстави розраховувати на можливість такого поновлення в силу закону.

Таким чином, у цій справі та справах, на постанову Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні предмет, підстави позову та фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання у справі № 910/9804/20 та у справах №№ 910/5963/17, 917/1266/19, 594/376/17-ц, 159/5756/18.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 міститься висновок про те, що порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону № 161-ХІV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/9804/20 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/9804/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай