Ухвала

від 02.11.2021 по справі 910/9356/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9356/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Скока В. С. (адвокат),

відповідача - Перепелиціна К. М. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - Геращенко В. І. (у порядку самопредставництва),

розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 (суддя Ярмак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (судді: Станік С. Р. - головуючий, Дикунська С. Я., Тищенко О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група проектного фінансування"

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

про визнання поновленим договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Група проектного фінансування" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, в якому заявило вимоги:

1) визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах укладений сторонами договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 27.12.2006 за №82-6-00394 (далі - договір оренди земельної ділянки);

2) визнати укладеною між сторонами у викладеній позивачем редакції додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано належним виконанням позивачем обов`язків за спірним договором, продовженням користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та сплатою орендних платежів, однак позивач вважає, що відповідач ухиляється від оформлення поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020, позовні вимоги задоволено повністю, а саме ухвалено:

- визнати поновленим на той самий строк на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та товариством, як орендарем, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.12.2006 за № 82-6-00394 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- визнати укладеною між Київською міською радою, як орендодавцем, та Товариством, як орендарем, додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.12.2006 за № 82-6-00394 у книзі записів державної реєстрації договорів, у редакції, викладений у резолютивній частині рішення.

Судові рішення мотивовано тим, що:

- договір оренди землі № 82-6-00394 від 27.12.2006, визнаний укладеним рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2006 у справі № 39/388 між ним та Київською міською радою договором оренди землі від 27.12.2006, строк дії якого за рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 у справі № 910/17035/13 було поновлено, припинив свою дію 17.02.2019 (з урахуванням державної реєстрації права користування 17.02.2014);

- матеріалами справи підтверджено, що позивач до закінчення строку дії договірних відносин звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк та надав проект додаткової угоди;

- відповідач не скористався своїм правом та не надіслав позивачу лист-заперечення у встановлений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) місячний строк;

- доказів того, що Київська міська рада як станом на 17.02.2019, так і протягом одного місяця після закінчення дії договору надіслала позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у відповідності до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), - не надано та відповідачем не підтверджено.

У касаційній скарзі Київська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовано положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) та не враховано, зокрема, висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц щодо наявності юридичних фактів для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020).

Скаржник у поданій касаційній скарзі наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доводам та аргументам Київської міської ради щодо неналежного виконання таких договірних зобов`язань:

1) позивач використовує земельну ділянку для будівництва житлового комплексу у супереч цільовому призначенню земельної ділянки;

2) позивачем пропущений строк для подачі клопотання про поновлення договору;

3) позивач в клопотанні змінив строк оренди із 5 років на 10 років;

4) відсутній затверджений Детальний план території, яка забудовується.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 910/9356/20 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.03.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 910/9356/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19.

Великою Палатою Верховного Суду 31.08.2021 прийнято постанову у справі №903/1030/19, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 28.09.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 910/9356/20 за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 910/9356/20 призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 02.11.2021.

Суди встановили такі фактичні обставини

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2006 у справі № 39/388 визнано за Товариством право на оренду земельної ділянки по вул. Кіквідзе у Печерському районі м. Києва, згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, який погоджений в порядку, встановленому рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві"; вирішено вважати укладеним, з дня набрання цим рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки для будівництва багатоповерхового офісного будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення на вул. Кіквідзе у Печерському районі м. Києва між Товариством та Київською міською радою в редакції, яка підписана Товариством, та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, а земельну ділянку такою, що передана, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених цим договором; зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки між орендодавцем (Київською міською радою) та орендарем (Товариством) у встановленому порядку.

Відповідно до умов п.1 договору оренди земельної ділянки, який на виконання рішення суду, був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 27.12.2006 за № 82-6-00394 у книзі записів державної реєстрації договорів, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - вул. Кіквідзе у Печерському районі м. Києва; розмір - 5362 (п`ять тисяч триста шістдесят два) м 2 ; цільове призначення - для будівництва багатоповерхового офісного будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення; кадастровий номер 8000000000:82:136:0043.

Пунктом 3.1 договору визначено, що договір укладено на 5 років.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору земельна ділянка є переданою з моменту державної реєстрації цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Згідно з пунктом 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

27.12.2006 Київською міською радою передано за актом приймання-передачі Товариству у володіння і користування земельну ділянку: об`єкт оренди за договором оренди землі від 27.12.2006 № 82-6-00394.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 у справі № 910/17035/13 визнано за Товариством право оренди земельної ділянки загальною площею 5 362,0 м 2 , кадастровий номер 8000000000:82:136:0043, розташованої по вул. Кіквідзе у Печерському районі міста Києва для будівництва багатоповерхового офісного будинку з приміщенням соціально-громадського призначення на умовах, визначених договором оренди земельної ділянки від 27.12.2006 № 82-6-00394; визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2006 № 82-6-00394, укладеного між Товариством і Київською міською радою, у поданій редакції.

Відповідно до умов пункту 1 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2006 № 82-6-00394, укладеного між Товариством і Київською міською радою, сторони домовились поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до Інформаційної довідки від 26.06.2020 № 214147364 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна 30.01.2014 державним реєстратором Чайко С. В. на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 у справі № 910/17035/13 внесено запис № 4695712 про право оренди Товариством земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:136:0043, площею 0,5362, цільове призначення: 03.14 для будівництва багатоповерхового офісного будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення по вул. Кіквідзе у м. Києві; строком дії 17.02.2019 з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендодавець: Київська міська рада.

24.01.2019 Товариством подано до Київської міської ради лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якому висловлено прохання в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) укласти договір оренди землі на новий термін (поновити договір оренди земельної ділянки). До листа-повідомлення додано документи, у т.ч. проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря.

Листом від 27.03.2019 № 05716-6142 Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідь на лист-повідомлення від 24.01.2019 повідомив Товариство, що для подальшого опрацювання питання щодо можливості підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради або висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування необхідно вчинити дії, перелік яких зазначений у листі, у т.ч. привести код КВЦПЗ у відповідність до Класифікації видів цільового призначення земель.

24.01.2020 Товариство звернулося до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із повідомленням (зареєстровано за вх. № 08/1620), що Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві виправлено помилку у Державному земельному кадастрі щодо коду цільового призначення земельної ділянки, приведено код цільового призначення земельної ділянки у відповідність до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 та визначено КВЦПЗ - 03.15 "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови", просило врахувати відомості під час подальшого розгляду кадастрової справи А-26567 та внести зміни до листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.01.2019.

Також зазначеним листом надано довідку про відсутність заборгованості товариства та повторно надано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Листом від 25.05.2020 № 05716-9259 Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Товариство про розгляд листа-повідомлення від 24.01.2019 та підготовку відповідного проекту рішення, який буде передано до Київської міської ради для розгляду, за змістом якого (проекту рішення Київської міської ради) запропоновано відмовити позивачеві в поновленні договору оренди земельної ділянки від 27.12.2006 № 82-6-00394 (зі змінами). При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття Київською міською радою відповідного рішення в порядку, встановленому законом.

Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі " Monnell and Morris v. the United Kingdom " (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовано положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) та не враховано, зокрема, висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц щодо наявності юридичних фактів для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), оскільки підстави позовів у зазначеній справі та справі, що розглядається (№ 910/9356/20), і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, висновками в якій Київська міська рада обґрунтувала наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, міститься такий загальний висновок, зокрема, щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020): "Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору ".

При цьому суди, розглядаючи справу № 594/376/17-ц та відмовляючи в задоволенні позовних вимог орендаря виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням зазначених вимог закону дійшли висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

У справі № 910/9356/20, що розглядається, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, зокрема виходив із того, що матеріалами справи підтверджено, що позивач до закінчення строку дії договірних відносин звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк та надав проект додаткової угоди, однак відповідач не скористався своїм правом та не надіслав позивачеві лист-заперечення у встановлений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) місячний строк.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 910/9356/20, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, до якої зупинявся розгляд цієї справи, сформовано такий правовий висновок:

"Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше ".

Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду підтвердила раніше висловлені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), зокрема щодо виникнення у орендаря права на поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції у випадку порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі у відповідь на лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди.

З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 910/9356/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 910/9356/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

В. А. Зуєв