Рішення

від 11.11.2021 по справі 520/16775/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 листопада 2021 р. Справа № 520/16775/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представника позивача - Носова К.В.,

представника відповідача - Довгаль В.О.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "СОЛВІ" (вул. Широка, буд. 64, с. Лиман, Зміївський район, Харківська область, 63463) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство СОЛВІ (надалі за текстом - ФГ СОЛВІ , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України ()надалі за текстом - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №00168340706 від 18.08.2021, №00168320706 від 18.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незаконність проведеної перевірки, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 29.09.2021 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 заяву представника Головного управління ДПС у Харківській області щодо здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження - задоволено, суд ухвалив розгляд і вирішення справи здійснювати одноособовим складом суду в порядку загального позовного провадження.

Від позивача 05.10.2021 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про безпідставність позиції відповідача та необґрунтованість рішень суб`єкта владних повноважень, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, з підстав та мотивів які викладені в відзиві на позовну заяву та матеріалів податкової інформації, яка знаходиться у розпорядженні відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ СОЛВІ щодо дотримання податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за наслідками якої складений акт від 12.07.2021 №11887/20-40-07-06-10/34707902.

Відповідно до висновків акту перевірки, перевіркою було встановлено порушення абз. а п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ за липень 2020 року на суму 121000,00 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати всього на суму 15710,00 грн. та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в липні 2020 року на суму ПДВ 105290,00 грн..

В подальшому за результатами перевірки та виявленими порушеннями ГУ ДПС у Харківській області було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 18.08.2021 №00168340706 про зменшення від`ємного значення ПДВ за липень 2020 року у розмірі 105290,00 грн.;

- від 18.08.2021 №00168320706 про збільшення суми грошового зобов`язання по ПДВ у розмірі 19637,50 грн. (з яких, збільшено податкові зобов`язання на суму 15710,00 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 3927,50 грн.).

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі за текстом - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення). З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 1 та 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (надалі за текстом - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Судом встановлено, що 14.07.2020 між ФГ СОЛВІ (Покупець за договором) та ТОВ ПОЛТОРГСЕРВІС (Продавець за договором) був укладений Договір купівлі-продажу №14/07.

За умовами Договору, Покупець зобов`язався передати у власність Покупця товар - найменування, кількість, якість ціна якого визначаються у Специфікації, яка є невід`ємною частино Договору, 14.07.2020 була складена Специфікація №1, за умовами якої Товаром є добриво органічне Біочар-Фод у кількості 11 000 кг., загальною вартістю 726 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 121000,00 грн.).

Поставка здійснюється на склад Покупця, який розташований за адресою: 63463, Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Широка, 64. Оплата за товар проводиться на протязі 90 банківських днів з моменту передачі товару. В підтвердження факту отримання товару у кількості 11 000 кг. між ТОВ ПОЛТОРГСЕРВІС та ФГ СОЛВІ складена та підписана видаткова накладна № 665 на суму 726000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 121000,00 грн.).

Факт руху товару від Продавця до Покупця підтверджений товарно-транспортною накладною від 14.07.2020 №1/1. Оплата за придбаний товар підтверджена наданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 05.08.2020 № 376 на суму 726000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 121000,00 грн.).

Оскільки сторони Договору є платниками ПДВ, ТОВ ПОЛТОРГСЕРВІС була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна від 14.07.2020 № 142 на суму 726000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 121000,00 грн.).

Факт придбання товару знайшов своє відображення у складській книзі ФГ СОЛВІ , витяг з якої наданий до матеріалів справи.

У бухгалтерському обліку придбання товару відображено ФГ СОЛВІ відповідними записами на рахунках Дт 208 Кт 631; ДТ 631 Кт 311; Дт 6442 Кт 631.

Використання придбаного товару (добрив) у господарській діяльності ФГ СОЛВІ підтверджується наступними документами: обліковим листом тракториста-машиніста № 3 за липень 2020 року, дорожніми листами трактора №4 від 20.07.2020, №5 від 21.07.2020, лімітно-забірною карткою №1 на отримання матеріальних цінностей за липень 2020, Актом №1 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за липень 2020 року.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника.

Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій та тягне за собою зміни майнового стану сторін договору.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази вчинення господарських операцій.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договором, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж придбання товару та його використання у власній господарській діяльності - сільськогосподарському товаровиробництві.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Принагідно суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у оформленні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю, окреслена правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 23.04.2019 по справі № 813/2483/14.

Підставою для встановлених порушень в акті перевірки стали висновки податкового органу, щодо наявності податкової інформації щодо контрагента позивача про неможливість здійснення господарської діяльності.

Суд з цього приводу зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції , суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.

Суд констатує, що в ході розгляду справи з боку податкового органу не виконано окреслений обов`язок.

Серед іншого суд зазначає, що окреслена позиція суду узгоджується з Постановою Верховного Суду від 29.03.2019 по справі № 812/8245/13-а.

Також суд зазначає, що податкова інформація повинна стосуватись саме платника податків, оскільки неможливо встановити питання оформлення господарських операцій та відсутності факту їх реального здійснення, оскільки окреслене може бути встановлено виключно за допомогою відповідної перевірки.

Окремо суд зазначає, що податкова інформація не є ані актами перевірки, ані іншими актами індивідуальної дії, що містили б юридичні факти.

Серед іншого суд зазначає, що окреслена позиція суду узгоджується з Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, постановою від 12.06.2018 у справі №826/16272/13-а, Постанова від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

Щодо посилань контролюючого органу на дефекти товарно-транспортної накладної, суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом і підтверджує операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 816/1587/17.

У постанові Верховний Суд від 06.02.2018 по справі № 821/589/17 зазначено, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті припущення про безтоварність господарської операції. Законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 16.05.2018 у справі № 2а-0870/12052/11.

Суд зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання права на податкову вигоду.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 21.02.2020 по справі №821/3223/15-а.

Суд приймає до уваги у якості доказів дотримання принципу належної обачності при виборі контрагента залучену позивачем доповідну записку за підписом бухгалтера ФГ СОЛВІ Колєснік Г.І., як на докази проведення аналізу діяльності потенційного контрагента.

Такий документ надавався до перевірки контролюючому органу та останній мав можливість враховувати вказаний документ під час формування висновків перевірки ФГ СОЛВІ .

Суд зазначає, що вході судового розгляду не встановлено факти, які б підтверджували невикористання Позивачем придбаного у ТОВ ПОЛТОРГСЕРВІС товару у межах власної господарської діяльності, не наведено будь-яких фактичних даних, які б засвідчували відсутність у нього об`єктивної потреби на укладання договору на придбання добрив, розбіжностей предмету такого договору з напрямом господарської діяльності ФГ СОЛВІ , фізичну відсутність добрив.

Щодо доводів позовної заяви про незаконність проведеної перевірки.

Як встановлено судом перевірка позивача була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 24.06.2021 №4703-п.

Підставою для прийняття наказу слугували положення п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України та Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021.

Відповідно до названих норм Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.1.);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.4.).

Відповідно до п. 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтями 73 і 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

В матеріалах справи наявний письмовий запит ГУ ДПС у Харківській області від 18.02.2021 №4977/6/20-40-07-06-16 до позивача з питань надання пояснень та документів на їх підтвердження по взаємовідносинам із ТОВ ПОЛТОРГСЕРВІС (код 43266325), відповідь ФГ СОЛВІ від 30.03.2021 №016 на згаданий запит, в якій позивач послався на те, що строки для надання відповідей на запиту контролюючих органів зупинені відповідно до п. 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, позивачем відповідь буде надана пізніше після завершення каратнину.

Судом встановлено, що на день як направлення запиту, так і надання на нього відповіді на всій території України діяв карантин на підставі Постанови КМ України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 № 1236, Постановою КМ України Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104.

Суд зазначає, що за таких обставин, відсутній факт ненадання пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит ГУ ДПС у Харківській області від 18.02.2021 №4977/6/20-40-07-06-16, з яким Податковий кодекс України пов`язує виникнення у контролюючого органу права на проведення позапланової перевірки на підставі п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Окремо суд зазначає, вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України (ст. 8).

В силу положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту п. 52-2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу установлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Як вбачається з приписів Податкового кодексу України, виключно цей Кодекс визначає порядок адміністрування податків (в т.ч. шляхом проведення перевірок) (п. 1.1. статті 1).

Зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу (п. 2.1 статті 2).

Відповідно до п. 5.2. ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили ніж Постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 року і суперечить останній, тому, у відповідності до п.5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, саме норми Податкового кодексу України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 № 1236 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №855) з 19.12.2020 до 01.10.2021 на території України запроваджено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Станом на день проведення перевірки позивача не була завершена дія карантину на всій території України та не були внесені зміни до Податкового кодексу України щодо скасування мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок. Відтак, перевірка Позивача проведена всупереч положенням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Саме нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 (справа №808/1746/15), від 20.09.2019 (справа №0340/1931/18), від 08.09..2020 (справа №805/1024/18-а).

Проведення відповідачем перевірки всупереч порядку її призначення та проведення є підставою для скасування прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Фермерського господарства "СОЛВІ" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 18.08.2021 № 00168340706 про зменшення від`ємного значення ПДВ в липні 2020 року у розмірі 105290,00 грн..

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 18.08.2021 №00168320706 про збільшення суми грошового зобов`язання по ПДВ у розмірі 19637,50 грн. (з яких, збільшено податкові зобов`язання на суму 15710,00 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 3927,50 грн.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) на користь Фермерського господарства "СОЛВІ" (код ЄДРПОУ 34707902, вул. Широка, буд. 64, с. Лиман, Зміївський район, Харківська область, 63463) сплачений судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2021.

Суддя Ю. О. Супрун