Постанова

від 02.11.2021 по справі 904/7170/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 904/7170/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

прокуратури - Гребеник І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворіжрибсільгосп"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 (колегія суддів: Кощеєв І. М. - головуючий, Чус О. В., Орєшкіна Е. В.) у справі

за позовом виконуючого обов`язки керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі 1) Дніпропетровської обласної державної адміністрації, 2) Апостолівської районної державної адміністрації

до Приватного акціонерного товариства "Криворіжрибсільгосп"

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Виконувач обов`язків керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) та Апостолівської районної державної адміністрації (далі - Апостолівська РДА) до Приватного акціонерного товариства "Криворіжрибсільгосп" (далі - ПрАТ "Криворіжрибсільгосп"), в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив: розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.06.2005 № 5 (далі - спірний договір) загальною площею 106,2887 га, кадастровий номер 1220386600:02:049:0001, у тому числі під ставками - 70,5093 га, пасовищами - 31,3600 га, під господарськими шляхами і прогонами - 2,6005 га, під гідротехнічними спорудами - 1,8189 га (далі - спірна земельна ділянка), між Апостолівською РДА та ПрАТ "Криворіжрибсільгосп"; зобов`язати ПрАТ "Криворіжрибсільгосп" повернути державі в особі Дніпропетровської ОДА спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі у стані не гіршому порівняно з тим, у якому ПрАТ "Криворіжрибсільгосп" одержало її в оренду.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював нецільове використання спірної земельної ділянки, користування водним об`єктом без відповідного дозволу, чим допустив порушення Водного кодексу України. На думку позивача, відповідачем також допущено порушення пункту 29 договору щодо утримання гідротехнічних та інших споруд, приналежних до водного об`єкта, у задовільному стані, що також є істотним порушенням умов договору. Також прокурор зазначав про підстави звернення із цим позовом до суду, а саме: наявність порушення інтересів держави, нездійснення їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2021 (суддя Фещенко Ю. В.) позовну заяву прокурора залишено без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що прокурор на час звернення з цим позовом до суду не довів наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. Суд зазначив, що прокурор не дотримався порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", тому згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у підпунктах 76- 81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, не підтвердив наявність підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді. Зокрема, суд зазначив, що прокурор, не дочекавшись відповіді позивачів на звернення прокурора протягом розумного строку, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з цією позовною заявою. Крім того, суд зазначив, що в процесі розгляду цієї справи внаслідок набрання чинності Законом України № 1423-IX "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" змінився власник спірної земельної ділянки та спірну земельну ділянку було віднесено до комунальної власності, в той час як станом на момент звернення прокурора із позовом до суду спірна земельна ділянка перебувала у державній власності. Зазначені обставини зумовлюють виникнення права у відповідного органу місцевого самоврядування, який на даний час не є учасником цієї справи, вчиняти дії, у випадку наявності для цього підстав, для захисту своїх інтересів самостійно.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2021 скасовано, направлено справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

2.4. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, виходив із того, що орган, уповноважений державою на захист порушених інтересів, мав достатньо часу для здійснення своїх повноважень, після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, однак цього не зробив, доказів протилежного не надав. Господарський апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції не можна вважати такими, що зроблені з правильним урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Так, колегія суддів зауважила, що у цій справі обізнаність позивачів про порушення інтересів держави у сфері використання земельних ділянок водного фонду та невчинення ними жодних дій з метою усунення виявлених прокурором порушень протягом року свідчать про неналежне здійснення державною адміністрацією захисту законних інтересів держави та про наявність підстав для захисту інтересів держави саме прокурором. Тому суд дійшов висновку, що наявність достатнього проміжку часу, який минув між повідомленням позивачів про порушення інтересів держави та зверненням прокурора до суду, підтверджує позицію прокурора щодо наявності підстав для розгляду його позову по суті.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021, ПрАТ "Криворіжрибсільгосп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області - залишити в силі.

3.2. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не врахував висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18 та від 17.03.2021 у справі № 913/299/18. ПрАТ "Криворіжрибсільгосп" зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того факту, що Дніпропетровська ОДА та Апостолівська РДА не розпоряджаються спірними земельними ділянками, а Дніпропетровська ОДА не є стороною договору оренди. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував постанови Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права". Також, за твердженням ПрАТ "Криворіжрибсільгосп", суд апеляційної інстанції проігнорував зміни щодо правового статусу земельних ділянок у зв`язку з набранням 28.04.2021 чинності Закону України № 1423-IX "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Відповідно до цього Закону, як зазначає скаржник, земельна ділянка з кадастровим номером 1220386600:02:049:0001 з державної власності Апостолівської РДА були передані в комунальну власність територіальної громади Апостолівської міської ради, отже, землі стали комунальною власністю.

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Криворіжрибсільгосп" просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Прокурор зазначає, що він підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі. Так, прокурор зазначає, що з грудня 2019 до грудня 2020 року неодноразово звертався до Дніпропетровської ОДА та Апостольської РДА з повідомленнями про необхідність вжиття заходів через порушення відповідачем цільового використання земельних ділянок водного фонду. Посилаючись на положення статті 122 Земельного кодексу України, статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", прокурор стверджує, що у цій справі органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Дніпропетровська ОДА, яка є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій, та Апостолівська РДА, яка є стороною спірного договору. Доводи скаржника щодо ігнорування судом апеляційної інстанції положень Закону України № 1423-IX "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" прокурор вважає безпідставними, оскільки нормами саме цього Закону встановлено, що моментом переходу земель у комунальну власність є факт державної реєстрації права комунальної власності, проте спірна земельна ділянка зареєстрована за Апостолівською РДА як об`єкт державної власності.

4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника прокуратури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та зобов`язання повернути земельну ділянку. Підставою позову зазначено нецільове використання спірної земельної ділянки.

4.3. Предметом касаційного перегляду є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021, якою скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2021 про залишення без розгляду позовної заяви прокурора на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.5. Положення пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

4.6. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.7. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.8. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

4.9. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

4.10. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави для представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

4.11. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

4.12. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

4.13. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

4.13. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

4.14. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

4.15. У цій справі прокурор звертався саме за процедурою, передбаченою абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому зазначав про те, що захист законних інтересів держави Дніпропетровська ОДА та Апостолівська РДА не здійснюють, хоча до їх компетенції належать повноваження із захисту інтересів держави щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки. Обґрунтовуючи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, прокурор долучив листи від 31.10.2019 № 75-111 вих. 19, від 02.12.2020 за № 04/40-6202 вих.20, від 17.12.2020 № 04/40-6447 вих. 10 до Дніпропетровської ОДА, від 18.06.2020 за № 04/40/1-1414 вих. 20, від 11.08.2020 за № 04/40/1-1717 вих.20, від 02.12.2020 за № 04/40/1-2361 вих. 20, від 17.12.2020 № 04/40-6447 вих. 10 до Апостолівської РДА.

4.16. Суд апеляційної інстанції встановив, що листом вих. 19 від 31.10.2019 № 75-111 прокурор повідомив Дніпропетровську ОДА про факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, та запропонував Дніпропетровській ОДА вжити заходів до орендаря у межах її компетенції. У відповідь на зазначений лист Дніпропетровська ОДА повідомила, що юридичним департаментом Дніпропетровської ОДА у межах компетенції було розглянуто лист Апостолівської РДА щодо питань нецільового використання земельних ділянок та направлено його для розгляду за належністю до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру) і ГУ Держгеокадастру організовує заходи державного контролю з порушеного питання (лист від 05.12.2019 № 13-2063/0/139-19).

02.12.2020 прокуратурою до Дніпропетровської ОДА направлено лист № 04/40-6202 вих-20 щодо заходів, вжитих Дніпропетровською ОДА для розірвання договорів оренди з ПрАТ "Криворіжрибсільгосп" у зв`язку із нецільовим використанням земельних ділянок водного фонду. На зазначений лист Дніпропетровська ОДА повідомила, що наразі направлено запит до ГУ Держгеокадастру для отримання актуальної інформації про результати перевірки (лист від 10.12.2020 № 2-7871/0/261-20).

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що прокурор направляв листи до Апостолівської РДА від 18.06.2020 № 04/40/1-1414 вих. 20, від 11.08.2020 № 04/40/1-1717 вих. 20, від 02.12.2020 № 04/40/1-2361 вих. 20 щодо надання інформації про вжиті до ПрАТ "Криворіжрибсільгосп" заходи щодо нецільового використання земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:02:049:0001 площею 106,2887 га. Однак Апостолівська РДА повідомляла про те, що 26.09.2019 відбулось засідання районної комісії з питань організації надання у користування на умовах оренди водних об`єктів, розташованих на землях державної власності на території Апостолівського району, щодо порушення цільового призначення водного об`єкта ПрАТ "Криворіжрибсільгосп" (листи від 30.06.2020 № 34-881/0/268, від 18.08.2020 № 34-1074/0/268-20). Листом від 07.12.2020 № 34-1477/0/268-20 Апостолівська РДА повідомила про те, що позов про розірвання договору не подано у зв`язку з відсутністю видатків на судовий збір.

4.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор, керуючись частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив Дніпропетровську ОДА та Апостолівську РДА про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, а саме:

- листом від 17.12.2020 було повідомлено Апостолівську РДА (лист отримано 17.12.2020);

- листом від 17.12.2020 було повідомлено Дніпропетровську ОДА (лист було надіслано поштовим зв`язком 18.12.2020).

31.12.2020 прокурор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із цим позовом.

4.18. На підставі встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та підтвердження підстав для представництва інтересів держави у цій справі, оскільки в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази того, що компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення про стверджуване порушення інтересів держави самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави.

4.19. Доводи скаржника про ігнорування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18 та від 17.03.2021 у справі № 913/299/18, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції під час вирішення спору послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20, та правильно застосував положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

4.20. Відсутність посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18 та від 17.03.2021 у справі № 913/299/18, не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права під час вирішення цього спору, оскільки, як вже було зазначено, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

4.21. Щодо доводів скаржника про неврахування висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, то слід зауважити, що правова позиція, викладена у зазначеній постанові, є неактуальною. Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц здійснено конкретизацію правової позиції, а відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 здійснено відступлення від правової позиції, викладеної у постанові касаційного суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.

4.22. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу місцевого суду про залишення без розгляду позовної заяви прокурора, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 у справі № 904/7170/20 постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворіжрибсільгосп" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 у справі № 904/7170/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова