Рішення

від 12.11.2021 по справі 440/10529/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/10529/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області /далі - відповідач/ про:

- визнання протиправним та скасування рішення одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 05 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина";

- зобов`язання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області /а.с.1-9/.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області із заявою від 19 січня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Новосанжарської селищної ради Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина відповідно до графічних матеріалів. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №440/2758/21 його заяву розглянуто повторно та на одинадцятій позачергової сесії Новосанжарською селищною радою Полтавського району Полтавської області восьмого скликання прийнято рішення від 05 серпня 2021 року № 187 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина", яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка обліковується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України. З вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки у ньому не наведено обґрунтованих підстав чи мотивів для його прийняття, а підставою для відмови у наданні відповідного дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 30-35/ зазначив, що рішенням одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 05 серпня 2021 року № 187 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина" відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що згідно з даними Державного земельного кадастру ця земельна ділянка обліковується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України. Позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, тоді як така земельна ділянка відповідно до інформації Державного земельного кадастру має кадастровий номер 5323483401:01:001:0710 та її цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповіді на відзив /а.с.46-52/ позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача та протиправність оскаржуваного рішення.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області із заявою від 19 січня 2021 року /а.с. 13-14/, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району. До вказаної заяви додав копії паспорта, ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій та викопіювання з місцем розташування земельної ділянки.

Рішенням сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №48 від 04 березня 2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 /а.с. 15/ ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 не погодився з вказаним рішенням та оскаржив його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №440/2758/21, що набрало законної сили 01 липня 2021 року /а.с.16-19/, адміністративний позов ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №48 від 04 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 "; зобов`язано Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року (вх.18 від 20 січня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району з урахування висновків суду.

ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області із клопотанням від 21 липня 2021 року /а.с.20-21/, в якому просив повторно розглянути його заяву від 19 січня 2021 року з урахуванням висновків суду, що викладені в рішенні від 31 травня 2021 року у справі №440/2758/21.

Рішенням одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05 серпня 2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина /а.с. 22/ ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина у зв`язку з тим, що згідно з даними Державного земельного кадастру ця земельна ділянка обліковується для товарного сільськогосподарського виробництва і не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись із рішенням одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05 серпня 2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина , позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) /далі - ЗК України/.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дослідивши рішення одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05 серпня 2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина , суд встановив, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало віднесення спірної земельної ділянки за цільовим призначенням до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , які не можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Надаючи оцінку вказаній підставі для відмови у наданні дозволу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про землеустрій від 22 травня 2003 року № 858-IV, цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до положень статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках: передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель; віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

З аналізу наведених норм слідує, що під зміною цільового призначення земельних ділянок розуміється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення, що тягне за собою відповідну зміну правового режиму її використання.

Частиною першою статті 22 ЗК України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом "а" частини другої статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224. Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі визначено види цільового призначення земель, зокрема земель сільськогосподарського призначення, до яких належать категорії: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.03 Для ведення особистого селянського господарства тощо.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до категорії земель сільськогосподарського призначення, включаються зокрема, землі за видами цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення особистого селянського господарства, правовий режим використання яких є різним відповідно до положень Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі статтею 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Статтею 196 ЗК України передбачено, що склад відомостей Державного земельного кадастру визначається законом.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07 липня 2011 року /далі - Закон № 3613-VI/ встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Згідно із частиною другою статті 21 Закону № 3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель; б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.

Відповідно до частин першої та шостої статті 36 Закону № 3613-VI на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об`єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відомості з Державного земельного кадастру, зазначені в пунктах "а" - "є", "ї" частини першої цієї статті, оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Отже, відомості з Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки до категорії та виду цільового призначення земель відображаються на Публічній кадастровій карті.

Як встановлено судовим розглядом, земельна ділянка, стосовно якої позивачем подано відповідну заяву, знаходиться в межах земельної ділянки площею 12,00 га з кадастровим номером 5323483401:01:001:0710, що підтверджується відповідністю відображень на викопіюванні, доданому позивачем до заяви від 19 січня 2021 року /а.с.14/, та викопіюванні з Публічної кадастрової карти /а.с. 43/.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку /а.с. 41-42/ та викопіювання з Публічної кадастрової карти /а.с. 43/ на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення земельна ділянка з кадастровим номером 5323483401:01:001:0710 має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Водночас у заяві від 19 січня 2021 року позивачем зазначено цільове призначення земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність, - для ведення особистого селянського господарства, що не відповідає цільовому призначенню такої земельної ділянки, визначеному в Державному земельному кадастрі та відображеному на Публічній кадастровій карті України

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5323483401:01:001:0710, за рахунок якої позивач бажає отримати земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , а згідно поданої позивачем заяви від 19 січня 2021 року він бажає отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства , суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи рішення одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05 серпня 2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина , діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, вищенаведені норми права, якими урегульовано спірні відносини, та висновки суду щодо спірних правовідносин, у задоволенні цього позову належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Центральна, буд. 23, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний код 21044987) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк