Постанова

від 11.11.2021 по справі 904/3105/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 904/3105/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. та Селіваненка В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

на додаткову ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 (суддя Фещенко Ю.В.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 (головуючий суддя - Подобєд І.М., судді Кощеєв І.М. і Орєшкіна Е.В.)

у справі № 904/3105/17,

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність приватного виконавця Дніпропетровського виконавчого округу Русецької Оксани Олександрівни (далі - Виконавець) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспектрбуд"

про стягнення 1 050 473, 00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2021 скаргу Компанії задоволено та визнано неправомірною бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у період з 05.11.2019 по 22.02.2021.

Від Компанії надійшла заява про стягнення з Виконавця на користь Компанії судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9 470,00 грн згідно з договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.11.2020 № 17-11-2020/1 (далі - Договір).

Заява обґрунтована тим, що під час розгляду господарським судом скарги на дії органу державної виконавчої служби, ТОВ ,,Компанія ,,Ніко-Тайс" понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Від Виконавця надійшли заперечення на заяву про покладення на нього судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021, заяву Компанії про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Виконавця на користь Компанії 4 735,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість Компанією заявлених судових витрат.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 910/11547 у частині відмови у задоволенні заяви Компанії про покладення на Виконавця судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 735,00 грн та ухвалити нове рішення про задоволення заяви Компанії про стягнення судових витрат у розмірі 9 470,00 грн згідно Договору.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що судами не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/4858/19, від 22.10.2020 у справі 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі №922/267/20, від 06.04.2020 у справі №910/4783/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 04.06.2019 у справі №910/21516/17, від 24.07.2018 у справі №918/560/16, від 06.03.2019 у справі №910/15357/17, від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 20.11.2020 у справі №910/4783/19, від 25.06.2019 у справі №904/66/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 08.04.2019 у справі №922/619/18, від 23.04.2019 у справі №924/632/18, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15, від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 у справі № 923/567/17, від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 25.09.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 06.12.2019 у справі №910/353/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Також Компанія зазначає про те, що судами без належного правового дослідження та оцінки залишено подані Компанією докази у справі та наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а не на суд за його власною ініціативою.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.11.2021 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3105/17 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У справі, що розглядається, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Компанія надала Договір, акт приймання-передачі документів від 17.11.2020, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.04.2021.

На підставі вказаних документів господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Компанією та адвокатом Грищенком О.М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888, укладений Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ "Дніпроспектрбуд" та Виконавцем, котрі виникли у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Виконавцем, направлених на примусове виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17, та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до Виконавця різного роду клопотань про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17 із врахуванням Закону України "Про виконавче провадження", підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність Виконавця у виконавчому проваджені №60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за даним договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно з умовами пункту 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 600 грн. 00 коп. [включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні тощо) по підготовці матеріалів відповідно до пункту 1.1 Договору)]. При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт у регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону та/або Радами Адвокатів, регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт).

Окремо сторони дійшли згоди про те, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції, 800 грн. 00 коп.;

- судові засідання: 1 200 грн. 00 коп. - 1 500 грн. 00 коп. судове засідання у суді відповідної інстанції (в залежності від різного роду чинників, обставин та факторів);

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 600 грн. 00 коп./год.;

- витрати (квитки, добові тощо) згідно з підтверджуючми документами.

Пунктами 3.7, 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що в основу розміру вартості послуг покладена праця виконавця, а не результат судової справи. Розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника у відповідності до пунктів 1.1, 2.1 Договору) визначається сума, котра не перевищуватиме двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.04.2021 виконавець - адвокат Грищенко О.М. передав, а замовник - Компанія прийняла виконані роботи та надані послуги на загальну суму 9470 грн. 00 коп. відповідно до Договору за період із 17.11.2020 по 01.04.2021, а саме:

- надання консультації з питань практичного застосування норм господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ "Дніпроспектрбуд" (ідентифікаційний код 37539083) та Виконавцем, котрі виникли у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17 та зумовлені здійсненням відповідного оскарження бездіяльності органу ДВС у зв`язку з порушенням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за № 2432/5 тощо, котрі визначають та встановлюють порядок та строки вжиття заходів примусового виконання виконавчого документа (1 година);

- здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів) та самостійно отриманих даних/документів/довідок, що стосуються бездіяльності Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17, їх розміщення в АСВП (2 години);

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану боржника, наявності у боржника різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документа за рахунок виявленого майна (активів тощо), використовуючи при цьому офіційні та/або достовірні бази даних, веб-ресурси та/або Інтернет-посилання тощо (1 година);

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження судової практики (правової позиції) Європейського суду з прав людини, застосування в різних Рішеннях Європейського суду з прав людини положень та статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рішень Конституційного Суду України як джерел права у призмі наявного судового спору у справі № 904/3105/17 за скаргою Компанії на бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17 (1 година);

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишення без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17 (2 години);

- процесуально-правовий супровід, належне процесуальне розроблення, підготовка тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги, організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на вимогу норм ГПК України на адреси всіх учасників спору у справі № 904/3105/17 за скаргою Компанії на бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17 (3 години);

- організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обґрунтувань, пояснень, клопотань, зокрема, заяви від 05.03.2021 вих. № 05-1/03 Компанії про залишення без розгляду вимоги пункту 4 прохальної частини скарги від 22.02.2021 вих. № 22-1/02 Компанії на бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17, котрі направлені на підтвердження вимог скарги, на бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17, у тому числі з урахуванням частини третьої статті 170 ГПК України (2 години);

- гонорар адвоката на підставі пункту 3.8 Договору у зв`язку з прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 904/3105/17 за скаргою від 22.02.2021 вих. № 22-1/02 Компанії на бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17 - 2 270 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3.2 Договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) таким чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом вимог відповідної скарги замовника на бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні № 60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 904/3105/17.

При цьому суди встановили, що здійснення пошуку, ознайомлення та аналіз судової практики (правової позиції) Європейського суду з прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як джерел права, є складовими однієї послуги - складання скарги на бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні №60500484 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017.

Окрім того, суди дослідили, що з аналізу долучених приватним виконавцем судових рішень, а також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Компанія неодноразово зверталася зі скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах, та нормативно-правове обґрунтування скарг не змінювалось, як і не змінювався й представник товариства адвокат Грищенко О.М.

Судами також враховано, що з матеріалів справи вбачається, що адвокат-заявник неодноразово надає адвокатські послуги позивачу, у тому числі із супроводу стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, тобто був раніше обізнаний і з правовою ситуацією у даному провадженні, і з судовою практикою.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшли висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони з огляду на таке.

У цій справі Виконавцем були подані заперечення проти розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами, на послуги адвоката.

Окрім того, суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Висновки судів про часткову відмову Компанії, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення ними норм процесуального законодавства.

Враховуючи конкретні обставини справи, суди зазначили про наявність підстав для часткового задоволення вищезазначеної заяви і стягнення з органу виконавчої служби на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 735,00 грн

Окрім того, колегія суддів враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови).

При касаційному перегляді додаткової ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції Верховний Суд не виявив у діях суду першої та апеляційної інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень.

За твердженням скаржника, судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/4858/19, від 22.10.2020 у справі 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі №922/267/20, від 06.04.2020 у справі №910/4783/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 04.06.2019 у справі №910/21516/17, від 24.07.2018 у справі №918/560/16, від 06.03.2019 у справі №910/15357/17, від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 20.11.2020 у справі №910/4783/19, від 25.06.2019 у справі №904/66/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 08.04.2019 у справі №922/619/18, від 23.04.2019 у справі №924/632/18, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15, від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 у справі № 923/567/17, від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 25.09.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 06.12.2019 у справі №910/353/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Верховний Суд, проаналізувавши вказані постанови, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судами при ухваленні оскаржуваних рішень, встановив, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних рішеннях не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами статей 126, 129 ГПК України у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг правничої допомоги зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а тому підстав для їх скасування немає.

Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову ухвалу та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно, судом касаційної інстанції він не розподіляється.

Керуючись пунктом 13 статті 8, статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі за № 904/3105/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко