Рішення

від 10.11.2021 по справі 360/3961/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3961/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихонова І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Моспанюк Є.С.,

представника позивача - Зінченко А.Б.,

представника відповідача - Свердловська І.В,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганське міжрайонне управління водного господарства до Головного управління ДПС у Луганській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Регіонального офісу водних ресурсів у Луганській області (далі - позивач або Луганське МУВГ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у Луганській області) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), в якій позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021, видане Головним управлінням Державної податкової служби у Луганській області Луганському міжрайонному управлінню водного господарства;

- визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги № 7582/5/99-00-06-03-02-05 від 22.06.2021, видане Державною податковою службою України Луганському міжрайонному управлінню водного господарства.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Луганське міжрайонне управління водного господарства було юридичною особою, зареєстрованою за адресою: Луганська область, смт Білокуракине, вул. Центральна, буд. 2, основним видом діяльності якого була допоміжна діяльність у рослинництві .

23 червня 2020 року Державним агентством з водних ресурсів України видано наказ № 573 Про реорганізацію Луганського МУВГ , на підставі якого розпочато проведення реорганізації Луганського МУВГ шляхом приєднання його до Регіонального офісу водних ресурсів у Луганській області, який, згідно п. 2 даного наказу, є його правонаступником, до якого, з моменту припинення діяльності, переходять усі майнові права та обов`язки Луганського МУВГ.

Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 25.06.2020 Луганське МУВГ перебуває у стані припинення.

26 червня 2020 року Луганським МУВГ, на виконання зазначеного наказу ДАВРУ, листом за № 264, повідомлено ГУ Державної податкової служби у Луганській області про подання державному реєстратору Центру надання адміністративних послуг при Білокуракинській районній державній адміністрації у Луганській області документів про припинення юридичної особи, у зв`язку із чим, зазначеним державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відповідні відомості.

04 грудня 2020 року Відповідач-1, з урахуванням внесених відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.06.2020 за № 13641270021000444 про припинення в результаті реорганізації Луганського МУВГ та на виконання вимог податкового законодавства України, видано наказ № 1362 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки , на підставі якого була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка Луганського МУВГ з питань дотримання вимог податного, валютного та військового збору за період з 01.10.2017 по 16.12.2020, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 по 16 грудня 2020 року.

28 грудня 2020 року Відповідачем-1, за результатами проведення зазначеної перевірки, складено акт № 1725/12-32-07-14-04/01033763, відповідно до якого в діях відповідача встановлені порушення вимог податкового законодавства України.

Так, згідно вказаного акту, Луганський МУВГ, як водокористувач, має дозвіл на спеціальне водокористування № УКР5.31 Луг від 11.04.2017, термін дії якого, становив до 11.04.2020.

На підставі зазначеного дозволу, Луганський МУВГ для здійснення своєї господарської діяльності використовує поверхневий басейн р. Сіверський Донець, водосховище на р. Кам`янка, водосховище на р. Біла, а для виробничого водопостачання (зрошування земель) використовувало Білокуракинську МЗС ГНМ (розташування водозабору - смт Білокуракине, р. Біла) та МЗС Енгельса - Старобільський (розташування водозабору - Новоайдарський район, с. Кам`янка, р. Кам`янка).

Водозабір здійснювався з водосховища, яке знаходиться на земельній ділянці, розташованій на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, цільове призначення якої є для розміщення, експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд, що належить Луганському МУВГ на правах постійного користування земельною ділянкою.

23 березня 2019 року Луганський МУВГ уклав з ТОВ Прогрес , який є платником єдиного податку 4 групи, договори оренди № 1 про надання послуг, пов`язаних із забором води, на підставу якого, зазначене товариство, використовувало воду із вказаного водосховища за допомогою будівель та споруд, що належать Луганському МУВГ.

30 березня 2020 року Луганський МУВГ уклав з ТОВ Прогрес аналогічний договір, що у березні 2019 року.

Протягом 2019 - 2020 років, ТОВ Прогрес , маючи дозвіл на спеціальне водокористування № 21/ЛГ/49д-18 від 20.04.2018, на підставі вищезазначених договорів, використовував воду, за яку своєчасно та у повному обсязі сплачував Луганському МУВГ відповідні грошові кошти, що надходили на розрахункові рахунки останнього.

На думку Відповідача-1, Луганський МУВГ повинен був сплачувати рентну плату за користування надрами - водою, якими фактично користувалось ТОВ Прогрес , оскільки останні їх використовували за допомогою будівель та споруд, що належать Луганському МУВГ, що у даному випадку свідчить про те, що Луганський МУВГ є первинним водокористувачем, а відтак, згідно ст. 42 Водного кодексу України та ст. 255 Податкового кодексу України, є платником рентної плати за спеціальне користування водою, а не ТОВ Прогрес .

За результатами проведення перевірки, Луганським МУВГ на адресу Відповідача-1 подано заперечення, за результатами розгляду якого, Луганському МУВГ надійшла відповідь про його розгляд, згідно якої, виявлені, під час проведення перевірки, встановлені порушення, є ґрунтовними та правомірними.

Одночасно з отриманою відповіддю про результатами розгляду заперечення, Відповідачем-1, на адресу Луганського МУВГ, надіслано Податкове повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021 (далі - Перше оскаржуване рішення), згідно якого, в діях Луганського МУВГ встановлено порушення п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у зв`язку з цим, згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: рентна плата за спеціальне використання води на суму 146 089 гривен 82 копійки, з яких, 132 808,93 грн. рентна плата та 13 280,89 грн. штрафні санкції.

19 лютого 2021 року Луганський МУВГ, не погоджуюсь з вказаним рішенням, на підставі ст. 56 Податкового кодексу України, подав до Державної податкової служби України (далі - Відповідач-2), як до контролюючого органу вищого рівня, скаргу (за № 10) на рішення Відповідача-1 щодо скасування Податкового повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021.

На обґрунтування поданої скарги та додатків, доданих до неї, Луганський МУВГ зазначив про те, що відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні до ст. 255 Податкового кодексу України внесені зміни, згідно яких, розмір об`єкту оподаткування рентною платою змінено шляхом включення до нього обсягу втрат води в системах водопостачання первинних водокористувачів, у зв`язку із чим, Державне агентство водних ресурсів України, на наприкінці 2017 року - початку 2018 року, неодноразово зверталось до Державної фіскальної служби України із запитами (від 22.11.2017 за № 6674/9/11, від 23.02.2018 за № 1082/9/11-18 та від 27.02.2018 за № 1121/9/11-18) з метою підтвердження або спростування позиції того, що до об`єкта оподаткування рентною платою за спеціальне водокористування води не належать обсяги води, які подаються (перекачуються без використання) магістральними каналами та каналами міжгосподарської меліоративної мережі до водокористувачів у маловодні регіони, а бюджетні неприбуткові організації, що належать до сфери управління Держводагенства (управління магістральних каналів та міжрайонні і районні управління водного господарства), які здійснюють ці функції, не є платниками рентної плати за спеціальне використання зазначених обсягів води.

13 березня 2018 року Державна фіскальна служби України листом за № 3903/5/99-99- 12-02-03-16 Про надання інформації повідомила Державне агентство водних ресурсів України про те, що обов`язки платників рентної плати за спеціальне використання води виникають у водокористувачів, у тому числі й сільськогосподарських товаровиробників, які на підставі дозволу на спеціальне водокористування здійснюють забір обсягів води із державних меліоративних систем відкритого (штучно створені водні об`єкти) та закритого типу (водогони, трубопроводи), то не вбачається підстав для виникнення обов`язків платників рентної плати за спеціальне використання води районними та міжрайонними управліннями водного господарства, які перекидають обсяги води державними меліоративними системами .

Зазначив, що даний лист Державної фіскальної служби України є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу щодо застосування норм податкового законодавства в межах його повноважень.

15 березня 2018 року Державне агентство водних ресурсів України, з урахуванням вищевказаних роз`яснень Державної фіскальної служби України, направило листа за № 1539/3/11-18 Щодо договірних відносин , згідно якого, повідомила керівників водогосподарських організацій про те, що водогосподарські організації, які здійснюють переміщення обсягів води державними меліоративними системами відкритого та закритого типу, не є платниками рентної плати за спеціальне водокористування за умов наявного укладеного договору з водокористувачами про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд водогосподарських організацій або за наявності у водокористувачів, що здійснюють забір води із державних меліоративних систем, дозволу на спеціальне водокористування та інші обставини.

У цьому випадку, як зазначено у вищевказаному листі, водогосподарські організації не є первинними водокористувачами, а зазначена діяльність не є спеціальним водокористуванням.

24 квітня 2018 року, враховуючи зазначені обставини, Державне агентство водних ресурсів України своїм наказом за № 235, скасував дозвіл не спеціальне водокористування за № УКР5.31 Луг від 11.04.2017, виданий Луганському МУВГ.

Після цього, Луганський МУВГ фактично був позбавлений статусу платника рентної плати за спеціальне використання води, оскільки дозвіл, що створює такі обов`язки, раніше виданий Позивачу, був скасований.

Укладені в подальшому з ТОВ Прогрес договори про надання послуг, пов`язаних із забором води, враховуючи вищевказані обставини, не створювали у Луганського МУВГ обов`язків платника рентної плати за спеціальне використання води за перекидання обсягів води державними меліоративними системами.

29 червня 2021 року, на адресу Луганського МУВГ надійшла відповідь (далі - Друге оскаржуване рішення) від Відповідача-2 (лист від 22.06.2021 за № 7582/5/99-00-06-03-02-05), згідно якої, залишено без змін Податкове повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021, а скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, Відповідач-2 посилаючись на окремі положення Податкового кодексу України, що регулюють питання сплати рентної плати, вказує на наявність у Луганського МУВГ дозволу на спеціальне водокористування № УКР5.31 Луг від 11.04.2017, а відтак, він зобов`язаний був сплачувати рентну плату, а тому, висновки, викладені в акті перевірки та направлене, на його підставі, повідомлення, прийняті у межах чинного законодавства України та відповідають йому.

Позивач не погоджується з висновками Відповідача-1 та Відповідача-2, які стали підставою для прийняття Першого та Другого оскаржуваних рішень (далі - оскаржувані Рішення), з огляду на викладене у розділі II цієї Позовної заяви.

Оскаржувані Рішення є рішеннями суб`єктів владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Луганській області та Державної податкової служби України відповідно, порушують права Позивача, а тому, згідно ст. 55 Конституції України та ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглянути справу в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 18 серпня 2021 року (арк.спр.97-99).

Відповідач 2 скористався своїм правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 18.08.2021 за Вх.№27633/2021 (арк.спр.113-116).

В обґрунтування якого вказує, що відповідно до позовної вимоги до ДПС України по скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2021 № 7582/5/99-00-06-03-02-05 ДПС України розглянуто скаргу Луганського МУВГ від 19.02.2021 № 10 на податкове повідомлення - рішення від 08.02.2021 №00001530714 та прийнято Рішення за результатами розгляду скарги від 22.06.2021№ 7582/5/99- 00-06-03-02-05, вимогу про скасування якого заявлено у зазначеному адміністративному позові. Вказаним Рішенням ДПС України податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 08.02.2021 №00001530714 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Зазначив, що в даному випадку оскаржуване Рішення ДПС України від 22.06.2021 №7582/5/99-00-06-03-02-05 про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки не створює для останнього жодних правових наслідків, на відміну від податкового повідомлення - рішення від 08.02.2021 №00001530714.

Таким чином, оскільки Рішення ДПС України від 22.06.2021 № 7582/5/99- 00-06-03-02-05 про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, підстави для скасування такого рішення та для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Відповідач 1 ГУ ДПС у Луганській області скористався своїм правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 28.08.2021 за Вх.№28255/2021 (арк.спр.131-137).

В обґрунтування якого зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Луганського МУВГ складено акт від 28.12.2020 №1725/12-32-07-14- 04/01033763 в якому, зокрема, вказано що згідно з первинними документами, наданими до перевірки, Луганське МУВГ використовувало для добування та подачі води став накопичувач, водопроводи, напірні вежі та допоміжні споруди.

Під час проведення перевірки встановлено, що Луганське МУВГ, відповідно до пункту 255.1 статті 255 ПК є первинним водокористувачем, яким було видобуто води у II кварталі 2019 року - 212119 м3, у III кварталі 2019 року - 254304 м3, у II кварталі 2020 року - 198131 м3, тобто у загальній кількості 664554 м3, яку було поставлено СТОВ Прогрес для поливу сільгоспкультур.

Перевіркою встановлено заниження Луганським МУВГ рентної плати за спеціальне використання води на суму 132 808.93 грн., у т.ч. за 2 квартал 2019 року на суму 40622,39 грн., за 3 квартал 2019 року на суму 51725,72 грн., за 2 квартал 2020 року на суму 40460,82 грн.

Зазначив, що ключовою правовою ознакою для визначення первинних водокористувачів є наявність у суб`єкта господарювання водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води. Тобто, ті суб`єкти господарювання, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, і є платниками рентної плати за спеціальне використання води.

Щодо посилання позивача на лист ДФС України від 13.03.2018 № 3903/5/99-99-12-02- 03-16 Про надання інформації , відповідно до якого, обов`язки платників рентної плати виникають у водокористувачів, у тому числі й сільськогосподарських товаровиробників, які на підставі дозволу на спеціальне водокористування здійснюють забір обсягів води із державних меліоративних систем відкритого (штучно створені водні об`єкти) та закритого типу (водогони, трубопроводи), тому не вбачається підстав для виникнення обов`язків платників рентної плати у управлінь водного господарства зазначаємо, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами або актами індивідуальної дії на відміну від індивідуальної податкової консультації, яка відповідно до пункту 53.2 ст. 53 ПК України має статус акта індивідуальної дії у зв`язку з чим може бути предметом розгляду у суді. А отже, застосування листів не звільняє платника податків від відповідальності за порушення норм законодавства.

На підставі вищезазначеного, доводи, наведені в адміністративному позові такими, що ґрунтуються на невірному застосуванні позивачем норм законодавства, відповідно є правомірним встановлене документальною перевіркою порушення Луганським МУВГ вимог статті 257 ПК України, в частині заниження рентної плати за спеціальне використання води, у зв`язку з не визначенням об`єкту оподаткування за перевіряємий період на загальну суму 132808,93 грн, а таму просив суд відмовити позивачу у задоволенні вимоги до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.02.2021 № 00001530714.

Ухвалою суду від 15.09.2021 адміністративний позов залишено без руху, з підстав не сплати судового збору (арк.спр.158).

Ухвалою суду від 20.09.2021 продовжено розгляд справи за адміністративним позовом (арк.спр.171).

Ухвалою суду від 04.10.2021 продовжено строк підготовчого засідання у справі. Підготовче засідання відкладено на 11 жовтня 2021 року (арк.спр.183).

Ухвалою суду від 11.10.2021 замінено у справі первісного позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Луганській області, на належного - Луганське міжрайонне управління водного господарства. Підготовче засідання відкладено на 25 жовтня 2021 року (арк.спр.195).

Ухвалою суду від 11.10.2021 клопотання про заміну сторони у справі задоволено. Замінено Головне управління ДПС у Луганській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Луганській області, як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу (арк.спр. 196-197).

Ухвалою суду від 25.10.2021 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 листопада 2021 року (арк.спр.206-207).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позивача з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Головним управлінням ДПС у Луганській області відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 04.12.2020 №1362, виданого Головним управлінням ДПС у Луганській області, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Луганського міжрайонного управління водного господарства, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 16.12.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.10.2017 по 16.12.2020, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 по 16.12.2020 (арк.спр.11).

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2020 №1725/12-32-07-14- 04/01033763 в якому, зокрема, вказано на порушення Луганським МУВГ вимог пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, в частині заниження рентної плати за користування надрами (видобування поверхневих вод), у зв`язку з не визначенням об`єкту оподаткування, за перевіряємий період з 01.01.2017 по 16.12.2020 на загальну суму 132 808,93 грн.: у т'.ч. за 2 квартал 2019 року - на суму 40622,39 грн., за 3 квартал 2019 року - на суму 51725,72 грн., за 2 квартал 2020 року - на суму 40460,82 грн (арк.спр.13-18).

З вищевказаного акту перевірки встановлено, що згідно з первинними документами, наданими до перевірки, Луганське МУВГ використовувало для добування та подачі води став накопичувач, водопроводи, напірні вежі та допоміжні споруди, а саме: будівлю насосної станції- свердловину, НСП-2 будівлю насосної станції, НСП-1 будівлю насосної станції, напірний трубопровід із сталевих труб Ф-1020 мм, напірний трубопровід із сталевих труб Ф-530 мм, всмоктуючий трубопровід із сталевих труб Ф-800 мм, напірний і всмоктуючий трубопровід із сталевих труб Ф-600 мм, напірний трубопровід із сталевих труб Ф-800 мм дві нитки, напірний трубопровід із сталевих труб Ф-1020 мм, будівлю насосної станції 2 підйому, будівлю дренажної насосної станції, майданчик насосної станції, дренажну насосну станцію - будівлю, будівлю насосної станції 3 підйому, будівлю насосної станції 1 підйому, адмінбудівлю, склад паливно-мастильних матеріалів, басейн добового регулювання НС-2 15000 м3, став накопичувач, басейн БДР-Іа у НС-3, канал зрошувальний МК-2, канал зрошувальний МК-1, водонапірну башту, магістральний трубопровід Ф-720 мм, господарський трубопровід ХТ-1 Ф-500 мм, господарський трубопровід ХТ-1 Ф-500 мм, магістральний трубопровід Ф-720 мм, будівлю насосної станції (арк.спр.64;140).

За результатами встановленого перевіркою порушення ст.257 ПК України, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 08.02.2021 №00001530714, яким визначено грошове зобов`язання Луганському МУВГ, заниження рентної плати за спеціальне використання води на суму 132 808.93 грн. (арк.спр.33).

Позивач - Луганське МУВГ, як водокористувач, мало дозвіл на спеціальне водокористування, який видано з 11 квітня 2017 року на термін до 11 квітня 2020 року № УКР5.31Луг який анульовано 24 квітня 2018 році (арк.спр.69; 93). Дозвіл на спеціальне водокористування, який видано від 20 квітня 2018 року №21/ЛР/49д-18 на термін дії до 20 квітня 2023 року (арк.спр.78).

На підставі зазначеного дозволу, для господарської діяльності Луганське МУВГ використовувало поверхневий басейн р. Сіверський Донець, водосховище на р. Кам`янка, водосховище на р. Біла. Для виробничого водопостачання (зрошування земель) Луганське МУВГ використовувало Білокуракинську МЗС ГНС (розташування водозабору смт. Білокуракине, р.Біла) та МЗС Енгельса-Старобільський (розташування водозабору Новопсковський район, с. Кам`янка, р. Кам`янка).

З матеріалів справи встановлено, що Луганське міжрайонне управління водного господарства (далі - Луганське МУВГ) (код за ЄДРПОУ 01033763, зареєстровано за адресою: Луганська область, смт Білокуракине, вул. Центральна, буд. 2. Основним видом діяльності якого є допоміжна діяльність у рослинництві (вид діяльності за КВЕД - 01.61) (арк.спр.59).

27 березня 2019 року та 30 березня 2020 року Луганський МУВГ уклав з ТОВ Прогрес , договори оренди № 1 про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд Луганського МУВГ (виконавця) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес (замовник) для поливу сільгоспкультур (далі Договір) із з точки водовиділу насосна - станція НСП-1 Білокуракинської МЗС з трубопроводом 1-Кр, що перебувають на балансі Луганського МУВГ (Виконавця), з якої здійснюється забір води ТОВ Прогрес (Замовник) (арк.спр.70-73; 74-77).

Предметом вказаних договорів є послуги, пов`язані із переміщенням та забором води, включають забір води Замовником для поливу сільгоспкультур (пункт 1.1 Договору).

19 лютого 2021 року Луганський МУВГ, звернулась до Державної податкової служби України із скаргою на рішення Відповідача-1 щодо скасування Податкового повідомлення-рішення № 00001530714 від 08.02.2021 за платежем Рентна плата за спеціальне використання води на суму 146 809грн 82коп (арк.спр.85-87).

22 червня 2021 року Державна податкова служба України прийняла рішення за № 7582/5/99-00-06-03-02-05, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021, а скаргу - без задоволення (арк.спр. 94-95).

Не погоджуючись із такими висновками податкової органу Луганське МУВГ звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд встановив наступне.

Питання обліку та справляння рентної плати за спеціальне використання води врегульовано статтею 255 Податкового кодексу України в редакції згідно із Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".

Так, відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПК України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є:

- первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів;

- суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої, шостої статті 42 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 21.09.2000 №1990-III, від 07.02.2017 №1830-VIII) водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування. Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спеціальним водокористуванням є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних, пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 Водного кодексу).

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (стаття 49 Водного кодексу України).

Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №321 із змінами та доповненнями, визначає процедуру видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об`єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Отже, ключовою правовою ознакою для визначення первинних водокористувачів є наявність у суб`єкта господарювання водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води.

Тобто, ті суб`єкти господарювання, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, і є платниками рентної плати за спеціальне використання води.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач Луганське МУВГ, як водокористувач, мав дозвіл на спеціальне водокористування від 11.04.2017 № УКР5.31Луг терміном дії до 11.04.2020 який анульовано у 2018 році та дозвіл на спеціальне водокористування від 20 квітня 2018 року №21/ЛР/49д-18 термін дії до 20 квітня 2023 року.

На підставі дозволу, для господарської діяльності Луганське МУВГ використовувало поверхневий басейн р. Сіверський Донець, водосховище на р. Кам`янка, водосховище на р. Біла. Для виробничого водопостачання (зрошування земель) Луганське МУВГ використовувало Білокуракинську МЗС ГНС (розташування водозабору смт. Білокуракине, р.Біла) та МЗС Енгельса-Старобільський (розташування водозабору Новопсковський район, с.Кам`янка, р.Кам`янка).

Відповідно до предмету договору оренди № 1 про надання послуг між Луганським МУВГ та ТОВ Прогрес передбачає умови та порядок вилучення води з водних обєктів із використанням водозоборних споруд Виконавця (Луганське МУВГ) для поливу сільгоспкультур Замовником (Сільськогосподарське ТОВ Прогрес ).

Вказаним договором передбачено, що забір води Замовником з точки водовиділу. Точкою водовиділу вважається насосна - станція НСП-1 Білокуракинської МЗС з трубопроводом 1-Кр, що перебуває на балансі Виконавця, з якої здійснюється забір води Замовником.

Згідно наданої щомісячної статистичної звітності форми 1-вх у 2019- 2020 роках Луганським МУВГ фактично видобуто води 664554 куб.м, в т.ч.: в 2 кварталі 2019 року - 212119 куб.м, в 3 кварталі 2019 - 254304 куб.м, в 2 кварталі 2020 року - 198131 куб.м.

Видобута вода була використана для поливу, відповідно до договорів надання послуг пов`язаних із забором води від 27.03.2019 № 1 та від 30.03.2020 № 1, укладених між Луганським МУВГ та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес (арк.спр.146-148).

Таким чином, Сільськогосподарське ТОВ Прогрес не маючи власних водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води, отримував воду для здійснення підприємницької діяльності від суб`єкта господарювання Луганського МУВГ, який здійснював забір води з відповідних джерел з використанням власних водозабірних споруд, а тому є платником рентної плати за спеціальне використання води (ст.255.1 ПК України).

Вказані висновки підтверджуються практикою Верховного Суду справи у постанові № 280/4326/18 від 21.10.2019 .

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги № 7582/5/99-00-06-03-02-05 від 22.06.2021, видане Державною податковою службою України Луганському міжрайонному управлінню водного господарства.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Натоміть, в даному випадку оскаржуване Рішення ДПС України від 22.06.2021 №7582/5/99-00-06-03-02-05 про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки не створює для останнього жодних правових наслідків, на відміну від податкового повідомлення - рішення від 08.02.2021 №00001530714.

Таким чином, оскільки Рішення ДПС України від 22.06.2021 № 7582/5/99- 00-06-03-02-05 про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, підстави для скасування такого рішення та для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Зазначену позицію щодо оскарження рішень контролюючого органу про результати розгляду скарг платників висловлено Верховним Судом у постанові від 27.04.2020 у справі № 360/1050/19.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Луганського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01033763, 92200, Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Центральна, буд. 2) до Головного управління ДПС у Луганській області (93401, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ ВП 44082150) та Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2021 року.

Суддя І.В. Тихонов