Ухвала

від 02.11.2021 по справі 905/2447/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 905/2447/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Сервіс Компані"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 (судді: Білоусова Я. О. головуючий, Пуль О. А., Тарасова І. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Сервіс Компані"

до Маріупольської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-Сервіс Компані" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради (далі - Міськрада), в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення Міськради, визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки у редакції, викладеній у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невмотивовану відмову відповідача у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки, що призвело до звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 (суддя Демідова П. В.) позовні вимоги задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано рішення Міськради від 05.09.2019 № 7/44-4371; визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, на тих самих умовах і на той самий строк, у викладеній судом редакції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно позивача, що належить йому на праві власності, а тому відмова у пролонгації строку договору оренди не відповідає критерію пропорційності. В ході розгляду справи відповідач не довів порушення суспільних інтересів існуванням орендних відносин між сторонами тією мірою, яка повинна призвести до застосування втручання держави у права особи на мирне володіння майном. Оспорюване рішення відповідача встановленим критеріям не відповідає, оскільки прийнято з порушенням прав позивача як добросовісного орендаря та власника нерухомого майна, без належного обґрунтування (зокрема, наявністю суспільного інтересу, який би виправдовував позбавлення позивача права користування земельною ділянкою та як наслідок права користування власним майном). Сукупність висновків щодо незаконності рішення від 05.09.2019, відсутність заперечень з боку відповідача у поновленні договору у передбачений положеннями частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) строк, свідчить про наявність підстав для задоволення позову. Оскільки зміст та умови додаткової угоди відповідають положенням Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) та Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.09.2014 у запропонованій позивачем редакції, крім посилання на те, що додаткова угода набуває чинності після її підписання сторонами, оскільки з прийняттям рішення суду підписання угоди з боку сторін не відбувається. Стосовно початку перебігу строку оренди, місцевий суд зазначив, що позивачем він визначений з 10.07.2019 по 10.07.2024, однак початок перебігу строку після поновлення договору не може співпадати с днем, який є останнім днем строку оренди, у зв`язку з чим, суд зазначив, що строк оренди починається з 11.07.2019 по 10.07.2024.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 скасовано в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 у справі №905/2447/19 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що позивачем не дотримано вимог, встановлених частиною 2 та 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), необхідних для процедури поновлення договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), а саме: заяву про подовження терміну оренди земельної ділянки подано з порушенням як умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, так і норм частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020); до заяви про поновлення договору оренди землі не надано проекту додаткової угоди.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у визнанні укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, залишивши в цій частині рішення суду першої інстанції в силі.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме відсутній висновок щодо того, яким чином має застосовуватися статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) з врахуванням статті 41 Конституції України, Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, якщо орендарем є власник нерухомого майна, розміщеного на орендованій земельній ділянці, та його права і законні інтереси порушуються відмовою та ухиленням від поновлення договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та зупинено провадження у справі № 905/2447/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19.

Великою Палатою Верховного Суду 31.08.2021 прийнято постанову у справі № 903/1030/19, яку 28.09.2021 було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 905/2447/19 за касаційною скаргою Товариства на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 905/2447/19 призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 02.11.2021.

Суди встановили такі фактичні обставини

Рішенням Міськради від 29.09.2012 № 6/22-2551 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1" надано в оренду строком на п`ять років земельну ділянку площею 0,0021 га, кадастровий номер 1412336300:01:0069:1037, для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі (торгового павільйону) по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1

Зі змісту свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.11.2013 і витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2013 вбачається, що Товариство є власником нежитлової будівлі загальною площею 18,6 м 2 , розташованої за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, буд. 20-Б.

Рішенням Міськради від 10.07.2014 № 6/40-4634 "Про перехід права користування (оренди) земельних ділянок в Іллічівському, Жовтневому районах міста до товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Сервіс Компані" припинено право оренди земельної ділянки площею 0,0021 га по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1; передано в оренду Товариству земельну ділянку площею 0,0021 га, кадастровий номер 1412336300:01:0069:1037.

17.09.2014 на підставі зазначеного рішення між Міськрадою (орендодавець) і Товариством (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом якого:

- орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Маріуполь, вул. Казанцева, 20-Б у Жовтневому районі міста Маріуполь, кадастровий номер 1412336300:01:0069:1037 (пункт 1.1);

- договір укладено на п`ять років (з 10.07.2014 до 10.07.2019) (пункт 3.1);

- після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункт 3.2);

- орендар зобов`язаний за два місяця до закінчення строку дії договору оренди звернутися до орендодавця з письмовою заявою про поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункт 9.2.9).

Договір складено та підписано сторонами без зауважень.

11.06.2019 Товариством подано до Міськради заяву про подовження терміну оренди земельної ділянки.

Рішенням Міськради від 05.09.2019 № 7/44-4371 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Казанцева, 20-Б в Центральному районі міста товариству з обмеженою відповідальністю Термінал -Сервіс Компані" відмовлено Товариству у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер 1412336300:01:006:1037, площею 0,0021 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі (торгового павільйону) по вул. Казанцева, 20-Б в Центральному районі міста.

23.10.2019 Товариство звернулося до Міськради з листом, в якому посилаючись на належне виконання умов договору оренди від 10.07.2014, зазначило, що товариство має право на подовження договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих саме умовах на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020). Надало два примірника проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.09.2014.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі " Monnell and Morris v. the United Kingdom " (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі , або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Скаржник на обґрунтування своїх твержень наголошує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме відсутній висновок щодо того, яким чином має застосовуватися стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) з врахуванням статті 41 Конституції України, Протоколу 1 до Конвенції, якщо орендарем є власник нерухомого майна, розміщеного на орендованій земельній ділянці, та його права і законні інтереси порушуються відмовою та ухиленням від поновлення договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанції за умов відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права (статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 15.07.2020) у подібних правовідносинах, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції цілком правомірно виходив з тих обставин, що позивачем у справі не дотримано вимог встановлених частинами 2, 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), необхідних для процедури поновлення договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), а саме: заяву про подовження терміну оренди земельної ділянки подано з порушенням як умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки (не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору оренди), так і норм частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020); до заяви про поновлення договору оренди землі не надано проекту додаткової угоди.

Аналогічний правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19:

" 33. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

34. Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар. …

49. За змістом приписів статті 33 Закону № 161-XIV обов`язок підготувати проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі був покладений на орендаря."

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 також сформувала правовий висновок щодо того, яким чином має застосовуватися стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) якщо орендарем є власник нерухомого майна, розміщеного на орендованій земельній ділянці:

"54. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

55. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

56. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (абзац перший частини другої статті 120 ЗК України).

57. З урахуванням наведених приписів у разі наявності в особи права власності саме на об`єкт нерухомості відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки ."

Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 15.07.2020) у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі № 905/2447/19 відповідно до цього висновку.

З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 905/2447/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Сервіс Компані" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 905/2447/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

В. А. Зуєв