Постанова

від 03.10.2022 по справі 440/10529/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 р. Справа № 440/10529/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.11.21 по справі № 440/10529/21

за позовом ОСОБА_1

до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (далі відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 05 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 , в межах с. Мала Перещепина";

- зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, в межах с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області з заявою від 19 січня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Новосанжарської селищної ради Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина, відповідно до графічних матеріалів. 04.03.2021 року рішенням № 48 Новосанжарської селищної ради сьомої позачергової сесії восьмого скликання позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина. Підставу для відмови відповідачем не зазначено, а вказано: "у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно -територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку", без жодного посилання на будь-який існуючий нормативно-правовий акт, або інший документ затверджених у встановленому законом порядку. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року по справі № 440/2758/21 визнано протиправним та скасовано рішення сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання № 48 від 04.03.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 » та зобов`язано Новосанжарську селищну раду, Полтавського району, Полтавської області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду. 21.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської селищної ради та просив повторно розглянути його клопотання від 19.01.2020 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року по справі № 440/2758/21. Одинадцятою позачерговою сесією восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, прийнято рішення від 05.08.2021 року, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка обліковується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не враховано той факт, що кадастровий номер на вказану земельну ділянку та її цільове призначення, з`явились згідно інформації з публічної кадастрової карти 03.08.2021 року безпосередньо перед розглядом заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачу від 05.08.2021 року з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року. Також судом взагалі не враховано першочергову відмову сесії Новосанжарської селищної ради на подану заяву від 19.01.2021 року, в якій надано відмову у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, однак в заяві на відзив відповідач зазначив геть інші підстави, які всі розглянуті в рамках рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року.

Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га з підстав, що не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, діяв неправомірно, чим вчинив протиправні дії.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області з заявою від 19 січня 2021 року, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району. До вказаної заяви додав копії паспорта, ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій та викопіювання з місцем розташування земельної ділянки. (а.с.13-14).

Рішенням сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №48 від 04 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 " відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (а.с. 15).

ОСОБА_1 не погодився з вказаним рішенням та оскаржив його до суду.

Рішенням Полтавського окружного суду від 31.05.2021 року у справі № 440/2758/21 адміністративний позов ОСОБА_1 про визання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №48 від 04.03.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2021 року (вх.18 від 20.01.2021 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району, з урахування висновків суду (а.с.16-19).

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 по справі №440/2758/21 набрало законної сили 01.07.2021.

21.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області із клопотанням, в якому просив повторно розглянути його заяву від 19.01.2021 року з урахуванням висновків суду, що викладені в рішенні від 31.05.2021 року у справі №440/2758/21 (а.с.20-21).

Рішенням одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05.08.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина" ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина у зв`язку з тим, що згідно з даними Державного земельного кадастру ця земельна ділянка обліковується для товарного сільськогосподарського виробництва і не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України (а.с. 22).

Не погодившись із рішенням одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05.08.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало віднесення спірної земельної ділянки за цільовим призначенням до земель "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які не можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Вказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду викладеної у постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Тобто, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області з заявою від 19.01.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистогоселянського господарства на території Новосанжарської об`єднаної територіальної громади Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина Новосанжарського району. До вказаної заяви додав копії паспорта, ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій та викопіювання з місцем розташування земельної ділянки.

Рішенням сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №48 від 04.03.2021 року відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенням Полтавського окружного суду від 31.05.2021 року у справі № 440/2758/21 визнано протиправним та скасовано рішення сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №48 від 04.03.2021 року та зобов`язано Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2021 року (вх.18 від 20.01.2021 року), з урахування висновків суду.

21.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області із клопотанням, в якому просив повторно розглянути його заяву від 19.01.2021 року з урахуванням висновків суду, що викладені в рішенні від 31.05.2021 року у справі №440/2758/21.

Рішенням одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05.08.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина, у зв`язку з тим, що згідно з даними Державного земельного кадастру ця земельна ділянка обліковується для товарного сільськогосподарського виробництва і не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 41-42) та викопіювання з Публічної кадастрової карти (а.с. 43) земельна ділянка з кадастровим номером 5323483401:01:001:0710 має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5323483401:01:001:0710, за рахунок якої позивач бажає отримати земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення має цільове призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а згідно поданої позивачем заяви від 19.01.2021 року він бажає отримати у власність земельну ділянку "для ведення особистого селянського господарства", то відповідач, приймаючи рішення одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина", діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Проте, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Статтею 118 Земельного Кодексу України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як віднесення земельної ділянки до іншої категорії та виду цільового призначення земель.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Водночас, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.

Такий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.

Згідно з приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05.08.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в межах с. Мала Перещепина" є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, в межах с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області, згідно заяви від 19.01.2021 та доданих до неї графічних матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Колегія суддів зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/793/19.

Також, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 по справі № 2340/3933/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Новосанжарської селищної ради Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина, однак, рішеннями сьомої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №48 від 04.03.2021 року та одинадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання №187 від 05.08.2021 року йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки вказані рішення Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області скасовані та визнані протиправними, відтак з метою належного захисту порушених прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області винести рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Новосанжарської селищної ради Полтавської області, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Мала Перещепина, згідно заяви від 19.01.2021 та доданих до неї графічних матеріалів.

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 по справі № 440/10529/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої позачергової сесіївосьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 05 серпня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 , в межах с. Мала Перещепина".

Зобов`язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, в межах с. Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова