Постанова

від 04.11.2021 по справі 922/1357/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1357/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Єлісеєва М. І. (адвокат),

відповідача - Ворожбянова А. М. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 (суддя Хотенець П. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 (головуючий - Россолов В. В., судді Шутенко І. А., Хачатрян В. С.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО"

до Харківської міської ради

про визнання права оренди.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (далі - ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", Товариство, Концерн, Орендар) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (у редакції заяв про зміну предмета позову від 05.10.2020 та від 09.11.2020) до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, Орендодавець) про: 1) визнання укладеною між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 09.12.2013 (м. Харків, вул. Муромська, S=0,4586 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0090, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 27.08.2014 року, номер запису про інше речове право 6846960) на строк до 22.08.2020 у редакції, запропонованій позивачем; 2) визнання договору оренди землі від 09.12.2013 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 27.08.2014 року, номер запису про інше речове право 6846960) (далі - договір оренди від 09.12.2013), укладеного між Харківською міськрадою та ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" стосовно земельної ділянки загальною площею 0,4586 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0090, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Муромська (далі - спірна земельна ділянка), поновленим на той самий строк до 26.07.2022 і на тих самих умовах; 3) визнання укладеною між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди від 09.12.2013 (м. Харків, вул. Муромська, S=0,4586 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0090, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 27.08.2014 року, номер запису про інше речове право 6846960) на строк до 26.07.2022 у редакції, запропонованій позивачем, з посиланням на положення статей 3, 11, 13, 16, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин 5, 6, 8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

2. Позовна заява обґрунтовується невиконанням відповідачем пункту 4 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 22.08.2018 № 1181/18 "Про поновлення договорів оренди землі та продовження строків будівництва об`єктів" (в редакції рішення Харківської міськради від 17.10.2018 № 1236/18 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань") (далі - рішення від 22.08.2018 № 1181/18) та безпідставним ухиленням Міськради від укладення з Товариством додаткової угоди про поновлення договору оренди від 09.12.2013 до 22.08.2020, а також наявністю правових підстав для захисту прав Орендаря шляхом поновлення зазначеного договору до 26.07.2022 у порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.12.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021, позов задоволено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статті 19 Конституції України, статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 3, 15, 16, 509 ЦК України, статей 2, 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), статей 10, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 5, 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) у спірних відносинах сторонами вчинено всі дії відповідно до алгоритму, передбаченого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренди землі", натомість Харківська міськрада протягом місяця з дати отримання додаткової угоди від Концерну не повідомила Орендаря про невідповідність змісту додаткової угоди та не запропонувала свою редакцію істотних умов договору оренди землі. Відтак єдиною дією, яка б стала остаточною підставою для поновлення договору оренди землі, було підписання додаткової угоди з боку Міськради та відповідна реєстрація речового права; 2) протиправне ухилення відповідача від виконання власного рішення від 22.08.2018 № 1181/18, що полягає в юридичному неоформленні безперервно триваючих орендних відносин (ухиленні від підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди), призвело до порушення майнових прав позивача та до того, що така істотна умова договору оренди землі як строк його дії не знайшла формального закріплення, що, у свою чергу, стало правовою перешкодою для виконання Орендарем вимог частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 8 договору оренди від 09.12.2013 шляхом направлення Орендодавцю листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (до 26.07.2022) не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору (до 22.07.2020); 3) виходячи з того, що під час розгляду цієї справи погоджена сторонами дата закінчення строку дії договору (22.08.2020) вже настала, саме по собі визнання укладеною додаткової угоди, що є первісним предметом позову у цій справі, не зможе забезпечити у повній мірі захист порушеного права позивача, тому повний та ефективний захист порушеного права буде забезпечено шляхом задоволення взаємопов`язаних позовних вимог, визначених Товариством у заявах про зміну предмету позову від 05.10.2020 та від 09.11.2020, оскільки позивач має право на поновлення договору оренди до 26.07.2022 з підстав, встановлених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; 4) зважаючи на викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 755/10947/17 висновок про необхідність врахування судами під час вирішення тотожних спорів саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, правомірним є застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, у якій (постанові) підтверджено, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Харківська міськрада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення і постанову скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статті 640 ЦК України, статей 31, 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), статті 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд не врахував як висновку щодо застосування норми частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №№ 159/5756/18, 313/350/16-ц, так і висновку щодо застосування норм статей 631, 640 ЦК України і статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 31.12.2012), наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17; 2) матеріали справи не містять доказів на підтвердження дотримання Товариством до 22.08.2020 порядку, встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а саме до закінчення строку дії договору Орендар не повідомив Орендодавця в установлений строк про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк разом із проектом додаткової угоди у зв`язку з чим не вбачається можливим застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" окремо від положень частин 1- 5 цієї статті; 3) апеляційний суд безпідставно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, оскільки, по-перше, предмет позову та фактичні обставини у вказаній та цій справах є різними, що свідчить про неподібність правовідносин. По-друге, Велика Палата Верховного Суду у справі № 378/596/16-ц не висловлювала нових висновків та не відступала від попередніх висновків щодо застосування частин 1- 5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" як єдиної процедури для поновлення договору оренди землі, оскільки це не було необхідно з урахуванням обставин справи, а розглядала зазначену справу у зв`язку з наявністю різних висновків Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права у правовідносинах поновлення договору оренди землі .

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міськради на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 922/1357/20 та зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міськради на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 922/1357/20 та призначено її до розгляду на 26.10.2021 о 15:30.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Харківської міськради на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 922/1357/20 до 04.11.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Згідно з пунктом 10 рішення Харківської міськради від 25.09.2013 № 1253/13 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" Товариству надано в оренду земельну ділянку площею 0,4586 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0090, яка належить територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва павільйонів оптово-роздрібної торгівлі з містами для збереження товарів та автотранспорту по вул. Муромській до 25 вересня 2014 року (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації).

11. 09.12.2013 між Харківською міськрадою (Орендодавець) та ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (Орендар) укладено договір оренди, за умовами пунктів 1, 2, 8 якого Орендодавець на підставі зазначеного рішення Харківської міськради надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,4586 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0090, - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Муромська. Договір укладено строком до 25.09.2014 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації). Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

12. Пунктом 7 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 23.09.2015 № 1989/15 "Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів" поновлено ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" договір оренди від 09.12.2013 для будівництва павільйонів оптово-роздрібної торгівлі з містами для збереження товарів та автотранспорту по вул. Муромській до 01.10.2017 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації).

На виконання вказаного рішення між сторонами 12.07.2016 укладено додаткову угоду до договору оренди від 09.12.2013, згідно з пунктом 8 якої договір укладено строком до 01 жовтня 2017 року (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

13. Відповідно до пункту 2 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 20.09.2017 № 735/17 "Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів" поновлено Товариству договір оренди від 09.12.2013 для будівництва павільйонів оптово-роздрібної торгівлі з місцями для збереження товарів та автотранспорту по вул. Муромській до 20.09.2018.

На підставі цього рішення між сторонами 12.12.2017 укладено додаткову угоду № 2, згідно з пунктом 8 якої договір укладено строком до 20 вересня 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

14. У подальшому, згідно з пунктом 4 додатку 1 до рішення від 22.08.2018 № 1181/18 (в редакції рішення Харківської міськради від 17.10.2018 № 1236/18 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань"), поновлено ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" договір оренди від 09.12.2013 для будівництва павільйонів оптово-роздрібної торгівлі з місцями для зберігання товарів та автотранспорту по вул. Муромській до 22.08.2020. Позивачу вказано звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міськради для оформлення додаткової угоди до договору оренди землі (номер запису про інше речове право від 27 серпня 2014 року № 6846960) у частині продовження строку будівництва об`єкта на спірній земельній ділянці.

15. На виконання рішення від 22.08.2018 № 1181/18 Товариство засобами поштового зв`язку (трек-номер 6116060199443) направило до Департаменту земельних відносин Харківської міськради листа від 29.01.2019 № 67/1, до якого було додано додаткову угоду до договору оренди від 09.12.2013 з метою її підписання відповідачем. Додаткову угоду до договору направлено Міськраді у двох примірниках, підписаних генеральним директором Концерну Вінаковим А. В.

Текст цієї додаткової угоди було підготовлено і надано позивачу Департаментом земельних відносин Харківської міськради та було підписано Орендарем без жодних змін і направлено відповідачу.

16. Як вбачається з матеріалів справи, при підготовці зазначеної додаткової угоди Департаментом земельних відносин Харківської міськради 12.11.2018 було підготовлено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошову оцінку якої проведено станом на 01.01.2013, який також було погоджено позивачем.

Однак Харківська міськрада не надала відповіді на лист ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" від 29.01.2019 № 67/1.

17. 06.09.2019 Товариство звернулося до Міськради з листом № 624, у якому просило у найкоротший термін надіслати на адресу позивача один примірник підписаної двома сторонами вказаної вище додаткової угоди до договору.

18. Листом від 20.09.2019 № 7048/0/225-19 Департамент земельних відносин Харківської міськради повідомив позивача про те, що рішенням Харківської міськради від 17.04.2019 № 1554/19 затверджено Положення про оренду землі в м. Харкові, пунктом 7.2 якого передбачено, що невиконані рішення Харківської міськради про надання в оренду земельних ділянок, поновлення договорів, прийняті до введення в дію цього Положення, підлягають виконанню шляхом укладення договорів оренди землі за типовою формою (що додається) протягом 4 місяців із моменту набрання чинності вказаним Положенням.

Також у цьому листі зазначено, що питання оформлення додаткової угоди про поновлення договору вивчається на предмет відповідності чинному законодавству.

Будь-яких інших повідомлень, у тому числі заперечень щодо підписання додаткової угоди про поновлення договору від відповідача на адресу позивача не надходило та Міськрадою під час розгляду справи до суду не надано.

Позиція Верховного Суду

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

20. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що у спірних правовідносинах сторонами вчинено всі дії відповідно до алгоритму, передбаченого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренди землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), натомість Харківська міськрада упродовж місяця з дати отримання додаткової угоди від Концерну не повідомила Орендаря про невідповідність змісту додаткової угоди та не запропонувала свою редакцію істотних умов договору оренди землі, відтак єдиною дією, яка б стала остаточною підставою для поновлення договору оренди землі, було підписання додаткової угоди з боку Міськради та відповідна реєстрація речового права. Відтак протиправне ухилення відповідача від виконання власного рішення від 22.08.2018 № 1181/18, що полягає в юридичному неоформленні безперервно триваючих орендних відносин (ухиленні від підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди), призвело до порушення майнових прав позивача та до того, що така істотна умова договору оренди землі як строк його дії не знайшла формального закріплення що, у свою чергу, стало правовою перешкодою для виконання Орендарем вимог частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 8 договору оренди від 09.12.2013 шляхом направлення Орендодавцю листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (до 26.07.2022) не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору (до 22.07.2020).

21. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком у частині задоволення позовної вимоги про визнання укладеною між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на строк до 22.08.2020 у редакції, запропонованій позивачем, з огляду на таке.

22. Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі . За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

23. Частинами 8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

24. За змістом статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

25. Отже, для продовження договірних відносин на підставі положень частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах.

При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі, який стосується реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, з`ясуванню судом підлягає, зокрема, обставина, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов.

При цьому, якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах.

26. Суди попередніх інстанцій, достеменно встановивши наявність волевиявлення Орендодавця на поновлення договору оренди від 09.12.2013 на новий строк (до 22.08.2020), оформленого рішенням від 22.08.2018 № 1181/18, та вчинення позивачем всіх залежних від нього заходів щодо укладення додаткової угоди до договору оренди від 09.12.2013 саме на умовах проекту, підготовленого та погодженого Департаментом земельних відносин Харківської міськради, але не підписаного відповідачем (див. пункти 15- 16 цієї постанови), дійшли правильного висновку про порушення майнових прав позивача внаслідок протиправного ухилення Міськради від виконання власного рішення, які (порушені права) підлягають судовому захисту шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення зазначеного договору на узгоджений сторонами строк - до 22.08.2020 (схожий правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/17992/19, від 20.01.2021 у справі № 922/887/17, від 09.06.2020 у справі № 912/1860/19).

27. Наведене виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у частині задоволення позовної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на строк до 22.08.2020 у редакції, запропонованій позивачем.

28. Водночас щодо задоволення позовної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на той самий строк (до 26.07.2022) у редакції, запропонованій позивачем, Верховний Суд зазначає таке.

29. Міськрада у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зокрема скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми матеріального права, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 і № 313/350/16-ц.

30. Проте колегія суддів не погоджується із зазначеним твердженням скаржника, у зв`язку з чим вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо послідовного задоволення судами позовних вимог про визнання укладеними між сторонами додаткових угод про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на строк до 22.08.2020 та на строк до 26.07.2022 відповідно у редакціях, запропонованих позивачем, з огляду на таке.

31. Згідно з частинами 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди .

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

32. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

33. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди . Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди , за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

34. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

35. При цьому у постановах від 22.09.2020 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

36. Разом з тим колегія суддів зауважує, що зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 чітко вбачається, що правовий висновок щодо обов`язковості дотримання орендарем процедури поновлення договору оренди землі, передбаченої частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) сформульовано виходячи з обставин чинності договору оренди станом на час початку реалізації орендарем відповідної процедури, тоді як за наявних фактичних обставин цієї справи цілком обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що саме протиправне ухилення відповідача від виконання власного рішення від 22.08.2018 № 1181/18, яке полягало в ухиленні від підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди на строк до 22.08.2020, стало правовою перешкодою для виконання Орендарем вимог частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 8 договору оренди від 09.12.2013 шляхом направлення Орендодавцю листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (до 26.07.2022) не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, тобто до 22.07.2020.

Адже у зв`язку з неукладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди на строк до 22.08.2020 з причин неправомірного ухилення Міськради від виконання власного рішення від 22.08.2018 № 1181/18, тобто з незалежних від Орендаря обставин, станом на 22.07.2020 Товариство об`єктивно було позбавлене права ініціювати передбачену частинами 2, 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) процедуру поновлення договору оренди від 09.12.2013 (направити відповідний лист-повідомлення з проектом додаткової угоди), який (договір оренди від 09.12.2013) формально припинився 20.09.2018 з підстав закінчення строку, на який він укладався, оскільки неможливо внести зміни/доповнення або поновити дію договору, який був нечинним до набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 у цій справі.

37. Наведене виключає підстави для врахування під час вирішення цього спору правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, оскільки свідчить про різні фактичні обставини, а, отже, неподібність правовідносин у вказаних цивільних справах і цій господарській справі.

38. Відповідно до частини 2 статті 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу.

Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

39. За наведених фактичних обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки під час розгляду цієї справи погоджена сторонами дата закінчення строку дії договору (22.08.2020) вже настала, саме по собі визнання укладеною додаткової угоди, що є первісним предметом позову у цій справі, не зможе забезпечити у повній мірі захист порушеного права Орендаря, тому, враховуючи положення частини 2 статті 5 ГПК України, повний та ефективний захист порушеного права буде забезпечено шляхом задоволення взаємопов`язаних позовних вимог, визначених Товариством у заявах про зміну предмету позову від 05.10.2020 та від 09.11.2020, позаяк позивач має право на поновлення договору оренди до 26.07.2022 з підстав, встановлених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

40. Натомість колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для поновлення договору оренди від 09.12.2013 на той самий строк (до 26.07.2022) і на тих самих умовах, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), який (висновок) зумовлено саме неправомірним застосуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду (як останньої правової позиції), викладеного у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, у якій (постанові) нібито було підтверджено, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

Колегія суддів зауважує, що у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц взагалі не міститься висновку про те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

За таких обставин касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що апеляційний суд безпідставно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, оскільки, по-перше, предмет позову та фактичні обставини у справах № 922/1357/20 і № 378/596/16-ц є різними, що свідчить про неподібність правовідносин у вказаних справах. По-друге, Велика Палата Верховного Суду у справі № 378/596/16-ц не висловлювала нових висновків та не відступала від своїх попередніх висновків щодо застосування частин 1- 5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" як єдиної процедури для поновлення договору оренди землі, оскільки це не було необхідно з урахуванням обставин справи, а розглядала зазначену справу у зв`язку з наявністю різних висновків Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права у правовідносинах поновлення договору оренди землі .

Водночас таке помилкове посилання судів попередніх інстанцій на постанову Великої Палати Верховного Суду у від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц не призвело до прийняття неправильних по суті судових рішень та, як наслідок, не може бути достатньою підставою для їх скасування у частині задоволення позовних вимог про визнання укладеними між сторонами додаткових угод про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на строк до 22.08.2020 та на строк до 26.07.2022 у редакціях, запропонованих позивачем, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Крім того відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги , якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги .

42. Так, у пунктах 34, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такий висновок:

"Отже, стаття 33 Закону № 161-ХІV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-ХІV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті . Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій-п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-ХІV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою".

43. Зважаючи на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 офіційно оприлюднено 28.09.2021, тобто після подання касаційної скарги у цій справі (31.03.2021), колегія суддів вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування зазначеного висновку, якому не відповідає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в останній , на думку судів, постанові (від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц) Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи до аналогічних спірних відносин вимоги статті 764 ЦК України, розмежувала підстави поновлення договорів оренди, передбачені частинами 1- 5 та частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", як такі, що не пов`язані одна з одною.

44. Викладене вище свідчить про наявність підстав для залишення без змін оскаржуваних рішення та постанови в частині задоволення позовних вимог про визнання укладеними між сторонами додаткових угод про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на строк до 22.08.2020 та на строк до 26.07.2022 відповідно у редакціях, запропонованих позивачем, однак з мотивів, викладених у пунктах 36- 39 цієї постанови.

45. Колегія суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника про неврахування апеляційним судом наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 висновку щодо комплексного застосування норм статей 631, 640 ЦК України (в редакції, чинній до 31.12.2012) і статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 31.12.2012) (в аспекті припинення 20.09.2018 договору оренди від 09.12.2013 з урахуванням відсутності державної реєстрації додаткової угоди про поновлення вказаного договору), з огляду на таке.

46. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

47. Так, спірні правовідносини у справі № 322/1178/17, пов`язані з державною реєстрацією 30.06.2011 договору оренди землі від 01.11.2007 регулювалися та Велика Палата Верховного Суду правомірно застосувала норми статей 631, 640 ЦК України (в редакції, чинній до 31.12.2012) і статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 31.12.2012), виклавши у постанові від 15.01.2020 висновок про те, що у разі якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені Законом України "Про оренду землі", який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина 2 статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини 3 статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України.

Натомість у період укладення договору оренди від 09.12.2013 та додаткових угод від 12.07.2016 і від 12.12.2017 про його поновлення статті 18, 20 Закону України "Про оренду землі" було виключено згідно із Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України, який набрав чинності з 01.01.2013, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин поновлення договору оренди землі у 2018- 2020 рр. висновку Верховного Суду щодо тлумачення вказаних норм матеріального права, які вже втратили чинність.

48. Касаційна інстанція не бере до уваги твердження скаржника про відсутність на теперішній час предмета спору в зв`язку з припиненням 20.09.2018 договору оренди від 09.12.2013, неукладенням після цього сторонами додаткової угоди про його поновлення та закінченням 22.08.2020 строку дії рішення Харківської міськради від 22.08.2018 № 1181/18, оскільки, суд апеляційної інстанції з урахуванням висновку щодо визначення предмета спору як об`єкта спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, цілком обґрунтовано зазначив, що взаємопов`язаність позовних вимог Товариства про поновлення договору оренди від 09.12.2013 до 22.08.2020 та до 26.07.2022 зумовлює наявність предмета спору, що виключає необхідність закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Верховний Суд з цього приводу також зазначає, що у пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Таким чином, у цій справі предметом спору є не договір оренди від 09.12.2013, а матеріально-правовий об`єкт - земельна ділянка загальною площею 0,4586 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0090, розташована за адресою: м. Харків, вул. Муромська, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

49. Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди від 09.12.2013 поновленим на той самий строк (до 26.07.2022) і на тих самих умовах з огляду на таке.

50. У пунктах 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такий висновок:

"Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-ХІV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77)).

Позивач звернувся до суду за захистом права на поновлення договору оренди землі з вимогою визнати такий договір поновленим на тих самих умовах, тобто обрав неефективний спосіб захисту права".

51. Зважаючи на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 офіційно оприлюднено 28.09.2021, тобто після подання касаційної скарги у цій справі (31.03.2021), колегія суддів вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо неналежності та неефективності такого способу захисту прав орендаря як визнання договору оренди землі поновленим, оскільки зазначеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду не відповідає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовна вимога ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" про визнання договору оренди від 09.12.2013 поновленим до 26.07.2022 є обґрунтованою.

52. Викладене свідчить про те, заявивши позовну вимогу про визнання договору оренди від 09.12.2013 поновленим на той самий строк до 26.07.2022 і на тих самих умовах, Орендар обрав неналежний і неефективний спосіб захисту своїх прав, позаяк задоволення такої позовної вимоги фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

53. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

54. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки достеменно встановлені судами обставини непоновлення договору оренди від 09.12.2013 саме внаслідок неправомірного ухилення Міськради від виконання власного рішення від 22.08.2018 № 1181/18, тобто з незалежних від Орендаря обставин, зумовлюють відсутність підстав для врахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку щодо комплексного застосування норм частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 і № 313/350/16-ц, що з огляду на неподібність правовідносин у вказаних цивільних справах і цій господарській справі виключає скасування оскаржуваних судових рішень у частині задоволення позовних вимог про визнання укладеними між сторонами додаткових угод про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на строк до 22.08.2020 та на строк до 26.07.2022 у редакціях, запропонованих позивачем.

Натомість касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги врахувати висновок про неналежність та неефективність такого способу захисту прав орендаря як визнання договору оренди землі поновленим на тих самих умовах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, що зумовлює помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди від 09.12.2013 на той самий строк (до 26.07.2022) і на тих самих умовах.

55. Наведене виключає підстави для закриття касаційного провадження у справі № 922/1357/20 в цілому в зв`язку з непідтвердженням передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження щодо результатів розгляду частини позовних вимог, оскільки статтею 296 цього Кодексу не передбачено можливості часткового закриття касаційного провадження (у певній частині позовних вимог), зокрема, у разі наявності підстав для часткового задоволення касаційної скарги внаслідок виходу за межі її доводів у порядку, визначеному частиною 4 статті 300 ГПК України.

56. У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані рішення та постанову скасувати у частині задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди від 09.12.2013 на той самий строк (до 26.07.2022) і на тих самих умовах та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в решті позовних вимог (про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на строк до 22.08.2020 та на строк до 26.07.2022 у редакціях, запропонованих позивачем) оскаржувані судові акти слід залишити без змін з мотивів, наведених у пунктах 36- 43 цієї постанови.

57. З мотивів, наведених у пунктах 36- 39, 45-47 цієї постанови Верховний Суд погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Товариства у частині наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договору оренди від 09.12.2013 на строк до 22.08.2020 та на строк до 26.07.2022 відповідно у редакціях, запропонованих позивачем, та водночас відхиляє інші доводи позивача з мотивів, наведених у пунктах 40- 43 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. За наведених обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди від 09.12.2013 на той самий строк (до 26.07.2022) і на тих самих умовах, не відповідають положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України.

61. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання договору оренди від 09.12.2013, укладеного між Харківською міськрадою та ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", поновленим на той самий строк до 26.07.2022 і на тих самих умовах, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову в цій частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

62. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково - скасувати рішення та постанову у частині задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди від 09.12.2013, укладеного між Харківською міськрадою та ПрАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", поновленим на той самий строк до 26.07.2022 і на тих самих умовах, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в решті позовних вимог оскаржувані судові акти слід залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

63. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру, колегія суддів, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат скаржника у виді сплаченого ним судового збору у сумі 7357 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на позивача.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 922/1357/20 скасувати у частині задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди землі від 09.12.2013 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 27.08.2014 року, номер запису про інше речове право 6846960), укладеного між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" стосовно земельної ділянки загальною площею 0,4586 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0090, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Муромська, поновленим на той самий строк до 26.07.2022 і на тих самих умовах.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

У решті рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 922/1357/20 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" на користь Харківської міської ради 7357 (сім тисяч триста п`ятдесят сім) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай