Постанова

від 13.04.2023 по справі 360/3961/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року справа №360/3961/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Голови комісії з реорганізації Луганського міжрайонного управління водного господарства Кіях А.В. на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (повне судове рішення складено 12 листопада 2021 року у ум. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3961/21 (суддя в І інстанції Тихонов І.В.) за позовом Голови комісії з реорганізації Луганського міжрайонного управління водного господарства Кіях А.В. до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

В липні 2021 року Регіональний офіс водних ресурсів у Луганській області звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Луганській області (далі відповідач-1, ГУ ДПС у Луганській області) та Державної податкової служби України (далі відповідач-2, ДПС України), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021, видане ГУ ДПС у Луганській області Луганському міжрайонному управлінню водного господарства;

- визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги № 7582/5/99-00-06-03-02-05 від 22.06.2021, видане ДПС України Луганському міжрайонному управлінню водного господарства.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Луганське МУВГ було юридичною особою, зареєстрованою за адресою: Луганська область, смт Білокуракине, вул. Центральна, буд. 2, основним видом діяльності якого була «допоміжна діяльність у рослинництві».

23 червня 2020 року Державним агентством з водних ресурсів України видано наказ № 573 «Про реорганізацію Луганського МУВГ», на підставі якого розпочато проведення реорганізації Луганського МУВГ шляхом приєднання його до Регіонального офісу водних ресурсів у Луганській області, який, згідно п. 2 даного наказу, є його правонаступником, до якого, з моменту припинення діяльності, переходять усі майнові права та обов`язки Луганського МУВГ.

Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 25.06.2020 Луганське МУВГ перебуває у стані припинення.

26 червня 2020 року Луганським МУВГ на виконання зазначеного наказу ДАВРУ, листом за № 264, повідомлено ГУ ДПС у Луганській області про подання державному реєстратору Центру надання адміністративних послуг при Білокуракинській районній державній адміністрації у Луганській області документів про припинення юридичної особи, у зв`язку із чим, зазначеним державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відповідні відомості.

04 грудня 2020 року відповідач-1, з урахуванням внесених відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.06.2020 за № 13641270021000444 про припинення в результаті реорганізації Луганського МУВГ та на виконання вимог податкового законодавства України, видано наказ № 1362 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», на підставі якого була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка Луганського МУВГ з питань дотримання вимог податного, валютного та військового збору за період з 01.10.2017 по 16.12.2020, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 по 16 грудня 2020 року.

28 грудня 2020 року відповідачем-1 за результатами проведення зазначеної перевірки складено акт № 1725/12-32-07-14-04/01033763, відповідно до якого в діях відповідача встановлені порушення вимог податкового законодавства України.

Так, згідно вказаного акту, Луганське МУВГ, як водокористувач, має дозвіл на спеціальне водокористування № УКР5.31 Луг від 11.04.2017, термін дії якого, становив до 11.04.2020.

На підставі зазначеного дозволу Луганське МУВГ для здійснення своєї господарської діяльності використовує поверхневий басейн р. Сіверський Донець, водосховище нар. Кам`янка, водосховище на р. Біла, а для виробничого водопостачання (зрошування земель) використовувало Білокуракинську МЗС ГНМ (розташування водозабору - смт Білокуракине, р. Біла) та МЗС «Енгельса - Старобільський» (розташування водозабору - Новоайдарський район, с. Кам`янка, р. Кам`янка).

Водозабір здійснювався з водосховища, яке знаходиться на земельній ділянці, розташованій на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, цільове призначення якої є для розміщення, експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд, що належить Луганському МУВГ на правах постійного користування земельною ділянкою.

23 березня 2019 року Луганським МУВГ укладено з ТОВ «Прогрес», який є платником єдиного податку 4 групи, договори оренди № 1 про надання послуг, пов`язаних із забором води, на підставу якого, зазначене товариство, використовувало воду із вказаного водосховища за допомогою будівель та споруд, що належать Луганському МУВГ.

30 березня 2020 року Луганським МУВГ укладено з ТОВ «Прогрес» аналогічний договір, щоу березні 2019 року.

Протягом 2019, 2020 років, ТОВ «Прогрес», маючи дозвіл на спеціальне водокористування № 21/ЛГ/49д-18 від 20.04.2018, на підставі вищезазначених договорів, використовував воду, за яку своєчасно та у повному обсязі сплачував Луганському МУВГ відповідні грошові кошти, що надходили на розрахункові рахунки останнього.

На думку відповідача-1, Луганське МУВГ повинно було сплачувати рентну плату за користування надрами - водою, якими фактично користувалось ТОВ «Прогрес», оскільки останні їх використовували за допомогою будівель та споруд, що належать Луганському МУВГ, що у даному випадку свідчить про те, що Луганський МУВГ є первинним водокористувачем, а відтак, згідност. 42 Водного кодексу Українитаст. 255 Податкового кодексу України, є платником рентної плати за спеціальне користування водою, а не ТОВ «Прогрес».

За результатами проведення перевірки, Луганським МУВГ на адресу відповідача-1 подано заперечення, за результатами розгляду якого, Луганському МУВГ надійшла відповідь про його розгляд, згідно якої, встановлені під час проведення перевірки порушення, є ґрунтовними та правомірними.

Одночасно з отриманою відповіддю про результатами розгляду заперечення, відповідачем-1, на адресу Луганського МУВГ, надіслано податкове повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021, згідно якого в діях Луганського МУВГ встановлено порушення п.257.5 ст. 257 Податкового кодексу Українита застосовано штрафні санкції, передбачені п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у зв`язку з цим, згідно п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: рентна плата за спеціальне використання води на суму 146 089 гривен 82 копійки, з яких, 132 808,93 грн. рентна плата та 13 280,89 грн. штрафні санкції.

19 лютого 2021 року Луганське МУВГ, не погодившись з вказаним рішенням, на підставі ст. 56 Податкового кодексу України, подало до ДПС України, як до контролюючого органу вищого рівня, скаргу (за № 10) на рішення відповідача-1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021.

На обґрунтування поданої скарги та додатків, доданих до неї, Луганське МУВГ зазначило про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» до ст. 255 Податкового кодексу України внесені зміни, згідно яких, розмір об`єкту оподаткування рентною платою змінено шляхом включення до нього обсягу втрат води в системах водопостачання первинних водокористувачів, у зв`язку із чим, Державне агентство водних ресурсів України, на наприкінці 2017 року - початку 2018 року, неодноразово зверталось до Державної фіскальної служби України із запитами (від 22.11.2017 за № 6674/9/11, від 23.02.2018 за № 1082/9/11-18 та від 27.02.2018 за № 1121/9/11-18) з метою підтвердження або спростування позиції того, що до об`єкта оподаткування рентною платою за спеціальне водокористування води не належать обсяги води, які подаються (перекачуються без використання) магістральними каналами та каналами міжгосподарської меліоративної мережі до водокористувачів у маловодні регіони, а бюджетні неприбуткові організації, що належать до сфери управління Держводагенства (управління магістральних каналів та міжрайонні і районні управління водного господарства), які здійснюють ці функції, не є платниками рентної плати за спеціальне використання зазначених обсягів води.

13 березня 2018 року Державна фіскальна служби України листом за № 3903/5/99-99- 12-02-03-16 «Про надання інформації» повідомила Державне агентство водних ресурсів України про те, що обов`язки платників рентної плати за спеціальне використання води виникають у водокористувачів, у тому числі й сільськогосподарських товаровиробників, які на підставі дозволу на спеціальне водокористування здійснюють забір обсягів води із державних меліоративних систем відкритого (штучно створені водні об`єкти) та закритого типу (водогони, трубопроводи), то не вбачається підстав для виникнення обов`язків платників рентної плати за спеціальне використання води районними та міжрайонними управліннями водного господарства, які перекидають обсяги води державними меліоративними системами».

Зазначив, що даний лист Державної фіскальної служби України є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу щодо застосування норм податкового законодавства в межах його повноважень.

15 березня 2018 року Державне агентство водних ресурсів України, з урахуванням вищевказаних роз`яснень Державної фіскальної служби України, направило листа за №1539/3/11-18 «Щодо договірних відносин», згідно якого, повідомила керівників водогосподарських організацій про те, що водогосподарські організації, які здійснюють переміщення обсягів води державними меліоративними системами відкритого та закритого типу, не є платниками рентної плати за спеціальне водокористування за умов наявного укладеного договору з водокористувачами про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд водогосподарських організацій або за наявності у водокористувачів, що здійснюють забір води із державних меліоративних систем, дозволу на спеціальне водокористування та інші обставини.

У цьому випадку, як зазначено у вищевказаному листі, водогосподарські організації не є первинними водокористувачами, а зазначена діяльність не є спеціальним водокористуванням.

24 квітня 2018 року, враховуючи зазначені обставини, Державне агентство водних ресурсів України своїм наказом за № 235, скасувало дозвіл на спеціальне водокористування за № УКР5.31 Луг від 11.04.2017, виданий Луганському МУВГ.

Після цього, Луганське МУВГ фактично було позбавлений статусу платника рентної плати за спеціальне використання води, оскільки дозвіл, що створює такі обов`язки, раніше виданий позивачу, був скасований.

Укладені в подальшому з ТОВ «Прогрес» договори про надання послуг, пов`язаних із забором води, враховуючи вищевказані обставини, не створювали у Луганського МУВГ обов`язків платника рентної плати за спеціальне використання води за перекидання обсягів води державними меліоративними системами.

29 червня 2021 року, на адресу Луганського МУВГ надійшла відповідь (друге оскаржуване рішення) від відповідача-2 (лист від 22.06.2021 за № 7582/5/99-00-06-03-02-05), згідно якої, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 00001530714 від 03.02.2021, а скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, відповідач-2, посилаючись на окремі положення Податкового кодексу України, що регулюють питання сплати рентної плати, вказав на наявність у Луганського МУВГ дозволу на спеціальне водокористування № УКР5.31 Луг від 11.04.2017, а відтак, він зобов`язаний був сплачувати рентну плату, а тому, висновки, викладені в акті перевірки та направлене, на його підставі, повідомлення, прийняті у межах чинного законодавства України та відповідають йому.

Позивач не погодився з висновками відповідача-1 та відповідача-2, які стали підставою для прийняття оскаржуваних, наголосив, що оскаржувані рішення є рішеннями суб`єктів владних повноважень, які порушують права позивача, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою місцевого суду від 11.10.2021 замінено у справі первісного позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Луганській області, на належного - Луганське міжрайонне управління водного господарства (а.с.195).

Ухвалою місцевого суду від 11.10.2021 замінено Головне управління ДПС у Луганській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Луганській області, як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу (а.с.196-197).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов.

Позивач наголошує, що Луганське МУВГ, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування не міг здійснювати забір води з водних об`єктів, навіть, за наявності відповідних гідротехнічних споруд, оскільки такі дії фактично порушували вищевказані норми закону та призвели б до настання відповідальності, передбаченої чинним законодавством України. На переконання апелянта Луганське МУВГ було звільнено від обов`язку зі сплати рентної плати за спеціальне водокористування на підставі Договорів про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд Луганського МУВГ від 27.03.2019 та 30.03.2020, оскільки лише здійснювало пропуск води своїми спорудами.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ГУ ДПС у Луганській області відповідно до підпункту78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 04.12.2020 № 1362, виданого ГУ ДПС у Луганській області, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Луганського міжрайонного управління водного господарства, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 16.12.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.10.2017 по 16.12.2020, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 по 16.12.2020 (а.с.11).

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2020 №1725/12-32-07-14- 04/01033763 в якому, зокрема, вказано на порушення Луганським МУВГ вимог пункту257.5 статті 257 Податкового кодексу України, в частині заниження рентної плати за користування надрами (видобування поверхневих вод), у зв`язку з не визначенням об`єкту оподаткування, за перевіряємий період з 01.01.2017 по 16.12.2020 на загальну суму 132 808,93 грн.: у т. ч. за 2 квартал 2019 року - на суму 40 622,39 грн., за 3 квартал 2019 року - на суму 51725,72 грн., за 2 квартал 2020 року - на суму 40 460,82 грн (а.с.13-18).

З вищевказаного акту перевірки встановлено, що згідно з первинними документами, наданими до перевірки, Луганське МУВГ використовувало для добування та подачі води став накопичувач, водопроводи, напірні вежі та допоміжні споруди, а саме: будівлю насосної станції- свердловину, НСП-2 будівлю насосної станції, НСП-1 будівлю насосної станції, напірний трубопровід із сталевих труб Ф-1020 мм, напірний трубопровід із сталевих труб Ф-530 мм, всмоктуючий трубопровід із сталевих труб Ф-800 мм, напірний і всмоктуючий трубопровід із сталевих труб Ф-600 мм, напірний трубопровід із сталевих труб Ф-800 мм дві нитки, напірний трубопровід із сталевих труб Ф-1020 мм, будівлю насосної станції 2 підйому, будівлю дренажної насосної станції, майданчик насосної станції, дренажну насосну станцію - будівлю, будівлю насосної станції 3 підйому, будівлю насосної станції 1 підйому, адмінбудівлю, склад паливно-мастильних матеріалів, басейн добового регулювання НС-2 15000 м3, став накопичувач, басейн БДР-Іа у НС-3, канал зрошувальнийМК-2, канал зрошувальнийМК-1, водонапірну башту, магістральний трубопровід Ф-720 мм, господарський трубопровід ХТ-1 Ф-500 мм, господарський трубопровід ХТ-1 Ф-500 мм, магістральний трубопровід Ф-720 мм, будівлю насосної станції (а.с.64, 140).

За результатами встановленого перевіркою порушення ст. 257 ПК України, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2021 № 00001530714, яким визначено грошове зобов`язання Луганському МУВГ, заниження рентної плати за спеціальне використання води на суму 132808,93 грн. (а.с.33).

Позивач - Луганське МУВГ, як водокористувач, мало дозвіл на спеціальне водокористування, який видано з 11 квітня 2017 року на термін до 11 квітня 2020 року №УКР5.31Луг який анульовано 24 квітня 2018 році (а.с.69, 93). Дозвіл на спеціальне водокористування, який видано від 20 квітня 2018 року №21/ЛР/49д-18на терміндії до 20 квітня 2023 року(а.с.78).

На підставі зазначеного дозволу, для господарської діяльності Луганське МУВГ використовувало поверхневий басейн р. Сіверський Донець, водосховище на р. Кам`янка, водосховище на р. Біла. Для виробничого водопостачання (зрошування земель) Луганське МУВГ використовувало Білокуракинську МЗС ГНС (розташування водозабору смт. Білокуракине, р. Біла) та МЗС «Енгельса-Старобільський (розташування водозабору Новопсковський район, с. Кам`янка, р. Кам`янка).

З матеріалів справи встановлено, що Луганське міжрайонне управління водного господарства (далі - Луганське МУВГ) (код за ЄДРПОУ 01033763, зареєстровано за адресою: Луганська область, смт Білокуракине, вул. Центральна, буд. 2. Основним видом діяльності якого є «допоміжна діяльність у рослинництві» (вид діяльності за КВЕД - 01.61) (арк.спр.59).

27 березня 2019 року та 30 березня 2020 року Луганський МУВГ уклав з ТОВ «Прогрес», договори оренди № 1 про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд Луганського МУВГ (виконавця) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (замовник) для поливу сільгоспкультур (далі - Договір) із з точки водовиділу насоснастанція НСП-1 Білокуракинської МЗС з трубопроводом 1-Кр, що перебувають на балансі Луганського МУВГ (Виконавця), з якої здійснюється забір води ТОВ «Прогрес» (Замовник) (а.с.70-73; 74-77).

Предметомвказаних договорів є послуги, пов`язані із переміщенням та забором води, включають забір води Замовником для поливу сільгоспкультур (пункт 1.1 Договору).

19 лютого 2021 року Луганський МУВГ звернулось до ДПС України із скаргою на рішення відповідача-1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 00001530714 від 08.02.2021 за платежем «Рентна плата за спеціальне використання води» на суму 146809,82 грн (а.с.85-87).

22 червня 2021 року ДПС України прийняла рішення за №7582/5/99-00-06-03-02-05, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення №00001530714 від 03.02.2021, а скаргу - без задоволення (а.с.94-95).

Не погодившись із такими висновками податкового органу, Луганське МУВГ звернулось до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Питання обліку та справляння рентної плати за спеціальне використання води врегульовано статтею 255 Податкового кодексу України в редакції згідно із Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

Так, відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПК України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є:

- первинні водокористувачі суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи-підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів;

- суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи-підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої, шостої статті 42 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 21.09.2000 № 1990-III, від 07.02.2017 № 1830-VIII) водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування. Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спеціальним водокористуванням є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних, пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 Водного кодексу).

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (стаття 49 Водного кодексу України).

Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321 із змінами та доповненнями, визначає процедуру видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об`єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Отже, ключовою правовою ознакою для визначення первинних водокористувачів є наявність у суб`єкта господарювання водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води.

Тобто, ті суб`єкти господарювання, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, і є платниками рентної плати за спеціальне використання води.

Як установлено з матеріалів справи, позивач Луганське МУВГ, як водокористувач, мав дозвіл на спеціальне водокористування від 11.04.2017 № УКР5.31Луг терміном дії до 11.04.2020 який анульовано у 2018 році та дозвіл на спеціальне водокористування від 20 квітня 2018 року №21/ЛР/49д-18 термін дії до 20 квітня 2023 року.

На підставі дозволу, для господарської діяльності Луганське МУВГ використовувало поверхневий басейн р. Сіверський Донець, водосховище на р. Кам`янка, водосховище на р. Біла. Для виробничого водопостачання (зрошування земель) Луганське МУВГ використовувало Білокуракинську МЗС ГНС (розташування водозабору смт. Білокуракине, р. Біла) та МЗС «Енгельса-Старобільський (розташування водозабору Новопсковський район, с. Кам`янка, р. Кам`янка).

Відповідно до предмету договору оренди № 1 про надання послуг між Луганським МУВГ та ТОВ «Прогрес» передбачає умови та порядок вилучення води з водних об`єктів із використанням водозабірних споруд Виконавця (Луганське МУВГ) для поливу сільгоспкультур Замовником (Сільськогосподарське ТОВ «Прогрес»).

Указаним договором передбачено, що забір води Замовником з точки водовиділу. Точкою водовиділу вважається насоснастанція НСП-1 Білокуракинської МЗС з трубопроводом 1-Кр, що перебуває на балансі Виконавця, з якої здійснюється забір води Замовником.

Згідно наданої щомісячної статистичної звітності форми 1-вх у 2019- 2020 роках Луганським МУВГ фактично видобуто води 664554 куб. м, в т. ч.: в 2 кварталі 2019 року - 212119 куб. м, в 3 кварталі 2019 - 254304 куб. м, в 2 кварталі 2020 року - 198131 куб. м.

Видобута вода була використана для поливу, відповідно до договорів надання послуг пов`язаних із забором води від 27.03.2019 № 1 та від 30.03.2020 № 1, укладених між Луганським МУВГ та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (а.с.146-148).

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що сільськогосподарське ТОВ «Прогрес», не маючи власних водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води, отримував воду для здійснення підприємницької діяльності від суб`єкта господарювання Луганського МУВГ, який здійснював забір води з відповідних джерел з використанням власних водозабірних споруд, а тому є платником рентної плати за спеціальне використання води (п.255.1ст.251 ПК України).

Указані висновки підтверджуються практикою Верховного Суду у справі № 280/4326/18 від 21.10.2019.

Щодопозовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги № 7582/5/99-00-06-03-02-05 від 22.06.2021.

Згідно з частиною першоюстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Натоміть, в цьому випадку оскаржуване Рішення ДПС України від 22.06.2021 № 7582/5/99-00-06-03-02-05 про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки не створює для останнього жодних правових наслідків, на відміну від податкового повідомлення-рішення від 08.02.2021 № 00001530714.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки рішення ДПС України від 22.06.2021 № 7582/5/99-00-06-03-02-05 про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, тому відсутні підстави для скасування такого рішення та для задоволення позовних вимог в цій частині.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.06.2019 по справі № 826/24656/15, від 18.06.2019 по справі № 826/7961/16, від 24.06.2019 по справі № 826/11001/15, від 06.02.2020 по справі № 810/101/16, від 07.02.2020 по справі № 826/11086/18.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Голови комісії з реорганізації Луганського міжрайонного управління водного господарства Кіях А.В. залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 360/3961/21 залишити без змін.

Повне судове рішення 13 квітня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук